Рішення

від 20.01.2020 по справі 824/1007/19-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/1007/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємтва "Колос" до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2013 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства "Колос" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000262220, №0000232220, №0000252220 від 14 березня 2013 року прийнятих Державною податковою інспекцією у м.Чернівцях щодо нарахування податкового зобов`язання та накладення штрафних санкцій.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано в частині податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівцях Чернівецької області ДПС від 14 березня 2013 року №0000262220 на суму 323892 грн основного платежу та 161945 грн 90 коп. штрафних санкції, №0000232220 на суму 152361 грн основного платежу і 76180 грн штрафних санкцій. У частині щодо правовідносин позивача із ПП "ВВП - Луганськ -контракт" податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Чернівцях Чернівецької області ДПС від 14 березня 2013 року №0000262220 на суму 19353,10 грн та №0000232220 на суму 7068 грн залишено без змін. Податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Чернівцях Чернівецької області ДПС від 14 березня 2013 року №0000252220 на суму 8135 грн. скасовано повністю.

11 травня 2016 року Вищий адміністративний суд України постановив ухвалу, якою касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів в Чернівецькій області задовольнив частково, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 21.09.2016 року позов задовольнив у повному обсязі.

Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.11.2016 року залишив постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.09.2016 року без змін.

Чернівецька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернівецькій області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.09.2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Верховного суду касаційну скаргу Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області задоволено частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.09.2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 року у справі № 824/364/16-а в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 14.03.2013 року №0000262220 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, що сплачується переробними підприємствами, в сумі 12902 грн. за основним платежем та в сумі 6451,1 грн. за штрафними санкціями; №0000232220 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4712 грн. за основним платежем і в сумі 2356,5 грн. за штрафними санкціями - скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.09.2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 року у справі № 824/364/16-а в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 14.03.2013 року № 0000262220 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовану ними продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі, в сумі 323892 грн за основним платежем та в сумі 161945,9 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000232220 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 152361 грн. за основним платежем та в сумі 76180 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000252220 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 8135 грн. - скасовано. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

28 серпня 2019 року відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чернівецького окружного адміністративного суду справу за позовом приватного підприємства "Колос" (далі - позивач) до Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень передано на розгляд головуючому судді Мареничу І.В.

15.11.2019 року позивачем надано до суду адміністративний позов у новій реакції, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 14.03.2013 р. №0000262220 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовану ними продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі, в сумі 323892,00 грн за основним платежем та в сумі 161945,90 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000232220 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 152361,00 грн за основним платежем та в сумі 76180,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000252220 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 8135,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що приватним підприємством "Колос" правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених протягом 2009-2011 років за результатами грошових розрахунків по господарським операціям з постачальниками продукції, в тому числі з ТОВ "Вега Прім", ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Асторг Плюс". Припущення відповідача про те, що послуги позивачу не надавались, товари не поставлялися, а самі господарські операції мають ознаки фіктивності з метою отримання податкової вигоди з податкового кредиту, спростовуються наданими відповідачу під час перевірки договорами, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, шляховими листами, актами про внутрішнє переміщення товару, первинними документами бухгалтерського обліку, які відповідність вимогам законів України щодо змісту та правильності складання.

З огляду на вищезазначене, позивач вважає, що вищенаведені податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, які підлягають скасуванню.

Крім того, позивач у своїх письмових поясненнях посилався на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.08.2014 р. у справі №824/2310/14-а, яка залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 р., як на підставу реальності господарських відносин ДП "М`ясо Буковини" із ТОВ "Асторг Плюс" у період з 01.09.2009 р. по 30.09.2009 р. Вказував на те, що і позивач і ДП "М`ясо Буковини" є господарюючими суб`єктами, які здійснюють аналогічну діяльність по переробці м`яса і виготовленню м`ясопереробної продукції. А тому, позивач вказував, серед іншого, що відповідачу достеменно було відомо про належну дієздатність та правоздатність компанії "Асторг Плюс", оскільки відповідач здійснював перевірку ДП "М`ясо Буковини" саме з питань взаємовідносин з ТОВ "Асторг Плюс". Це свідчить, на думку позивача, про те, що ТОВ "Асторг Плюс" не було фіктивним підприємством, мало спеціальну податкову правосуб`єктність та могло виконати умови укладеного з ПП "Колос" договору.

02.10.2019 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду занесеною до протоколу судового засідання допущено процесуальну заміну первинного відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області.

29.11.2019 року відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов у новій реакції, з врахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 р. справа №824/364/16-а, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ПП Колос в повному обсязі, з огляду на наступне.

Так, в обґрунтування своєї позиції податковий орган зазначив, що для підтвердження реальності досліджуваних господарських операцій з контрагентом ТОВ "Вега Прім" позивачем надано всі первинні документи зокрема договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийому виконаних робіт (наданих послуг), шляхові листи, товарно-транспортні накладні, тощо. Однак, формально складені документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність операцій з надання послуг з організації збуту позивачеві у рамках господарських відносин з контрагентом ТОВ "Вега Прім" та зв`язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується, а тому відсутні підстави вважати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, а відтак відсутні підстави для їх скасування з мотивів не доведених позивачем.

Стосовно реальності господарських операцій ПП "Колос" з ТОВ "Пакра-Україна" та ТОВ "Асторг Трейд" відповідач, посилаючись на висновки Верховного Суду у справі від 26.06.2019 р. №824/364/16-а, зазначив, що реальність, зокрема потребує з`ясування того факту, чи дійсно відповідні активи отримано від указаного у первинних документах контрагента. Крім того, відповідач вказував на те, що у більшості товарно-транспортних накладних вантажовідправником зазначено, "Київ", "Колос", "Колос Київ", замовником і авто перевізником - "ПП Колос".

Позивачем надано до суду письмові пояснення до адміністративного позову з врахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 р. по справі №824/364/16-а.

04 листопада 2019 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року закрито підготовче провадження у справі №824/1007/19-а та призначено до судового розгляду по суті.

16 грудня 2019 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача також подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, за його відсутності. Вказував, що проти позовних вимог заперечує повністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство "Колос" (м. Чернівці, площа Театральна, буд. 6, код ЄДРПОУ 14257808) зареєстроване, як юридична особа 14 серпня 1991 року та взято на облік в органах податкової служби 22 серпня 1991 року. З 15 грудня 2013 року зареєстровано платником податку на додану вартість. Директором ПП "Колос" є ОСОБА_1 .

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснює наступні види діяльності: код КВЕД 01.46 - розведення свиней; код КВЕД 10.13 - виробництво м`ясних продуктів (основний); код КВЕД 46.32 - оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; код КВЕД 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у м. Чернівцях від 19 лютого 2013 року №332, направлень від 20 лютого 2013 року № 003566, № 003567 посадовими особами відповідача у період з 20 лютого 2013 року по 26 лютого 2013 року проведена документальна позапланова перевірка ПП "Колос" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТОВ "Драмторг" за серпень 2011 року, ПП "ВВП-Луганськ-контракт" за лютий, березень, квітень, травень 2010 року, ТОВ "Технологія ЛВ Плюс" за вересень 2011 року, ТОВ "Пакра-Україна" за грудень 2010 року, вересень, листопад, грудень 2011 року, ТОВ "Асторг Плюс" за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2010 року та ТОВ "Вега Прім" за квітень, червень, липень, вересень, листопад 2010 року.

За результатами перевірки 05 березня 2013 року складено Акт №321/22-2/14257808. Під час перевірки виявлено наступні порушення:

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.8 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено:

- завищення податкового кредиту по загальній декларації з податку на додану вартість всього у сумі 157073 грн., за січень 2010 року в сумі 14137 грн, за лютий 2010 р. в сумі 25700 грн., за березень 2010 року в сумі 14596 грн., за квітень 2010 року в сумі 40345 грн., за травень 2010 року в сумі 15892 грн., за червень 2010 року в сумі 21669 грн., за вересень 2010 року 899 грн., за грудень 2010 року в сумі 17903 грн., за вересень 2010 року в сумі 5932 грн.;

- завищення податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість переробного підприємства всього у сумі 336794 грн., за січень 2010 року в сумі 26656 грн., за лютий 2010 року в сумі 17407 грн., за березень 2010 року в сумі 51392 грн., за квітень 2010 року 76900 грн., за травень 2010 року в сумі 57278 грн., за червень 2010 року в сумі 43207 грн., за вересень 2010 року в сумі 601 грн., за грудень 2010 року в сумі 23500 грн., за вересень 2011 року в сумі 12498 грн., за листопад 2011 року в сумі 14974 грн., за грудень 2011 року в сумі 12381 грн.;

- завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 декларації з податку на додану вартість (загальна)) за грудень 2011 року в сумі 8 874 грн.;

- завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з податку на додану вартість (загальна)) за грудень 2011 року в сумі 8135 грн. (Т.1 а.с. 19-66, Т. 3 а.с. 136-159).

