Рішення

від 03.03.2020 по справі 913/49/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року Справа № 913/49/20

Провадження №7/913/49/20

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами господарську справу №913/49/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Схід (92702, Луганська область, м. Старобільськ, пл. Базарна, буд. 32А, ідентифікаційний код 42010964)

до відповідача-1 - Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області (92801, Луганська область, Біловодський район, смт Біловодськ, вул. Центральна, 105, ідентифікаційний код 04335430),

відповідача-2 - Комунального позаміського закладу оздоровлення та відпочинку Зоря Біловодського району Луганської області (92833, Луганська область, Біловодський район, с. Данилівка, ідентифікаційний код 36880043),

про стягнення заборгованості у розмірі 118 827,31 грн.,

Без повідомлення та виклику учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енера Схід звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області, Комунального позаміського закладу оздоровлення та відпочинку Зоря Біловодського району Луганської області про стягнення заборгованості у розмірі 118 827,31 грн. за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що належним чином виконав свої зобов`язання за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 року, укладеним шляхом подання відповідачем 01.01.2019 року заяви-приєднання до умов договору, а саме: поставив відповідачу електричну енергію за адресою: Луганська область, Біловодський район, смт Данилівка, яку було спожито відповідачем за відкритим особовим рахунком №370-БЛ, однак, останній в порушення умов договору зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості спожитої (купленої) електричної енергії належним чином не виконав, внаслідок чого позивач і звернувся до суду з вказаними позовними вимогами про солідарне стягнення з співвідповідачів суми основної заборгованості за договором у розмірі 111 755,19 грн., а також у відповідності до умов п. 9.1 договору та комерційної пропозиції, яка є додатком №2 до договору, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, що складає 5 563,88 грн., і у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 526,27 грн. та суми індексу інфляції нараховану на основну суму заборгованості за весь час прострочення у розмірі 987,97 грн., що разом складає 118 827,31 грн.

При цьому, позивач зазначає, що укладення договору у паперовій формі є обов`язковим лише якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника.

А також посилається на те, що Комунальний позаміський заклад оздоровлення та відпочинку Зоря Біловодського району Луганської області є власністю Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/49/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ч. 5 ст. 176 ГПК України, копія ухвали суду від 28.01.2020 року в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 вказаного Кодексу, була направлена сторонам справи за їх адресами рекомендованими листами з рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення.

Факт отримання сторонами по справі ухвали суду від 28.01.2020 року підтверджується долученими до матеріалів справи рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернулися до суду з відмітками про вручення.

Тобто сторони по справі були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі №913/49/20 та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.02.2020 року від відповідача-1 Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Схід про стягнення заборгованості у розмірі 118 827,31 грн. відмовити, виходячи з наступного:

- договір про постачання електричної енергії не може бути укладений в усній (не паперовій) форі;

- відповідач-2 КПЗОВ Зоря згідно статуту є самостійним об`єктом господарювання, а пряма вказівка закону про солідарну відповідальність Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області за його зобов`язаннями відсутня;

- надані позивачем в якості доказів виконання своїх зобов`язань з постачання електричної енергії рахунки та сальдовий рахунок не можуть бути належними доказами у справі, так як викликають сумнів в їх достовірності, оскільки згідно рішення Біловодської селищної ради №16/16 від 25.09.2018 року діяльність КПЗОВ Зоря була призупинена, а електрична енергія споживалася виключно для освітлення будинку сторожа.

При цьому, відповідач-2 своїм правом на подання відзиву у строк, встановлений судом, не скористався, поважні причини неподання якого не повідомив, у зв`язку з чим на підставі приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

20.02.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив разом з доданими до неї документами.

Згідно Акту від 20.02.2020 року, складеним начальником відділу інформаційних технологій Ластовицьким Д.А., начальником відділу організаційно-документального забезпечення роботи суду Лук`янова Н.Ф . та заступником начальника відділу організаційно-документального забезпечення роботи суду Григорова А.А., вказані документи було отримано Господарським судом Луганської області електронним листом, який не засвідчено електронним цифровим підписом.

Разом з тим, в акті зазначено, що відправнику електронного листа надіслано повідомлення про те, що документи отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису не належать до офіційних та запропоновано надіслати документ у встановленому порядку або надати оригінал документа в електронній формі.

Згідно приписів ст. 7 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Статтею 1 ЗУ "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Згідно ч. 2 ст. 165 ГПК України, відзив підписується відповідачем або його представником.

