Ухвала

від 18.06.2020 по справі 466/9786/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/9786/19

У Х В А Л А

підготовчого засідання

18 червня 2020 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Невойта П.С.,

секретаря с/з Лелик О.М.,

справа №466/9786/19

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у залі суду у м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-інформаційна агенція РІА-Львів до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство юстиції України, товариство з обмеженою відповідальністю Центр Інтернет-імен України про захист прав інтелектуальної власності, припинення випуску друкованого засобу масової інформації, -

за участю представників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 -

в с т а н о в и в:

27.11.19 товариство з обмеженою відповідальністю Рекламно-інформаційна агенція РІА-Львів в особі директора Г.Р.Брезіцької звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , яку в подальшому уточнила та просить суд ухвалити рішення, яким: заборонити фізичній особі ОСОБА_1 здійснювати використання позначення РІА , яке є схожим настільки, що його можна сплутати із знаком за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 237297 для товарів 16 класу МКТП та послуг 35 класу МКТП, а також є комерційним найменуванням ТОВ РІА-Львів , шляхом нанесення такого позначення на продукцію, зберігання продукції із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, розповсюдження продукції із нанесеним позначенням, надання послуг з використанням такого позначення, застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет, використання в доменних іменах; заборонити фізичній особі ОСОБА_2 здійснювати використання позначення РІА , яке є схожим настільки, що його можна сплутати із знаком за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 237297 для товарів 16 класу МКТП та послуг 35 класу МКТП, а також є комерційним найменуванням ТОВ РІА-Львів , шляхом нанесення такого позначення на продукцію, зберігання продукції із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, розповсюдження продукції із зазначеним позначенням, надання послуг з використанням такого позначення, застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет, використання в доменних іменах; скасувати державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації - журналу РІА-Україна , державну реєстрацію якого проведено Міністерством юстиції України 24.11.2016 року (свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії KB № 22413-1231 ЗР), засновниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою судді від 10.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, спір вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.01.2020 у задоволенні заяви від 27.11.19 директора товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно - інформаційна агенція РІА-Львів про забезпечення доказів у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно - інформаційна агенція РІА-Львів до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство юстиції України, товариство з обмеженою відповідальністю Центр Інтернет-імен України про захист прав інтелектуальної власності, припинення випуску друкованого засобу масової інформації - відмовлено.

Ухвалою від 20.01.2020 у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно- інформаційна агенція РІА-Львів про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно- інформаційна агенція РІА-Львів до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство юстиції України, товариство з обмеженою відповідальністю Центр Інтернет-імен України про захист прав інтелектуальної власності, припинення випуску друкованого засобу масової інформації - відмовлено.

26.05.2020 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Сухай О.В., яка діє на підставі ордеру серії ЛВ№164554 на надання правової допомоги від 10.02.2020 /том.2 арк.спр.70-71/ подала заяву про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

26.05.2020 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Цимбала В.В., яка діє на підставі ордеру серії ВС №1019065 від 13.03.2020 /том 2 арк.спр.81/ подала заяву про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

02.06.2020 представником позивача адвокатом Сідловською І.Ю., яка діє на підставі ордеру серії ЛВ №170905 від 15.01.2020 на надання правової допомоги подала заяву про відшкодування судових витрат, у якій також зазначає, що не заперечує щодо закриття провадження на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

В підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_3 не заперечувала щодо закриття провадження у справі, просила вирішити питання судових витрат.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Цимбала В.В. підтримала клопотання від 26.05.2020 щодо закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, щодо вирішення питання відшкодування судових витрат та подала письмове заперечення на заяву ТОВ Рекламно-інформаційна агенція РІА-Львів про відшкодування судових витрат і просила суд дати належну оцінку доказам при вирішенні питання розподілу судових витрат.

В підготовчому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Сухай О.В , подану заяву про закриття провадження підтримала, просила відмовити у стягненні з ОСОБА_2 судових витрат.

Представник третьої особи Міністерства юстиції України не заперечувала щодо закриття провадження у справі, щодо вирішення питання про розподіл судових витрат поклалася на розсуд суду.

Інші учасники процесу в судове засідання не прибули.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить такого.

За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1, 3 ст.13 Кодексу суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд встановив, що на підставі рішення засновників випуск журналу РІА Україна було припинено. Так, Листом Міністерства юстиції України №3743/154-33-20/19.3.2 від 15.04.2020 року, останнє повідомило, що свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації - журналу РІА-Україна серії КВ №22413-12313Р від 24.11.2016 визнано недійсним. Відповідні відомості внесені до Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності. Дана обставина також підтверджується Правовим висновком Міністерства юстиції України про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації-журналу РІА серії КВ №22413-12313Р від 24.11.2016/том 2 арк.спр. 128-132/.

З`ясувавши обставини справи, думку представників сторін, суд приходить висновку про відсутність предмету спору та закриття провадження у справі.

Щодо вирішення клопотання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пунктах 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах судам роз`яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Надаючи оцінку співмірності розміру понесених стороною витрат на адвоката з обсягом наданих ним послуг і виконаних робіт, суд, з`ясовує, які конкретно роботи (послуги) виконав (надав) адвокат. При цьому, суд враховує не лише, чи передбачено виконання цих робіт договором, але й чи відповідають вони критерію необхідності - чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.

Так, витрати на підготовку заяв по суті справи (позовних заяв, відзивів, відповідей на відзиви, заперечень, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом).

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача, адвокатом Сідловською І.Ю., подано детальний опис наданих послуг з надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю Рекламно-інформаційна агенція РіА-Львів у даній справі /том.2 арк.спр.171/.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Цимбала І.З. в підготовчому засіданні зазначила, що позивачем надавалася допомога на підставі договорів про надання правової допомоги №8/17 від 17.02 та №1/20 від 14.01.2020, однак, у відповідача наявні обґрунтовані підстави стверджувати, що відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Зазначала, що такі витрати не узгоджуються з предметом Договору №2, а відтак є підстави вважати, що отримання таких документів відсутніми, що свідчить про відсутність і підстав для можливого відшкодування таких витрат зі сторони відповідача. Також зазначає, що до заяви про відшкодування витрат на правову допомогу не долучено доказів про сплату ТОВ Рекламно-інформаційна агенція РІА-Львів адвокату ОСОБА_3 витрати на отримання висновку та довідки. Більше того, відсутні, докази того, що така послуга була передана ТОВ Рекламно-інформаційна агенція РІА-Львів .

На таке твердження представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Цимбали І.З. суд зазначає таке.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата вказала, що із запровадженням з 15 грудня 2019 року змін до ЦПК законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Колегія суддів зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Щодо розгляду питання відшкодування витрат на правову допомогу при розгляді саме цієї справи, суд виходить із того, що позов, з яким сторона звернулася до суду, є категорією справ з особливою складністю та потребує вивчення і правової бази, судової практики, стратегії захисту та вчинення інших дій. Окрім цього, стороною позивача вчинено та підтверджено доказами щодо кількості вчинення відповідний дій на стадії досудового врегулювання та судового розгляду справи.

Окрім цього, сторона не зобов`язана доводити, чому саме та чи інша кількість часу витрачена адвокатом на виконання робіт (надання послуг). Достатнім є підтвердження лише кількості часу, а не наведення обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена адвокатом на відповідні дії.

Проте, потрібно мати на увазі, що ЦПК України не вимагає від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, надання доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу адвокат витратив на виконання робіт. Ба більше, від сторони не вимагається наведення обґрунтування, чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії. Таку позицію Верховний Суд висловив у постановах від 16.05.2019 р. у справі №823/2638/18 і від 20.12.2018 р. у справі №316/1923/16-а (2-а/316/41/17).

Разом з тим, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо:

обсяг робіт і час, витрачений на підготовку процесуальних документів, є явно неспівмірними із складністю виконаних адвокатом робіт (наприклад, якщо на підготовку клопотання про відкладення розгляду справи, або про продовження строку на надання відзиву, чи про проведення засідання в режимі відеоконференції адвокатом витрачено годину чи кілька годин);

зміст і доводи відзиву на касаційну скаргу є ідентичними доводам, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, або наведене обґрунтування позиції сторони становить значно меншу частину документа, ніж сам документ;

якщо у договорі передбачено, що вартість послуг включає участь у судових засіданнях, але суд розглянув справу у порядку спрощеного провадження, без виклику сторін.

Хоч ЦПК України не вимагає від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, обґрунтовувати, чому вона обрала саме того, а не іншого адвоката, і доводити ринкову вартість замовлених нею юридичних послуг, проте відповідач подала заперечення щодо розміру витрат на адвоката, та посилається на те, що представник позивача не надала документів на обґрунтування вартості послуг та порядку обрахунку вартості таких послуг.

Стосовно цього Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.

Наявність заперечень проти заяви про відшкодування судових витрат, за відсутності доказів неспівмірності заявлених стороною витрат на правову допомогу або завищення їх розміру, не може бути підставою для зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката.

При цьому, суд не наділений повноваженням, а відповідно - не вправі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи, виключно за клопотанням іншої сторони (постанова Верховного Суду від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18); ухвалення судом рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі з аналогічними сторонами і подібним предметом спору не є обов`язковим критерієм для визнання обґрунтованим чи необґрунтованим розміру витрат в іншій справі.

Наявність лише заперечень проти заяви про відшкодування судових витрат, за відсутності доказів неспівмірності заявлених стороною витрат на правову допомогу або завищення їх розміру, не може бути підставою для зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Сторона, яка заперечує розмір витрат, посилається на те, що стороною, яка заявляє про витрати, не надано доказів на підтвердження того, що нею фактично понесені (оплачені) відповідні витрати.

Суд зауважує, що п.8 ст.141 ЦПК України прямо передбачає можливість відшкодування витрат, як тих, які сторона уже понесла, так і тих, які вона ще має понести у зв`язку з розглядом справи.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19).

Незважаючи на наявність більш-менш однозначних позицій щодо окремих питань відшкодування судових витрат на адвоката, на практиці, є чимало суперечливих, неоднозначних і дивних позиції і підходів, а тому суд виходить конкретно з розгляду даної категорії справи при вирішенні питань щодо відшкодування судових витрат.

Щодо відшкодування сплаченого судового збору, то представник позивача просила стягнути з відповідачів 50 % сплаченого судового збору при поданні позову.

Твердження представника відповідача - адвоката Цимбали І.З. про те, що співзасновники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самі звернулися до МЮУ про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію друкованого ЗМІ у причинно-наслідковому зв`язку із діями позивача не перебуває, а є всього лиш, наслідком втрати інтересу у виданні відповідного журналу та пов`язане із подальшим втіленням нових ідей, концепції та планів у новому виданні, судом оцінюється критично, оскільки жодного доказу про наведене не подано. Тому, суд вважає, що з відповідачів слід стягнути 50 % сплаченого судового збору за подання позивачем позову до суду

Керуючись п.2 ч.1 ст.255, ст. 133, 137, 141,142, 259, 260, 261 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно- інформаційна агенція РІА-Львів до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Міністерство юстиції України, товариство з обмеженою відповідальністю Центр Інтернет-імен України про захист прав інтелектуальної власності, припинення випуску друкованого засобу масової інформації - провадженням закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Стягнути порівно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-інформаційна агенція РІА-Львів 21343 /двадцять одну тисячу триста сорок три гривні 00/ витрат на правову допомогу та 2881 /дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню 50 копійок/ судового збору.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю Рекламно-інформаційна агенція РІА-Львів , код ЄРДПОУ 39964712, юридична адреса: м. Львів, пр. Чорновола, 45А, корп.13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Львова протягом 15 днів з дня її проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: П. С. Невойт