Рішення

від 16.01.2020 по справі 638/509/19

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/509/19

Провадження № 2/645/138/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Іващенко С.О.,

секретаря судових засідань - Гурської С.Ю.

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Вовчанського районного суду Харківської області, Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування моральної шкоди,

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить відшкодувати йому моральну шкоду у зв`язку з неправомірним притягненням його до адміністративної відповідальності та призначення покарання у вигляді адміністративного арешту та сягнути на його користь 2000000,00 грн. шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу.

В обґрунтування позову посилався на те, що 14 листопада 2016 року користуючись законним правом відповідно чинного законодавства він здійснював відеозйомку за допомогою мобільного телефону відкритого судового засідання під головуванням судді Вовчанського районного суду Харківської області ОСОБА_2, яка висловила вимогу вимкнути відеозйомку. На питання позивача, обґрунтувати вимогу заборони проводити відеозапис судового засідання, суддею була оголошена перерва , а після продовження розгляду справи до зали судового засідання запросила працівників поліції, які за вимогою судді та без з`ясування обставин вивели позивача з зали судового засідання та доставили до Вовчанського відділу поліції ГУНП в Харківській області.

Інспектором поліції ОСОБА_3 було складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення АА №464265 від 14.11.2016, відповідно до якого позивач обвинувачувався в скоєнні злісної непокори законному розпорядженню працівників поліції, а саме: відмовився пройти до Вовчанського відділу поліції.

В той же день, 14.11.2016 постановою судді Вовчанського районного суду Харківської області ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб та стягненням 275,60 грн. судового збору на користь держави.

Не погодившись з винесеною постановою, позивач та його представник подали апеляційні скарги. Постановою апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2016 року апеляційні скарги задоволені частково, постанову судді ОСОБА_2 від 14.11.2016 скасовано, позивача звільнено від подальшого відбуття адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, матеріали справи повернуто до Вовчанського районного відділення поліції ГУНП в Харківській області для дооформлення. Постановою судді Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03 лютого 2017 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Позивач зазначає, що таким чином він був незаконно підданий адміністративному арешту з 13:30 год. 14.11.2016 до 18:00 год. 23.11.2016 та незаконно перебував під вартою протягом 9 діб, що становить собою серйозне порушення його права на свободу та особисту недоторканість, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі викладеного до суду було подано відповідний позов.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.03.2019 справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Вовчанського районного суду Харківської області, Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування моральної шкоди направлено до Фрунзенського районного суду м. Харкова для розгляду за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано судді Фрунзенського районного суду м. Харкова Іващенко С.О. 03.04.2019 року.

09.04.2019 ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження в загальному порядку у справі за даною позовною заявою

17.05.2019 від голови Вовчанського районного суду Харківської області надійшов лист, яким просить розглядати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Вовчанського районного суду Харківської області, Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування моральної шкоди без участі представника Вовчанського районного суду Харківської області, рішення ухвалити відповідно до норм чинного законодавства.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просивши про їх задоволення.

Представник Державної казначейської служби України Пузіков В.А., який діє на підставі довіреності, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на підстави, викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ , затверджений постановою КМУ від 03.08.2011 №845, відшкодування шкоди здійснюється Казначейством, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна, стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Проте представник відповідача 1 вважає обґрунтування позивачем позовних вимог не відповідають встановленому Порядку. Розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави. Казначейство вважає, що позивачем не враховано норми Закону про порядок відшкодування, зокрема п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , внаслідок чого, розмір морального відшкодування позивачем безпідставно завищений.

Представник Головного управління Національної поліції в Харківській області Синюшко С.О., який діє на підставі довіреності, позов не визнав. Наданий відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень, посилався на те, що заявлений позивачем розмір компенсації моральної шкоди у 2000000,00 грн. не відповідає засадам розумності , виваженості та справедливості. Позивачем не надано жодних належних, допустимих , достовірних та достатніх доказів, які б підтвердили заподіяння йому моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та, відповідно, розмір її компенсації. Представник відповідача вважає, що матеріали справи не містять доказів погіршення стану здоров`я позивача, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступеню зниження престижу, ділової репутації, затраченого часу та зусиль для відновлення попереднього стану. Крім того, представник відповідача зауважив, що постановою апеляційного суду Харківської області від 22.11.2016 та постановою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03 лютого 2017 року стосовно притягнення позивача до адміністративної відповідальності, незаконності дій та вимог працівників поліції не встановлено.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року, передбачено, що кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Вислухавши думку позивача по справі, врахувавши пояснення представників відповідачів, наданих на попередніх судових засіданнях, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15,16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завданнями цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя (ч. 1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Суди, відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено, що 14 листопада 2016 року постановою судді Вовчанського районного суду Харківської області ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб та стягненням 275,60 грн. судового збору на користь держави.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2016 року апеляційні скарги позивача та його представника задоволені частково, постанову судді ОСОБА_2 від 14.11.2016 скасовано, позивача звільнено від подальшого відбуття адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, матеріали справи повернуто до Вовчанського районного відділення поліції ГУНП в Харківській області для дооформлення. В постанові суддею зазначено, що судом першої інстанції достеменно не було встановлено наявності або відсутності об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, не з`ясовано які саме дії ОСОБА_1. судом встановлені, як протиправні, що стало підставою для скасування постанови судді Вовчанського районного суду Харківської області ОСОБА_2 від 14.11.2016.

Постановою судді Великобурлуцького районного суду Харківської області від 03 лютого 2017 року, яка набрала законної сили, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Даним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 на законних підставах 14 листопада 2016 року перебував в залі судового засідання під час розгляду кримінальної справи, мав право проводити відео фіксування судового процесу і що судом того дня не приймалось вмотивованого судового рішення про видалення із зали судового засідання. Суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які б з точки зору їх допустимості та достатності підтверджували вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 15.01.2019 змінено рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21.09.2018 № 2949/1дп/15-18 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Вовчанського районного суду Харківської області ОСОБА_2 , яким застосовано до останньої дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове , на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового кладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з курсу суддівської етики, порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, практики застосування статей 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Згідно висновку службового розслідування за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 від 03.12.2016, за порушення службової дисципліни, майору поліції ОСОБА_3, дільничному офіцеру поліції сектору превенції патрульної поліції ВП ГУНП в Харківській області та майору поліції ОСОБА_4 , начальнику сектору реагування патрульної поліції №4 Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області оголошено догану, за порушення службової дисципліни, що виразилась у неналежному контролі за діяльністю підпорядкованого особового складу, усно попереджено щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни підполковника поліції ОСОБА_5, начальника Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема й органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких передбачений частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України, за змістом якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 1176 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивачем в судовому засіданні доведено не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Аналогічна позиція викладена у пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди в якому зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна.

Згідно ст. 3 Закону, громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до п.17 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", яке затверджено Наказом Міністерство юстиції України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 р., передбачене частиною 5 ст.4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих в`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Згідно із ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, оскільки позивачу через протиправні дії органів внутрішніх справ, що полягали у незаконному адміністративному арешті, було завдано моральних страждань. Порушився його сталий життєвий уклад, він був позбавлений можливості спілкування із рідними та близькими, був позбавлений можливості ведення раціонального, здорового та звичного способу життя, був змушений прикласти значних зусиль для захисту своїх прав та законних інтересів у судових інстанціях України.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п. 3, 9) № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Статтею 56 Конституції України проголошено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналізуючи зібрані докази, суд визнає факт заподіяння моральної шкоди незаконним притягненням позивача до адміністративної відповідальності.

Проте, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 2000000,00 грн. є завищеними.

Так, позивачеві були спричинені моральні страждання, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, проте інших доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) до суду не надано, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, вважає за необхідним стягнути моральну шкоду в узагальненому вигляді моральних страждань в розмірі 90000,00 грн.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 Постанови від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Немає підстав стягнути компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі меншому від мінімального.

Крім того, в абзаці 2 п. 14 Постанови судам роз`яснено про те, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Отже, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд повинен встановити розмір шкоди згідно з вимогами ч. З ст. 13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду , а якщо є підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі, повинен обґрунтувати такий розмір шкоди, але з обов`язковим виконанням наведеної норми права.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог щодо моральної компенсації надана характеристика психолога №30 від 01.11.2019БО Благодійний фонд Добробут України , зі змісту якої вбачається, що при діагностуванні ОСОБА_1 були виявлені такі стани: надмірна дратівливість, та спалахи гніву, неможливість відчувати радість, труднощі у переживанні емоцій, особливо позитивних, відчуття емоційного замороження , відчуття безнадії та розпачу, втрата інтересу, пригнічення, зменшення життєвої енергії, пасивність, різка зміна настрою, постійне відчуття тривоги - так, ніби щось страшне має статися знов. Також було встановлено, що порушилися взаємини з близькими та колегами, стали виникати складнощі в побудові відносин в тих випадках, коли треба представляти інтереси особи в суді, спостерігається уникання нагадувань про травматичну подію, бо запускаються неприємні емоції, відчуття та спогади. У ОСОБА_1 було виявлено симптоми тривожності та посттравматичного стресового розладу, які є наслідком психотравмуючої події, тобто ситуації, яка є небезпечною для життя та здоров`я людини та може супроводжуватися відчуттям безсилля, страху, жахливими картинами.

В період незаконного та безпідставного адміністративного арешту, протягом дев`яти календарних днів йому була завдана значна моральна шкода, яка виражається у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, приниженні його честі та гідності, його ділової репутації; погіршення його особистих здібностей, його душевних стражданнях, які призвели до погіршення стану фізичного здоров`я.

Тобто, суд, виходячи з принципів рівності, поміркованості, розумності та справедливості, приходить до висновку, що стягнення моральної шкоди у розмірі 90 000,00 грн. є співрозмірним до завданої шкоди.

Пунктом 5 ст.4 Указу Президента України Про Положення про Державну казначейську службу України передбачено, що Державне казначейство України, відповідно до покладених завдань, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 169, 208, 209, 212-216, 218 ЦПК України, ст.23. 1167, 1173 ЦК України, Законом України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду , суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Вовчанського районного суду Харківської області, Головного управління Національної поліції в Харківській області про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 90 000,00 (дев`яносто тисяч) грн. моральної шкоди.

В іншій частині - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

відповідач 1 - Державна казначейська служба України , код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження : 01601 м. Київ, вул.. Бастіонна, 6;

відповідач 2 - Вовчанський районний суд Харківської області, ЄДРПОУ 02893829, місцезнаходження: 62504 Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанська, вул.. Торгова, 2;

відповідач 3 - Головне управління Національної поліції в Харківській області, ЄДРПОУ 40108599, місцезнаходження: 61002 м. Харків, вул.. Жон Мироносиць, 5.

Повний текст рішення виготовлено 20.01.2020.

Суддя -