Крім цього, в силу приписів ч. 2 ст. 170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч. 4 ст. 170 ГПК України).

Враховуючи викладене, оскільки надіслані електронною поштою без електронного цифрового підпису відповідь на відзив разом з доданими до неї документами не можуть вважатися офіційними документами, то вони на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України підлягають поверненню заявнику без розгляду як такі, що подані без додержання вимог ч. 2 ст. 170 ГПК України.

24.02.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказав, що вважає доводи відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву, безпідставними, протиправними та такими, що не повинні судом братися до уваги. Так, в обґрунтування своєї позиції вказує наступне:

- у відповідності до заяви-приєднання від 01.01.2019 року відповідач приєднався до умов договору, оскільки шляхом підписання даної заяви сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору та дотрималися його письмової форми;

- згідно викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові у справі №5023/4388/12 правового висновку, орган місцевого самоврядування несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями створеного унітарного комінального підприємства;

- факт споживання відповідачем-2 електричної енергії у заявленому позивачем розмірі підтверджується листом-відповіддю ТОВ Луганське енергетичне обєднання , який є адміністратором комерційного обліку, та відповідними актами, які додані до відповіді на відзив на позовну заяву.

03.03.2020 року відповідач-1 подав суду заперечення на відповідь на відзив, в якій просив суд не брати до уваги наведені позивачем у відповіді на відзив аргументи, оскільки вони не ґрунтуються на чинному законодавстві та є безпідставними.

Обгрунтовуючи свої заперечення вказав на те, що між сторонами не було укладено договору; можливість застосування субсидіарної відповідальності з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду наведені у постанові у справі №5023/4388/12 є безпідставними, так як дана постанова була прийнята у справі про банкрутство; а також зауважив, що акти контрольного огляду розрахункових засобів обліку від 19.08.2019 року та від 11.09.2019 року і акт технічної перевірки засобів обліку від 19.09.2019 року не містять відомостей про пристуність при контрольному огляді уповноважених представників відповідача-2, що у свою чергу ставить під сумнів їх достовірність.

Разом з тим, згідно ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, зважаючи на розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи господарським судом підписано рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 Комунальним позаміським закладом оздоровлення та відпочинку Зоря , як споживачем, в особі керівника Неклюєнко Г.Ф. було підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії на об`єкти 370/КТП 2108 та 370/КТП 0802, розташовані в с. Данилівка, з ЕІС-кодами точок комерційного обліку за об`єктами споживача 62Z6525568359253 та 62Z8235660822004 відповідно, за умовами якої, учасник роздрібного ринку електричної енергії постачальник електричної енергії ТОВ Енера Схід повідомляє про припинення діяльності постачальника за регульованим тарифом ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання", та приєднання споживача з 01.01.2019 до договору про постачання електричної енергії споживачу ТОВ "Енера Схід", на умовах договору про постачання електричної енергії №370 від 04.05.2011, укладеного з ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання", за особовим рахунком №370 бази даних споживачів постачальника за регульованим тарифом (абз. 1 заяви-приєднання).

Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору, яка повертається споживачем на адресу учасника роздрібного ринку, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається одночасно з заявою-приєднанням, та/або з дати, указаної в заяві-приєднання, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до учасника ринку із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив певний обсяг електричної енергії (абз. 2 заявви - приєднання).

Таким чином, 01.01.2019 між сторонами дійсно в узгоджений сторонами в заяві-приєднанні спосіб було укладено договір про постачання електричної енергії шляхом підписання вказаної заяви-приєднання до його умов.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача-1 щодо неукладення договору між сторонами, оскільки крім підписання споживачем заяви-приєднання до договору, відповідач-1 також не заперечував проти споживання відповідачем-2 електричної енергії на своєму об`єкті для освітлення будинку сторожа.

Згідно умов наданого позивачем договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який за своїми умовами відповідає умовам типового договору, цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії споживачам постачальником та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору (п. 1.1.); за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1.); датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні (п. 3.4.); споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до механізму методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.1.); спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2.); ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п.5.7.); розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8.); оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 (п`яти) робочих днів від дати споживачем цього рахунка, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 5.10.); у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції (п. 5.11.); споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору (п. 6.2.); за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 9.1.); додатками до цього договору є заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та комерційна пропозиція (п. 13.1.).

