Постанова

від 10.01.2020 по справі 343/2082/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 343/2082/16-ц

Провадження № 22-ц/4808/91/20

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Матківського Р.Й.

секретаря Мельник О.М.,

з участю представника апелянта адвоката Лопуха З.Я., прокурора Чернописької Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовами заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради в особі Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного комунального підприємства Івано-Франківськоблагроліс до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Монташевич С.М. 12 червня 2017 року, повний текст якого складено 13 червня 2017 року,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року заступник керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної ради в особі Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного комунального підприємства Івано-Франківськоблагроліс подав позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди (в порядку регресу) в розмірі 42892,50 грн, а у березні 2017 року - в розмірі 11297,25 грн (а.с.1-5, 87-89, том 1).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2017 року зазначені позови об`єднано в одне провадження (а.с.113, том 1).

В обґрунтування позову зазначено, що вироком Долинського районного суду від 05.07.2012 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним за ст. 367 КК України. Зокрема, вироком встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказів директора Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного комунального підприємства Івано-Франківськоблагроліс №47-к від 29.11.2006 року та №2 від 04.01.2010 року з 04 січня 2010 року працює на посаді майстра лісу Белеївської технічної дільниці комунального підприємства. Згідно наказу №2 від 05.01.2011 року Про поділ технічних дільниць та обходів Долинського САЛГ за ним закріплено і передано йому під охорону обхід №5, куди входять квартали 12, 15, 13, 17 загальною площею 446 га. Долинським САЛГ укладено з відповідачем договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, ОСОБА_1 протягом зимово-весняного періоду 2012 року на закріпленому за ним обході №5 квартал 15 ділянки 17,18, 15, квартал 12 ділянки 19-22, 24-25; квартал 13 ділянка 1 допустив і в подальшому не виявив незаконну порубку 80 дерев породи граб, береза, осика, вільха, дуб, бук, загальною ліквідною кубомасою 11,68 куб.м, внаслідок чого державі завдано істотної шкоди на загальну суму 54 189,75 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року у справі за позовом Долинського міжрайонного прокурора, поданим 14.08.2012 року в інтересах держави в особі Солуківської сільської ради (фонду охорони навколишнього природного середовища) до Долинського САЛГ, стягнуто з відповідача Долинського САЛГ 54 189,75 грн збитків, завданих навколишньому природному середовищу. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2015 року розстрочено виконання зазначеного судового рішення на 2 роки за відповідним графіком.

Постановою відділу державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 03.03.2017 року виконавче провадження з примусового виконання судового наказу про стягнення з Долинського САЛГ 54 189,75 грн. завданої шкоди, закінчено, кошти сплачено в повному обсязі. Позов пред`являвся до Долинського САЛГ, оскільки шкоду заподіяно його працівником ОСОБА_1 .

Позивач зазначав, що необхідність втручання органів прокуратури з метою забезпечення інтересів держави виникла у зв`язку з бездіяльністю Долинського САЛГ по захисту законних інтересів держави про відшкодування матеріальної шкоди (в порядку регресу) в сумі 54 189,75 грн., оскільки кошти виплачено, а Долинським САЛГ не вжито заходів до повернення збитків в порядку регресу.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2017 року позови задоволено. Стягнуто в порядку регресу з ОСОБА_1 на користь Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного комунального підприємства Івано-Франківськоблагроліс шкоду в розмірі 54 189,75 грн, а в дохід держави 1 600 грн. судового збору (а.с.138-140, том 1).

Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування всіх фактичних обставин справи.

Апелянт зазначає, що представництво прокурором інтересів держави в особі комунального підприємства та Івано-Франківської обласної ради є неправомірним, оскільки не відповідає положенню ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , рішенню Конституційного Суду України (від 08.04.1999 року №3-рп/99 у справі 1-1/99) та судовій практиці. Тому вважає, що звернення прокурора у справі на захист суб`єктивних прав та інтересів Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного комунального підприємства Івано-Франківськоблагроліс є необґрунтованим, адже воно є самостійним суб`єктом правових, у тому числі, процесуальних відносин, а Івано-Франківська обласна рада не наділена повноваженнями щодо подачі до суду позовів з питань матеріальних взаємовідносин підприємства та працівника. За таких обставин, суд повинен був залишити позовну заяву без розгляду, однак цього не зробив.

