Постанова

від 21.01.2020 по справі 489/6002/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.01.20

22-ц/812/109/20

Справа №489/6002/18

Провадження № 22-ц/812/109/20

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 січня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2019 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Румянцевою Н.О., дата складання повного тексту незазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Рядович (далі - ТОВ Рядович ) про стягнення боргу з урахуванням штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ Рядович про стягнення боргу з урахуванням штрафних санкцій.

Обгрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що 24 вересня 2016 року між нею та ТОВ Рядович укладено усний договір поставки.

За умовами договору вона взяла на себе зобов`язання передати у власність ТОВ Рядович сільськогосподарську продукцію, а саме насіння соняшнику у кількості 52 000 кг., вирощене на орендованих нею земельних ділянках сільськогосподарського призначення.

Вказує, що на виконання зазначеного договору нею 24, 25 вересня та 04 жовтня 2016 року поставлено насіння соняшнику у кількості 52560 кг. для ТОВ Рядович через ПрАТ Полтавське хлібоприймальне підприємство , що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Посилається на те, що у результаті порушення відповідачем умов договору у частині вчасності та повноти оплати, виникла заборгованість за поставлений товар, а тому, просить стягнути з ТОВ Рядович на її користь 441 504 грн. основного боргу та 25 982 грн. 21 коп. штрафних санкцій за порушення виконання умов договору.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 жовтня 2019 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою.

Наступною ухвалою цього ж суду від 27 листопада 2019 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Рядович про стягнення боргу з урахуванням штрафних санкцій закрито.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції позивач подала на неї апеляційну скаргу.

Мотивуючи доводи якої вказувала, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просила про її скасування з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Правом на подачу відзиву відповідач не скористався.

У суді апеляційної інстанції позивач підтримала апеляційну скаргу та просила про її задоволення.

В силу ч.1 ст.372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності відповідача, який повідомлений судом відповідно до п.4 ч.8 ст,128 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Зі змісту п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

У ст.125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Як роз`яснив Пленум ВССУ у Постанові від 01 березня 2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільною юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по - друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа) (абз. 2 п. 3 Постанови).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як фізична особа, звернулась до суду загальної юрисдикції та вказувала, що між нею та ТОВ Рядович укладено усний договір поставки сільськогосподарської продукції.

Зазначає, що така продукція вирощена нею на орендованих земельних ділянках, на підтвердження чого надала витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, з яких вбачається, що орендарем земельних ділянок вказано ОСОБА_1 (а.с.6-10).

Посилаючись на те, що вона умови договору виконала в повному обсязі, а відповідач умови договору в частині вчасності та повної оплати не виконав, тому просила про стягнення боргу із врахуванням штрафних санкцій.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що даний спір виник з приводу невиконання умов договору поставки, укладеного у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно із ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частинами другою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець не значиться.

Крім того, з позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суд за захистом своїх порушених прав, як фізична особа.

Згідно зі ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 20 ЦК України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на викладене, враховуючи суб`єктний склад сторін у даних правовідносинах, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження в цій справі з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Частиною 6 статті 374 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є :1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права при її постановленні знайшли своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381 ,382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2019 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Т.Б. Кушнірова

Повний текст постанови складено 21 січня 2020 року.