Постанова

від 15.12.2020 по справі 466/9786/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/9786/19 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/811/2012/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:84

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року м.Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю: представника відповідача ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 , представника позивача - Сідловської І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 18 червня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Рекламно-інформаційна агенція РІА-Львів до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: Міністерство юстиції України, товариство з обмеженою відповідальністю Центр Інтернет-імен України , про захист прав інтелектуальної власності, припинення випуску друкованого засобу масової інформації ,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Рекламно-інформаційна агенція РІА-Львів звернулось до суду з позовом (а.с.1-7 т.1), уточненим заявою від 21.02.2020 року (а.с. 4 т. 2) , в якому просило:

заборонити фізичній особі ОСОБА_1 здійснювати використання позначення РІА , яке є схожим настільки, що його можна сплутати із знаком за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 для товарів 16 класу МКТП та послуг 35 класу МКТП, а також є комерційним найменуванням ТОВ Рекламно-інформаційна агенція РІА-Львів , шляхом нанесення такого позначення на продукцію, зберігання продукції із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, розповсюдження продукції із нанесеним позначенням, надання послуг з використанням такого позначення, застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет, використання в доменних іменах;

заборонити фізичній особі ОСОБА_3 здійснювати використання позначення РІА , яке є схожим настільки, що його можна сплутати із знаком за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 для товарів 16 класу МКТП та послуг 35 класу МКТП, а також є комерційним найменуванням ТОВ Рекламно-інформаційна агенція РІА-Львів , шляхом нанесення такого позначення на продукцію, зберігання продукції із нанесеним позначенням, пропонування продукції із нанесеним позначенням для продажу, розповсюдження продукції із зазначеним позначенням, надання послуг з використанням такого позначення, застосування такого позначення в рекламі, діловій документації, мережі Інтернет, використання в доменних іменах;

скасувати державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації - журналу РІА-Україна , державну реєстрацію якого проведено Міністерством юстиції України 24.11.2016 року (свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії KB №22413-12313Р), засновниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Отже, предметом спору є свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації - журналу РІА-Україна серії KB №22413-12313Р, видане Міністерством юстиції України відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.24 т.1).

На підтвердження своїх вимог позивач надав висновок про невідповідність позначення названого вище друкованого засобу масової інформації умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи, складений 28.09.2017 року ДП Український інститут інтелектуальної власності (Укрпатент), та клопотав про призначення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності (торговельних марок - знаків для товарів та послуг).

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала заявлені позовні вимоги і просила відмовити у їх задоволенні.

24.02.2020 року Міністерство юстиції України подало письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначало, що Мін`юст, як реєструючий орган, може визнати свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації недійсним лише у разі: подання засновником (співзасновниками) погодженого з редакцією письмового повідомлення про припинення випуску друкованого засобу масової інформації або за рішенням суду.

20.05.2020 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду клопотання, в якому просила долучити правовий висновок Міністерства юстиції України від 01.04.2020 року про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації - журналу РІА-Україна серії KB №22413-12313Р від 24.11.2016 року (а.с.127-130 т.2).

Вказане свідоцтво визнане недійсним на підставі письмового повідомлення засновника (співзасновника) від 27.03.2020 року про припинення випуску друкованого засобу масової інформації.

Відомості про наведений вище друкований засіб масової інформації вилучено з Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агенств як суб`єктів інформаційної діяльності.

26.05.2020 року стороною відповідачів подано клопотання про закриття провадження у справі (а.с.135-137, 142-143 т.2), в якому вони, посилаючись на вказаний вище висновок Мін`юсту про визнання недійсним оспорюваного в даній справі свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації - журналу РІА-Україна , та припинення на цій підставі видавництва журналу РІА-Україна , просили закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Позивач не заперечив проти закриття провадження у справі, однак, звернув увагу, що підстава для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору виникла після відкриття провадження у справі, а тому подав заяву про відшкодування понесених судових витрат (а.с.153-171 т.2).

09.06.2020 року відповідач ОСОБА_1 подала заперечення на клопотання позивача про стягнення судових витрат, при цьому, у разі задоволення такого клопотання, просила зменшити розмір судових витрат (а.с.180-186 т.2).

У позовній заяві позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести в зв`язку з розглядом справи становить 43684 грн., а саме: витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви - 5763 грн., витрати на сплату судового збору за подання заяв про забезпечення доказів, забезпечення позову - 1921 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 17500 грн., витрати на проведення експертизи - 17000 грн., витрати, понесені з метою отримання доказів у справі - 1000 грн., поштові витрати - 500 грн.

Згідно детального опису наданих правничих послуг від 02.06.2020 року (а.с.171 т.2), загальна вартість послуг, наданих на підставі договору про надання правової допомоги №8/17 від 17.02.2017 року, становить 17500 грн., а вартість понесених адвокатом Сідловською І.Ю. витрат з метою отримання доказів у даній справі становить 3843 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 18 червня 2020 року провадження у даній справі закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Стягнуто порівну з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ Рекламно-інформаційна агенція РІА-Львів 21343 грн. витрат на правову допомогу та 2881 грн. 50 коп. судового збору, що становить 50% судового збору, сплаченого позивачем при поданні позовної заяви.

Ухвалу суду в частині стягнення судових витрат оскаржила відповідач ОСОБА_1 , просить її скасувати з підстав порушення норм процесуального права і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ Рекламно-інформаційна агенція РІА-Львів про відшкодування судових витрат - відмовити.

Зазначає, що в обґрунтування необхідності стягнення судових витрат з відповідачів позивач послався на ч. 9 ст.141 ЦПК України, однак, визначені цією нормою підстави для стягнення судових витрат: зловживання процесуальними правами або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони, - відсутні.

Апелянт звертає увагу, що саме по собі клопотання про закриття провадження у справі не можна розцінювати як зловживання правами, оскільки подання такої заяви є правом, передбаченим ЦПК України.

На переконання апелянта, суд не навів достатньо підстав для покладення на відповідачів обов`язку відшкодування понесених позивачем судових витрат та не надав належної правової оцінки розрахунку, обсягу та вартості таких витрат.

Зазначає, що відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару не дає можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач оплатив адвокату Сідловській І.Ю. витрати на отримання необхідних доказів й того, що відповідні докази отримано саме в інтересах ТОВ Рекламно-інформаційна агенція РІА-Львів .

09.09.2020 року позивач ТОВ Рекламно-інформаційна агенція РІА-Львів подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує вимоги та доводи апеляційної скарги.

Наголошує, що оспорюваний друкований засіб масової інформації - журнал РІА-Україна припинив своє існування у квітні 2020 року, позаяк, провадження в даній справі за позовом позивача було відкрите судом у січні 2020 року, що підтверджує виникнення спору внаслідок неправомірних дій відповідачів, а тому суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів понесених позивачем і документально підтверджених судових витрат.

В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому розгляд справи проведено відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення сторони відповідача ОСОБА_1 в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як встановлено судом і наведено вище, лише після пред`явлення позивачем вказаного позову до відповідачів, останні звернулись до Міністерства юстиції України, як реєструючого органу, з письмовим повідомленням від 27.03.2020 року про припинення випуску спірного друкованого засобу масової інформації - журналу РІА-Україна , на підставі якого Міністерство юстиції України надало правовий висновок від 01.04.2020 року про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації - журналу РІА-Україна серії KB №22413-12313Р від 24.11.2016 року, і відомості про наведений вище друкований засіб масової інформації було вилучено з Державного реєстру друкованих засобів масової інформації та інформаційних агенств як суб`єктів інформаційної діяльності, внаслідок чого, для позивача відпала необхідність оспорювати це свідоцтво у судовому порядку та, відповідно, підтримувати свої вимоги в суді.

Таким чином, відповідно до наведеного вище положення статті 142 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати підлягали відшкодуванню відповідачами в повному обсязі, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про присудження з відповідачів понесених позивачем і документально підтверджених судових витрат.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу є складовою частиною судових витрат по справі.

Статтею 137 ЦПК передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК).

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача долучено усі необхідні та визначені процесуальним законом документи, надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема, витрат на збір доказів у справі, а також платіжні документи на підтвердження оплати цих послуг та здійснених адвокатом витрат (а.с.217-221 т.1, 155-171 т.2).

Крім того, розмір витрат в повній мірі є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, виконання яких передбачене умовами договору, а тому правових підстав для зменшення їх розміру немає.

Отже, доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сплату судового збору за рахунок відповідачів, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану в цій частині ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 18 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 24 грудня 2020 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.