Ухвала

від 21.01.2020 по справі 913/49/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

---

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

21 січня 2020 року Справа № 913/49/20

Провадження №7/913/49/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Тацій О.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Схід (92702, Луганська область, м. Старобільськ, пл. Базарна, буд. 32А, ідентифікаційний код 42010964)

до відповідача-1 - Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області (92801, Луганська область, Біловодський район, смт Біловодськ, вул. Центральна, 105, ідентифікаційний код 04335430),

відповідача-2 - Комунального позаміського закладу оздоровлення та відпочинку Зоря Біловодського району Луганської області (92833, Луганська область, Біловодський район, с. Данилівка, ідентифікаційний код 36880043),

про стягнення заборгованості у розмірі 118 827,31 грн.,

Без повідомлення та виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енера Схід звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області, Комунального позаміського закладу оздоровлення та відпочинку Зоря Біловодського району Луганської області про стягнення заборгованості у розмірі 118 827,31 грн. за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що належним чином виконав свої зобов`язання за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 року, укладеним шляхом подання відповідачем 01.01.2019 року заяви-приєднання до умов договору, а саме: поставив відповідачу електричну енергію за адресою: Луганська область, Біловодський район, смт Данилівка, яку було спожито відповідачем за відкритим особовим рахунком №370-БЛ, однак, останній в порушення умов договору зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості спожитої (купленої) електричної енергії належним чином не виконав, внаслідок чого позивач і звернувся до суду з вказаними позовними вимогами про солідарне стягнення з співвідповідачів суми основної заборгованості за договором у розмірі 111 755,19 грн., а також у відповідності до умов п. 9.1 договору та комерційної пропозиції, яка є додатком №2 до договору, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, що складає 5 563,88 грн., і у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 526,27 грн. та суми індексу інфляції нараховану на основну суму заборгованості за весь час прострочення у розмірі 987,97 грн., що разом складає 118 827,31 грн.

При цьому, позивач зазначає, що укладення договору у паперовій формі є обов`язковим лише якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника.

А також посилається на те, що Комунальний позаміський заклад оздоровлення та відпочинку Зоря Біловодського району Луганської області є власністю Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Так, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Законом України Про судовий збір передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ Про судовий збір , за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Згідно ст. 7 ЗУ Про Державний бюджет України на 2020 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року складає 2102 гривні.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

А тому враховуючи те, що ціна позову складає 118 827,31 грн., позивач повинен сплатити судовий збір в сумі 2 102,00 грн.

В якості доказів сплати судового збору позивач надав платіжне доручення №214 від 16.12.2019 року на суму 1921,00 грн. та платіжне доручення №189 від 14.01.2020 року на суму 181,00 грн.

Разом з тим, частиною 1 ст. 6 ЗУ Про судовий збір передбачено, що судовий збір перераховується в безготівковій або готівковій формі.

У законодавстві не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами ЗУ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Пунктом 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 визначено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Додатками 2, 8 зазначеної інструкції визначено, що для заповнення реквізиту №40 платіжного доручення (М.П.) ставиться відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту №41 (підписи платника) ставляться підписи (підпис) відповідальних осіб платника, які повноважені розпоряджатися рахунком і зразки підписів яких заявлені банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки, для - реквізиту №51 (дата виконання) зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Також, відповідно до інформаційного листа Державної судової адміністрації від 10.11.2011 року № 12-6621/11 щодо застосування ЗУ Про судовий збір , документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

При сплаті судового збору готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунка платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: Зараховано в дохід бюджету _ грн. (дата) . Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб, відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

При цьому, у відповідності до п. 2.21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 року №7, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 761/29994/16-ц.

Крім цього, відповідно до правових позицій Верховного Суду від 29.10.2018 року у справі № 757/7529/17-ц та від 30.07.2019 року у справі № 369/11592/17, документи про сплату судового збору подаються до суду тільки в оригіналі; копії, дублікати у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Ураховуючи вищенаведене, суд зазначає, що документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення поштового зв`язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

Однак, в якості доказів сплати судового збору до позовної заяви додано платіжні доручення установи банку, які не містять всіх необхідних реквізитів, а саме: підпиу уповноваженої посадової особи установи банку, яка прийняла платіж, та печатки установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

При цьому, на виконання вимог ч. 2 ст. 9 ЗУ Про судовий збір , згідно положень якої суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, судом було здійснено перевірку зарахування судового збору у відповідних розмірах за вказаними платіжними дорученнями до спеціального фонду Державного бюджету України.

За результатами перевірки встановлено, що в комп`ютерній програмі Діловодство спеціалізованого суду відсутня інформація щодо зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору в сумі 1 921,00 грн. за платіжним дорученням №214 від 16.12.2019 року за подання до суду позовної заяви у справі №913/49/20.

Разом з тим, суд встановив, що за вказаним платіжним дорученням №214 від 16.12.2019 року до спеціального фонду Державного бюджету України було зараховано судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. у справі №913/701/19

Ухвалою Господарського суду Луганської області у складі судді Смоли С.В. від 08.01.2020 року у справі №913/701/19 ухвалено позовну заяву від 16.12.2019 №01-45/2/49 та додані до неї документи повернути ТОВ Енера Схід .

При цьому, заявник у встановленому ст. 7 ЗУ Про судовий збір порядку не звертався до суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору у справі №913/701/19 у зв`язку з поверненням позовної заяви ухвалою суду від 08.01.2020 року.

Тобто заявник на підтвердження факту сплати судового збору за подання позовної заяви у справі №913/49/20 додав документ (платіжне доручення №214 від 16.12.2019 року), яким підтверджується сплата судового збору у іншій справі.

За таких обставин судом не може бути взяте до уваги у якості належного документу на підтвердження факту сплати судового збору у даній справі надане позивачем платіжне доручення.

Крім того, з платіжного доручення №189 від 14.01.2020 року вбачається, що судовий збір перерахований позивачем за невірними платіжними реквізитами, а саме: на рахунок отримувача UA378999980313181206083020004.

Натомість, за інформацією на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України (https://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/gromadyanam/tax/) передбачено наступні реквізити для зарахування судового збору:

Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО) - 899998

Рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету - 22030106

Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір стягнутий з

---

(ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про судовий збір , судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Вказане виключає можливість зарахування судового збору за вказаними реквізитами Господарського суду Луганської області.

Проте, відомості щодо зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за платіжним дорученням №189 від 14.01.2020 року в розмірі 181,00 грн. станом на дату винесення даної ухвали в комп`ютерній програмі Діловодство спеціалізованого суду відсутні.

Таким чином, оскільки позивачем судовий збір у вказаному розмірі перераховано за невірними платіжними реквізитами, а саме: відповідним рахунком, та інформація щодо зарахування даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за вказаними реквізитами Господарського суду Луганської області в комп`ютерній програмі Діловодство спеціалізованого суду відсутня, то подане платіжне доручення не може вважатися належним доказом сплати частини судового збору за подання позовної заяви у даній справі.

А тому з огляду на вищевикладене суд констатує факт несплати заявником судового збору за подання позовної заяви до суду у справі №913/49/20 у розмірі 2 102,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Тому, суд зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю Енера Схід за подання до суду вказаної позовної заяви необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Також, суд звертає увагу і на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Частиною 1 ст. 172 ГПК України передбачено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ГПК України.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі Салов проти України від 06.09.2005 року).

У Рішенні у справі Надточий проти України від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Абзацом 27 п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

За змістом п. 61 Правил надання поштового зв`язку, затверджених Постановою №270 від 05.03.2009 року Кабінету Міністрів України, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

За таких обставин, належним доказом надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами учасникам справи є опис вкладення відправленої поштової кореспонденції, засвідчений підписом працівника відділення поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля цього відділення, з зазначенням на ньому номеру поштового відправлення, а також розрахунковий документ поштової установи.

На виконання зазначених вимог заявником було надано суду фіскальні чеки з накладною поштової установи та описи вкладення, які оформленні без дотримання вимог п. 61 Правил надання поштового зв`язку, а саме: не містять відповідних номерів поштового відправлення.

Тому суд не може прийняти зазначені описи вкладення як беззаперечні докази виконання позивачем вимог п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України та взяти їх до уваги як належні докази надсилання відповідачам копій, поданої до суду, позовної заяви та доданих до неї документів.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що ненадання суду належних документів направлення відповідачам копій позовної заяви і доданих до неї документів не тільки позбавляє суд можливості достовірно встановити цей факт, а й за умови нездійснення заявником перед зверненням до суду встановленого п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України обов`язку щодо своєчасного виконання визначених законом процесуальних дій, а саме: зобов`язання позивача до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення (ч. 1 ст. 172 ГПК України), - може об`єктивно обмежити право сторони відповідача на ознайомлення з повним змістом та обсягом наданих суду документів і доказів, та як наслідок призвести до порушення основоположної засади (принципу) господарського судочинства змагальності.

Разом з тим, відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити:

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Так, зі змісту описової частини позовної заяви вбачається, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат складається з витрат зі сплати судового збору, розмір якого відповідно до змісту позовної заяви становить 1 921,00 грн., в той час як за подання до суду даної позовної заяви підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 102,00 грн., з розміру якого як встановлено з доданих до позовної заяви документів на підтвердження сплати судового збору і виходив заявник під час звернення з позовом до суду.

Тобто, має місце невідповідність між зазначеним у змісті позовної заяви попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, та розміром коштів, які будуть об`єктивно ним витрачені у разі сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Частинами 2, 3 ст. 164 ГПК України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.

Однак, в порушення вказаних вище вимог в позовній заяві взагалі відсутній належний виклад обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги та зазначення доказів, якими підтверджуються такі обставини.

Так, позивачем не зазначено коли саме та в якому обсязі здійснювалося постачання електроенергії споживачу; не зазначено якими саме конкретними доказами, долученими до позову, вказані обставини підтверджуються; а також не вказано періодів нарахування заявлених до стягнення сум пені, інфляційних нарахувань та 3% окремо по кожному рахунку.

Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення з Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області та Комунального позаміського закладу оздоровлення та відпочинку Зоря Біловодського району Луганської області заборгованості у розмірі 118 827,31 грн. за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 року.

При цьому, в силу приписів ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

А у відповідності до положень ч.ч. 1 та 3 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Так, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Біловодська селищна рада Біловодського району Луганської області є засновником Комунального позаміського закладу оздоровлення та відпочинку Зоря Біловодського району Луганської області, - в силу чого не може не може відповідати за зобов`язаннями КПЗОВ Зоря .

Більш того, заява-приєднання до умов договору про постання електричної енергії від 01.01.2019 року була підписана тільки КПЗОВ Зоря , натомість підпису уповноваженої посадової особи Біловодської селищної ради вона не містить, що могло б свідчити про виникнення у останньої господарських зобов`язань на її підставі.

У свою чергу, доданий до позовної заяви договір та комерційна пропозиція до нього не містять умови про виникнення у співвідповідачів солідарного обов`язку у разі невиконання зобов`язань за ним.

Разом з тим, висловлена позивачем вимога про солідарне стягнення заборгованості в порушення вищевикладених вимог не містить і відповідного правового обґрунтування (правової підстави).

Заявник обмежився тільки формальним посиланням на те, що Комунальний позаміський заклад оздоровлення та відпочинку Зоря Біловодського району Луганської області є власністю Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області.

Отже, позивачем на виконання вимог ст. 162 ГПК України не викладено обставин, якими він обґрунтовує свою вимогу про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів та не зазначено відповідної правової підстави, на якій вона ґрунтується.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем зазначено, що відповідачем було спожито поставлену електричну енергію за відкритим особовим рахунком №370-БЛ, однак.

Однак, з поданих документів не вбачається на якій підставі відповідачу його було відкрито та те, що саме за вказаним договором, - виклад обставин з цього приводу в позовній заяві відсутній.

Також, у позовній заяві позивач вказує на те, що між сторонами шляхом подання 01.01.2019 року заяви-приєднання до умов договору відповідач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Проте, позивачем не зазначено обставин того, що саме доданий до позовної заяви договір був розміщений на офіційному веб-сайті ТОВ Енера Схід на час підписання та подання 01.01.2019 року відповідачем заяви-приєднання до умов договору, а також не вказано, чим підтверджується дата його публікації.

За таких обставин, оскільки позивачем не дотримано вимог, встановлених ст.ст. 162, 164 ГПК України, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення допущених недоліків позовної заяви.

У свою чергу, суд також вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно зі ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, залишення судом позовної заяви без руху та надання заявнику строку на усунення зазначених в ній недоліків позовної заяви є певним обмеженням при зверненні до суду, проте, таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, яке визначено ГПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Керуючись ст.ст. 163, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Залишити без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Схід .

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом 3 (трьох) днів з дня вручення даної ухвали.

3. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю Енера Схід спосіб усунення недоліків шляхом:

- подання суду документів, що підтверджують сплату судового збору у вказаному в ухвалі суду розмірі;

- подання належним чином оформлених документів (описів вкладення до цінного листа з зазначенням на них номерів поштового відправлення), які достовірно підтверджують відправлення відповідачам копій позовної заяви та доданих до неї документів;

- подання заяви з зазначенням об`єктивного попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

- подання заяви з наведенням належного викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме, з зазначенням: коли саме та в якому обсязі здійснювалося постачання електроенергії споживачу; якими саме конкретними доказами, долученими до позову, вказані обставини підтверджуються; а також вказати періоди нарахування заявлених до стягнення сум пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних;

- подання заяви з: 1) викладенням обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів, а також посиланням на відповідну правову підставу; 2) зазначенням підстав відкриття відповідачу відповідного особового рахунку;

- надання письмових пояснень із підтверджуючими доказами щодо того, що саме наявний у матеріалах справи договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг був розміщений на офіційному веб-сайті ТОВ Енера Схід на час підписання та подання 01.01.2019 року відповідачем заяви-приєднання до умов договору, а також щодо дати його публікації, що у свою чергу свідчило б про те, що додана до позовної заяви редакція договору є саме укладеним між сторонами справи договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг і що цей договір мав на увазі відповідач, підписуючи заяву-приєдання від 01.01.2019 року.

4. Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.

6. Згідно ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Тацій