Згідно комерційної пропозиції, договір діє до 31.12.2019 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В пункті 1.2 договору зазначено, що умови цього договору розроблені відповідно до ЗУ Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Відповідно до п. 4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

При цьому, як було встановлено вище, в пунктах 5.7 та 5.10 сторони узгодили порядок зазначення ціни на електричну енергію та порядок і строки оплати вартості спожитої електричної енергії.

Так, на виконання умов договору та нормативних положень Правил позивачем відповідачу було виставлено рахунки, в яких визначено суми платежів, порядок та строки оплати, а саме:

- рахунок №370-БЛ/90739/1 від 31.08.2019 року, згідно якого у серпні 2019 року споживачем було спожито 4 320 кВт*год електричної енергії на суму 14 189,18 грн., за яким оплату мало бути здійснено до 07.09.2019 року на рахунок за вказаними реквізитами;

- рахунок №370-БЛ/105448/1 від 30.09.2019 року, згідно якого у вересні 2019 року споживачем було спожито 31 384 кВт*год електричної енергії на суму 95 715,30 грн., за яким оплату мало бути здійснено до 07.10.2019 року на рахунок за вказаними реквізитами;

- рахунок №370-БЛ/117891/1 від 31.10.2019 року, згідно якого у жовтні 2019 року споживачем було спожито 600 кВт*год електричної енергії на суму 1 850,71 грн., за яким оплату мало бути здійснено до 07.11.2019 року на рахунок за вказаними реквізитами.

Загальний вартість спожитої відповідачем в обсязі 36 304 кВт*год електричної енергії складає 111 755,19 грн.

Будь-яких претензій, зауважень щодо виставлених позивачем рахунків від відповідача-2 не надходило.

Зазначене також узгоджується і з відомостями викладеними в довідці Сальдові обороти по споживачу за календарний період КПЗОВ Зоря Біловодського району Луганської області о/р №370-БЛ, складеної станом на 10.12.2019 року, відповідно до яких дебет на кінець грудня 2019 складає 111 755,19 грн.

Відповідно до умов комерційної пропозиції, строк оплати становить протягом 5 робочих днів від дати отримання рахунку за спожиту електричну енергію.

Разом з тим, зважаючи на викладену у постанові від 03.09.2019 року у справі № 810/611/14-а правову позицію Верхвоного суду та беручи до уваги те, що відповідачем-2 не заперечувався факт поставки позивачем електричної енергії протягом серпня-жовтня 2019 року у вказаному обсязі, суд вважає, що надані рахунки є належними у розумінні приписів ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік документами, якими підтверджується факт здійснення господарської операції та надання споживачу послуг з постачання електричної енергії.

При цьому, суд, виходячи зі змісту і суті укладеного між сторонами договору, зауважує, що сторони, керуючись встановленим приписами статей 6 та 627 ЦК України принципом свободи договору, у пункті 5.10 Розділу Ціна, порядок обліку і оплати електричної енергії договору дійшли згоди про відповідність, і як наслідок належність, виставленого постачальником рахунку вимогам документу, який відображає вартість спожитої електричної енергії.

Відповідно до п. 4.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Відповідно до п. 4.12 вказаних Правил, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Так, на підтвердження факту постачання відповідачу-2 електричної енергії у вказаному у рахунках розмірі позивач надав суду лист-відповідь ТОВ Луганське енергетичне об`єднання від 18.02.2020 року №01-24/2/267 на запит позивача, згідно якого за точкою обліку КПЗОВ Зоря , що знаходиться за адресою: Луганська область, Біловодський район, с. Данилівка, мало місце споживання електричної енергії за відповідні періоди у наступних обсягах:

- у серпні 2019 року - 4 320 кВт*г;

- у вересні 2019 року - 31 384 кВт*г;

- у жовтні 2019 року - 600 кВт*г.

При цьому, факт споживання відповідачем-2 електричної енергії підтверджений і доданими до відповіді на відзив на позовну заяву доказами, а саме:

1) актом про використану електричну енергію та актом про зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії, складеними ТОВ Луганське енергетичне об`єднання , відповідно до яких за період з 12.05.2017 року до 12.06.2017 року показники приладу обліку №7852192 відповідача-2 становили - 005207,00, а приладу обліку №009026049402211 - 0007814,0;

2) актом контрольного огляду розрахункових засобів обліку від 11.08.2019 року, складеним ТОВ Луганське енергетичне об`єднання , за яким показники приладу обліку №7852192 відповідача-2 становлять - 005351,00, та актом контрольного огляду розрахункових засобів обліку від 11.09.2019 року, складеним ТОВ Луганське енергетичне об`єднання , згідно якого показники приладу обліку №009026049402211 становлять 0038939,00.

Тобто, у 2019 році має місце збільшення показників комерційних приладів обліку відповідача-2 порівняно з показниками, відображеними в 2017 році.

Так, за період з 13.06.2017 року по 11.08.2019 року включно відповідачем-2 у точці доступу розміщення приладу обліку №7852192 було спожито електричну енергію у обсязі 144 кВт*год * 60 (коефіцієнт розрахований у відповідності до номіналу А/А - 300/5), що складає 8 640 кВт*год.

А за період з 13.06.2017 року по 11.09.2019 року включно відповідачем-2 у точці доступу розміщення приладу обліку №009026049402211 було спожито електричну енергію у обсязі 31 125 кВт*год.

Таким чином, разом за означені періоди згідно даних приладів комерційного обліку відповідачем-2 було спожито електроенергію у обсязі 39 765 кВт*год.

При цьому, згідно висловлених відповідачем-1 тверджень та наданих на їх підтвердження доказів відповідачем-2 станом на листопад 2018 року було спожито електричну енергію у обсязі 3 360 кВт*год.

Тобто, згідно даних приладів комерційного обліку відповідачем-2 за період з грудня 2018 року по день зняття показників приладів комерційного обліку було спожито 36 405 кВт*год.

Отже, обсяг спожитої відповідачем-2 електричної енергії протягом 2019 року, зокрема, і на 11.09.2019 року, не перевищує загального обсягу електричної енергії, підтвердженої даними приладу комерційного обліку, отриманими і зафіксованими станом на 11.09.2019 року, а тому є таким, що фактично був спожитй споживачем.

У зв`язку з цим, суд вважає доцільним наголосити і на тому, що фактично зняття та облік даних (позазників) приладів комерційного обліку відповідача-2 здійснювався ТОВ Луганське енергетичне об`єднання , за результатами чого було складено відповідні акти, на підставі яких і зроблено розрахунок фактично спожитих відповідачем-2 обсягів електричної енергії.

Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача щодо недостовірності наведеної у актах інформації з огляду на те, що вони не містять відомостей про пристуність при контрольному огляді уповноважених представників відповідача-2 та отримання ними одного примірника акту, з огляду на наступне.

За положеннями п. 4.1, 4.3 Кодексу комерційного обліку, ОСР не менше одного разу на 6 місяців має здійснювати контрольний огляд ЗВТ, які використовуються для цілей комерційного обліку електричної енергії на комерційній межі зі споживачами на території його ліцензованої діяльності.

Роботи з контрольного огляду ЗВТ проводяться у присутності уповноважених представників споживача.

Разом з тим, відповідно до п. 6.1 Кодексу комерційного обліку, СПМ зобов`язана забезпечувати присутність уповноваженого представника споживача під час обстеження (перевірки) та негайно повідомляти їх про виявлені недоліки в роботі ЗВТ, які встановлені у відповідних точках вимірювання електричної енергії, та допоміжного обладнання ВОЕ.

Таким чином, роботи з контрольного огляду засобів вимірювальної техніки проводять у присутності уповноважених представників споживача, при цьому, обов`язок забезпечення їх присутності покладений саме на останнього.

Однак, у актах відсутні відомості щодо забезпечення споживачем пристуності його уповноважених представників під час контрольного огляду засобів вимірювальної техніки.

У свою чергу, суд відзначає, що в силу приписів п. 4.7 Кодексу комерційного обліку акти вважаються дійсним, якщо їх підписали не менше трьох уповноважених представників суб`єкта, що здійснюють технічну перевірку, що і має місце у даному випадку. При цьому, суд вважає, що не зазначення інформації про відмову споживача від підпису в акті, за його фактичної відсутності, не є підставою для визнання акту недійсним.

Тому, наведені у даних актах дані не спростовані відповідачами по справі, доказів протилежного суду не надано, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для наявності сумнівів у їх достовірності, а тому вони є допустимим та достатнім доказом підтверджуючим факт споживання відповідачем-2 електричної енергії.

У свою чергу посилання відповідача-1 на факт призупинення діяльності КПЗОВ Зоря Біловодського району Луганської області на підставі рішення №16/16 16 сесії 7 скликання Біловодської селищної ради від 25.09.2018 року, копія якого міститься у матеріалах справи, не може бути взяте судом до уваги у якості належного та допустимого доказу постачання позивачем відповідачу-2 електричної енергії у меншому обсязі, ніж виставленому в рахунках на оплату, оскільки не є належним доказом, який безспірно підтверджує дану обставину.

Крім цього, надаючи оцінку вказаним доводам відповідача-1 суд бере до уваги і те, що останнім не заперечувався факт поставки електричної енергії, так, як було зазначено вище, електрична енергія споживалася на об`єкті відповідача-2 для освітлення будинку сторожа.

Більш того, відповідач-1 заперечуючи факт споживання відповідачем-2 електричної енергії у заявлених позивачем розмірах, взагалі не посилається на дані комерційного обліку.

Так, стверджуючи про факт споживання електричної енергії у меншому розмірі, відповідач-1 не надає жодних доказів на його підтвердження, зокрема, даних комерційного обліку, знятих з приладів обліку відповідача-1. Також, відповідачами не надано і власного належного розрахунку вартсоті спожитої електричної енергії, який на їх думку засвдчує дійсний обсяг спожитої електричної енергії.

При цьому, надані позивачем платіжні документи (рахунки) містять чітку інформацію про обсяг (кількість) електричної енергії, суму платежу, рахунки і строки для її оплати.

Крім того, твердження відповідача-1 щодо не надіслання та невручення позивачем відповідачу-2 рахунків на оплату спростовані доданою до позовної заяви претензією про оплату заборгованості, додатками до якої вказано вищезазначені рахунки №370-БЛ/90739/1 від 31.08.2019 року, №370-БЛ/105448/1 від 30.09.2019 року та №370-БЛ/117891/1 від 31.10.2019 року, і доказами їх направлення, а саме: описом вкладення, накладною і службовим чеком, з зазначеного на яких трекінгу-поштового відправлення за допомогою пошуку на офіційному веб-сайті АТ Укрпошта в розділі Трекінг відправлень ( Відстеження ) встановлено, що вони були вручені останньому 17.01.2020 року.

Разом з тим, керуючись приписами ст. 79 ГПК України, суд відзначає, що надані позивачем докази на підтвердження факту поставки відповідачу електричної енергії більш вірогідно підтверджують обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, ніж докази, надані на їх спростування. При цьому, доказів на їх спростування суду не надано.

Також, суд вважає доцільним і необхідним врахувати і те, що однією із основоположних, загальними засад цивільного законодавства є добросовісність, яка є одним із засобів і способів утримання сторін від зловживання своїми правами при виконанні договору.

А тому, зважаючи на встановлені вище обставини, якими більш вірогідно підтверджується факт постачання позивачем електричної енергії відповідачу, суд констатує добросовісність поведінки позивача під час виконання своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Положення ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч.ч.1, 3 ст.641, ч.ч.1, 2 ст.642 ЦК України).

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії постачальником універсальних поослуг встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Приписами ч. 1-2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником.

Згідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. за №312 (далі ПРРЕЕ), на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Відповідно до п. 1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.

Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України.

У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, як постачальником, на виконання умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який укладено шляхом підписання відповідачем 01.01.2019 заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії, було поставлено відповідачу, як споживачу, електричну енергію у серпні-жовтні 2019 року на загальну суму 111 755,19 грн., у зв`язку з чим позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату вартості спожитої електричної енергії, однак, відповідач свої зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленої (спожитої) електричної енергії належним чином у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем у вказаному розмірі.

При цьому, станом на момент розгляду справи доказів протилежного суду надано не було.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 111 755,19 грн.

Разом з тим, суд відзначає, що незважаючи на те, що позивачем протягом вказаного періоду було поставлено відповідачу електричну енергію у відповідних об`ємах, відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору плату за надані послуги з постачання електричної енергії вносив несвоєчасно та не в повному обсязі, про що зазначає у змісті позовної заяви позивач та на підтвердження чого надав копію довідки Сальдові обороти по споживачу за календарний період КПЗОВ Зоря Біловодського району Луганської області о/р №370-БЛ, складеної станом на 10.12.2019 року.

Однак, зі змісту наданих позивачем розрахунків вбачається, що нарахування 3 % річних здійснювалося позивачем;

- на суму заборгованості у розмірі 14 189,18 грн., строк оплати якої на думку позивача становив 07.09.2019 року, у період з 08.09.2019 ркоу по 30.11.2019 року;

- на суму заборгованості у розмірі 95 715,30 грн., строк оплати якої на думку позивача становив 07.10.2019 року, у період з 08.10.2019 ркоу по 30.11.2019 року;

- на суму заборгованості у розмірі 1 850,71 грн., строк оплати якої на думку позивача становив 07.11.2019 року, у період з 08.11.2019 ркоу по 30.11.2019 року.

Нарахування сум пені з урахуванням строку оплати:

- 07.09.2019 року на вартість заборгованості спожитої електричної енергії у розмірі 14 189,18 грн. здійснено у період з 08.09.2019 по 30.11.2019;

- 07.10.2019 року на вартість заборгованості спожитої електричної енергії у розмірі 95 715,30 грн. здійснено у період з 08.10.2019 по 30.11.2019;

- 07.11.2019 року на вартість заборгованості спожитої електричної енергії у розмірі 1 850,71 грн. здійснено у період з 08.11.2019 по 30.11.2019.

А нарахування сум інфляційних втрат на суми заборгованості у розмірі:

- 14 189,18 грн., строк оплати якої становив 07.09.2019 року, з урахуванням індексів інфляції вересня-листопада 2019 року;

- 95 715,30 грн., строк оплати якої становив 07.10.2019 року, з урахуванням індексів інфляції жовтня-листопада 2019 року;

- 1 850,71 грн., строк оплати якої становив 07.11.2019 року, з урахуванням індексу інфляції листопада 2019 року.

При цьому, з зроблених позивачем розрахунків встановлено, що здійснюючи розрахунок він виходив з загального, встановленого положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України, семиденного строку оплати поставленої електричної енергії.

Позаяк, з умов п. 5.10 договору та комерційної пропозиції, яка є додатком до нього, встановлено, що строк оплати поставленої (спожитої) електричної енергії становить 5 робочих днів з моменту отримання рахунку.

З наданих суду письмових доказів вбачається, що рахунки на оплату були направлені відповідачу-2 тільки 28.12.2019 року, а отримані останнім 17.01.2020 року, - узв`язку з чим строк для оплати товару тривалыстю 5 робочих днів сплинув 24.01.2020 року.

Отже, надані позивачем розрахунки здійснені неправильно.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 року № 14, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Судом було здійснено власний розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, і визначено, що їх нарахування мало бути здійснено починаючи з 25.01.2020 року, а тому беручи до уваги встановлені позивачем межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов`язань за договором, суд приходить до висновку про неможливість стягнення вказаних заборгованостей за означений період і приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у цій частині.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до відповідача-2 підлягають задоволенню частково, а саме, в частині стягнення суми основної заборгованості за договором №370-БЛ про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 року у розмірі - 111 755,19 грн.

Судовий збір покладаються на відповідача-2 відповідно до ст. 129 ГПК України.

У свою чергу суд зауважує, що у прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення з Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області та Комунального позаміського закладу оздоровлення та відпочинку Зоря Біловодського району Луганської області заборгованості у розмірі 118 827,31 грн. за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 року.

При цьому, відповідач-1 у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що КПЗОВ Зоря згідно статуту є самостійним об`єктом господарювання, а пряма вказівка закону про солідарну відповідальність Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області за його зобов`язаннями відсутня.

Так, в силу приписів ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Однак, заява-приєднання до умов договору про постання електричної енергії від 01.01.2019 року була підписана тільки КПЗОВ Зоря , натомість підпису уповноваженої посадової особи Біловодської селищної ради вона не містить, що могло б свідчити про виникнення у останньої господарських зобов`язань на її підставі.

Більш того і доданий до позовної заяви договір та комерційна пропозиція до нього також не містять умови про виникнення у співвідповідачів солідарного обов`язку у разі невиконання зобов`язань за ним.

Крім того, у відповідності до положень ч.ч. 1 та 3 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Разом з тим, приписами ст. 176 ЦК України передбачено умови розмежування відповідальності за зобов`язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад та створених ними юридичних осіб.

Згідно ч. 1 цієї статті, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Так, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Біловодська селищна рада Біловодського району Луганської області є засновником Комунального позаміського закладу оздоровлення та відпочинку Зоря Біловодського району Луганської області, - в силу чого не може відповідати за зобов`язаннями КПЗОВ Зоря .

Відповідно до п.п. 1.2, 1.7 та 1.9 Статуту КПЗОВ Зоря , затвердженого рішенням Біловодської сесії Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області №4/44 від 22.12.2017 року, КПЗОВ Зоря є неприбутковою організацією; самостійним суб`єктом господарювання, має статус комунального закладу та діє під контролем засновника; а також має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку та штампи з власним найменуванням, інші реквізити для здійснення своєї господарської діяльності.

При цьому, слід зауважити і на тому, що згідно приписів ч.ч. 2 та 4 ст. 62 ГК України, підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності; а будь-яке підприємство у свою чергу є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

За ч.ч. 4,5 ст. 50 ГК України, суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Суб`єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГК України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

А тому суб`єкт господарювання, який здійснює свою діяльність на праві оперативного управління, є самостійною юридичною особою, яка володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), і питання його відповідальності, як і будь-якої іншої юридичної особи, регулюються положеннями ЦК України, в силу яких як було встановлено вище він самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, якщо інше не встановлено законом або власником.

Більш того, установчим документиом відповідача-2 - статутом, встановлено тільки те, що він є самостійним суб`єктом господарювання; і не передбачено випадків виникнення солідарного обов`язку між відповідачами у справі у випадку невиконання своїх зобов`язань у договірних правовідносинах відповідачем-2.

У зв`язку з цим, слід звернути вагу і на те, що спеціальним ЗУ Про місцеве самоврядування , на положення якого посилається позивач у своїй заяві про усунення недоліків, також не передбачено як випадків відповідальності органу місцевого самоврядування за зобов`язаннями некомерційного суб`єкта господарювання -комунальної організації (установи), так і випадків їх солідарної відповідальності.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача-1 у своєму відзиві на позовну заяву на приписи ч. 7 ст. 77 ГК України, відповідно до якої казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні; у разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства, - є безпідставним, так як дана норма регулює питання відповідальності казенних підприємств, яке є одним із видів державних унітарних підприємств, яке утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління (ч. 1 ст. 73 ГК).

Однак, у даній справі засновником КПЗОВ Зоря є орган місцевого самоврядування Біловодська селищна рада, а не орган державної влади, та на праві оперативного управління за ним закріплене майно комунальної власності, а не державної.

Тобто, за своєю організаційно-правовою формою КПЗОВ Зоря є комунальним закладом, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, а не державним підприємством, що діє на основі державної власності, - у зв`язку з чим на нього не поширюють свою дію положення вказаної норми, які до того ж регулюють питання субсидіарної відповідальності, а не солідарної.

Більш того, суд не бере до уваги посилання позивача на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.09.2018 року у справі №5023/4388/12, оскільки правовідносини, які склалися між сторонами не є подібними, мають інший юридичний зміст і суть. Так, у даній постанові Суд дійшов висновку про можливість застосування субсидіарної відповідальності органу місцевого самоврядування на підставі приписів статей 77 та 78 ГК України, тільки у тому випадку, якщо комунальне підприємство було визнано банкрутом, внаслідок чого його майно не могло бути включене до ліквідаційної маси та використане для погашення заборгованості перед кредиторами.

При цьому, суд ще раз наголошує на тому, що позивачем взагалі не ставилося питання про субсидіарну відповідальність відповідача-1 за зобов`язаннями відповідача-2.

За таких обставин, суд констатує, що Біловодська селищна рада Біловодського району Луганської області є неналежним відповідачем у справі, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позову до неї.

Керуючись ст. 12, 73, 74, 86, 123, 129, 165, 232, 233, 237-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариство з обмеженою відповідальністю Енера Схід до Комунального позаміського закладу оздоровлення та відпочинку Зоря Біловодського району Луганської області про стягнення заборгованості у розмірі 118 827,31 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального позаміського закладу оздоровлення та відпочинку Зоря Біловодського району Луганської області (92833, Луганська область, Біловодський район, с. Данилівка, ідентифікаційний код 36880043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Схід (92702, Луганська область, м. Старобільськ, пл. Базарна, буд. 32 А, ідентифікаційний код 42010964) основну заборгованість за договором №370-БЛ про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 року у розмірі - 111 755,19 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 976,90 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Схід до Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області про стягнення заборгованості у розмірі 118 827,31 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня його складення.

Судове рішення складено та підписано 03.03.2020 року.

Суддя О.В. Тацій