Ухвала

від 20.01.2020 по справі 466/9786/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/9786/19

У Х В А Л А

підготовчого засідання

20 січня 2020 року м.Львіпв

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Невойта П.С

секретаря с/з Семків Х.І

розглянувши у залі суду у м.Львові в підготовчому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-інформаційна агенція РІА-Львів про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно- інформаційна агенція РІА-Львів до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство юстиції України, товариство з обмеженою відповідальністю Центр Інтернет-імен України про захист прав інтелектуальної власності, припинення випуску друкованого засобу масової інформації, -

в с т а н о в и в:

директор товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-інформаційна агенція РІА-Львів Г.Р.Брезіцька звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та просить суд ухвалити рішення, яким: заборонити фізичній особі ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) здійснювати використання позначення РІА , яке є схожим настільки, що його можна сплутати із знаком за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 для товарів 16 класу МКТП та послуг 35 класу МКТП, а також є комерційним найменуванням ТОВ РІА-Львів , шляхом нанесення такого позначення на продукцію, зберігання продукції із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, розповсюдження продукції із нанесеним позначенням, надання послуг з використанням такого позначення, застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет, використання в доменних іменах; заборонити фізичній особі ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) здійснювати використання позначення РІА , яке є схожим настільки, що його можна сплутати із знаком за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 для товарів 16 класу МКТП та послуг 35 класу МКТП, а також є комерційним найменуванням ТОВ РІА-Львів , шляхом нанесення такого позначення на продукцію, зберігання продукції із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, розповсюдження продукції із зазначеним позначенням, надання послуг з використанням такого позначення, застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет, використання в доменних іменах; припинити випуск друкованого засобу масової інформації - журналу РІА-Україна , державну реєстрацію якого проведено Міністерством юстиції України 24.11.2016 року (свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії KB № НОМЕР_4 ЗР), засновниками якого є ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) та покласти на відповідачів судові витрати.

Позов заявлено з підстав порушення прав інтелектуальної власності та з метою захисту порушених прав в судовому порядку, оскільки таке право оспорюється та не визнається іншою особою.

Ухвалою від 10.01.2020 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Разом з позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 будь-яким способом передавати будь-яким третім особам права та обов`язки засновника (співзасновника) друкованого засобу масової інформації - журналу РІА Україна ; заборонити ОСОБА_2 будь-яким способом передавати будь-яким третім особам права та обов`язки засновника (співзасновника) друкованого засобу масової інформації - журналу РІА Україна ; заборонити ОСОБА_2 будь-яким третім особам будь-яким способом передавати належні їй права на веб-сайт: http.// ria-ukraine.com/ та на доменне ім`я: ria-ukraine.com; заборонити Міністерству юстиції України здійснювати перереєстрацію друкованого засобу масової інформації - журналу РІА Україна у зв`язку з зміною складу засновників (співзасновників), назви, мови, сфери розповсюдження.

В обґрунтування заяви зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що відповідачі зможуть вільно розпоряджатися належними їм правами на друкований засіб масової інформації, на веб-сайт в мережі Інтернет, а Міністерство юстиції України зможе здійснити перереєстрацію друкованого засобу масової інформації - журналу РІА Україна , а відтак спосіб захисту з яким позивач звернувся до суду буде неефективним, оскільки позивач не матиме можливості відновити, захистити свої порушені права інтелектуальної власності.

Учасники процесу упідготовче засідання не викликались.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану заяву про забезпечення позову у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Вивчивши подані матеріали позову, матеріали заяви про забезпечення позову, вважаю, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників у справі з тим, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких може бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

З наданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що реєстрація друкованого засобу масової інформації журналу РІА-Львів відбулося 12.03.2016 року, а журналу РІА-Україна - 24.11.2016 та на час подання позовної заяви минуло значно часу. Заявник не навів достатньо обставин того, що засновники журналу РІА-Україна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїми діями та шляхом передавання будь-яким третім особам прав та обов`язків засновника (співзасновника) друкованого засобу масової інформації - журналу РІА Україна сворять такі умови позивачу, за яких захист його прав у суді буде неефективним, а також неможливість захистити свої порушені права інтелектуальної власності.

Також вбачається, що сторони у справі з 2015 року співпрацювали разом, ще під час реєстрації взіря РІА - Україна - знаку для товарів і послуг в Україні, отже були знайомі один одному.

Запропонований позивачем вид забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будь-яким способом передавати будь-яким третім особам права та обов`язки засновника (співзасновника) друкованого засобу масової інформації - журналу РІА Україна та Міністерству юстиції України здійснювати перереєстрацію друкованого засобу масової інформації суд вважає не є співмірним із вимогами позову.

Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов"язані з втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).

Отже, аналізуючи вищевикладене: реєстрація друкованих засобів масової інформації у 2016 році, наявність співпрації відповідачів у справі з керівництвом Товариства - позивача у справі, існування друкованого засобу масової інформації впродовж більш як 3 роки, дослідивши надані в обґрунтовування вимог заяви докази, суд вважає, що з боку позивача не надано належних, допустимих та переконливих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову, у спосіб зазначений позивачем у заяві, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, тому в задоволенні заяви позивача слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149-150, 247 ЦПК України,-

постановив:

у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно- інформаційна агенція РІА-Львів про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно- інформаційна агенція РІА-Львів до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство юстиції України, товариство з обмеженою відповідальністю Центр Інтернет-імен України про захист прав інтелектуальної власності, припинення випуску друкованого засобу масової інформації - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Шевченківський районний суд м.Львова до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: П. С. Невойт