Крім того, представник апелянта зазначає, що суд не взяв до уваги мотивувальну частину вироку, де зазначено, що по факту незаконних рубок деревини, які закріплені за майстром лісу ОСОБА_1 , відкрите кримінальне провадження, по якому проводиться досудове слідство з метою встановлення осіб, які заподіяли шкоду; виявлено самовільно заготовлену лісопродукцію в господарстві жителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили, що дану лісопродукцію вивезли з обходу майстра ОСОБА_1 , тому питання відшкодування завданих агролісгоспу збитків слід вирішувати за рахунок осіб, які вчинили незаконну порубку деревини.

Вважає, що позов не може бути задоволений, оскільки судом з Долинського агролісгоспу стягнуто 54 189,75 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу, сума яких розподілена наступним чином: 27 094,88 грн на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Сулуківської сільської ради; 10 837,96 грн - спеціалізованого фонду Івано-Франківського обласного бюджету; 16 256,94 грн - спеціалізованого фонду Державного бюджету України. Тому Долинський агролісгосп неправильно виконав рішення.

Також зазначає, що Долинський агролісгосп не виконав в повній мірі ухвалу господарського суду від 15.04.2015 року про розстрочку виконання постанови від 18.11.2013 року.

На думку представника апелянта, всупереч ст. 64 ЦПК України позивачем не надано суду оригіналів квитанцій, які б могли підтвердити проведення платежів.

Також зазначає, що документ щодо автоматичного розподілу грошових коштів до спеціального фонду Івано-Франківського обласного бюджету було подано з порушенням ст. 131 ЦПК України, тому він не повинен прийматися до уваги.

Крім того, вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності, перебіг якого почався з 20 березня 2012 року, тобто з моменту, коли Долинський спеціалізований агролісгосп довідався про незаконну порубку дерев. Згідно ч. 3 ст. 233 КЗпП України встановлений строк в один рік для звернення до суду щодо стягнення з працівника матеріальної шкоди.

З наведених підстав просить рішення суду першої скасувати, а позовну заяву залишити без розгляду (а.с.143-148, том 1).

Заступник керівника Калуської місцевої прокуратури подав заперечення на апеляційну скаргу. Зазначив, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Долинський спеціалізований агролісгосп перебуває у підпорядкуванні обласного комунального агролісогосподарського підприємства Івано-Франківськоблагроліс , є комунальним підприємством та являється юридичною особою. Майно Долинського САЛГ ОКП Івано-Франківськоблагроліс належить на праві спільної власності територіальним громадам області та відповідно до Статуту створено з метою реалізації державної політики розвитку лісового господарства і раціонального використання лісових ресурсів, охорона і захист лісів, переданих в постійне користування агролісгоспу. Івано-Франківська обласна рада через Долинський САЛГ ОКП Івано-Франківськоблагроліс здійснює функції держави щодо охорони природних ресурсів, відтворення лісів і його фінансове становище залежить від надходження коштів, які необхідні для збереження, охорони і відтворення лісових ресурсів. Реалізуючи надані законом повноваження прокурор у встановленому законом порядку звернувся з даним позовом виходячи з того, що порушуються інтереси держави в особі Івано-Франківської обласної ради в особі комунального підприємства Долинський спеціалізований агролісгосп обласного комунального агролісогосподарського підприємства Івано-Франківськоблагроліс . Позов заявлений прокурором в інтересах Долинського САЛГ про стягнення із засудженого ОСОБА_1 завданих незаконною рубкою деревини збитків даним вироком залишено без розгляду, а тому згідно ч.7 ст.128 КПК України особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства. Звертає увагу, що частиною 6 ст.261 ЦК України передбачено, що за регресним зобов`язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання. Про факт сплати в повному обсязі зазначеної суми свідчить копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 03.03.2017 року та копії платіжних доручень. Тобто з часу виплати Долинським САЛГ коштів в сумі 54189,75 грн виникло право регресної вимоги. Просив залишити рішення суду без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с.161-165, том 1).

Оскаржуване рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2017 року переглядалося в апеляційному та касаційному порядку.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2017 року про залишення позову без розгляду скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (а.с.244-249, том 1).

У судове засідання не з`явився представник Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного комунального підприємства Івано-Франківськоблагроліс , про причини неявки суд не повідомив, хоча про день місце та час розгляду справи юридична особа повідомлена належним чином.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення представника апелянта адвоката Лопуха З.Я., прокурора Чернописької Г.О., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Долинським спеціалізованим агролісгоспом обласного комунального підприємства Івано-Франківськоблагроліс , де працював на посаді майстра лісу Белеївської технічної дільниці. Між сторонами було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до якого відповідач прийняв на себе повну індивідуальну матеріальну відповідальність за зберігання матеріальних цінностей, які належать Долинському САЛГ (а.с.32, 103, том 1).

Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2012 року у справі №1-104/2012р., що набрав законної сили 24 липня 2012 року, ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.367 КК України та із застосуванням ст.69 КК України призначено покарання у виді штрафу у розмірі 4500 грн без права обіймати певні посади чи займатись певною відповідальністю. Цивільний позов Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Долинського спеціалізованого агролісгоспу до ОСОБА_1 про відшкодування завданих злочином збитків в сумі 54 189,75 грн залишений без розгляду (а.с.23-26, 94-97, том 1).

Із змісту вироку встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказів директора Долинського спеціалізованого агролісгоспу №47-к від 29 листопада 2006 року та №2 від 04 січня 2010 року з 04.01.2010 року працював на посаді майстра лісу Белеївської технічної дільниці Долинського САЛГ. Згідно наказу №2 від 05.01.2011 року Про поділ технічних дільниць та обходів Долинського САЛГ за майстром лісу ОСОБА_1 закріплено і передано йому під охорону обхід №5, куди входять квартали 12, 15, 13, 17 загальною площею 446 га. У відповідності із посадовою інструкцією №2 майстра лісу, затвердженою наказом директора Долинського САЛГ 04.01.2010 року, з якою відповідач ознайомлений, він повинен був здійснювати захист та охорону лісу від пошкоджень, самовільних рубок; мав завдання і зобов`язаний був проводити державний контроль за станом, використанням, відтворенням, охороною і захистом лісу, що перебуває у користуванні агролісгоспу; затримувати у встановленому порядку осіб, винних у порушеннях лісового законодавства; складати протоколи при виявленні порушення лісового законодавства; приймати і видавати лісопродукцію; здійснювати керівництво працівниками на лісогосподарських роботах; ніс повну матеріальну відповідальність за збереження лісопродукції та інших матеріальних цінностей. Тобто, ОСОБА_1 як майстру лісу, було ввірено під охорону обхід №5, куди входять квартали 12, 15, 13, 17 Белеївської технічної дільниці Долинського САЛГ, загальною площею 446 га, у зв`язку з чим відповідач повинен був належно виконувати свої посадові обов`язки, передбачені інструкцією та чинним законодавством України. Однак через неналежне виконання своїх службових обов`язків та несумлінне ставлення до них, відповідач протягом зимово-весняного періоду 2012 року на закріпленому за ним обході №5 квартал 15, ділянки 17, 18, 15, квартал 12 ділянки 19-22, 24-25; квартал 13 ділянка 1 допустив і в подальшому не виявив незаконну порубку 80 дерев породи граб, береза, осика, вільха, дуб, бук загальною ліквідною кубомасою 11,68 куб.м, внаслідок чого державі завдано істотної шкоди на загальну суму 54189,75 грн. Згідно акту Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 20.03.2012 року перевіркою виявлено незаконну порубку 80 дерев на території лісового обходу №5 Белеївської техдільниці Долинського спеціалізованого агролісгоспу без відпускних та контрольних тавр цього підприємства. Загальний розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки 11680 куб.м, нарахованої Долинському САЛГ, складає 54189,75 грн.

14.08.2012 року Долинським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Солуківської сільської ради (фонду охорони навколишнього природного середовища) поданий позов до Долинського САЛГ про відшкодування збитків в сумі 54 189,75 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року стягнуто з відповідача Долинського САЛГ 54 189,75 грн збитків, завданих навколишньому природному середовищу (а.с.27-29, 98-100, том 1).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.04.2015 року розстрочено виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 року на два роки із встановленням відповідного графіка здійснення оплат щомісячно по березень 2017 року (а.с.30-31, 101-102, том 1).

