Рішення

від 20.01.2020 по справі 642/3712/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"20" січня 2020 р.

Справа № 642/3712/19

Провадження № 2/642/469/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2020 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Грінчук О.П.,

за участі секретаря Сузанського О.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, зміну черговості одержання права на спадкування, усунення від права на спадкування, визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Харкова із вказаним позовом, який він до відкриття провадження у справі уточнив, в якому просить встановити факт проживання однією сім`єю не менше п`яти років до відкриття спадщини із ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з 01.10.2003 по 22.07.2018, змінити черговість одержання права на спадкування за законом з четвертої на другу чергу після смерті ОСОБА_5 , усунути відповідача по справі, ОСОБА_3 , яка є сестрою померлого та спадкоємцем за законом другої черги, від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 , визнати за ним право власності за законом після смерті ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_1 , визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_5 , вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , він, ОСОБА_1 , багато років підтримував близькі дружні та родинні стосунки з ОСОБА_5 , проживав з ним та був зареєстрований зі спадкодавцем за однією адресою з 2004 року. Також зазначив, що ОСОБА_5 був священником (монахом), тобто дружини та дітей не мав. Тривалий час ОСОБА_5 був виведений поза штат Харківською єпархією, не працював, не мав засобів до існування, а тому всі витрати по утриманню будинку, приготуванню їжі, сплаті комунальних послуг, придбанню ліків, забезпеченням усім необхідним, здійсненню ремонту та перебудови будинку покладались на ОСОБА_1 . Тривалий час ОСОБА_5 тяжко хворів, в 2013 році отримав тяжку черепно-мозкову травму з переломом основи черепа, в 2016 тяжку черепно-мозкову травму, внаслідок чого було проведено оперативне втручання і тому ОСОБА_5 не міг працювати, самостійно себе забезпечувати всім необхідним та потребував стороннього догляду і піклування, у зв`язку із епілептичними приступами. Сестра ОСОБА_5 - ОСОБА_3 допомоги брату не надавала, відвідувала його рідко, відносини між ними були непрості. ОСОБА_5 хотів залишити будинок йому, проте ОСОБА_3 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, тому він звернувся із зазначеним позовом до суду. Крім того, позивач просив суд витребувати в КНП Харківської обласної ради Обласний психоневрологічний диспансер відомості щодо стану здоров`я ОСОБА_5 , чи перебував він у безпорадному стані та потребував стороннього догляду.

Ухвалою суду від 05.06.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

25.06.2019 провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

26.07.2019 від представника відповідача по справі до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вона та відповідач заперечують проти позову повністю, вказуючи, що дійсно, позивач по справі був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , та тривалий час там проживав, проте вважають, що позивачем не доведено факту сумісного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_5 , адже невідомо чи був у них єдиний бюджет, чи спільно вони харчувались, чи були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки, а також позивачем не доведено здійснення ним над ОСОБА_5 опіки. Крім того, ОСОБА_5 мав старовинні церковні книги, дорогоцінну церковну утварь, а тому вказує, що він був дуже забезпеченою людиною і не потребував сторонньої матеріальної допомоги, а квитанції надані позивачем не підтверджують того, що вказані витрати здійснювались ОСОБА_1 на користь і для ОСОБА_5 . Також зазначила, що позивач по справі є інвалідом другої групи, а тому не він міг здійснювати догляд та опіку за ОСОБА_5 , окрім цього, ОСОБА_5 не був лежачим і міг сам опікуватись собою. Щодо стосунків відповідача із братом ОСОБА_5 вказала, що в них були теплі відносини, вони спілкувались по телефону та іноді бачились. На підставі викладеного просила суд відмовити в позові повністю.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, згідно якого вона вказує, що факт сумісного проживання однією сім`єю позивача із спадкодавцем доведений матеріалами справи і відомий відповідачу. Також на підтвердження вказаного надала до суду фотокартки спільного відпочинку, святкувань ОСОБА_1 із ОСОБА_5 ще з 1980 року. Щодо посилання відповідача на заможний стан ОСОБА_5 , відповідачем вказаний факт не підтверджений, натомість позивачем надано довідку про доходи померлого, що свідчить про відсутність доходів, а церковні ікони та книги ОСОБА_5 не піддавались оцінці. Також вказав, що чеки з магазинів, аптек не ідентифікують покупця і в них не може зазначатись для кого була здійснена така покупка. Щодо інвалідності зазначив, що його протипоказання - важка фізична праця та переохолодження, а тому вони не могли перешкоджати здійснювати опіку та догляд за ОСОБА_5

12.08.2019 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

20.08.2019 судом задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони державному нотаріусу Першої ХДНК Цукановій О.В. видавати будь-кому свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 .

Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю, посилаючись на викладені в ньому обставини та пояснив, що з 1980-х років він перебував з ОСОБА_5 в дружніх братерських відносинах. У 1992 році він отримав ножове поранення, у зв`язку з чим ОСОБА_5 за ним доглядав. 2004 року ОСОБА_5 зареєстрував його місце проживання у спірному домоволодінні, де він досі проживає та зареєстрований. Між ним та ОСОБА_5 була усна домовленість про купівлю спільного будинку, письмових домовленостей не було. Наявність спільного бюджету підтверджують як матеріали справи, так і підтвердять свідки в судовому засіданні. Також зазначив, що з 1992 року йому присвоєно другу групу інвалідності, проте він не потребував допомоги. ОСОБА_5 з 2017 року визнаний інвалідом другої групи та хоча він не був лежачим, в нього часто траплялись епілептичні приступи та втрата свідомості через перенесені черепно-мозкові травми, внаслідок чого він потребував сторонньої допомоги та догляду. Також вказав, що з 2013 року ОСОБА_5 не працював, а тому не мав доходів і всі витрати по утриманню та ремонту будинку, купівлі продуктів та ліків, приготування їжі покладались на нього.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала повністю, вказуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 разом проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , більше 20 років, вели спільне господарство, спільно займались ремонтом будинку, здійснювали спільні покупки, мали спільний бюджет. Також зазначила, що після травми ОСОБА_5 з 2013 року позивач повністю опікувався ОСОБА_5 , здійснював догляд за ним, так як останній не міг самостійно себе обслуговувати та перебував у безпорадному стані, позивач матеріально утримував ОСОБА_5 та будинок, вів господарство, купував продукти, готував їжу, прибирав та виконував всі обов`язки з утримання ОСОБА_5 та будинку. При цьому, відповідач по справі брата навідувала дуже рідко, жодної допомоги йому не надавала.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечувала та пояснила, що у неї з братом були добрі відносини, крім того вказала, що на її утриманні перебувають двоє дітей та ще один брат. У 2016 році вона приїжджала в лікарню відвідати брата ОСОБА_5 , але їй не відомо, у зв`язку з чим брату робили операцію. Пояснила, що востаннє з братом бачилась у 2016 році, він на своє здоров`я не скаржився. Окрім цього, щотижня спілкувалась з братом по телефону та підтримувала зв`язок.

Представник відповідача в судовому засіданні вказала, що позивач дійсно зареєстрований за спірною адресою з померлим, однак доказів спільного бюджету між ним та позивачем, та про здійснення опіки не надано, а тому вважає, що відсутні докази проживання позивача разом із померлим однією сім`єю. Крім того, позивач та померлий були інвалідами, а тому не вбачає можливості здійснення ОСОБА_1 опіки та догляду за ОСОБА_5 при наявності у самого інвалідності.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що знайома з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 25 років, вони були сусідами. Сестру померлого не бачила ніколи. Зазначила, що працює мед сестрою, тому допомагала ОСОБА_5 як могла. Після того, як ОСОБА_5 отримав черепно-мозкову травму, за ним доглядав ОСОБА_1 , він готував їжу, займався господарством, купував продукти. Коли в ОСОБА_5 траплялись напади, ОСОБА_1 її кликав, щоб вона зробила йому уколи. Всю роботу по дому робив ОСОБА_1 . Зазначила, що їй відомо, що ОСОБА_5 отримав інвалідність близько трьох років тому, а також те, що ОСОБА_1 також є інвалідом. ОСОБА_5 , деякий час міг сам ходити, але за ним потрібно було слідкувати, через напади та втрату свідомості. Іноді ОСОБА_1 годував ОСОБА_5 , так як в останнього був тремор правої руки. Про сумісні придбання речей їй не відомо.

Свідок ОСОБА_7 під час допиту в суді пояснила, що знає померлого та позивача. Сестру померлого, ОСОБА_3 , бачила один раз за 15 років на святкуванні ювілею. Зазначила, що позивач із померлим були хорошими друзями, ОСОБА_1 робив всі домашні справи, вона бачила, як вони разом ходили за продуктами на ринок, інші покупки також здійснювали разом. За прибудинковою територією ОСОБА_1 та ОСОБА_5 доглядали разом, але більше ОСОБА_1 . У побуті сварок між ними не чула. Часто бувала в них вдома в гостях. Про інвалідність їй не відомо. Зазначила, що ОСОБА_5 не був лежачим, не бачила також, чи сам він вживав їжу, чи його кормили.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що знайома з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 близько 40 років. Сестру померлого бачила 2-3 рази. Неодноразово була в гостях в ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та бачила, що все по дому робив позивач. Вони все життя прожили разом. Вони разом купили земельну ділянку та збудували будинок. За пів року до смерті ОСОБА_5 себе погано почував, ОСОБА_1 доглядав за ним. Також зазначила, що за покупками вони ходили разом, робили ремонт також разом. Про інвалідність позивача та померлого їй було відомо. Окрім цього, зазначила, що останнім часом позивач кормив з ложки ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_9 пояснив в суді, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 він знає з 1980 р., вони жили разом в приватному будинку. Зазначив, що він допомагав їм робити ремонт у будинку. Ремонтом в основному займався ОСОБА_1 , як фізично, так і матеріально. Коли ОСОБА_5 було погано за станом здоров`я, він разом із ОСОБА_1 перевозили його до лікарні. В ОСОБА_5 трусились руки, він не міг тримати ложку, тому ОСОБА_1 доглядав за ним та кормив його.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він товаришував із ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 1979 року. Неодноразово був у них в гостях. Вони жили разом як брати, все купували разом. Ремонтом будинку також займались разом. Сестру бачив двічі лише. Зазначив, що ОСОБА_5 не міг сам себе обслуговувати, так як у нього був тремор руки, крім того, йому робили трепанацію черепу. Тому він самостійно не міг тримати ложку, їсти та пити.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що знайома з померлим та позивачем. Вона працювала на швидкій допомозі. Вказала, що ОСОБА_5 робили трепанацію черепу та за весь час його перебування у лікарні його відвідував позивач. Сестру ОСОБА_5 не бачила. Після такої операції в ОСОБА_5 бували напади епілепсії. Востаннє бачила ОСОБА_5 за три місяці до його смерті і він планував госпіталізацію. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 завжди ходили разом після перенесеної ОСОБА_5 операції.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 був монахом, 02.03.1992 був посвячений в сан диякон. (а.с.31)

ОСОБА_5 служив в храмах Харківської єпархії УПЦ з 02.03.1992 по 30.07.2013. (а.с.32)

30.07.2013 ОСОБА_5 вибув поза штат Харкіської єпархії (а.с.33)

Згідно копії трудової книжки, останній запис про працевлаштування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з 27.12.1983 по 12.08.1996. (а.с.34)

З виписки з історії хвороби ОСОБА_5 встановлено, що в травні 2013 він отримав травму головного мозку з очагом контузії правої вискової частини, перелом основи черепу. (а.с.22)

В серпні 2016 року ОСОБА_5 отримав закриту черепно-мозкову травму, гематома лівої гемісфери головного мозку, проведено оперативне втручання. (а.с.24)

В лютому 2017 ОСОБА_5 госпіталізований в медичний заклад, у зв`язку із наслідками перенесеної черепно-мозкової травми. Посттравматичний епісиндром (епілепсія). Бувають напади епілепсії тривалістю 1-3 хвилини, після чого глибокий сон. Часто бувають розгорнуті приступи епілепсії із втратою свідомості. (а.с.26-28)

22.06.2017 ОСОБА_5 встановлено інвалідність 2 групи, рекомендації - недопущення біля джерел вогню, водоймищ, механічних пристроїв. (а.с.11)

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 . (а.с.8)

Померлому ОСОБА_5 належали на праві власності жилий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , згідно копії свідоцтва про придбання житлового будинку з публічних торгів від 24.07.1998, (а.с.14), а також земельна ділянка площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку №632824 від 02.03.2006. (а.с.15)

Судом витребувано інформацію про стан здоров`я ОСОБА_5 з КНП Харківської обласної ради Обласний психоневрологічний диспансер , з якої вбачається, що однією із ознак хвороби ОСОБА_5 були напади втрати свідомості епілептичного характеру без симптомів-провісників, що було вагомим приводом рекомендувати ОСОБА_5 недопущення біля джерел вогню, водоймищ, механічних пристроїв, та визнати необхідною потребу стороннього догляду. (а.с.170)

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з 19.10.2004. (а.с.9 зі зворотної сторони, а.с.16-17, 77)

З копій довідок про доходи ОСОБА_1 вбачається, що з 2013 по 2018 він працював на посаді фельдшера з МНС та мав постійний заробіток. (а.с. 35-40)

З 2015 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком. (а.с.41-43)

22.01.2014 ОСОБА_1 встановлено інвалідність 2 групи, протипоказання - важка фізична праця та переохолодження (а.с.12)

Щодо позовних вимог про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до положень п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

В силу ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. п. 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження, а в іншому випадку - в позовному. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

За змістом п. п. 3.21., 3.22. глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Положеннями ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна член сім`ї ) визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну сімейне життя , вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі Ельсхольц проти Німеччини суд визначив, що поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші сімейні de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом .

Встановлення в судовому порядку факту проживання однією сім`єю позивача з померлим необхідно для вирішення питання щодо прийняття спадщини після смерті останнього.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Як судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , з 19.10.2004.

Позивачем на підтвердження обставин справи надано до суду копії квитанцій про купівлю продуктів, ліків, будівельних матеріалів та про сплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.79-91, 94-97).

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, що квитанції, надані позивачем не є належним доказом того, що такі продукти, ліки, буд. матеріали придбавались за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_5 і в тому числі для ОСОБА_5 і не свідчать про факт сумісного проживання, оскільки квитанції, які видають магазини, аптеки не ідентифікують покупця і в них не зазначається, за які кошти та для кого купуються такі речі та продукти, тому суд вважає такі квитанції, які у сукупності із показами свідків, які підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 разом ходили за покупками, спільно купували продукти, разом займались ремонтом будинку - належним та допустимим доказом факту ведення позивачем з померлим спільного господарства.

Крім того, суд бере до уваги фотографії в матеріалах справи, що свідчать про тривалість близьких родинних стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що виразилось у спільному відпочинку, святкуванні свят та проведенні спільного часу разом (а.с.122-127)

Також, суд розцінює доручення в матеріалах справи, згідно якого ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_1 бути його представником з питань оформлення його спадкових справ після смерті батька, а також копію страхового свідоцтва, згідно якого ОСОБА_5 в разі настання страхового випадку, а саме його смерті, розпорядився виплатити суму страхового відшкодування - ОСОБА_1 , як доказ близької довіри ОСОБА_5 . ОСОБА_1 як члену сім`ї (а.с.120, 92)

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердили той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 більше 20 років проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, робили спільні покупки, святкували свята, займались ремонтом будинку, а також те, що під час та після хвороби ОСОБА_5 ОСОБА_1 піклувався про нього, готував їжу, кормив та повністю займався всім господарством.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 рокупри вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК( 2947-14 ) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Таким чином, аналізуючи вимоги законодавства, можна дійти висновку про те, що добровільний догляд за особою похилого віку, яка потребувала догляду у зв`язку з хворобою, спільне проживання з нею, наявність у них спільного побуту, прав та обов`язків, спільне ведення господарства, наявність спільних витрат, участь одного у витратах на утримання житла іншого, є підставами для визнання їх такими, що проживали однією сім`єю.

На підставі викладеного, суд, враховуючи письмові докази в матеріалах справи, пояснення позивача, відповідача, яка не заперечувала той факт, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживав разом із ОСОБА_5 за однією адресою протягом тривалого часу; покази свідків в судовому засіданні, прийшов до висновку про доведеність та задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_5 однією сім`єю не менше п`яти років до відкриття спадщини, а саме з 01.10.2003 по 22.07.2018.

Щодо позовної вимоги про зміну черговості одержання ОСОБА_1 права на спадкування за законом з четвертої на другу чергу після смерті ОСОБА_5 , суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Згідно ст.1262 ЦК України - у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Згідно ст.1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Згідно ст.1264 ЦК України - у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно ч.2 ст.1258 ЦК кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.1259 ЦК фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008року за№ 7 безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Враховуючи вище зазначену норму матеріально права суд може змінити своїм рішенням черговість одержання права на спадкування за умови, що позивач протягом тривалого часу опікувалася спадкодавцем, матеріально його забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, внаслідок похилого віку, тяжкої хвороби чи безпорадного стану.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив та виклав у п. 5.2 Листа від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування те, що черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (ч. 1 ст. 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (ч.2 ст.1259 ЦК України). Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем. Тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами), 2) матеріальне забезпечення спадкодавця, 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріальне вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири, 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3, 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову, необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

У законі міститься вичерпний перелік обставин, за наявності яких можлива зміна черговості, що не потребує розширеного тлумачення. Відсутність хоча б однієї із таких обставин зумовить застосування загального порядку черговості спадкування, визначеного у ст.1258 ЦК.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживав однією сім`єю із ОСОБА_5 не менше п`яти років до відкриття спадщини, а саме з 01.10.2003 по 22.07.2018.

Підтвердженням факту відсутності в ОСОБА_5 доходів суд вважає копію трудової книжки в матеріалах справи, в якій відсутні відомості про офіційне працевлаштування останнього, а також указ Управління Харківської єпархії, згідно якого ОСОБА_5 в 2013 було виведено поза штат Харківською єпархією, відтак він не працював тривалий час. (а.с.33,34)

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_5 був заможною людиною, мав дорогоцінні церковні книги та церковну утварь, суд не бере до уваги, оскільки вказане не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, оцінка такого майна не проводилась.

Натомість, позивачем надано до суду докази можливості надання ОСОБА_5 матеріальної допомоги, а саме довідки про доходи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 мав постійний стабільний заробіток та пенсію. (а.с.35-49)

Крім того, надані позивачем квитанції свідчать про те, що позивач купував продукти харчування, ліки, будівельні матеріали для облаштування спільного місця мешкання позивача та ОСОБА_5 (а.с.79-91, 94-97)

Вищевказане свідчить про те, що позивач матеріально утримував ОСОБА_5 протягом тривалого часу.

З матеріалів справи також встановлено, що спадкодавець, ОСОБА_5 , хворів з 2013 року, а саме в 2013 році він отримав тяжку черепно-мозкову травму з переломом основи черепа, в 2016 тяжку черепно-мозкову травму, внаслідок чого було проведено трепанацію черепу. У 2017 році ОСОБА_5 встановлено інвалідність 2 групи. (а.с.22,24, 11)

Також свідком ОСОБА_11 , яка працювала у швидкій допомозі, в судовому засіданні підтверджено факт, що під час лікування ОСОБА_5 , перебування його у лікарні, у зв`язку із проведеною операцією, його навідував лише позивач, ОСОБА_1 . Після перенесеної операції на прийоми до лікаря вони також приходили разом. Сестру померлого - ОСОБА_3 , вона жодного разу не бачила.

З витребуваної судом з КНП Харківської обласної ради Обласний психоневрологічний диспансер інформація вбачається, що однією із ознак хвороби ОСОБА_5 були напади втрати свідомості епілептичного характеру без симптомів-провісників, що було вагомим приводом рекомендувати ОСОБА_5 недопущення біля джерел вогню, водоймищ, механічних пристроїв, та визнати необхідною потребу стороннього догляду. (а.с.170)

Представник відповідача в судовому засіданні заявила клопотання про визнання вказаної довідки не допустимим доказом, адже вона не відповідає вимогам закону, а встановлення необхідності в сторонньому догляді визначається МСЕК.

Проте, суд вважає, що довідка КНП Харківської обласної ради Обласний психоневрологічний диспансер відповідає вимогам закону по формі та змісту, адже оформлена на фірмовому бланку, має вихідний номер зі штампом, підписана уповноваженою особою, а саме директором КНП Харківської обласної ради Обласний психоневрологічний диспансер Кришталь Є., містить гербову печатку, а тому суд визнає таку довідку належним та допустимим доказом.

Свідками в судовому засіданні підтверджено, що хоч і ОСОБА_5 не був лежачим, при цьому, в нього був тремор руки, напади епілепсії, він не міг тримати ложку, чашку та здійснювати догляд за собою, тому опікою, доглядом за ним як вдома так і під час його перебування у лікарні та забезпеченням усім необхідним займався лише ОСОБА_1 . Також вказали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проживають разом фактично більше 20 років, вони постійно проводили час разом, разом відпочивали, святкували свята, на яких були присутні вказані свідки, ходили на ринок за покупками, разом займались ремонтом будинку та доглядали прибудинкову територію. Після хвороби ОСОБА_5 , всі фінансові витрати по утриманню будинку, приготуванню їжі, прибирання в будинку та на території, забезпеченням всім необхідним для життєдіяльності виконував ОСОБА_1 , він і здійснював догляд та опіку за ОСОБА_5 .

