Постанова

від 21.01.2020 по справі 127/1557/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/1557/14-ц

Провадження № 22-ц/801/1/2020

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошин С.В.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 рокуСправа № 127/1557/14-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Медвецького С.К. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С.Г., Оніщука В.В.

з участю секретаря судового засідання - Богацької О.М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України в особі філії Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України у місті Вінниці,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань № 2 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України у місті Вінниці на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2015 року, ухвалене у складі судді Волошина С.В. о 09:34 год. у залі суду в місті Вінниця,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України (далі - ПАТ Укрексімбанк ) в особі філії ПАТ Укрексімбанк у місті Вінниці звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи вимоги тим, що 30 травня 2007 року між Акціонерним комерційним банком Трансбанк (далі - АКБ Трансбанк ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Оспром (далі - ТОВ Оспром ) укладено кредитний договір зі змінами, внесеними додатковими угодами від 17 серпня 2007 року № 1, 10 березня 2009 року № 2, 07 квітня 2009 року № 3, а також додатковими угодами, укладеними між ПАТ Укрексімбанк та ТОВ Оспром від 30 червня і 04 грудня 2009 року, 22 січня, 11 березня, 06 серпня, 30 вересня та 5 листопада 2010 року.

За умовами цього договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит у розмірі 5 млн грн зі щомісячною сплатою процентів та кінцевим терміном повернення до 28 вересня 2011 року.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором 30 травня 2007 року між АКБ Трансбанк та ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ТОВ Оспром , укладено іпотечний договір, за яким предметом іпотеки є належні відповідачу на праві приватної власності житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 .

08 травня 2009 року між АКБ Трансбанк та ПАТ Укрексімбанк укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором, а 08 липня 2009 року - договір відступлення прав за договором іпотеки. 24 березня 2010 року між ПАТ Укрексімбанк та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 30 травня 2007 року.

Забезпеченням виконання зобов`язання є житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 , які належать відповідачу на праві приватної власності.

Унаслідок невиконання ТОВ Оспром своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 29 травня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 7 782 781, 83 грн, з яких 4 000 000 - прострочена заборгованість, 2 214 981, 20 грн - проценти за користування кредитом, 23 475 грн - комісія, 1 543 326, 83 грн - пеня.

Посилаючись на зазначені обставини та невиконання ТОВ Оспром зобов`язань за кредитним договором, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив звернути стягнення на житловий будинок з господарськими спорудами, житловою площею 425,9 м 2 , загальною площею 840,4 м 2 та земельну ділянку під будинком площею 0,1000 га, які розташовані по АДРЕСА_1 , для погашення заборгованості перед ПАТ Укрексімбанк в особі філії ПАТ Укрексімбанк у місті Вінниці за кредитним договором від 30 травня 2007 року в сумі 7 781 782, 83 грн; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів; визначити початкову ціну предмета іпотеки на прилюдних торгах на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження ; виселити усіх мешканців, що проживають у житловому будинку зі зняттям їх з реєстраційного обліку та стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 червня 2015 року позов задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 30 травня 2007 року в сумі 5 517 377, 57 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 на праві власності, зокрема: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку на якій цей будинок розташований, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій і в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження .

У решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, послався на неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, унаслідок чого утворилась заборгованість, тому позивач набув право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. При визначенні суми заборгованості за кредитним договором, суд виходив з того, що розмір цієї заборгованості визначений рішенням Вінницького міського суду Вінницької області, яким з ТОВ Оспром стягнуто на користь позивача 5 517 377, 57 грн. Способом реалізації предмета іпотеки суд, відповідно до позовних вимог ПАТ Укрексімбанк , визначив проведення прилюдних торгів, зазначивши в резолютивній частині судового рішення про те, що початкова ціна предмета іпотеки повинна бути визначена на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Також суд вважав, що відповідачі не підлягають виселенню із спірного жилого приміщення без надання іншого житла, так як житло було придбане не за рахунок кредитних коштів.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ПАТ Укрексімбанк подало апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення, яким визначити заборгованість за кредитним договором, з урахуванням суми в розмірі 2 252 255, 26 грн, з яких: 1 335 006, 98 грн - проценти, 917 248, 28 грн - пеня, та виселити усіх мешканців з будинку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції невірно визначив розмір заборгованості за кредитним договором, а відтак безпідставно не стягнув проценти та пеню. Також суд першої інстанції не з`ясував чи існує у відповідача інше житло, хоча це має суттєве значення для вирішення позову в частині виселення.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Апеляційного суду Вінницької області від 26 червня 2015 року для розгляду справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жданкін В. В., судді: Ковальчук О. В., Медвецький С. К.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 30 червня 2015 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 02 липня 2015 року справу призначено до розгляду на 13 липня 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року призначено у справі комплексну судову будівельно-технічну та земельну експертизу. На час проведення експертизи провадження у справі зупинене.

Розпорядженням керівника апарату Апеляційного суду Вінницької області від 20 грудня 2016 року №1103/2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку із відставкою головуючого судді Жданкіна В.В.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Апеляційного суду Вінницької області від 26 червня 2015 року для розгляду справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Денишенко Т. О. Медяний В. М.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 21 грудня 2016 року відновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 30 січня 2017 року призначено у справі комплексну судову економічну експертизу. На час проведення експертизи проведення у справі зупинене.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 28 грудня 2017 року відновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 січня 2018 року за клопотанням ОСОБА_1 провадження у справі зупинене до вирішення Господарським судом Вінницької області справи № 902/326/16 за позовом ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії у місті Вінниці до ТОВ Оспром про стягнення заборгованості.

Указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Вінницької області та утворено Вінницький апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку область, з місцезнаходженням у місті Вінниці.

Відповідно до положень статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів рішенням зборів суддів, що відбулися 09 листопада 2018 року, днем початку роботи Вінницького апеляційного суду визначено 12 листопада 2018 року. Відповідне повідомлення голови новоутвореного суду опубліковано у газеті Голос України № 213 (6968) від 10 листопада 2018 року.

Згідно з пунктом 3 частини 1, частини 5 статті 31 ЦПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

Справа № 127/1557/14-ц за позовом ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ПАТ Державний експортно-імпортний банк України у м. Вінниці до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення була передана за підсудністю до Вінницького апеляційного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 12 листопада 2018 року для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Медвецького С. К., суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2018 року відновлено провадження та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2019 року за клопотанням ОСОБА_1 призначено у справі повторну судову економічну експертизу. На час проведення експертизи проведення у справі зупинене.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року відновлено провадження та призначено справу до розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України ).

Отже справу слід розглядати за положеннями чинного ЦПК України.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає.

Установлено, що 30 травня 2007 року між АКБ Трансбанк та ТОВ Оспром укладено кредитний договір зі змінами, внесеними додатковими угодами від 17 серпня 2007 року № 1, 10 березня 2009 року № 2, 07 квітня 2009 року № 3, а також додатковими угодами, укладеними між ПАТ Укрексімбанк та ТОВ Оспром від 30 червня і 04 грудня 2009 року, 22 січня, 11 березня, 06 серпня, 30 вересня та 5 листопада 2010 року.

За умовами цього договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит у розмірі 5 млн грн зі щомісячною сплатою процентів та кінцевим терміном повернення до 28 вересня 2011 року.

ТОВ Оспром отримало кредит в сумі 4 000 000 грн з яких: 3 655 000 грн - перший транш, 345 000 грн - другий транш.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором 30 травня 2007 року між АКБ Трансбанк та ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ТОВ Оспром , укладено іпотечний договір, за яким предметом іпотеки є належні відповідачу на праві приватної власності житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 .

08 травня 2009 року між АКБ Трансбанк та ПАТ Укрексімбанк укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором, а 08 липня 2009 року - договір відступлення прав за договором іпотеки. 24 березня 2010 року між ПАТ Укрексімбанк та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 30 травня 2007 року.

Забезпеченням виконання зобов`язання є житловий будинок та земельна ділянка по АДРЕСА_1 , які належать відповідачу на праві приватної власності.

За умовами кредитного договору позичальник зобов`язувався погасити кредит в строк визначений умовами договору, згідно з графіком надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника; сплачувати проценти у розмірі, в строки та на умовах, визначених договором; сплачувати комісію за управління кредитом в розмірах та в строки, визначенні договором; у разі невиконання зобов`язань сплачувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Унаслідок невиконання ТОВ Оспром своїх зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті першої Закону України Про іпотеку іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України Про іпотеку .

Отже підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є порушення зобов`язань з боку боржника.

Стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 38 Закону України Про іпотеку передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Оскільки факт невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору достовірно встановлений, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості кредитним договором № 74309К6/151109К29/2088 від 30 травня 2007 року.

За вимогами частини першої статті 39 Закону України Про іпотеку у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, в рахунок погашення якої слід звернути стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року у справі № 127/12183/13-ц вирішено стягнути з ТОВ Оспром на користь ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ПАТ Укрексімбанк у м. Вінниці заборгованість за кредитним договором а саме: 4 000 000, 00 грн - основний борг, 879 974, 22 грн - відсотки, 11 325, 00 грн - комісія за управління кредитом, 626 078, 35 грн - пеня.

Однак такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки постановою Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року було скасовано, а провадження у справі № 127/12183/13-ц закрито, оскільки розгляд справи віднесено до компетенції господарського суду.

Суд апеляційної інстанції вживав заходи для визначення розміру заборгованості, зокрема за клопотанням ОСОБА_1 у справі було проведено судово-економічну експертизу за результатами якої складено висновок експерта № 2/2/2017 від 22 грудня 2017 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 січня 2019 року висновок експерта №2/2/2017 від 22 грудня 2017 року визнано таким, що викликає сумніви у його правильності та за клопотанням ОСОБА_1 призначено у справі повторну судово-економічну експертизу.

Однак, ОСОБА_1 не оплатила повну вартість повторної судово-економічної експертизи, тому експертиза у справі не проведена.

Разом з тим, рішенням Господарського суду Вінницької області від 21 серпня 2019 року по справі № 902/326/16 позовні вимоги ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ПАТ Укрексімбанк у м. Вінниці до ТОВ Оспром , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , задоволено частково, стягнуто з ТОВ Оспром на користь ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії ПАТ Укрексімбанк в м. Вінниці заборгованість за кредитним договором № 74309К6/151109К29/2088 від 30 травня 2007 року в розмірі:

4 000 000, 00 грн - основного боргу за тілом кредиту;

6 348 899, 22 грн - заборгованості за процентами за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2018 року;

11 325, 00 грн - заборгованості зі сплати комісії за управління, нарахованої за період з 01 жовтня 2010 року по 27 грудня 2011 року;

358 684, 93 грн - 3% річних, нарахованих за прострочення заборгованості по сплаті тіла кредиту за період з 11 квітня 2015 року по 06 квітня 2018 року;

2 233 534, 20 грн. - інфляційні втрати, нараховані за прострочення заборгованості по сплаті тіла кредиту за період з 11 квітня 2015 року по 28 лютого 2018 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 21 серпня 2019 року набрало законної сили та судом видано наказ на виконання цього рішення.

Розмір заборгованості за кредитним договором встановлений на підставі рішення суду у господарській справі, яке набрало законної сили, та в силу вимог ст. 82 ЦПК України є преюдиційним для розгляду цієї справи.

Доводи ОСОБА_1 про те, що розмір заборгованості за кредитним договором 74309К6/151109К29/2088 від 30 травня 2007 року є значно меншим ніж той, що визначений позивачем у позовній заяві є безпідставними, оскільки спростовуються рішенням Господарського суду Вінницької області від 21 серпня 2019 року по справі № 902/326/16 за позовом ПАТ Державний експортно-мпортний банк України в особі філії ПАТ Укрексімбанк у м. Вінниці до ТОВ Оспром , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Реалізуючи принцип диспозитивності, закріплений ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме відповідач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються її заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Ураховуючи вказані обставини та виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, колегія суддів приходить до висновку, що слід звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 74309К6/151109К29/2088 від 30 травня 2007 року в розмірі визначеному позивачем, з урахуванням уточнених позовних вимог, а саме: 7 781 782, 83 грн, з яких: 4 000 000,00 грн - основного боргу за тілом кредиту; 2 214 981, 2 грн - заборгованості за процентами; 23 475 грн - заборгованості зі сплати комісії за управління; 1 543 326, 63 грн - пеня.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки слід скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року по справі № 205/578/14-ц зробила висновок, що у спорах стосовно задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону) шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) незазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не є підставою для скасування такого рішення. Отже, аналогічно саме по собі незазначення позивачем початкової ціни предмета іпотеки не може бути підставою для відмови у позові іпотекодержателя про звернення на підставі рішення суду стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу такого предмета іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві.

Більше того, частиною другою статті 39 Законну України Про іпотеку передбачено, що у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Отже, не зазначення судом у рішенні початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах у грошовому вираженні правового значення для вирішення спору не має.

В частині позовних вимог про виселення рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з огляду на наступне.

Як слідує із довідки комітету мікрорайону П`ятничани від 17 червня 2015 року № 47 у спірному будинку зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України Про іпотеку в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом,

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України Про іпотеку .

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України Про іпотеку .

Так, згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України Про іпотеку передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 цього Кодексу регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України Про іпотеку та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України Про іпотеку підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом цих норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року № 6-39цс15, від 25 листопада 2015 року № 6-1061цс15, від 03 лютого 2016 року № 6-1449цс15 та від 21 грудня 2016 року № 6-1731цс16 предметом яких були спори про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Вказана правова позиція підтверджена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 травня 2019 року, справа № 552/7400/16-ц.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Установивши, що в іпотеку передано житловий будинок та земельну ділянку, яка є власністю відповідача, тобто придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові в частині виселення ОСОБА_1 та усіх мешканців, що проживають у житловому будинку зі зняттям їх з реєстраційного обліку .

З огляду на викладене, вимоги позивача про виселення не можна визнати законними й обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги в цій частині суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цих позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки судом правильно встановлені фактичні обставини справи, а неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне судове рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до приписів ст. 376 ЦПК України, скасувати й у цій частині ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання про судові витрати, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути половину судового збору за подачу апеляційної скарги пропорційно розміру задоволено вимог, що становить 913,5 (1827?2).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України у місті Вінниці задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2015 року в частині вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України у місті Вінниці до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

Звернути стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України , згідно договору іпотеки № 74307Z2/151109Z93 від 30 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т.М., реєстровий № 3366 від 30 травня 2007 року, з урахуванням внесених до його умов змін та доповнень, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, житловою площею 425,9 м 2 , загальною площею 840,4 м 2 та складається з: А - житлового будинку, цегла, 425,9 м 2 , Б - погріб з нішею, бетон, № 1 - металеві ворота; земельну ділянку, площею 0,1000 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк України (код ЄДРПОУ 00032112, індекс 03150, місто Київ, вулиця Горького, 127) в особі філії Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України у місті Вінниці (код ЄДРПОУ 24896705, індекс 21050, місто Вінниця, вулиця Оводова, 51, корпус 1, п/р НОМЕР_2 в філії АТ Укрексімбанк в місті Вінниці, МФО 302429), за кредитним договором № 74309К6/151109К29/2088 від 30 травня 2007 року в сумі 7 781 782, 83 грн, з яких: 4 000 000,00 грн - основного боргу за тілом кредиту; 2 214 981, 2 грн - заборгованості за процентами; 23 475 грн - заборгованості зі сплати комісії за управління; 1 543 326, 63 грн. - пеня.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України у місті Вінниці 913, 5 грн судового збору за подачу апеляційної скарги .

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С. К. Медвецький

Судді: С. Г. Копаничук

В. В. Оніщук