Про сплату коштів в сумі 54 189,75 грн Долинським спеціалізованим агролісгоспом в повному обсязі свідчить постанова від 03.03.2017 року про закінчення виконавчого провадження №43528079, яке знаходилося на виконанні у Долинському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області (а.с.93, том 1).

Факт відшкодування матеріальної шкоди в сумі 54 189,75 грн підтверджується також довідкою Долинського спеціалізованого агролісгоспу від 03.11.2016 року №177 (а.с.7, том 1), інформацією Управління Державної казначейської служби України у Долинському районі Івано-Франківської області від 24.05.2017 року № 2-42/456 (а.с.130, том 1), копіями платіжних доручень (а.с.8-22, 91-92, 131-132, том 1).

На виконання ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 17.12.2019 року Долинським районним відділом державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції надано належним чином засвідчені копії платіжних доручень про сплату Долинським спеціалізованим агролісгоспом обласного комунального підприємства Івано-Франківськоблагроліс на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Солуківської сільської ради збитків: №21 від 30.04.2015р. на суму 2257,50 грн; №37 від 29.05.2015р. на суму 2257,50 грн; №51 від 23.06.2015р. на суму 2257,50 грн; №69 від 28.07.2015р. на суму 2257,50 грн; №91 від 02.09.2015р. на суму 2257,50 грн; №69 від 28.09.2015р. на суму 3354,00 грн; №136 від 19.11.2015р. на суму 2257,50 грн; №151 від 23.11.2015р. на суму 1062,39 грн; №167 від 29.12.2015р. на суму 2356,11 грн; №37 від 26.02.2016р. на суму 2356,11 грн; №78 від 21.04.2016р. на суму 2257,50 грн; №78 від 28.04.2016р. на суму 2060,28 грн; №143 від 05.08.2016р. на суму 733,47 грн; №147 від 05.08.2016р. на суму 1524,03 грн; №132 від 21.07.2016р. на суму 2257,50 грн; №122 від 29.06.2016р. на суму 2257,50 грн, №59 від 30.03.2016р. на суму 2356,11 грн; №100 від 23.05.2016р. на суму 2257,50 грн, №178 від 22.09.2016р. на суму 2257,50 грн, №200 від 25.10.2016р. на суму 2257,50 грн; №226 від 22.11.2016р. на суму 2257,50 грн; №244 від 20.12.2016р. на суму 2257,50 грн; №14 від 31.01.2017р. на суму 2257,50 грн; №36 від 20.02.2017р. на суму 2257,50 грн; №47 від 03.03.2017р. на суму 2267,25 грн.

Представник апелянта не висловлював сумнівів щодо достовірності інформації, яка міститься у копіях платіжних доручень та відповідності їх оригіналам.

Таких сумнівів не виникло і у суду.

На виконання ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 17.12.2019 року Долинським спеціалізованим агролісгоспом обласного комунального підприємства Івано-Франківськоблагроліс надано належним чином засвідчену копію статуту даного підприємства, із якого вбачається, що Долинський САЛГ створений обласним комунальним підприємством Івано-Франківськоблагроліс наказом №3 від 06.07.2001 року, здійснює свою діяльність на земельних ділянках лісового фонду, які надані у постійне користування агролісгоспу відповідно до рішення Івано-Франківської обласної ради від 18.10.2001 року №537-22/2001 із земель запасу обласної ради. Метою діяльності підприємства є реалізація державної політики розвитку лісового господарства і раціонального використання лісових ресурсів, охорона і захист лісів на землях лісового фонду, задоволення ринкових потреб юридичних та фізичних осіб, населення у продукції та послугах на основі ефективного використання виробничого та фінансового потенціалу, а також одержання прибутку. Предметом діяльності є збереження, охорона та відтворення лісових ресурсів на землях лісового фонду, лісовідновлення, вирощування посадкового матеріалу, заготівля насіння лісових і декоративних порід та інше. Агролісгосп є таким, що набув прав юридичної особи з дня його державної реєстрації та функціонує на засадах госпрозрахунку та/або фінансування з місцевого бюджету (п.3.1 статуту). Здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, статуту ОКП Івано-Франківськоблагроліс , наказів та розпоряджень генерального директора ОКП Івано-Франківськоблагроліс , цього статуту (п. 3.2). Відповідно до п.3.4 агролісгосп має самості1йний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, в тому числі в іноземній валюті, круглу печатку, кутовий штамп і бланки зі своїм найменуванням. Відповідно до п.3.5 може набувати майнові права, користуватися землями лісового фонду і лісовими ресурсами, виступати в судах від свого імені. Агролісгосп відповідно до законодавства України несе відповідальність за додержання вимог і норм щодо охорони та раціонального використання лісів, інших природних ресурсів, а також відновлення їх до рівня встановлених нормативів (п.3.6). Агролісгосп отримує кошти з місцевих бюджетів для фінансування видатків по лісовому господарству у межах затвердженого ОКП Івано-Франківськоблагроліс кошторису доходів і видатків по лісовому господарству та лімітів фінансування (п.3.10 статуту).

Із інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Івано-Франківська обласна рада є засновником Івано-Франківського обласного комунального агролісогосподарське підприємство Івано-Франківськоблагроліс з ідентифікаційним кодом юридичної особи 25068039, а Івано-Франківського обласного комунального агролісогосподарське підприємство Івано-Франківськоблагроліс - засновником комунального підприємства Долинський спеціалізований агролісгосп ОКП Івано-Франківськоблагроліс (Долинський САЛГ) з ідентифікаційним кодом юридичної особи 03105975.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положень ст. 61, 1172, 1191 ЦК України, ст. ст.105, 107 Лісового кодексу України, ст.ст.130, 134 КЗпП України, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", встановивши, що шкода, завдана винними діями відповідача, була повністю відшкодована Долинським спеціалізованим агролісгоспом, тому з часу виплати підприємством коштів у нього виникло право регресної вимоги. Прокурор, пред`явивши 28.03.2017 року після повної сплати агролісгоспом шкоди позов про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, звернувся в межах річного строку з дня виплати підприємством сум третій особі, дійшов висновку про стягнення з відповідача шкоди на користь агролісгоспу в порядку регресу.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, а також нормам матеріального та процесуального права.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В силу частини 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльність особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Аналогічні положення містилися у редакції ЦПК України, яка була чинною до 15 грудня 2017 року (статті 10, 57-59).

Згідно із ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

За змістом ч. 1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Главою ІХ КЗпП України врегульовано питання відповідальності працівників у разі завдання ними шкоди.

Статтею 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (п. 1 частини 1 статті 134 КЗпП України).

За змістом статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками , за правилами ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Згідно ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Як роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками , судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.

Річний строк, встановлений ч. 3 ст. 233 КЗпП України, не є позовною давністю і застосовується незалежно від наявності заяви відповідача, він є преклюзивним.

Доводи апелянта про те, що цей строк слід обчислювати з моменту набрання законної сили вироком суду не заслуговують на увагу, оскільки роботодавець набув права вимоги лише після відшкодування шкоди, завданої його працівником.

Також враховуючи, що хоча шкода комунальним підприємством і відшкодовувалася у розстрочку, однак за рішенням суду вона була стягнена єдиною сумою, виконавче провадження закрито після внесення останнього платежу, тому право вимоги у юридичної особи виникло з наступного дня після внесення останнього платежу, тобто з 04.03.2017 року і річний строк закінчився 03.03.2018 року.

Отже, суд першої інстанції правильно визначив, що право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою повної суми третій особі і з цього ж часу обчислюється річний строк на пред`явлення регресного позову, який не був пропущений.

Доводи апелянта про те, що неправильно були розподілені кошти, які сплатило підприємство замість свого працівника не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на розмір та наявність шкоди, яка спричинена з вини відповідача ОСОБА_1 юридичній особі та не можуть бути підставою для відмови у позові до нього.

В силу пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

За змістом частин 4-6 статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф.В. проти Франції (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Підтримка, що надається прокурором одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, зокрема коли необхідно захистити інтереси держави від зловживань.

Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Дійсно, враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру (стаття 23).

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави,якщо: 1) захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Для вирішення справи суттєвим вбачається з`ясування поняття "інтереси держави". Слід враховувати, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону

України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Отже зміст і суть поняття інтереси територіальної громади охоплюється поняттям інтереси держави , оскільки обумовлює дотримання певного суспільного порядку.

Таким чином, у разі якщо представницький орган територіальної громади, яким є орган місцевого самоврядування, діє всупереч інтересів територіальної громади, то прокурор наділений повноваженнями захищати такі інтереси територіальної громади як складову інтересів держави, за умови відсутності іншого державного органу з відповідними повноваженнями, спрямованими на здійснення такого захисту.

Суд вірно зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. А виступати у процесі самостійно з правами позивача прокурор має лише при відсутності суб`єкта владних повноважень, покликаного на захист прав держави.

Аналогічні висновки зроблені в численних постановах Верховного Суду, зокрема: постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 911/360/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 355/1141/16-ц.

Даючи оцінку наведеним у позовній заяві та апеляційній скарзі обставинам, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Із змісту позовної заяви встановлено, що метою звернення до суду є захист порушених інтересів держави в особі Івано-Франківської обласної ради в особі Долинського САЛГ, майно якого належить на праві спільної власності територіальним громадам області. Згідно із статутом Долинський САЛГ створений обласним комунальним підприємством Івано-Франківськоблагроліс , здійснює свою діяльність на земельних ділянках лісового фонду, які надані у постійне користування агролісгоспу відповідно до рішення Івано-Франківської обласної ради від 18.10.2001 року №537-22/2001 із земель запасу обласної ради. Метою діяльності підприємства є реалізація державної політики розвитку лісового господарства і раціонального використання лісових ресурсів, охорона і захист лісів на землях лісового фонду, задоволення ринкових потреб юридичних та фізичних осіб, населення у продукції та послугах на основі ефективного використання виробничого та фінансового потенціалу, а також одержання прибутку. Предметом діяльності є збереження, охорона та відтворення лісових ресурсів на землях лісового фонду, лісовідновлення, вирощування посадкового матеріалу, заготівля насіння лісових і декоративних порід та інше. Агролісгосп функціонує на засадах госпрозрахунку та/або фінансування з місцевого бюджету.

Частиною 4 ст.140 Конституції України та ч.2 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні, обласні ради або уповноважені ним органи.

Відповідно до ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад від 06.09.2005. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші

природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах,

визначених цією Конституцією.

З огляду на зазначене, Івано-Франківська обласна рада через Долинський спеціалізований агролісгосп обласного комунального підприємства Івано-Франківськоблагроліс здійснює функції держави щодо охорони природних ресурсів, відтворення лісів і фінансове становище підприємства залежить від надходження коштів, які необхідні для збереження, охорони і відтворення лісових ресурсів.

Оскільки Долинський САЛГ перебуває у підпорядкуванні обласного комунального агролісогосподарського підприємства Івано-Франківськоблагроліс , його майно належить на праві власності територіальним громадам області, тому виходячи із наведеного, заявлений прокурором позов спрямований на захист інтересів держави в особі територіальної громади області та відшкодування в порядку регресу Долинському САЛГ шкоди, якої підприємство зазнало внаслідок сплати збитків, завданих природному середовищу внаслідок бездіяльності ОСОБА_1

Безперечно, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Але, виходячи з встановлених обставин справи слід дійти висновку, що Долинський спеціалізований агролісгосп обласного комунального підприємства Івано-Франківськоблагроліс як юридична особа, самостійний суб`єкт господарювання неналежним чином здійснював свої повноваження, що полягали у неподанні позову до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди (в порядку регресу), завданої з вини відповідача. Це дає підстави для висновку про наявність саме того виключного (виняткового) випадку, коли хоча і наявний орган, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, але не має намірів застосовувати ефективний спосіб юридичного захисту. Тобто усвідомлена пасивна поведінка Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного комунального підприємства Івано-Франківськоблагроліс (він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається) з метою захисту інтересів держави дає підстави для виконання прокурором субсидіарної ролі: заміни в судовому провадженні Долинського спеціалізованого агролісгоспу обласного комунального підприємства Івано-Франківськоблагроліс , яке всупереч вимог закону не здійснює захист належно.

При цьому прокурор не є альтернативним суб`єктом звернення до суду і не замінює належного суб`єкта владних повноважень, який не може або не бажає захищати інтереси держави.

Така позиція узгоджується з правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 по справі № 924/1237/17, 24 жовтня 2018 року по справі № 304/1196/16-ц.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно з`ясував обставини справи, а тому рішення суду слід залишити без зміни.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 січня 2020 року.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

Р.Й. Матківський