На підставі висновків викладених в акті перевірки від 05 березня 2013 року №321/22-2/14257808, відповідачем 14 березня 2013 року винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №0000232220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 235609,50 грн., з яких 157073 грн. - за основним платежем та 78536,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 1 а.с. 17 );

- форми В4 №0000252220, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8135 грн. (Т.1 а.с. 18);

- форми Р №0000262220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м`ясо та м`ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м`ясо-кісткове борошно) у загальному розмірі 505191 грн., з яких 336794 грн. - за основним платежем та 168397 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 1 а.с. 16).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач 01.04.2013 року звернувся до суду з позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово учасників, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Платників податку на додану вартість, об`єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно пункту 2.1 статті 2 Закону №168/97-ВР платником податку є: будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов`язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Аналогічне визначення цьому поняттю надано у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.3 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (201.10 статті 201 ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №996-XIV).

Згідно з статтею 2 Закону №996-XIV сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи із змісту частини 2 статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 4 Закону №996-XIV бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Під терміном первинний документ, згідно статті 1 Закону №996-XIV, необхідно розуміти документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною.

При цьому, на думку суду, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому у первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відповідно до акту перевірки від 05 березня 2013 року №321/22-2/14257808 відповідач прийшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту по загальній декларації з ПДВ, по декларації з ПДВ переробного підприємства та про завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в наслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ за операціями з ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Асторг Плюс" та ТОВ "Вега Прім".

За наслідками документальної позапланової ПП Колос встановлено, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми: по загальній декларації - 2219,22 грн за червень 2010 р. та 898,75 грн за вересень 2010 р.; по декларації переробного підприємства - 4425,01 грн за червень 2010 р. та 601,25 грн за вересень 2010 р. Відповідач ставить під сумнів реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Вега Прім" згідно договору надання послуг організації збуту товару від 12 липня 2010 р. № КО-02207

Такий висновок Відповідача ґрунтується на висновках Акту Дніпропетровської МДПІ №612/221/33669196 від 14 листопада 2012 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вега Прім" (код за ЄДРПОУ 33669196) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "АКВА" (код за ЄДРПОУ 30897554) у квітні 2010 року, ТОВ "КАРА - ГОЗ" (код за ЄДРПОУ 32058177) у червні, липні 2010 року, ТОВ "Аметист" (код за ЄДРПОУ 32058177) у вересні 2010 року ТОВ "Суперпак" (код за ЄДРПОУ 36571612) у листопаді 2010 року". Отже, фактично єдиною підставою для висновків податкового органу про неправомірне включення ПП "Колос" до складу податкового кредиту суми по загальній декларації - 2219,22 грн. за червень 2010 року, 898,75 грн. за вересень 2010 року та по декларації переробного підприємства в сумі 4425,01 грн. за червень 2010 року, 601,25 грн. за вересень 2010 року є матеріали перевірки контрагента позивача - ТОВ "Вега Прім".

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що 01.07.2009 р, між ПП Колос та ТОВ "Вега Прім" укладено договір №ВП 2464 та додаткова угода №1 про надання послуг за яким Виконавець - ТОВ "Вега Прім" надає Замовнику - ПП "Колос" маркетингові послуги з організації та збуту товарів виробництва ПП "Колос" у мережі супермаркетів "Рейнфорд" (ТПГ "Rainford").

12 липня 2010 року ПП "Колос" та ТОВ "Вега Прім" уклали господарський договір про надання послуг по організації збуту №КО-02207, за яким Виконавець - ТОВ "Вега Прім" надає Замовнику - ПП "Колос" маркетингові послуги з організації збуту товарів виробництва ПП "Колос" у мережі супермаркетів "Рейнфорд". Договір підписаний керівниками обох юридичних осіб та скріплений печатками.

У наданих суду письмових поясненнях позивач зазначив, що перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб`єктом господарювання позивач здійснив перевірку наявності спеціальної податкової правосуб`єктності та добросовісності ТОВ "Вега Прім", зокрема було перевірено документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Наявність у ТОВ "Вега Прім" на час вчинення указаної вище господарської операції, свідоцтва платника податку на додану вартість підтверджується пунктом 2.3.1. Акту Дніпропетровської МДПІ №612/221/33669196 від 14 листопада 2012 року, де вказано ТОВ "Вега Прім" зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ від 26 січня 2007 року №336691904178; свідоцтво платника ПДВ анульовано 18 травня 2011 року.

Отже, на час здійснення спірної господарської операції контрагент позивача мав статус платника ПДВ, тобто мав спеціальну податкову правосуб`єктність.

Відповідно до наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариство з обмеженою діяльністю "Вега Прім" (адреса місцезнаходження: Луганська обл., м. Луганськ, вул. Радянська, буд. 75, код ЄДРПОУ 33669196), здійснювало наступні види діяльності: код КВЕД - 52.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; код КВЕД - 51.19 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД - 51.70 інші види оптової торгівлі (основний); код КВЕД 74.14 консультування питань комерційної діяльності управління; код КВЕД 74.84 - інші послуги, що надаються юридичними особами та не включені до інших класів. ТОВ "Вега Прім" свою діяльність не припинило, і на час розгляду справи юридична особа не ліквідована.

На підтвердження виконання умов договору про надання послуг по організації збуту №КО-02207 від 12.07.2010 р. та відповідно, підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем була надано суду: договір про надання послуг по організації збуту №КО-02207 від 12.07.2010 р. та договір від 01.07.2009 р.; додаток №1 до договору №КО-02207 від 12.07.2010 р. та додаток до договору від 01.07.2009 р.

У зв`язку із наданням послуг по організації збуту складено податкові накладні №69956 від 09.06.2010 року на загальну суму 8001,44 грн. в т.ч. ПДВ 1333,57 грн, №72207 від 09.06.2010 р. на загальну суму 6443,22 грн., в тому числі ПДВ 1073,87 грн, №73556 від 09.06.2010 року на загальну суму 131,23 грн., в т.ч. ПДВ 21,87 грн. №75109 від 09.06.2010 року на загальну суму 2407,92 грн., в тому в т.ч. ПДВ 401,32 грн, №71450 від 09.06.2010 року на загальну суму 21085,15 грн.. в т.ч. ПДВ 3514,19 грн, №77502 від 09.06.2010 р. на загальну суму 1796,47 грн.. в т.ч. ПДВ 299,41 грн., №69229 від 07.09.2010 р. на загальну суму 9000,00грн., в т.ч. ПДВ 1500,00 грн.

Акти виконаних робіт за послуги по організації збуту товару №69956 від 09.06.2010 року на загальну суму 8001,44 в т.ч. ПДВ 1333,57 грн, №72207 від 09.06.2010 року на загальну суму 6443.22 грн в т.ч. ПДВ 1073,87 грн, №73556 від 09.06.2010 року на загальну суму 131,23 грн в т.ч. ПДВ 21,87 грн., №75109 від 09.06.2010 року на загальну суму 2407,92 грн в т.ч. ПДВ 401,32 грн., №71450 від 09.06.2010 року на загальну суму 21085,15 грн в т.ч. ПДВ 3514.19 грн, №77502 від 09.06.2010 р. на загальну суму 1796,47 грн. в т.ч. ПДВ 299,41 грн., №69229 від 07.09.2010 р. на загальну суму 9000,00 грн в т.ч. ПДВ 1500,00 грн.

Крім того, надано угоду №499-09/07/2010 від 09.07.2010 р. укладена між ПП "Колос" та ТОВ "Вега Прим" щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: Сторона 1 є кредитором, а Сторона 2 є боржником при виконанні грошового зобов`язання в сумі 39 865,43 грн. по Договору поставки ВП-30240 від 01.07.2008 р.; Сторона 2 є кредитором, а Сторона 1 є боржником при виконанні грошових зобов`язань в сумі 39865,43 грн. по Договору про надання послуг з організації збиту №КО-00550 від 01.07.2008 р., яка складається з рахунків вказаний в додатку №1 до цієї Угоди.

На підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом позивач також надав журнал операцій за 01.04.2010 р. по 30.11.2010 р. по ТОВ "Вега Прім"; банківські виписки №КЛ-0000229 за 07.09.2010 року, №КЛ-0000255 за 13.10.2010 р. по контрагенту ТОВ "Вега Прім" за послуги передпродажної підготовки товарів на підтвердження зміни майнового стану.

Дослідженням акту перевірки від 05 березня 2013 року №321/22-2/14257808 встановлено, що ПП "Колос" в оплату за отримані послуги на розрахунковий рахунок ТОВ "Вега Прім" перераховано кошти 09.07.2010 р. та №012436 в загальній сумі 39865,43 грн та 07.09.2010 р. а №000029 в загальній сумі 9000,00 грн.

У бухгалтерському обліку господарські операції ПП "Колос" та ТОВ "Вега Прім" відображені наступними записами: Д-т 931 К-т 6318, Д-т 6441 К-т 6318, Д-т 6318 К-т 311. Отже, загальна сума перерахованих коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Вега Прім" склала 48865,43 грн, що відповідає сумі вказаній у податкових накладних та актах виконаних робіт.

Дослідженням наданих в якості доказів фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ "Вега Прім" судом встановлено, що вони містять усі необхідні реквізити для надання їм юридичної сили і підтверджують факт здійснення господарських операцій з надання послуг по організації збуту товару.

Як видно з акту перевірки від 05 березня 2013 року №321/22-2/14257808 жодних претензій стосовно змісту та оформлення первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій, між ПП "Колос" та ТОВ "Вега Прім" у відповідача не було.

Крім того, жодних доказів того, що ПП "Колос" було залучене у протиправні податкові схеми товариств "АКВА", "Кара-Гоз", "Аметист", "Суперпак" і мало з ними господарські відносини податковим органом не надано.

Отже, враховуючи вищенаведені норми податкового законодавства, а також встановлені обставини справи, суд вважає, що позивачем правомірна віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 48865,43 грн., оскільки господарські відносини з контрагентом ТОВ "Вега Прім" підтвердженні первинними документами, що є підставою для формування податкового кредиту.

Частиною 5 статті 353 КАС України передбачено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Так, Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 року справа №824/364/16-а зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки аргументам, які наведено податковим на підтвердження позиції щодо суперечливого характеру пред`явленої позивачем судам первинної документації за наслідками операцій з ТОВ "Вега Прім". Податковий орган вказував на такі обставини:- укладення договору позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вега Прім" здійснено 12 липня 2010 року, утім податкові накладні та акти здачі-приймання виконаних робіт складені 09 червня 2010 року за період виконання зобов`язань у період з грудня 2009 року по березень 2010 року; - незважаючи на врегульовані домовленістю сторін умови щодо складення актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до 20-го числа наступного місяця після виконання зобов`язань, такі документи датовані через 3-6 місяців від моменту фактичної поставки послуг; - наданий під час нового розгляду справи позивачем договір від 01.07.2009 р. №ВП 2464 та додаткова угода № 1 відображає домовленість договірних сторін про здійснення зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Вега Прім" у період з 24 листопада 2009 по 08 грудня 2009 року; - банківська виписка від 13 жовтня 2010 року №КЛ-0000255 відображає оплату позивачем послуг за липень 2010 року; - вартість наданих послуг згідно з умовами договору не відповідає вартості, зазначеній у актах здачі-приймання виконаних робіт; - первинні документи не конкретизують суті та змісту виконаних контрагентом позивача зобов`язань; - матеріали справи не містять доказів кінцевого результату отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Прім" послуг маркетингового характеру, як-то: копії інформаційних листів, фото звіти тощо.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 01.07.2009 р, між ПП "Колос" та ТОВ "Вега Прім" укладено договір №ВП 2464 та додаткова угода №1 та 12 липня 2010 року ПП "Колос" та ТОВ "Вега Прім" уклали господарський договір про надання послуг по організації збуту №КО-02207 про надання послуг за яким Виконавець - ТОВ "Вега Прім" надає Замовнику - ПП "Колос" маркетингові послуги з організації та збуту товарів виробництва ПП "Колос" у мережі супермаркетів "Рейнфорд" (ТПГ "Rainford").

У пункті 14.1.108 ст. 14 ПК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) надано визначення поняттю маркетингові послуги. Так, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Зміст договору про надання маркетингових послуг (договору про надання послуг) та його особливість в цілому полягає в тому, що вказані послуги споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 Цивільного кодексу України). Тобто результат послуг не має матеріального виразу та проявляється тільки шляхом впливу на результат господарської діяльності замовника послуг. Крім того, послуги не мають кількісних показників обсягу поставки. Вони вимірюються тільки у вартісному вираженні. Отже, замість одиниць виміру в акті вказується гривня, а кількісні показники слово "послуга".

Дослідженням договору №КО-02207 від 12.07.2010 р. встановлено, що відповідно до п.п. 2.1.1. п. 2.1 Виконавець зобов`язаний надавати послуги за даним договором у відповідності до вимог до послуг подібного роду, керуючись методиками, прийнятими Виконавцем в його звичайній практиці. Забезпечити ведення єдиної інформаційної бази торгових об`єктів ТС "Rainford" (п.п. 2.1.2 п. 2.1. Договору).

Згідно з п.п. 2.1.3 та 2.1.4 п. 2.1. Договору Виконавець зобов`язується виробляти формування і зміну асортименту Товару Замовника з метою підвищення об`ємів продажу; забезпечувати формування оптимальних залишків асортименту Товару Замовника в торгових об`єктах ТС "Rainford"; проводити заходи по перепродажній підготовці і розміщенню Товару Замовника в торгових об`єктах ТС "Rainford". До 20-го числа наступного за місяцем, в якому були надані послуги по організації збуту Товару Замовника, передати Замовнику пакет документів, який складається із: двох примірників актів виконаних робіт, рахунків для оплати вартості наданих послуг (п.п. 2.1.5 -2.1.6 п.2.1.Договору).

Пунктами. 3.4-3.5 Договору визначено, що Замовник оплачує Виконавцю грошові кошти та організацію збуту товарів через торгові об`єкти Виконавця у вигляд процентів від суми поставок за місяць; Замовник оплачує Виконавцю грошові кошти за спільні заходи по просуванню товару в точках Виконавця у вигляд процента від суми поставок за місяць; Замовник оплачує Виконавцю грошові кошти за організацію буту товарів через торгові об`єкти Виконавця у вигляд процента від суми поставок за рік. Відповідно до п. 8.3 вказаного Договору строки надання Виконавцем послуг здійснюються на протязі дії Договору поставки ВП - 30916 від 12 липня 2010 р.

Отже, відповідно до умов договору вартість послуг Виконавця визначалася у вигляд процента від суми поставок за певний період, а тому посилання відповідача про те, що вартість наданих послуг згідно з умовами договору не відповідає вартості, зазначеній у актах здачі-приймання виконаних робіт, спростовується тим, що вартість послуг сторони визначали у вигляді процента від суми поставок за певний період (тобто сума визначалася в актах приймання-здачі виконаних робіт).

Крім того, враховуючи те що послуги зі збуту товару (маркетингові послуги) споживаються в процесі її надання та не мають кількісних показників та обсягу поставки, безпідставними посилання відповідача про те, що у актах виконаних робіт зазначається, тільки загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, які саме послуги були надані (їх вид, опис та обсяг).

Стосовно посилання податкового органу, як на підставу заперечення реальності господарських відносин між позивачем та ТОВ "Вега Прім" про те, що матеріали справи не містять доказів кінцевого результату отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Прім" послуг маркетингового характеру, як-то: копії інформаційних листів, фотозвіти тощо), суд погоджується з позицією позивача про те, що особливістю договору про надання послуг (в тому числі маркетингових) є те, що позитивний результат надання нематеріальних послуг може і не бути досягнутий, оскільки досягнення позитивного ефекту послуги залежить і від того, як відбувається її споживання, чи є об`єктивні умови для досягнення результату, від якостей не тільки виконавця, але і отримувача послуг. Відповідно і оплата діяльності надання послуг не залежить від того досягнутий чи ні позитивний ефект послуг. Крім того, відповідач не навів вмотивованих посилань на закон, який зобов`язував би контрагентів, крім актів виконаних робіт, додатково складати "фото звіти, інформаційні листи тощо". Слід зазначити той факт, що реальність господарських зв`язків між Позивачем і ТОВ "Вега Прім" протягом 2009-2010 років відповідачем фактично не заперечувалась. Однак, на думку податкового органу, первинні документи (акти виконаних робіт, рахунки, податкові накладні, а також бухгалтерські регістри) не конкретизовані.

Як встановлено судом умовами договорів про надання послуг Виконавець -ТОВ "Вега Прім" зобов`язувалося надати позивачу послуги з ведення єдиної інформаційної бази торгових об`єктів ТС "Rainford", виробляти формування і зміну асортименту товару Замовника з метою підвищення об`ємів продажу, забезпечувати формування оптимальних залишків асортименту товару Замовника в торгових об`єктах ТС "Rainford", проводити заходи по перепродажній підготовці і розміщенню товару Замовника в торгових об`єктах ТС "Rainford". Тобто, виконавець надавав послуги, які споживалися в процесі їх виконання.

З огляду на вищезазначене, відсутність в матеріалах справи доказів кінцевого результату отриманих від ТОВ "Вега Прім" послуг маркетингового характеру (як-то: копії інформаційних листів, фото-звіти тощо) жодним чином не свідчить про те, що вказані послуги не були надані, адже не можливо надати докази кінцевого результату, якщо послуга не має матеріального виразу та проявляється тільки шляхом впливу на результат господарської діяльності замовника послуг.

З огляду на вищезазначене суд вважає також, безпідставними посилання відповідача про необґрунтованість причинного зв`язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, адже економічна вигода позивача напряму залежала від того чи відбувається реклама товарної марки (м`ясних виробів) на ринку та у створенні умови для заохочення потенційних покупців купувати продукцію повивача.

Стосовно посилання відповідача про те, що укладення договору позивача з ТОВ Вега Прім 12.07.2010 р., а податкові накладні та акти здачі-приймання виконаних робіт складені 09.06.2010 р. за період виконання зобов`язань у період з грудня 2009 р. по березень 2010 р., суд зазначає наступне.

01.07.2009 р між ПП "Колос" та ТОВ "Вега Прім" укладено договір. №ВП 2464 та додаткова угода №1. Договір вступив в силу з моменту підписання і діяв до 31.12.2009 р. (п.п.8.1. п. 8 Договору).

Відповідно до п.п. 8.2 п. 8 вказаного Договору термін дії вказаного договору автоматично продовжується на наступний календарний рік, у випадку якщо ні одна і Сторін за 30 календарних днів до дати закінчення Договору не заявить у письмовій формі про намір розірвати його.

Отже, наданий під час нового розгляду справи позивачем договір від 01.07.2009 р. №ВП 2464 та додаткова угода № 1 відображає домовленість договірних сторін про здійснення зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Вега Прім" у період з 24.11.2009 р. по 08.12.2009 р. та був пролонгований на рік.

12.07.2010 р. між ПП "Колос" та ТОВ "Вега Прім" було укладено договір про №КО-02207.А тому, враховуючи те, що відбулася пролонгація договору від 01.07.2009 р. №ВП 2464 на рік, а також наступне укладення договору №КО-02207 - 12.07.2010 р., правовідносини між ПП "Колос" та "Вега Прім" були належним чином оформлені.

Стосовно посилання про те, що акти виконаних робіт складені 09.06.2010 р. за період виконання зобов`язань у період з грудня 2009 р. по березень 2010 р., суд зазначає наступне.

Пунктом 7.3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як зазначив позивач у своїх поясненнях податкові накладні за господарськими операціями, між ПП "Колос" та ТОВ "Вега Прім" формувалися за датою зарахування коштів на рахунок виконавця послуг, що пояснює, формування податкових накладних числом пізнішим, ніж дата надання послуг, однак з отриманням чинного на той час законодавства.

Стосовно посилання відповідача про те, що незважаючи на врегульовані домовленістю сторін умови щодо складення актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до 20-го числа наступного місяця після виконання зобов`язань, такі документи датовані через 3-6 місяців від моменту фактичної поставки послуг, потрібно зазначати наступне. Так, відповідно до ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України). Отже, періодичність підписання акту виконаних робіт визначається за згодою сторін. Загалом, періодичність оплати послуг та складання визначається за домовленістю сторін.

Однак, не своєчасність складення сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не може бути підставою визнання послуг наданих позивачу не реальними. Невиконання договірного зобов`язання в визначений законом строк не звільняє сторони від виконання зобов`язання в натурі.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що первинні документи, що містяться в матеріалах справи підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Вега Прім", а тому висновок податкового органу щодо безпідставності віднесення до складу податкового кредиту послуг за договором №КО-02207 від 12.07.2010 року у сумі 48865,43 грн, в тому числі ПДВ - 8144,23 грн. є протиправними. Відповідач не спростував і не заперечував в суді той факт, що ТОВ "Вега-Прім" сплачені приватним підприємством "Колос" суми податку на додану вартість не включив до складу податкового зобов`язання та не сплатив їх до бюджету.

Таким чином суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство та відповідно мав право на включення до складу податкового кредиту по ПДВ маркетингових послуг, отриманих від ТОВ "Вега Прім".

Стосовно реальності господарських операцій між ПП "Колос" та ТОВ "Пакра України".

Дослідженням Акту перевірки від 05.03.2013 р. №321/22-2/14257808 встановлено, що відповідач заперечує віднесення суми сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту за результатами господарських відносин між ПП "Колос" та ТОВ "Пакра-Україна" у розмірі: по загальній декларації ПДВ -17903,46 грн, за грудень 2010 р., 5931,71 грн. за вересень 2011 р., 8134,54 грн. за листопад 2011 р., 8874,49 грн. за грудень 2011 р., по декларації переробного підприємства - 23499,62 грн. за грудень 2010 р.; 12498,41 грн. за вересень 2011 р., 14973,51 грн. за листопад 2011 р., 12380,92 грн. за грудень 2011 р.

Висновок податкового органу ґрунтується на висновках Акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №921/3-22-70-33295229 від 12.11.2012 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пакра-Україна" (код за ЄДРПОУ 33295229) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01 2011 р. по 31.12.2011 р." та Акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №928/3-22-70-33295229 від 13.11.2012 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пакра-Україна" (код за ЄДРПОУ 33295229) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень, листопад 2011 року".

Отже, відповідно до акту перевірки від 05 березня 2013 року №321/22-2/14257808 фактично єдиною підставою для висновків податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість є матеріали перевірки контрагента позивача - ТОВ "Пакра-України".

Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що 04.01.2011 р. між позивачем та ТОВ "Пакра-Україна" укладено договір поставки товару №130111, за яким постачальник ТОВ "Пакра-України" зобов`язується доставляти у власність ПП "Колос" запчастини та витратні матеріали, а ПП "Колос" зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору асортимент, кількість і ціна Товару, що може бути поставлений згідно цього Договору, визначається у специфікації або в накладних, що погоджуються з покупцем та є невід`ємними частиками цього договору.

Як зазначив позивач у письмових поясненнях, з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб`єктом господарювання ним було здійснено перевірку наявності спеціальної податкової правосуб`єктності та добросовісності ТОВ "Пакра-Україна", зокрема було перевірено документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Пакра-Україна" (зареєстроване місцезнаходження: м. Київ, вул. Промислова, буд. 4/7, офіс № 12, код ЄДРПОУ 33295229) здійснює по даний час наступні види діяльності: код КВЕД 28.52.0 - загальні механічні операції; Код КВЕД 45.21.1 - будівництво будівель; код КВЕД 45.33.1 - монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; код КВЕД 51.17.0 - посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 51.19.0 - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (основний); код КВЕД 51.32.0 - оптова торгівля м`ясом та м`ясопродуктами; код КВЕД 51.39.0 - неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 51.55.0 - оптова торгівля хімічними продуктами; код КВЕД 51.65.0 - оптова торгівля іншим промисловим обладнанням; код КВЕД 52.11.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; код КВЕД 52.22.0 - роздрібна торгівля м`ясом та м`ясо продуктами; код КВЕД 52.72.2 - ремонт інших побутових електричних товарів; код КВЕД 74.20.1 - діяльність у сфері інжинірингу; код КВЕД 51.87.0 - оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; код КВЕД 51.90.0 - інші види оптової торгівлі.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до п.2.3.1. Акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №921/3-22-70-33295229 від 12.11.2012 р. та Акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №928/3-22-70-33295229 від 13.11.2012 р., ТОВ "Пакра-Україна" зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ від 29.08.2005 р. №37106725.

Отже, на час здійснення спірної операції ТОВ "Пакра-Україна" мало статус платника ПДВ, тобто мав спеціальну податкову правосуб`єктність.

Як зазначив позивач у письмових поясненнях, враховуючи те, що ПП "Колос" є виробником м`ясної продукції, здійснює, в тому числі і виробництво переробленої м`ясної продукції у власному цеху, який знаходиться у селі Маморниця Герцаївського району Чернівецької області, а ТОВ "Пакра-Україна" здійснює оптову торгівлю устаткуванням для переробки м`ясної продукції та забезпечення функціонування ліній по переробці м`ясної продукції, 04.01.2011 р. між ПП "Колос" (Покупець) та ТОВ "Пакра-Україна" (Постачальник) укладено договір поставки товару №130111, згідно якого Постачальник зобов`язується доставляти у власність Покупця запчастини та витратні матеріали, а Покупець зобов`язується приймати Товар у власність і оплачувати його на умовах Договору (Т. 5 а.с. 43, 216-217).

Як зазначено відповідачем в акті перевірки від 05.03.2013 року №321/22-2/14257808 згідно договору поставки №130111 від 04.01.2011 року ПП "Колос" придбало запчастини, витратні матеріали та включило до складу податкового кредиту відповідних періодів на загальну суму 625180,10 грн, в т.ч. ПДВ -104196,68 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем було надано наступні документи:

податкові накладні:

- за грудень 2010 року №874 від 15.12.2010 р. петля WMS 20/100 - 640 шт. сума 50342,40 грн., у т.ч. ПДВ 8390,40 грн , №883 від 17.12.2010 р. текстильна оболонка - 500 шт. - 9000,00 грн. у т.ч. ПДВ 1500,00 грн., №884 від 20.12.2010 р. - текстильна оболонка - 6000 шт. сума 108000,00 грн, у т.ч. ПДВ 18000,00 грн, №885 від 20.12.2010 р. текстильна оболонка - 2000 шт. та текстильна оболонка - 1000 шт. сума 54000,00 у т.ч. ПДВ 9000,00 грн, №853 від 07.12.2010 р. ніж кутерний -шт. сума 21948,62 грн у т.ч. ПДВ 3658,10 грн., №905 від 24.12.2010 р. ніж катерний - 5 шт. сума 5127,48 грн у т.ч. 854,58 грн.

- за вересень 2011 року №7 від 07.09.2011 р. текстильна оболонка - 2000 сума 36000,00 грн у т.ч. ПДВ 6000,00 грн, №59 від 21.09.2011 р. текстильна оболонка 1250 шт. , шпагат білий 80,3 шт. сума 38191,26 грн у т.ч. ПДВ 6365,21 грн, №11 від 05.09.2011 р. шайба - 1 шт.. ніж хрестоподібний - 2 шт. сума 7847,15 грн у т.ч. ПДВ 1307,86 грн., №12 від 22.09.2011 р. болт - 1 шт. сума 1602,84 грн. у т.ч ПДВ 267,14 грн., №66 від 22.09.2011 р. решітка 15 шт., ножові вставки - 30 шт. сума 26939,52 грн. у т.ч. ПДВ 4489,92 грн.;

- за листопад 2011 року: №11 від 04.11.2011 р. текстильна оболонка - 1750 шт. КТБ пенз. жилками, шпагат білий - 81,730 сума 47470,69 грн. у т.ч. ПДВ 7911,78 грн., №70 від 22.11.2011 р. текстильна оболонка - 100 шт. сума 18000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3000,00 грн., №51 від 16.11.2011 р. ремінь 32Т5/630 - 4 шт., ремінь 5Т5/460 - 4 шт., насадка - 1 шт.. ремінь 52264 - 1 шт., держач 68949 - 1 шт., циліндр - д3264034 -1 шт., вал - 1 шт., направляюча 101639 - 1 шт. сума 45016,42 грн у т.ч. ПДВ 7502,74 грн., №94 від 28.11.2011 р. текстильна оболонка - 1000 шт., шпагат білий - 52 шт. сума 28161,22 грн у т.ч. ПДВ 4693,54 грн.,

- за грудень 2011 року: №2 від 02.12.2011 р. текстильна оболонка - 500 шт., сума 9000,00 грн. у т.ч. ПДВ 1500,00 грн, №19 від 09.12.2011 р. текстильна оболонка - 3000 шт., сума 54000,00 грн у т.ч. ПДВ 9000,00 грн., №54 від 19.12.2011 р. текстильна оболонка - 1500 шт. текстильна оболонка 500 шт., шпагат білий - 53,9 сума 46532,50 грн, у т.ч. ПДВ 7755,42 грн, №105 від 30.12.2011 р. текстильна оболонка - 1000 шт. сума 18000,00 грн у т. ч ПДВ 3000,00 грн.

- видаткові накладні №РН-000000702 від 15.12.2010 р., №РН-000000712 від 17.12.2010 р., №РН-000000714 від 20.12.2010 р., №РН-000000716 від 20.12.2010 р., №РН-000000678 від 07.12.2010 р., №РН-000000731 від 24.12.2010 р., №705 від 05.09.2011 р., №756 від 21.09.2011 р., №718 від 05.09.2011 р., №708 від 05.09.2011 р., №762 від 22.09.2011 р., №877 від 04.11.2011 р., №935 від 22.11.2011 р., №919 від 16.11.2011 р., №959 ві.28.11.2011 р., №983 від 02.12.2011 р., №1002 від 09.12.2011 р., №1033 від 19.12.2011 р., №1073 від 30.12.2011 р.

Отже, фактичне виконання умов договору поставки товару №130111 від 04.01.2011 р. укладеного між позивачем та ТОВ "Пакра-Україна", підтверджується первинними документами, а саме податковими та видатковими накладними.

Вказані накладні свідчать про факт придбання ПП "Колос" від ТОВ "Пакра Україна" товару та у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є первинними документами та мають обов`язкові реквізити. Доказів визнання вищезазначених накладних недійсними відповідачем до суду не надано.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту. Аналогічний висновок Верховний Суд зробив у постанові від 30.01.2018 р., справа № 826/2747/13-а.

На підтвердження надання послуг з поставки товару позивач надав також:

- товарно-транспортні накладні №1139, № 997, № 957, № 939, № 907, № 886, № 861, № 812, № 669, № 616, № 609, № 1274, № 1279, № 1294, № 1245;

- подорожні листи № 170965, №170650, № 170449, № 170323, №170182, № 170087, № 500982, № 500729, № 860971, № 860647, № 860633, № 801505, № 801514, № 801533, № 801782, №860625, №500292, №986963, №170652.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно пунктів 11.1 вказаних правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Таким чином, товарно-транспортна накладна є обов`язковим первинним документом на підтвердження реальності господарських операцій з послуг перевезення. Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13.11.2018 року у справі № 822/6312/15.

Як видно з матеріалів справи, під час перевірки відповідачем встановлено, що доставка товару (пакувальний матеріал для м`ясних виробів) придбаного у постачальника ТОВ "Пакра-Україна" здійснювалася ПП "Колос" самостійно, власним транспортом, що підтверджується шляховими листами та товарно-транспортними накладними.

Дослідженням шляхових листів та товарно-транспортних листів, судом встановлено, що позивач в т.ч. здійснював перевезення на орендованих ним автомобілях власними силами, що підтверджується договорами оренди транспортних засобів укладеними з підприємством з Іноземними інвестиціями "Радекс" №07/09 від 01.01.2009 р., акт приймання передачі №07/09 від 01.01.2009 р. на оренду автомобіля МАN TGA 18480 реєстраційний номер НОМЕР_1 , договір оренди транспортних засобів №13/09 від 01.01.2009 р., акт приймання передачі №13/09 від 01.01.2009 р. на оренду автомобіля МАN TGA 18440, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Дослідженням наказу про звільнення від 17.07.2012 року судом встановлено, що водія ОСОБА_2 , звільнено з посади водія ПП "Колос" за власним бажанням, період роботи склав з 20.09.2011р. по 17.07.2012р. Відповідно до наказу №50-ос від 02.06.2009 р. водій ОСОБА_3 прийнятий на посаду водія у ПП "Колос". Дослідженням наказу ПП "Колос" №42-ос про звільнення від 31.09.2011 р. встановлено, що водій ОСОБА_4 працював у період з 01.03.2010 р. по 31.03.2011 р. Позивачем в якості доказів здійснення перевезення власними силами надано докази працевлаштування водіїв, а саме трудові книжки: ОСОБА_3 - водій ПП "Колос", трудова книжка НОМЕР_3 ; ОСОБА_5 трудова книжка НОМЕР_5 , наказ №15-ос від 01.03.1999 р. ОСОБА_6 трудова книжка НОМЕР_6, наказ №45-ос від 17.06.1999 р. Крім того, для підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом позивач також надав документи на автомобілі.

Отже, факт здійснення самостійного позивачем перевезення товарів закуплених у контрагента - ТОВ "Пакра-Україна" підтверджується вищезазначеними документами (Т.6 а.с. 26-40).

Крім того, вказані обставини також, підтверджуються поясненнями вказаними посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки, а саме, те, що доставка товару здійснювалася ПП "Колос" самостійно власними транспортом, що підтверджується вищезазначеними документами: товарно-транспортними накладними, шляховими листами.

Крім того, судом досліджено банківські виписки №КЛ-0000213 за 11.10.2011 року (за оболонку, за спецодяг), №КЛ-0000210 за 07.10.2011 р. (за оболонку), №КЛ-0000201 за 28.09.2011 року (матеріали до обладнання), №КЛ-0000199 за 26.09.2011 р. (за оболонку), №КЛ-0000193 за 16.09.2011 р. (за петлі), №КЛ-0000190 за 14.09.2011 р. (за шпагат), №КЛ-0000189 за 13.09.2011 р. (за оболонку) та інші банківські виписки по контрагенту ТОВ "Пакра-Україна".

Крім того, реальність правомірності формування податкового кредиту та реальність господарських операцій з контрагентом податковому органу підтверджується наступними банківськими виписками, що підтверджують оплату за отримані товари на розрахунковий рахунок ТОВ "Пакра-Україна": №0000299 від 09.12.2010 р. в загальній сумі 18342,00 грн., №0000300 від 10.12.2010 р. в загальній сумі 20000,00 грн., №0000302 від 14.12.2010 р. на загальну суму 30000,00 грн, №0000304 від 16.12.2010 р. в загальній сумі 18000,00 грн., №0000311 від 27.12.2010 р. в загальній сумі 93989,81 грн., №0000181 від 02.09.2011 р. в загальній сумі 20000,00 грн., №0000186 від 08.09.2011 р. в загальній сумі 55025,90 грн., №0000189 від 13.09.2011 р. 54000,00 грн, №0000190 від 14.09.2011 р. 21299,47 грн., №0000190 від 16.09.2011 р. в загальній сумі 16961,28 грн., №0000199 від 26.09.2011 р. в загальній сумі 2000,00 грн, №0000872 від 18.11.2011 р. в загальній сумі 54000,00 грн., №0000906 від 30.11.2011 р. в загальній сумі 20000,00 грн., №0000264 від 13.12.2011 р. в загальній сумі 16000,00 грн №0000269 від 19.12.2011 р. в загальній сумі 38191,26 грн.

Жодних претензій у відповідача до оформлення та наявності первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції між ПП "Колос" та ТОВ "Пакра-Україна" не було. Тобто, перевіркою підтверджено, що документи відповідають вимогам законів України щодо змісту та правильності складання.

Окрім того, доказами здійснення оплати позивачем за отриманий товар у розмірі 477810,12 грн є відомості бухгалтерського обліку господарської операції, між ПП "Колос" та ТОВ "Пакра-Україна", які відображені наступними записами: Д-т 1010, 23 К-т 6317, Д-т 6441 К-т 6317, Д -т 6317 К-т 311.

Крім того, дослідження документів внутрішнього бухгалтерського обліку товарів на виробництві: накладних на зберігання придбаного у ТОВ "Пакра-Україна" товару (запчастин) на складах ПП "Колос", прибуткових накладних на запчастини, накладних на внутрішнє переміщення запчастин, актів списання запчастин, судом встановлено використання придбаного позивачем у контрагента товару.

Наявність первинних документів свідчить про факт здійснення господарських операцій, відповідно ПП "Колос" для підтвердження даних податкового обліку використовувало тільки первинні бухгалтерські документи, які складені за наслідком вчинення господарських операцій. Отже, фактичне здійснення господарських операцій підтверджено складеними первинними документами, змінами в структурі активів і зобов`язань, власному капіталі ПП "Колос", що в повній мірі відображає реальність господарських операцій і є підставою для формування податкового кредиту.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що первинні документи, що містяться в матеріалах справи, підтверджують реальність господарських операцій.

Як видно з Акту перевірки 05.03.2013 р. №321/22-2/14257808 висновки відповідача стосовно фіктивності господарських операцій обґрунтовані не з посиланням на аналіз первинних бухгалтерських документів, а на підставі Акту неможливості проведення перевірки ТОВ "Пакра-Україна" від 13.11.2012 р. та Акту неможливості проведення перевірки ТОВ "Пакра-Україна" від 12.11.2012 р.

Згідно актів про неможливість проведення перевірки, посадові особи ТОВ "Пакра-Україна" відсутні за місцем юридичної реєстрації особи 12 та 13 листопада 2012 року.

Однак, як видно з матеріалів справи господарські відносини між ТОВ "Пакра-Україна" та ПП "Колос" відбувалися з грудня 2010 року по грудень 2011 року.

Стосовно посилання відповідача у відзиві на адміністративний позов, стосовно того, що для податкової перевірки позивачем було надано податкові та видаткові накладні, зокрема датовані 07,15,17,20 грудня 2010 року, отже враховуючи те, що договір №130111 поставки, між позивачем та ТОВ "Пакра-Україна" укладено 04 січня 2011 року, податкові та видаткові накладні за 07-20 грудня 2010 року суперечать за змістом, оскільки відповідний договір був складений набагато пізніше нібито проведених господарських операцій згідно первинних документів, суд зазначає наступне.

Дослідженням податкових накладних №874 від 15.12.2010 р., №883 від 17.12.2010 р, №884 від 20.12.2010 р., №885 від 20.12.2010 р., №853 від 07.12.2010 р., №905 від 24.12.2010 р. судом встановлено, що вказані накладні сформовані не на підставі договору поставки №130111 від 04 січня 2011 року, а на підставі виставлених ТОВ Пакра України рахунків: №СФ-0000805 від 07.12.2010 р., №СФ-0000843 від 24.12.2010 р., №СФ-0000823 від 15.12.2010 р., №СФ-0000829 від 17.12.2010 р., №СФ-0000831 від 20.12.2010 р., №СФ-0000885 від 20.12.2010 р. (Т.1 а.с. 232, 233, 239, 240, 241, 240).

Крім того, дослідженням вищезазначених податкових та видаткових накладних встановлено, що вони містять усі необхідні реквізити, щодо дати, сторін, їх місцезнаходження, опис товару, його обсяг та ціна, загальна сума коштів, що підлягає сплаті та вид цивільно-правового договору, скріплені підписами та печатками уповноважених осіб.

Отже, з огляду на вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що податкові та видаткові накладні відповідають вимогам закону та підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Пакра-України".

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивач не порушував податкове законодавство та відповідно мав право на включення до складу податкового кредиту по ПДВ товари, отримані від ТОВ "Пакра-Україна".

Стосовно реальності господарських операцій між ПП "Колос" та ТОВ "Асторг Плюс".

Відповідно до матеріалів перевірки контролюючим органом встановлено, що в період з 01.01.2009 по 31.12.2009 р. позивачем до складу податкового кредиту підприємства включено суми ПДВ за отриманими податковими накладними, постачальником в яких зазначається ТОВ Асторг Плюс на загальну суму ПДВ 327413,99 грн по загальній декларації та на загальну суму ПДВ 134471,95 грн по декларації з податку на додану вартість переробного підприємства.

Дослідженням Акту перевірки від 05.03.2013 р. №321/22-2/14257808 встановлено, що відповідач заперечує віднесення суми сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту за результатами господарських відносин між ПП Колос та ТОВ "Асторг Плюс" у період з 01.01.2009 по 31.12.2009 р.

Висновок податкового органу ґрунтується на висновках Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва "Про результати позапланової перевірки ТОВ "Асторг Плюс" в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2008 р. по 30.06.2010 р." №1199/2307/35592665 від 20.05.2011 р., яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентом в т.ч. і ПП "Колос", що знаходиться на обліку в ДПІ м. Чернівцях.

Як видно з матеріалів справи до такого висновку відповідач прийшов, внаслідок відсутності ТОВ "Асторг Плюс" за місцезнаходженням за адресою, вказаною в реєстраційних документах. Крім того, відповідно до службової записки ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №3067/ДПІ/26-10/3 від 12.05.2011 р. у ході проведення заходів співробітниками ГВПМП ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було встановлено, що стосовно ТОВ "Асторг Плюс" співробітниками РУГУ МВС України у Оболонському районі м. Києва порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 358 КК України.

Отже, відповідно до акту перевірки від 05 березня 2013 року №321/22-2/14257808 фактично підставою для висновків податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість є матеріали перевірки контрагента позивача - ТОВ "Асторг Плюс".

Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що 15.07.2009 р. між ПП "Колос" та ТОВ "Асторг Плюс" укладено договір №АС-78 поставки товару, за яким Продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "Асторг Плюс" постачав на адресу Покупця - ПП "Колос" м`ясну продукцію, а ПП "Колос" зобов`язувалося забрати продукцію зі складів Продавця та оплатити її ціну.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асторг Плюс" (далі - ТОВ "Асторг Плюс" (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Артема,, буд. 21, кім. 406, код ЄРПОУ 35592665) не ліквідоване, його діяльність не припинена. Товариство здійснює наступні види діяльності: код КВЕД 51.32.0 - оптова торгівля м`ясом та м`ясопродуктами (основний); код КВЕД 52.22.0 - роздрібна торгівля м`ясом та м`ясними продуктами; код КВЕД 52.23.0 - роздрібна торгівля рибою та морепродуктами; код КВЕД 51.38.0 - оптова торгівля іншими продуктами харчування; код КВЕД 51.90.0 - інші види оптової торгівлі.

Як зазначив позивач у письмових поясненнях, позивач є виробником м`ясної продукції ним в особі директора Кібіча І.С. ТОВ "Асторг Плюс", в особі директора Пристайло Н.В. було укладено договір поставки товару м`ясної продукції (філе куряче, окорок свинний, четверть куряча) №АС-78 від 15.07.2009 р. (Т.3 а.с.40 - 42).

Перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб`єктом господарювання позивач здійснив перевірку наявності спеціальної податкової правосуб`єктності та добросовісності ТОВ "Асторг Плюс", зокрема як зазначив у своїх поясненнях позивач ним було перевірено документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість. Наявність у ТОВ "Асторг Плюс" на час вчинення указаної вище господарської операції, свідоцтва платника податку на додану вартість відповідачем в ході попереднього розгляду справи не заперечувалась.

Отже, на час здійснення спірної господарської операції контрагент позивача мав статус платника ПДВ.

Відповідно до п.2.4.1. Акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №1199/2307/35592665 від 20.05. 2011 р., ТОВ "Асторг Плюс" зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ від 11.01.2008 року №100088457.

Відповідно до умов Договору №АС-78 від 15.07.2009 р. Виконавець зобов`язувався поставляти Покупцеві м`ясну продукцію, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товари на умовах даного договору. Кількість товару, що підлягає поставці й загальна вартість кожної партії, що поставляється, погоджується сторонами на умовах зазначених у даному договорі й вказується в товарних накладних на відповідну партію товару. Кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, встановлюється в одиницях виміру визначених сторонами в товарно-супровідних документах. Ціна товару розміщується в товарних накладних.

На підтвердження виконання умов договору поставки товару №АС-78 від 15.07.2009 р. та відповідно, підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем було надано наступні документи:

- податкові накладні: №58 від 18 січня 2010 року філе куряче - 4998 кг, сума 113455,00 грн в тому числі ПДВ 18742,50 грн, №125 від 28 січня 2010 року філе куряче - 5880 кг сума 132300,00 грн в тому числі ПДВ 22050,00 грн, №191 від 08 лютого 2010 року філе куряче - 5992 кг, сума 134820,00 грн в тому числі ПДВ 22470,00 грн, №326 від 22 лютого 2010 року філе куряче - 5390 кг, сума 121275,00 грн в тому числі ПДВ 20212,50 грн, №413 від 04 березня 2010 року філе куряче - 4998 кг, сума 112455,00 грн в тому числі ПДВ 18742,50 грн, №490 від 15 березня 2010 року філе куряче - 4998 кг, сума 112455,00 грн в тому числі ПДВ 18742,50 грн, №602 від 29 березня 2010 року філе куряче - 4998 кг, сума 119448,00 грн в тому числі ПДВ 19908,00 грн, №637 від 01 квітня 2010 року філе куряче - 4032 кг, сума 102816,00 грн в тому числі ПДВ 17136,50 грн, №659 від 08 квітня 2010 року філе куряче - 8064 кг, сума 205632,00 грн в тому числі ПДВ 34272,00 грн, №780 від 23 квітня 2010 року філе куряче - 4987 кг, сума 72311,48 грн в тому числі ПДВ 12051,91 грн, №822 від 29 квітня 2010 року філе куряче - 6910,8 кг, сума 143041,38 грн в тому числі ПДВ 23840,23 грн, №833 від 29 квітня 2010 року філе куряче - 10000 кг, сума 147000,00 грн в тому числі ПДВ 24500,00 грн, №900 від 06 травня 2010 року філе куряче - 4940 кг, сума 119548 грн в тому числі ПДВ 19924,67 грн, №1020 від 20 травня 2010 року, філе куряче - 6198,8 кг, сума 150630,84 грн в тому числі ПДВ 25105,14 грн, №1068 від 27 травня 2010 року філе куряче - 6120 кг, сума 1499940,00 грн в тому числі ПДВ 24990,00 грн, №1123 від 03 червня 2010 року філе куряче - 4965,40 кг, сума 121652,30 грн в тому числі ПДВ 20275,38 грн, №1181 від 10 червня 2010 року філе куряче - 49850 кг, окорок свинний 3042,90 кг, чверть куряча 116 кг сума 227749,06 грн в тому числі ПДВ 37958,18 грн.

- видаткові накладні: №АС-0000058 від 18 січня 2010 року, №АС-0000125 від 28 січня 2010 року, №АС-0000191 від 08 лютого 2010 року, №АС-0000325 від 22 лютого 2010 року, №АС-0000412 від 04 березня 2010 року, №АС-0000489 від 15 березня 2010 року, №АС-0000600 від 29 березня 2010 року, №АС-0000657 від 08 квітня 2010 року, №АС-0000776 від 23.04.2010 р., №АС-0000820 від 29 квітня 2010 року, №АС-0000831 від 29 квітня 2010 року, №АС-0000898 від 06 травня 2010 року, №АС-0001018 від 20 травня 2010, №АС-0001066 від 27 травня 2010 року, №АС-0001121 від 03 червня 2010 року на, №АС-0001179 від 10 червня 2010 року.

Відповідно до акту перевірки, уповноваженою особою податкового органу, встановлено, що вищезазначені податкові накладні підписані уповноваженою особою і є печатка.

Крім того, позивачем, як доказ зміни майнового становища та оплату за отримані товари на розрахунковий рахунок ТОВ "Асторг Плюс" коштів надало, банківські виписки: №КЛ-0000019 за 21 січня 2010 року (за м`ясо куряче), №КЛ-0000023 за 25 січня 2010 року (за м`ясо куряче), №КЛ-0000024 за 26 січня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000027 за 28 січня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000031 за 01 лютого 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000032 за 02 лютого 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000039 за 08 лютого 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000052 за 19 лютого 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000055 за 22 лютого 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000062 за 01 березня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000068 за 04 березня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000072 за 10 березня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000076 за 11 березня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000080 за 15 березня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000090 за 23 березня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000101 за 01 квітня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000107 за 07 квітня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000110 за 09 квітня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000126 за 28 квітня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000126 за 28 квітня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000133 за 06 травня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000135 за 11 травня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000143 за 19 травня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000148 за 27 травня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000154 за 02 червня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000162 за 10 червня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000162 за 10 червня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000163 за 11 червня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000166 за 15 червня 2010 року (за філе куряче), №КЛ-0000176 за 30 червня 2010 року (за філе куряче).

Як вище зазначено, товарно-транспортна накладна є обов`язковим первинним документом на підтвердження реальності господарських операцій з послуг перевезення.

Доказами здійснення оплати позивачем за отриманий товар у розмірі 2257822,58 грн є відомості бухгалтерського обліку господарської операції, між ПП "Колос" та ТОВ "Асторг Плюс", які відображені наступними записами: Д-т 2010, К-т 6317, Д-т 6441, К-т 6317, Д -т 6317, К-т 311.

Крім того, в ході перевірки позивач надав шляхові листи та товарно-транспортний накладні, як доказ здійснення доставки товару (пакувального матеріалу для м`ясних виробів) придбаного у постачальника ТОВ "Асторг Плюс" власним транспортом, що підтверджується:

- подорожні листи №989029, №801514, №989488, №989634, №989704, №989786, №147997, №989882, №989939, №009109, №009145, №009151, №009189, №009281, №009422, №0094447, №147735, №147823, №147949, №989124,№ 989029, №989380, №989488, №989634, №989877.

- товарно-транспортні накладні, №38, №79, №108, №197, №239, №289, №302, №318, №409, №408, №428, №480, №522, №538, №569 (Т.1 а.с. 52-54).

Отже, позивачем було надано вичерпний перелік первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій між ним та ТОВ "Асторг Плюс".

Як видно з матеріалів перевірки відповідачем не було висунуто жодної претензії чи заперечення проти відповідності документів вимогам законодавства щодо повноти, змісту та належності оформлення.

З огляду на вищезазначені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач повністю підтвердив своє право на податковий кредит на суми сплачені ПДВ за отримане куряче філе від ТОВ "Асторг Плюс".

Доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом є безпідставними та жодним чином не аргументовані.

Отже, фактичне виконання умов договору №АС-78 від 15.07.2009 р. укладеного між ПП "Колос" та ТОВ "Асторг Плюс" підтверджується первинними документам, а саме податковими накладними, видатковими накладними, шляховими листами, товарно-транспортними накладними, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами і мають необхідні обов`язкові реквізити. Доказів того, що вищезазначені первинні документи не мають юридичної сили чи визнані недійсними податковим органом не надано.

Враховуючи те, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредит та вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи, вважаємо, що ПП "Колос" підтвердило гарантоване Податковим кодексом право підприємства на формування податкового кредиту на суми сплаченого ПДВ в якості розрахунку за отримані товари від ТОВ "Асторг Плюс".

Крім того, на реальності господарських операцій та підтвердження руху прибраних товарів та ТОВ "Асторг Плюс" їх переробку в готову продукцію у позивачем було надано документи про здійснення вантажно-розвантажувальних операцій, оборотно-сальдові відомості про облік м`ясної продукції, накладні про заморожування/розморожування м`яса на виробництві, накладні на внутрішнє переміщення м`яса в складі ковбасних виробів виготовлених ПП "Колос", прибуткові накладні, реєстри розхідних накладних, що підтверджує реальність господарських операцій позивача контрагентом із закупівлі м`ясних виробів та пакувального матеріалу для м`ясних виробів, здійснення їх перевезення власними силами, а саме автомобілями обладнаними холодильниками, у своїй тарі, зберігало курятину в холодильниках у цеху села Маморниця Герцаївського району Чернівецької області, використовувало курятину для виробництва ковбасних виробів, яку згодом реалізовувало, що підтверджується первинною документацією (Т. 6).

Як раніше було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи у позивача в оренді перебували автомобілі, якими він самостійно здійснював вивіз товару від контрагентів, тому числі від ТОВ "Асторг Плюс".

Отже, фактичне здійснення господарських операцій підтверджене складеними первинними документами, змінами в структурі активів і зобов`язань власному капіталі ПП "Колос", що підтверджує реальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Асторг Плюс" і стало підставою для формування податкового кредиту позивачем.

Таким чином, суд вважає, що позивач не порушував податкового законодавства та відповідно мав право на включення до складу податкового кредиту по ПДВ вартість товару, придбаного у ТОВ "Асторг Плюс".

Стосовно порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб ТОВ "Асторг Плюс" за ч. 2 ст. 358 КК України, суд зазначає наступне.

Статтею 63 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Статтею 23 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як видно з матеріалів справи, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ "Асторг Плюс" відсутня.

Факт порушення кримінального провадження в рамках такого провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та всіма його контрагентами. Наведена позиція відповідає правовій позиції викладений Верховним Судом у постанові від 20.12.2018 р. справа №826/20081/16.

Відтак, посилання відповідача на те, що проти контрагента відповідача відкрито кримінальне провадження не можуть бути враховані як доказ того, що взаємовідносини позивача та контрагента ТОВ "Асторг Плюс" мають нереальний характер.

Крім того, у ході судового розгляду справи представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до порушеної проти його контрагента кримінальної справи. Стосовно посилання податкового органі на матеріали перевірки ТОВ "Асторг Плюс", якою встановлено відсутність Товариства за місцезнаходження та відсутність адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов`язань по укладеним угодам, зазначаємо, що порушення контрагентом позивача податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення позивачем вимог закону щодо формування податкового кредиту. Вважаємо, що платник податків (покупець товарів не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Крім того, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Аналогічний висновок Верховний Суд зробив у постанові від 27.03.2018 р. справа №816/809/17.

Отже, позивач не повинен нести відповідальність за іншу особу. Порушення податкової дисципліни вчинені контрагентом платника податків тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на включення до складу податкового кредиту по ПДВ вартість товару, коли останній виконував усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження.

У ході судового розгляду справи представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування податку на додану.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, в рішенні від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Посилання відповідача на те, що факт поставки спірних товарів позивачу саме від ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Асторг Плюс" у більшості товарно-транспортних накладних вантажовідправником зазначено Київ , Колос , Колос Київ , замовником і автоперевізником - "ПП Колос", спростовуються наданими позивачем доказами про те, що поставку товару від ТОВ "Пакра-Україна" (запчастини та комплектуючі для лінії виробництва), ТОВ "Асторг Плюс" (м`ясо) власними силами на склади у Київській області, а згодом на цех у селі Маморниця Герцаївського району Чернівецької області, що в свою чергу підтверджує реальність господарських відносин позивача з контрагентами, оскільки на кожній товарно-транспортній накладній стоїть підпис уповноваженої особи, печатка з ЄРПОУ (Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України) (14257808) та наявні всі реквізити первинних документів.

Отже, на підтвердження реальності та фактичного здійснення господарських операцій за укладеними позивачем договорами суду були надані належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідають вимогам первинності в контексті ст. 9 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" і є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Крім того, висновки відповідача стосовно нереальності господарських з контрагентами порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб`єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності тільки за власні правопорушення. Тільки встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (покупцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями, може свідчити про податкові порушення.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Асторг Плюс" та ТОВ "Вега Прім" нікчемних правочинів або господарських зобов`язань, які б були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 р. у справі №826/15653/15 зробив висновок про те, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Відповідачем також не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених вище операцій. Висновки про відсутність у ТОВ "Пакра-Україна", ТОВ "Асторг Плюс" та ТОВ "Вега Прім" умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені відповідачем тільки на підставі службової інформації податкового органу.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 КАС передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно частини 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч.1-3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Оцінюючи докази, які є в справі, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позов, суд також враховує, що відповідач не надав жодних доказів недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем та його контрагентами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Крім того, у ході судового розгляду справи відповідачем також жодним чином не було спростовано доводів позивача про порушення при прийнятті оскаржуваних рішень положень статті 102 ПК України, (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до яких контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку (пункт 102.1).

Як встановлено судом з матеріалів справи, податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року було подано позивачем й прийнято відповідачем 22 лютого 2010 року, а рішення про нарахування податкового зобов`язання та штрафу від 14 березня 2013 року.

Отже, податковий орган не мав права 14 березня 2013 року нараховувати податкове зобов`язання та застосовувати штрафні санкції до позивача за результатом діяльності у січні 2010 року, оскільки термін у 1095 днів сплив 21 лютого 2013 року.

Відтак, суд погоджується з твердженням позивача про те, що відповідач нарахував позивачу податкове зобов`язання та застосував штрафні санкції поза межами строку в 1095 днів з моменту подачі позивачем декларації.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Інші доводи відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд відхиляє, оскільки вони спростовується матеріалами справи.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2294,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №182 від 22.03.2013 року (Т.1 а.с. 2)

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 14.03.2013 р. №0000262220 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість, що сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовану ними продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі, в сумі 323892,00 грн за основним платежем та в сумі 161945,90 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення від 14.03.2013 р. №0000232220 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в сумі 152361,00 грн за основним платежем та в сумі 76180,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000252220 про зменшення від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 8135,00 грн.

4. Стягнути на користь приватного підприємства "Колос" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області судовий збір у сумі 2294,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №182 від 22.03.2013 року.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Приватне підприємство "Колос" (площа Театральна, 6, м. Чернівці, 58000, Код ЄДРПОУ 14257808

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, Код ЄДРПОУ 43143196)

Суддя І.В. Маренич