Постанова

від 02.09.2020 по справі 148/276/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 148/276/19

провадження № 61-3144св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Пріщенко Сергій Сергійович,

відповідач - Приватне акціонерне товариство Зернопродукт МХП ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Зелена долина ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП на постанову Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2020 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП (далі - ПрАТ Зернопродукт МХП ), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Зелена долина (далі - ТОВ Агрокомплекс Зелена долина ), про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та визнання незаконною передачі земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що він на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом набув право власності на земельну ділянку площею 2,66 га, кадастровий номер 0524383800:01:001:1240, що знаходиться на території Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Зазначав, що земельна ділянка виділена в натурі, встановлені її межі та межові знаки. У квітні 2018 року він приступив до обробітку цієї земельної ділянки, посіяв ячмінь, але ТОВ Агрокомплекс Зелена долина як орендар земельних паїв на території Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області, що обробляє землю шляхом обміну їх за домовленістю з ПрАТ Зернопродукт МХП , на цьому місці посіяло соняшник.

Вказував, що після перемовин ПрАТ Зернопродукт МХП надало йому копію договору оренди земельної ділянки (паю) від 05 жовтня 2008 року зі строком дії 15 років, без запису про його державну реєстрацію, нібито укладеного з ОСОБА_2 , спадкоємцем якої він є.

При цьому жодних документів щодо передачі земельної ділянки у користування ТОВ Агрокомплекс Зелена долина йому надано не було. З отриманого витягу із державного земельного кадастру щодо належної йому земельної ділянки убачається відсутність відомостей про надання її в оренду.

Стверджував, що відсутність державної реєстрації на договорі оренди землі є підставою для визнання договору недійсним. Крім того, ОСОБА_2 05 жовтня 2008 року не могла підписати договір у віці 81 року, оскільки весь час хворіла, знаходилася під його постійним наглядом аж до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відтак, дії з передачі земельної ділянки та знищення посіяного ним ячменю нанесло йому матеріальної шкоди та він зазнав втраченої вигоди.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2008 року № 141-К-Т-В, визнати незаконною передачу ПрАТ Зернопродукт МХП земельної ділянки у користування ТОВ Агрокомплекс Зелена долина .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2019 року у складі судді Ковганича С. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що доводи позивача щодо недійсності договору оренди землі у зв`язку з відсутністю його державної реєстрації є безпідставними, оскільки оспорюваний договір оренди зареєстрований у Тульчинському районному відділі Державної регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель 17 липня 2012 року вчинений запис за № 052438384003631.

Щодо відсутності волевиявлення орендодавиці ОСОБА_2 на укладення оспорюваного правочину, непідписання нею договору оренди землі, суд вказав на відсутність будь-яких доказів такого твердження.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконною передачі земельної ділянки ПрАТ Зернопродукт МХП у користування ТОВ Агрокомплекс Зелена долина , районний суд зазначив, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження незаконності передання земельної ділянки, а також вказав, що дана позовна вимога є похідною від позовної вимоги щодо визнання договору оренди недійсним.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2019 скасовано.

Позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2008 року № 141-К-Т-В, площею 2,66 га, кадастровий номер 0524383800:01:001:1240, розташованої на території Крищенецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області, укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ Зернопродукт МХП .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з наявністю доказів того, що ОСОБА_2 не підписувала договір оренди, висновки суду першої інстанції є неправильними.

Зокрема, апеляційний суд взяв до уваги висновок судових експертів від 27 серпня 2019 року № 3282/3283/19-21, у якому зазначено, що підпис в графі Орендодавець у договорі оренди землі від 05 жовтня 2018 року № 141-К-Т-В та підпис у графі Від орендодавця в акті приймання-передачі об`єкта оренди виконані не самою ОСОБА_2 , а іншою особою.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконною передачі земельної ділянки ПрАТ Зернопродукт МХП у користування третій особі ТОВ АК Зелена долина апеляційний суд вказав, що важливим у справі є не передача землі у користування, а договір про надання послуг від 05 січня 2018 року № ВР0501208, укладений між ПрАТ Зернопродукт МХП та ТОВ Агрокомплекс Зелена долина , відповідно до якого ТОВ Агрокомплекс Зелена долина надає ПрАТ Зернопродукт МХП послуги по обробітку земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПрАТ Зернопродукт МХП , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ПрАТ Зернопродукт МХП мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, приймаючи у якості доказу висновок судових експертів за результатами проведення технічної та почеркознавчої експертизи від 27 серпня 2019 року № 3282/3283/19-21, допустив порушення норм процесуального права. При цьому зазначає, що 28 жовтня 2018 року під час судового розгляду справи суд першої інстанції в судовому засіданні ухвалив повернути позивачеві клопотання про долучення вказаного доказу.

Вказує, що позивачем ні в позовній заяві, ні в підготовчому судовому засіданні не ставилося питання про проведення судової почеркознавчої експертизи, що відповідно ставить під сумнів доказ отриманий з матеріалів кримінально провадження.

Крім того, посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 523/44/15-ц (провадження № 14-193цс19), у якій, з посиланням на положення частини другої статті 137 ЦПК України, зазначено, що клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь справі. Відтак, зазначає, що Велика Палата Верховного Суду не вважає порушенням принципу змагальності реалізацію апеляційним судом права відмовити за невмотивованістю у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Посилаючись на положення статті 27 Закону України Про оренду землі стверджує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2020 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Державним актом про право власності на земельну ділянку від 01 березня 2001 року встановлено, що власником земельної ділянки площею 2,66 га, кадастровий номер 0524383800:01:001:1240, розташованої на території Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області, була ОСОБА_2 (а. с. 10).

У договорі оренди землі від 05 жовтня 2008 року № 141-К-Т-В зазначено, що орендодавецем ОСОБА_2 передано орендарю ЗАТ Зернопродукт МХП земельну ділянку площею 2,66 га строком на п`ятнадцять років. Договір оренди зареєстровано у Тульчинському районному відділі Державної регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17 липня 2012 року за № 052438384003631 (а. с. 16-17).

У акті приймання-передачі без дати зазначено, що земельну ділянку орендодавцем ОСОБА_2 передано орендарю ЗАТ Зернопродукт МХП (а. с. 17).

05 січня 2018 року між ПрАТ Зернопродукт МХП та ТОВ Агрокомплекс Зелена долина укладено договір про надання послуг, відповідно до якого ТОВ Агрокомплекс Зелена долина надає ПрАТ Зернопродукт МХП послуги по обробітку земельної ділянки (а. с. 90-92).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 січня 2018 року, виданого державним нотаріусом Тульчинської державної нотаріальної контори Сухомлин О. А., ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку площею 2,66 га, кадастровий номер 0524383800:01:001:1240, розташовану на території Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області (а. с. 8).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 січня 2018 року за ОСОБА_1 11 січня 2018 року зареєстровано право власності на вищевказану земельну ділянку (а. с. 9).

Відповідно до копії акту приймання-передачі межових знаків на зберігання від 11 березня 2018 року, межі земельної ділянки закріплені в натурі межовими знаками - дерев`яними стовпами та пред`явлені йому на зберігання (а. с. 18).

Актом обстеження/огляду земельної ділянки від 24 квітня 2018 року встановлено, що на земельній ділянці ОСОБА_1 , площею 2,66 га, яка виділена межовими знаками, зокрема дерев`яними стовпчиками по середині поля, посадовими особами ТОВ Агрокомплекс Зелена долина здійснюється знищення грунтового поверхневого родючого шару землі, на якому наявні посіви зернової культури ячменю, по яких проводилось знищення посіву культури ячменю, засіяного ОСОБА_1 шляхом передискування та посіву соняшника технікою ТОВ Агрокомплекс Зелена долина . В ході огляду земельної ділянки ОСОБА_3 повідомив про те, що посадові особи ТОВ Агрокомплекс Зелена долина наказали передискувати вказану земельну ділянку та засіяти соняшник. На території земельної ділянки знаходиться техніка вказаного підприємства, а саме трактор ХТЗ з дисковими боронами та трактор МТЗ 82 з сівалкою (а. с. 11).

14 травня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості з правовою кваліфікацією за частиною першою статті 366 КК України про те, що посадові особи ПрАТ Зернопродукт МХП без згоди ОСОБА_1 безпідставно 05 жовтня 2008 року, шляхом здійснення підробки договору оренди № 141-К-Т-В, незаконно передали земельну ділянку (пай) площею 2,66 га, кадастровий номер 0524383800:01:001:1240, розташовану на території Крищинецької сільської ради, у суборенду ТОВ Агрокомплекс Зелена долина , що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 15 травня 2018 року (а. с. 12).

Відповідно до відповідді Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області договір оренди земельної ділянки зареєстровано у Відділі Держкомзему у Тульчинському районі Вінницької області від 17 липня 2012 року за реєстраційним номером № 052438384003631 за зверненням орендаря ЗАТ Зернопродукт МХП (а. с. 26).

ОСОБА_1 звертався до ПрАТ Зернопродукт МХП та ТОВ Агрокомплекс Зелена долина із заявами-претензіями з пропозицією повернути йому матеріальну шкоду та втрачену вигоду в зв`язку зі знищенням посіву ярого ячменю (а. с. 27-30).

У висновку судових експертів за результатами проведення технічної та почеркознавчої експертизи від 27 серпня 2019 року № 3282/3283/19-21, поданому ОСОБА_1 разом з апеляційною скаргою, зазначено, що підпис в графі Орендодавець у договорі оренди землі від 05 жовтня 2018 року № 141-К-Т-В та підпис у графі Від орендодавця в акті приймання-передачі об`єкта оренди виконані не самою ОСОБА_2 , а іншою особою (а. с. 161-166).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 523/44/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ПрАТ Зернопродукт МХП підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі ? це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Істотні умови договору оренди землі визначені в статті 15 Закону України Про оренду землі , відповідно до частини першої якої істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У статті 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Частиною четвертою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, як передбачено у частині першій статті 215 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з договором оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2008 року № 141-К-Т-В та зареєстрований 17 липня 2012 року за № 052438384003631 у Тульчинському районному відділі Державної регіональної філії ДП Центр ДЗК , ОСОБА_2 передала в оренду орендарю ЗАТ Зернопродукт МХП належну їй на праві приватної власності земельну ділянку.

ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_2 набув право власності на вказану земельну ділянку, що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11 січня 2018 року, та на підставі пункту 4 статті 32 Закону України Про оренду землі , пункту 2.2.4 договору оренди до нього перейшли права та обов`язки орендодавця за договором оренди земельної ділянки.

Предметом позовних вимог ОСОБА_4 є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2008 року № 141-К-Т-В та визнання незаконною передачу ПрАТ Зернопродукт МХП земельної ділянки у користування ТОВ Агрокомплекс Зелена долина .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог районний суд вважав, що ОСОБА_4 не довів належними і допустимими доказами відсутність у ОСОБА_2 волевиявлення на укладення оспорюваного договору оренди землі.

Скасовуючи рішення першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним оспорюваного договору оренди землі, апеляційний суд взяв до уваги поданий разом з апеляційною скаргою висновок судових експертів від 27 серпня 2019 року № 3282/3283/19-21, у якому зазначено, що підпис в графі Орендодавець у договорі оренди землі від 05 жовтня 2018 року № 141-К-Т-В та підпис у графі Від орендодавця в акті приймання-передачі об`єкта оренди виконані не самою ОСОБА_2 , а іншою особою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для прийняття зазначеного висновку судових експертів до матеріалів справи задля забезпечення повного, справедливого, об`єктивного вирішення спору. При цьому висновки апеляційного суду про те, що відмова у долученні вказаного доказу є надмірним формалізмом, є обґрунтованими.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі з огляду на таке.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/1 б-ц (провадження № 14-499цс19) звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від ЗО січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що переглядається ОСОБА_1 звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що ОСОБА_2 цей договір не підписувала, умови їх не погоджувала.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені ОСОБА_1 у позовній заяві, позивач просив визнанти незаконною передачу земельної ділянки, вважаючи, що вона знаходяться у користуванні Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Зелена долина без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Враховуючи, що у справі, яка переглядається, позивач не заявляв негаторного позову про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, а просив визнати недійсним договір оренди землі, у задоволенні позову слід відмовити з мотивів, наведених у цій постанові.

Вказане узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у пункті 7.27 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Висновки судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання незаконною передачі ПрАТ Зернопродукт МХП земельної ділянки у користування ТОВ Агрокомплекс Зелена долина відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані.

Посилання у касаційній скарзі на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 523/44/15-ц (провадження 14-193цс19)не заслуговують на увагу, оскільки позивачем обґрунтовано неможливість подання висновку судових експертів за результатами проведення технічної та почеркознавчої експертизи від 27 серпня 2019 року № 3282/3283/19-21 на інших стадіях судового процесу, а вказаний доказ має суттєве значення для справи.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені в достатньому для ухвалення рішення у справі обсязі, немає необхідності для встановлення нових обставин, збирання нових або здійснення переоцінки доказів, проте судом апеляційної інстанції було ухвалено судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, то колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваного судового рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі та ухвалення нового рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України, а відтак, на підставі статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції у цій частині залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Зернопродукт МХП задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі відмовити.

В іншій частині постанову Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк