Постанова

від 21.01.2020 по справі 360/4466/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року справа №360/4466/19

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Щеглова Дмитра Сергійовича на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року (повне судове рішення складено 18 листопада 2019 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/4466/19 (суддя в І інстанції Чернявська Т.І.) за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - Управліня), в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у припиненні пенсійних виплат позивачу; зобов`язати Управління поновити пенсійні виплатити позивачу, починаючи з листопада 2018 року.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що законних підстав для припинення виплати пенсії позивачу не було, а дії відповідача не відповідають вимогам закону та нормам міжнародного права, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії у зв`язку з втратою годувальника за період з 01 червня 2017 року по 31 липня 2018 року в сумі 64748,48 грн.

Зобов`язано відповідача виплатити ОСОБА_1 заборгованість з неотриманої пенсії у зв`язку з втратою годувальника за період з 01 червня 2017 року по 31 липня 2018 року в сумі 64748,48 грн на рахунок, відкритий у Акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України".

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління від 03 жовтня 2018 року без номеру про призупинення виплати пенсії позивачу з 01 жовтня 2018 року.

Зобов`язано відповідача поновити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2018 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а також виплатити заборгованість з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, що виникла за період її несплати, починаючи з 01 жовтня 2018 року, на рахунок, відкритий у Акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України".

У задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії з 01 листопада 2018 року та зобов`язання поновити пенсійні виплати з листопада 2018 року відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Частково не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення місцевого суду в частині відмови у встановленні судового контролю в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у цій справі, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення судів в аналогічних справах не виконуються відповідачем, тому суд першої інстанції повинен був зобов`язати Управління подати звіт в порядку ст. 382 КАС України.

Крім того, суд не дав належної оцінки доказам понесення позивачем витрат на правову допомогу, що є підставою для зміни судового рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Апеляційне провадження здійснено в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є пенсіонером та отримує пенсію у разі втрати годувальника, про що свідчить пенсійне посвідчення від 16 січня 2006 року серії НОМЕР_2 (арк. спр. 17).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28 листопада 2017 року № 14563, виданої Управлінням соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області, фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 (арк. спр. 18).

Управління соціального захисту населення Кремінської районної державної адміністрації Луганської області листом від 28 жовтня 2019 року за № 4383 повідомило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа з 16 березня 2016 року. Рішення про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи не приймалось (арк. спр. 65).

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , за заявою позивача від 16 березня 2016 року розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області від 05 квітня 2016 року № 5011 пенсійну справу взято на облік, призначено позивачу з 01 березня 2015 року пенсію у зв`язку з втратою годувальника довічно у розмірі 2208,03 грн щомісячно (арк. спр. 56 зв., 58).

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 28 березня 2017 року № 37 позивачу вирішено не призначати соціальні виплати (арк. спр. 51).

Розпорядженням від 04 травня 2017 року без номеру позивачу з 01 червня 2017 року призупинено виплату пенсії до з`ясування (арк. спр. 52 зв.).

28 листопада 2017 року позивач звернулась до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії з 01 червня 2017 року (арк. спр. 48 зв.).

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 22 травня 2018 року № 92 вирішено призначити позивачу соціальні виплати у вигляді пенсії (арк. спр. 47 зв.).

Розпорядженням Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 03 жовтня 2018 року без номеру, на виконання Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, та одержання рекомендацій Міністерства фінансів України щодо зупинення державних виплат, ОСОБА_1 призупинено виплату пенсії з 01 жовтня 2018 року (арк. спр. 59).

Згідно з довідками Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 22 жовтня 2019 року б/н за період з 01 червня 2017 року по 31 жовтня 2019 року та від 13 листопада 2019 року б/н за період з 01 липня 2014 року по 31 жовтня 2019 року по особовому рахунку № 163467 у період з липня 2014 року по травень 2017 року виплачено пенсію у загальному розмірі 84317,98 грн, пенсія за період з червня 2017 року по липень 2018 року у розмірі 64748,48 грн нарахована, але не виплачена, у серпні-вересні 2018 року виплачено пенсію у місячному розмірі 5410,66 грн, пенсія з 01 жовтня 2018 року не нараховується та не виплачується (арк. спр. 60, 79).

У письмових поясненнях від 14 листопада 2019 року № 19980/07 відповідач серед іншого заначив, що позивача взято на облік як отримувача пенсії у зв`язку втратою годувальника з 01 березня 2015 року. Проте, у зв`язку з тим, що за попереднім місцем обліку позивачу виплачено пенсію за період з 01 серпня 2014 року по 28 лютого 2015 року, а заборгованість за липень 2014 року не сплачена, відповідачем також проведено виплату пенсії позивачу за липень 2014 року (арк. спр. 76-78).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд першої інстанції задовольнив їх.

Рішення місцевого суду оскаржено лише представником позивача. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення відповідачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає постанова місцевого суду лише в частині, в якій в задоволенні частки позовних вимог відмовлено. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Що стосується вимог апеляційної скарги про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що Управління буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

Наявність виконавчих проваджень в інших справах не свідчить про протилежне.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Також, колегія суддів зазначає, що статтею 382 КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі № 820/4283/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 74002808).

Щодо витрат на правову допомогу.

Відмовляючи в стягненні на користь позивача понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката, місцевий суд зазначив таке.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

До позовної заяви представником позивача додано договір про надання правової (юридичної) допомоги від 16 вересня 2019 року № 3-А (арк. спр. 21-22).

Відповідно до рахунку-фактури від 18 вересня 2019 року № 8 постачальник АБ Дмитра Щеглова надав ОСОБА_1 послугу зі складання позовної заяви вартістю 2000,00 грн (ціна послуги за 1 годину - 1000,00 грн; кількість годин - 2) (арк. спр. 23).

У якості доказу оплати послуг за договором від 16 вересня 2019 року № 3-А надано копію меморіального ордеру від 30 вересня 2019 року № 25235309.1 (арк. спр. 24).

Платником за меморіальним ордером від 30 вересня 2019 року № 25235309.1 є Недоговірні платежі (Монобанк), код 21133352; одержувачем - АБ Дмитра Щеглова , код 43152216; сума платежу складає 2000,00 грн; призначення платежу: за договором від 16 вересня 2019 року № 3-А за складання позовної заяви ОСОБА_1 , НОМЕР_1 , Щеглов Дмитро Сергійович .

Дослідженням наданого меморіального ордеру місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 не є платником за послуги, надані адвокатом АБ Дмитра Щеглова .

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн. не підтверджені належними доказами, а отже, у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат суд відмовляє.

Окрім того, місцевим судом встановлено, що у позовній заяві ОСОБА_1 представником позивача взагалі не зазначені дійсні фактичні обставини справи (вид отримуваної пенсії, дати припинення виплати пенсії, наявність розпорядження про припинення виплати пенсії, інформація щодо звернення позивача за поновленням виплати пенсії та отримання позивачем пенсії у певний період часу), обрано неналежний спосіб судового захисту, не додано жодного звернення до відповідача з метою з`ясування фактичних обставин справи.

Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія.

Так, в меморіальному ордері від 30 вересня 2019 року № 25235309.1 в графі Платник дійсно зазначено: Недоговірні платежі (Монобанк) , однак, одержувачем є АБ Дмитра Щеглова , код 43152216; сума платежу складає 2000,00 грн; призначення платежу: за договором від 16 вересня 2019 року № 3-А за складання позовної заяви ОСОБА_1 , НОМЕР_1 , Щеглов Дмитро Сергійович .

Зазначена інформація в меморіальному ордері в сукупності з іншими документами щодо надання представником правової допомоги позивачу дає підстави стверджувати, що саме ОСОБА_1 є платником за послуги, надані адвокатом АБ Дмитра Щеглова .

Цей документ засвідчений електронним цифровим підписом, підписом посадової особи та скріплений печаткою установи банку.

Таким чином, навіть з огляду на певні недоліки позовної заяви, визначені місцевим судом, з урахуванням прийняття ним позову до розгляду та часткового задоволення позовних вимог судом першої інстанції, у останнього були підстави для відшкодування позивачеві понесених витрат на правову допомогу.

В той же час, апеляційний суд вважає слушними заперечення відповідача щодо суми, яка підлягає стягненню за надання правової допомоги.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частина п`ята статті 134 КАС України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката маг бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач зазначив, що між ОСОБА_1 та адвокатським бюро Дмитра Щеглова 16 вересня 2019 року укладено договір про надання правової допомоги № 3-А. Згідно з рахунком-фактурою від 18 вересня 2019 року № 8 наданих послуг відповідно до договору про надання правової (юридичної) допомоги вартість послуг складає 2000,00 грн, що включає: складання позовної заяви - 2000,00 грн. Відповідно до меморіального ордеру від 30 вересня 2019 року № 25235309.1 сплачено 2000,00 грн за договором від 16 вересня 2019 року № 3-А за складання позовної заяви ОСОБА_1 .

Апеляційний суд частково погоджується із запереченнями відповідача, що дана справа є справою незначної складності та є типовою до зразкової справи № 805/402/18, а отже, розмір суми витрат на правничу допомогу не є співмірним зі складністю цією справи.

Відтак, до відшкодування апеляційний суд присуджує не 2000 грн., а 1000 грн. понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але ухвалив судове рішення з частковим порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 317 КАС України є підставою для зміни судового рішення.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача Щеглова Дмитра Сергійовича - задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі № 360/4466/19 - змінити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рубіжанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41245565, місцезнаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд. 35-А) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 1000,00 (однієї тисячі) гривень.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі № 360/4466/19 - залишити без змін.

Повне судове рішення - 21 січня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук