Рішення

від 09.01.2020 по справі 160/10183/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 року Справа № 160/10183/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першотравенського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Призовної комісії Першотравенського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 18.10.2019 року надійшов позов ОСОБА_1 до Першотравенського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення призовної комісії Першотравенського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі відповідач-1) щодо призову позивача на строкову військову службу у черговий осінній призов 2019 року.

В обґрунтування позову у заявах по суті позивач посилався на протиправність оскарженого рішення, яким його призвано на строкову військову службу до лав ЗСУ України. За позицією позивача, ним надано достатнього доказів на підтвердження наявності пільг щодо відстрочення від проходження військової служби, з огляду на те, що він навчається на денному відділенні у вищому духовному навчальному закладі Теологічній семінарії християн віри євангельської (ідентифікаційний код 21707749), створеної відповідно до норм Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». При цьому, позивач вважає, що проходження процедури ліцензування освітньої діяльності та процедури акредитації освітньої програми є виключним правом закладу духовної освіти та вказані обставини не повинні трактуватися як обставина, що виключає право особи на відстрочення від проходження військової служби. З підстав викладеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі,

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху і надано строк для усунення її недоліків.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачам запропоновано надати відзив на позовну заяву, а також залучено до участі у справі як співвідповідача Призовну комісію Першотравенського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки та Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі відповідач-2) до участі у справі як третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Відповідач-1 скористався наданим правом і надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що позивач не має право на отримання пільги щодо відстрочення від проходження військової служби, оскільки духовний навчальний заклад Теологічній семінарії християн віри євангельської (ідентифікаційний код 21707749), у якому навчається призовник, не внесений в Єдину державну електронну базу з питань освіти України як вищий навчальний заклад, а також немає ліцензії на провадження освітньої діяльності, яка видається Міністерством освіти і науки України. З підстав викладеного, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Фактично аналогічні за змістом доводи викладені у відзиві на позов відповідачем-2, у якому останній просить також відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено та не є спірним, що ОСОБА_1 навчається у вищому духовному навчальному закладі Теологічній семінарії християн віри євангельської (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

У жовтні 2019 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про відстрочення від привозу на військову службу, до якої додав копію виписки з ЄДРПОУ, копію статуту духовного навчального закладу, а також довідку навчального закладу від 25.09.2019 року на підтвердження того, що позивач дійсно навчається на 2 курсі денного відділення.

Рішенням Призовної комісії Першотравенського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16.10.2019 року, оформленого у формі витягу (протокол № 3), позивача визнано придатним до військової служби та призвано на строкову військову службу з визначеною датою відправки на 25.11.2019 року.

Вважаючи вказане рішення протиправним, а також зазначаючи, що позивач має право на отримання відстрочки від проходження строкової служби, останній звернувся до суду із цим позовом.

При вирішені спору суд входить із того, що відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державною і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII (далі - Закон № 2232).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 ст. 1 Закону № 2232 передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 5 ст. 1 Закону № 2232 передбачено що, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону № 2232 щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Згідно з абз. 1 ч. 10 ст. 1 Закону № 2232 громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 2232 на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).

Частиною 2 ст. 2 Закону № 2232 передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 2232, відстрочка від призову на строкову військову службу надається призовникам за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону за сімейними обставинами, станом здоров`я, для здобуття освіти та продовження професійної діяльності.

Пунктом 4 частини 8 статті 17 Закону № 2232 визначено, що відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються, зокрема: у закладах фахової передвищої та/або вищої освіти з денною формою навчання, у тому числі під час здобуття наступного ступеня освіти.

Повноваження органів військового управління та обов`язки посадових осіб Збройних Сил з підготовки юнаків до військової служби, підготовки та проведення призову громадян на строкову військову службу визначено Положенням про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2002 № 352 (далі Положення № 352).

Відповідно до пункту 82 Положення № 352, право на одержання призовниками відстрочки від призову повинно бути підтверджено відповідними документами, які подаються призовниками до військового комісаріату.

Згідно із пунктом 85 Положення № 352, рішення про відстрочку від призову для продовження навчання приймається під час першого проходження призовником районної призовної комісії на підставі довідки (додаток 17), яка видається навчальним закладом.

Так, позивач зазначає, що має право на пільгу щодо відстрочення від проходження військової служби, з огляду на те, що він навчається на денному відділенні у вищому духовному навчальному закладі Теологічній семінарії християн віри євангельської (ідентифікаційний код 21707749).

Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, суд виходить із того, що особливості правового статусу вищих духовних навчальних закладів визначаються, у тому числі, Законом України «Про свободу совісті та релігійної організації», Законом України «Про освіту» та Законом України «Про вищу освіту».

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», громадяни, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо відстрочення проходження військової служби, оподаткування, включення часу навчання до трудового стажу в порядку і на умовах, встановлених для студентів та учнів державних навчальних закладів.

Стаття 27 Закону України «Про вищу освіту» визначає правовий статус закладу вищої освіти та зазначається, що юридична особа набуває статусу закладу вищої освіти з моменту отримання ліцензії на провадження освітньої діяльності.

Відповідно до частини 12 статті 24 Закону України «Про вищу освіту», заклади вищої духовної освіти, які бажають вносити інформацію про видані ними власні дипломи про вищу освіту до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, повинні пройти процедуру ліцензування освітньої діяльності. Заклади вищої духовної освіти, які бажають видавати дипломи державного зразка, повинні пройти процедуру акредитації освітньої програми.

Аналізуючи наведені норм в контексті спірних правовідносин суд зазначає, що громадяни, які навчаються, у тому числі, у вищих духовних навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо відстрочення проходження військової служби лише за умови, якщо такий духовний заклад пройшов ліцензування освітньої діяльності.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що духовний заклад, у якому навчається позивач - Теологічний семінарій християн віри євангельської (ідентифікаційний код 21707749) ліцензування освітньої діяльності не пройшов. Відповідні відомості, станом на момент розгляду вказаного спору в Єдиній державній електронній базі з питань освіти України відсутні.

Слід також зазначити, що довідка від 25.09.2019 року № 137, видана Теологічною семінарією християн віри євангельської не відповідає вимогам додатку 17 Положення № 352, зокрема: вказана довідка не містить відомостей щодо рівня акредитації навчального закладу.

Посилання позивача на те, що духовні навчальні заклади діють на підставі своїх статутів, а проходження процедури ліцензування освітньої діяльності є виключним правом духовного закладу судом до уваги не приймаються, оскільки вказані підстави не зміняють обставин того, що громадяни України користуються правами і пільгами щодо відстрочення проходження військової служби лише за умови, якщо навчальний заклад пройшов ліцензування освітньої діяльності.

За таких обставин, суд погоджується з позицією відповідачів щодо відсутності у позивача права на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти, оскільки навчальний духовний заклад, у якому навчається позивач, ліцензування освітньої діяльності не пройшов.

А отже, за відсутності інших доводів щодо наявності у позивача права на відстрочку від призову на строкову військову службу, суд доходить висновку про правомірність оскарженого рішення та як наслідок відсутності підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна