Постанова

від 15.01.2020 по справі 148/276/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 148/276/19

Провадження № 22-ц/801/115/2020

Категорія: 18

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 рокуСправа № 148/276/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,

за участі секретаря судового засідання Куленко О. В., представника скаржника, пози-вача ОСОБА_1 адвоката Пріщенка С. С., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому су-довому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Зерно-

продукт МХП про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Тульчинсь-кого районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2019 року, ухвалене у примі-щенні суду в м. Тульчині Вінницької області за головування судді Ковганича С. В., повний текст якого складений 01 листопада 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся в Тульчинський районний суд Він-ницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП ( правонаступника ЗАТ Зернопродукт МХП ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Зелена долина про визнання недійс-ним договору оренди земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земель-ною ділянкою. Позов мотивований наступним. На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом позивач набув право власності на земельну ділянку площею 2,66 га, кадастровий номер 0524383800:01:001 :1240, що знаходиться на території Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області. Земельна ді-лянка виділена в натурі, встановлені її межі та межові знаки. У квітні 2018 року ОСОБА_2 приступив до обробітку цієї земельної ділянки, посіяв ячмінь, але ТОВ АК Зелена долина як орендар земельних паїв на території Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області, що обробляє землю шляхом обміну їх за домовленістю з ПрАТ Зернопродукт МХП , на цьому місці посіяло соняшник. За результатом перемовин ПрАТ Зернопродукт МХП надало ОСОБА_1 копію дого-вору оренди земельної ділянки ( паю ) від 05 жовтня 2008 року строком дії 15 років, нібито укладеного із спадковицею позивача ОСОБА_3 . У цьому договорі відсутній запис про його державну реєстрацію. У наданні ОСОБА_1 будь-яких документів стосовно передачі земельної ділянки у користування ТОВ АК Зелена долина від-повідач відмовив. З отриманого витягу із державного земельного кадастру щодо на-лежної ОСОБА_1 земельної ділянки убачається відсутність відомостей про надання її в оренду. Також позивач зазначив, що ОСОБА_3 05 жовтня 2008 року не могла підписати договір у віці 81 року, оскільки весь час хворіла, знаходилася під його пос-тійним наглядом аж до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2008 року № 141-К-Т-В, визнати незаконною передачу відповідачем зе-мельної ділянки у користування третій особі ТОВ АК Зелена долина ( а. с. 2-5 ).

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди зе-мельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено ( а. с. 129-137 ).

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, позивач ОСОБА_1 оскаржує його в апеляційному порядку, просить скасувати дане судове рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ( а. с. 146-152 ). Скаржник вважає, що судове рішенне ухвалене на підставі неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, за висновків суду, що не відповідають дійс-ним обставинам справи.

08 січня 2020 року до апеляційного суду надійшов відзив директора ПрАТ Зер-нопродукт МХП ОСОБА_4 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , де зазначається про безпідставність, необгрунтованість доводів скарги, умотивованої новими доказами та підставами позовних вимог, що суперечить вимогам статей 80-83, 175, 177, 367 ЦПК України. За твердженням відповідача доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог, по-зивачем не надано жодних доказів на доведення своєї позиції щодо недійсності дого-вору, відсутності його державної реєстрації. Договір № 141-К-Т-В укладений 08 жовт-ня 2008 року та підписаний орендодавицею ОСОБА_3 , зареєстрований у Туль-чинському районному відділі Держкомзему регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що в Державному реєстрі земель вчинений запис, є відмітка у самому договорі. Пози-вач повідомлявся про наявність державної реєстрації договору листом Тульчинського відділення Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Відповідно до норм статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої в найм, до нового власника переходять права та обов`язки орендодавця. ОСОБА_1 не повідомляв орендаря про набуття права власності на орендовану земельну ділянку, з будь-кими вимогами, в тому числі й щодо виплати орендної плати, не звертався. За відсутності відомостей про смерть орендодавця та наявність нового власника землі орендна пла-та депонувалася на рахунку ОСОБА_3 . Про набуття позивачем права власності на земельну ділянку відповідачу стало відомо лише з пред`явленого ним позову.

Окремо представник відповідача зупинився на долученні ОСОБА_1 до апеля-ційної скарги нового доказу, яким, на його думку, є висновок експерта від 27 серпня 2019 року № 3282/3283/19-21 та наголосив, що докази повинні подаватися суду разом з позовною заявою. Іншим учасникам справи копія цього доказу не надсилалася, вона не засвідчена в установленому порядку, тому цей доказ не повинен прийматися су-дом.

Директор ПрАТ Зернопродукт МХП ОСОБА_4 просить відмовити у задово-ленні скарги ОСОБА_1 , залишити без змін рішення суду першої інстанції.

У судове засідання 15 січня 2020 року представники відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача не з`я-вилися з невідомих причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлені завчасно, в установленому порядку, про що свідчать додані до матеріалів справи ре-комендовані повідомлення про вручення поштових відправлень та відстеження вру-чення судової повістки ПрАТ Зернопродукт МХП . Статтею 372 ЦПК України пе-редбачена можливість відкладення розгляду справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомле-них про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. На під-ставі викладеного колегія суддів апеляційного суду ухвалила розглянути дану справу в апеляційному порядку у відсутності учасників справи, котрі не з`явилися в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі представ-ника скаржника, позивача ОСОБА_1 адвоката Пріщенка С. С., дослідивши матеріа-ли справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши закон-ність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм проце-суального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`я-сованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і запере-чень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, воно є помилковим, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 січня 2018 року ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку пло-щею 2,66 га, кадастровий номер 0524383800:01:001:1240, що знаходиться на території Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області та належала за життя спадкодавиці ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 . 08 жовтня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ Зернопродукт МХП , нове найменування якого ПрАТ Зернопродукт МХП , був укладений договір оренди земельної ділянки № 141-К-Т-В строком на п'ятнадцять років.

Позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди землі від 05 жовтня 2008 року № 141-К-Т-В обгрунтовуються тим, що у цьому правочині відсут-ній запис про його державну реєстрацію. У Державному земельному кадастрі не від-ображені відомості про перебування цієї земельної ділянки в оренді відповідача. Орендодавиця в силу свого похилого віку та стану здоров'я не могла за рік до смерті підписати оспорюваний правочин. Оскільки ПрАТ Зернопродукт МХП не вправі використовувати земельну ділянку, належну на праві власності позивачу, то передача її відповідачем у користування ТОВ АК Зелена долина вчинена незаконно.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що доводи позову не відповідають дійсним обставинам справи. Договір оренди заре-єстрований у Тульчинському районному відділі Державної регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель 17 липня 2012 року вчинений за-пис за № 052438384003631. Щодо відсутності волевиявлення орендодавиці ОСОБА_3 на укладення оспорюваного правочину, непідписання нею договору оренди зем-лі суд вказав на відсутність будь-яких доказів такого твердження.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інс-танції щодо відсутності доказів з питання виявлення волі ОСОБА_3 чи відсутності такої на укладення оспорюваного договору оренди землі, оскільки існує беззапереч-ний доказ того, що вона не підписувала цей правочин.

Підстави та порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особа-ми встановлені Земельним кодексом України.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України як один з видів права на землю визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі стро-кове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Договір оренди землі уклада-ється у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотарі-ально ( частина перша статті 14 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 204 ЦПК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встанов-лена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови від 06 лис-топада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, ви-значених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( частина перша статті 627 ЦК України ).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сто-рони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умо-вами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як іс-тотні.

Відповідно до частин першої, третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій ( електронній ) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, як-що інше не встановлено законом. Нормами статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сто-роною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; осо-ба, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, воле-виявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, він має бути спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа запе-речує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин ).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за за-коном мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтвер-джуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ( частина друга статті 78, стаття 79 ЦПК України ).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини національні суди зас-тосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до норм частини першої статті 9 Конституції України ратифі-кована Законом від 07 липня 1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановле-но, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Вказаною статтею Конвенції визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спо-сіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на за-хист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру право-порушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти Укра-їни ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подіб-них неспростованих презумпцій щодо фактів .

Нормами статті 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи судом апеля-ційної інстанції, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими до-казами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в ме-жах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та ( або ) відзиві на неї.

Уже зазначалося, що в позовній заяві, а тепер в апеляційній скарзі ОСОБА_1 по-силався на факт непідписання ОСОБА_3 договору оренди землі з відповідачем ПрАТ Зернопродукт МХП ( тоді - ЗАТ ). Ця обставина є вагомою та визначальною у вирішенні заявленого в суд спору.

До апеляційної скарги позивач додав висновок судових експертів за результатами проведення технічної та почеркознавчої експертизи від 27 серпня 2019 року № 3282/3283/19-21, згідно якого підпис в графі Орендодавець у договорі оренди землі від 05 жовтня 2018 року № 141-К-Т-В та підпис у графі Від орендодавця в акті приймання-передачі об'єкта оренди виконані не самою ОСОБА_3 , а іншою осо-бою. У судовому засіданні апеляційного суду подана копія цього ж висновку, засвід-чена в установленому порядку. Суду апеляційної інстанції представник скаржника по-яснив, що про вказаний доказ ОСОБА_1 стало відомо лише 02 вересня 2019 року . Враховуючи, що чергове судове засідання суду першої інстанції відбулося 25 липня 2019 року, а наступне було призначене на 28 жовтня цього ж року, позивач 28 жовтня 2019 року подав суду письмово викладене клопотання про прийняття і долучення цьо-го доказу до матеріалів справи. З протоколу судового засідання від указаної дати уба-чається, що суд першої інстанції ухвалив в судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 в особі його представника Пріщенка С. С. повернути позивачу. Викладене доводиться матеріалами справи ( а. с. 104-128, 146-166, 205-211 ).

За наведених фактичних обставин апеляційний суд дійшов висновку, що для за-безпечення справедливого, повного, об'єктивного, неупередженого вирішення спору клопотання скаржника стосовно прийняття в якості доказу у справі наданого виснов-ку експертизи підлягає задоволенню.

У колегії суддів апеляційного суду немає законних підстав для залишення без ува-ги суттєвого доказу, представленого позивачем у вигляді висновку судових експертів від 27 серпня 2019 року № 3282/3283/19-21. Інакші дії суду мали б розцінюватися як надмірний формалізм. Право на справедливий судовий розгляд порушується, зокрема, коли суворе трактування національним законодавством процесуального правила поз-бавляє заявників можливості захистити свої законні інтереси, права у судовому по-рядку ( Perez de Rada Cavanilles v. Spain ( Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії) , параграф 49; ( Miragall Escolano v. Spain ( Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії ), параграф 38; Societe anonyme Sotiris and Nikos Koutras ATTEE v. Greece ( АТТЕЕ проти Греції ), параграф 20; Beles and others v. the Czech Republic ( Белеш та інші про-ти Чеської Респ. ), параграф 50; RTBF v. Belgium ( RTBF проти Бельгії ), параграфи 71, 72, 74.

У процесі судового розгляду повинні бути послідовно, без винятків, або з обгрун-туванням відмови розгляду, досліджені усі аргументи заявника. Що стосується фак-тів, то суд повинен мати можливість перевірити ті, що є ключовими для справи заяв-ника ( Potocka and Others v. Poland (Потоцька та інші проти Польщі), параграф 57. Наприклад, відмова суду вирішувати фактичні обставини справи, які є значущими у вирішенні спору, може спричинити порушення статті 6 параграф 1 ( Terra Woningen B.V. v. the Netherlands ( Терра Вонінген Б .В. проти Нідерландів), параграфи 53-55.

У частині вимог ОСОБА_1 стосовно визнання незаконною передачу належної йому на праві власності земельної ділянки ПрАТ Зернопродукт МХП у користуван-ня третій особі ТОВ АК Зелена долина позов задоволенню не підлягає, оскільки йдеться не про передачу землі у користування, а про договір про надання послуг від 05 січня 2018 року № ВР0501208, укладений між ПрАТ Зернопродукт МХП та ТОВ АК Зелена долина ( а. с. 90-92 ). Вказаний договір є додатком до відзиву відпові-дача на позовну заяву. Цей відзив у сукупності з додатками ОСОБА_1 та його пред-ставник просили суд першої інстанції не брати до уваги при розгляді справи, тому суд в своєму оскаржуваному рішенні погодився з позицією в цій частині вимог позивача та його представника ( абзац шостий сторінки третьої рішення суду ). Свого позову сторона скаржника не уточнювала, щодо договору про надання послуг від 05 січня 2018 року № ВР0501208 вимог не заявляла. Разом з тим колегія суддів зауважує, що визнання недійсним договору орендодавця з орендарем земельної ділянки має певні правові наслідки для правочинів, укладених у подальшому орендарем із третіми осо-бами стосовно однієї й тієї ж земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги дійсно спростовують законність рішення суду першої інстанції, дають підстави визнати його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, як стверджує скаржник.

Статтями 374, 376 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за ре-зультатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішен-ня повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухва-лення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; не-відповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважа-ється неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає за-стосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Нормами статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'-язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеля-ційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішен-ня або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись нормами статей 141, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК Украї-ни, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних спра-вах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2019 ро-ку у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціо-нерного товариства Зернопродукт МХП про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою скасу-вати.

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2008 року № 141-К-Т-В, площею 2,66 га, кадастровий номер 0524383800:01:001:1240, розташованої на території Крищенецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ Зернопродукт МХП .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ПрАТ Зернопродукт МХП на користь ОСОБА_1 768,40 гривень ( сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп. ) судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, 1 152,60 гривні ( одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні 60 коп. ) у відшкодування сплаченого при поданні апеляційної скарги судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 січня 2020 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді В. П. Рибчинський

Л. О. Голота