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок хвороби ОСОБА_5 був у безпорадному стані та не міг працювати, самостійно себе обслуговувати та забезпечувати всім необхідним, тому потребував стороннього догляду і піклування, у зв`язку із епілептичними нападами, які супроводжувались втратою свідомості, вказаний догляд, утримання та опіку над ним повністю здійснював ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позивачем та його представником доведено наявність всіх правових підстав для застосування ст.1259 ЦК України та зміни у позивача черговості на одержання права на спадкування з четвертої на другу чергу, оскільки відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_5 .

Щодо позовної вимоги про усунення відповідача по справі, ОСОБА_3 , яка є сестрою померлого та спадкоємцем за законом другої черги, від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 , суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до аб.2 ч.3 ст. 1224 ЦК України, не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Згідно ч.5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Предметом доказування у цьому випадку, згідно роз`яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування та п. 4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування є встановлення факту ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. При цьому, ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Підставою для усунення спадкоємця від права на спадкування може бути лише наявність вказаних обставин у їх сукупності, а саме: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Враховуючи досліджені в судовому засіданні докази та пояснення сторін, позивачем не доведено факту наявності у відповідача матеріальної та фізичної можливості надавати брату, ОСОБА_5 , допомогу, а також те, що ОСОБА_5 потребував цієї допомоги саме від ОСОБА_3 . Судом не встановлено також факту умисного ухилення відповідача від надання такої допомоги брату, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_5 в порядку спадкування, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Частиною 1 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч.1ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до п. 3.21. Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В пункті 11 листа Верховного Суду України від 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08 зазначено, що при розгляді справ про визнання права власності на спадкове майно необхідно враховувати, що за наявності правовстановлюючих документів на нього, документального підтвердження місця, часу відкриття спадщини, підстав закликання до спадкування та за відсутності спору між спадкоємцями свідоцтво про право на спадщину на підставі статей 1296, 1297 Цивільного кодексу України, ст. 34 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ Про нотаріат видається нотаріусом.

Відповідно до ст. ст. 66, 67 Закону України Про нотаріат на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину, видача якого провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

За роз`ясненням Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування (п. 23) свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Всупереч наведеному позивач не довів, що у нього існують перешкоди для оформлення права власності на спадкове майно в позасудовому (нотаріальному) порядку після надання нотаріусу усіх необхідних документів, зокрема рішення суду про встановлення факту проживання однією сім"єю зі спадкодавцем, а також про зміну черговості одержання права на спадкування.

Таким чином, в позивача наявні підстави для звернення до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, його права наразі ніким не порушені, тому позов в цій частині є передчасним та задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а саме в частині встановлення факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини та в частині зміни черговості позивача одержання права на спадкування з четвертої на другу чергу, в іншій частині вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ЗУ Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно до п.2 ч.4 ЗУ Про судовий збір позовна заява майнового характеру, яка подана фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.2 ч.4 ЗУ Про судовий збір позовна заява немайнового характеру, яка подана фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно до п. 3 ч. 6 ЗУ Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру заявлених вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а позовну заяву задоволено частково, а саме в частині двох немайнових позовних вимог: встановлення факту проживання однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини та зміна черговості одержання права на спадкування, судовий збір за кожну немайнову вимогу в загальній сумі 1681,60 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави, а судовий збір в сумі 10 560,80 грн. за позовні вимоги, в задоволенні яких відмовлено, підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

На підставі ст.ст. 1216, 1218, 1224, 1258, 1259, 1261-1264, 1268, 1270, 1297 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 19, 76-81, 141, 158, 258-259, 263-265, 293, 294, 315 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП невідомий, місце проживання: АДРЕСА_2 ) про встановлення факту проживання однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, зміну черговості одержання права на спадкування, усунення від права на спадкування, визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 01.10.2003р. по 22 липня 2018 року, тобто по день його смерті.

Надати ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі спадкоємцями другої черги.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривень 60 копійок на користь держави.

Судовий збір в сумі 10560 (десять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 80 копійок підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу положень ч.7 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.01.2020.

Головуючий: