Постанова

від 20.01.2020 по справі 640/987/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/987/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом компанії PENFOLD OIL MARKETING LIMITED до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, за участю третіх осіб Приватного підприємства Сервет , Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу в частині,

ВСТАНОВИВ :

Компанія PENFOLD OIL MARKETING LIMITED звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, за участю третіх осіб Приватного підприємства Сервет , Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 24.07.2018 № 1027, в частині застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Державна податкова служба України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З урахуванням частини другої статті 12 КАС України, а також беручи до уваги, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін суд дійшов висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до наказу Мінекономрозвитку України від 24.07.2018 № 1027 (п. 30 додатку до нього) до компанії "PENFOLD OIL MARKETING LIMITED" (КІПР) застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України за порушення ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". З наказу вбачається, що санкції застосовані за результатами дослідження відносин позивача з ПП "Сервет" за вищезгаданим контрактом. Підстава - матеріали ДФСУ вих. від 25.04.2018 N 7108/5/99-99-14-06-02-16 вх. від 26.04.2018 № 03/29473-18. Сума заборгованості 1441,10 тис. доларів США.

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" регулює види зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв`язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічна діяльність це діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Відповідно до абз. 1 ст. 32 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" Україна як держава і всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов`язаних з ним законів України та/або своїх зобов`язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України. Приписами ст. 35 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтею 33 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами). Частиною першою статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності передбачалася можливість застосування таких спеціальних санкцій

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що санкції, визначені частиною першою статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зокрема застосування індивідуального режиму ліцензування, є видом відповідальності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності за порушення певних заборон, обмежень або порядку здійснення зовнішньоекономічних операцій, тобто у даному випадку вимог статті 1 Закону № 185/94-ВР.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Як зазначалося, за порушення статті 1 Закону № 185/94-ВР на підставі подання Державної фіскальної служби України відповідач оскаржуваним наказом притягнув позивача до відповідальності, застосувавши до нього санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування.

Таким чином, від імені Держави, яку у даних відносинах представляють відповідач та ініціатор подання, будь-які санкції можуть бути застосовані до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності виключно в разі підтвердження у встановленому законодавством порядку факту порушення суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або іноземним суб`єктом господарської діяльності цього або пов`язаних з ним законів України, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.

Між тим, у даному випадку, ані відповідач, ані ініціатор застосування санкцій (ДФС) не приділили жодної уваги аргументам позивача відносно того, що у нього були відсутні відносини з ПП "Сервет" та під час розгляду справи не довели вчинення позивачем правопорушення, за яке були передбачені застосовані до позивача санкції.

Так, на вимогу суду АТ "Райффайзен Банк Аваль" за вих. від 29.03.2019 № 81-15-9/3744-БТ надані копії повідомлень банку та таблиця розрахунків.

Згідно з повідомленням банку від 09.02.2015 (т.2, а.с.8) ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києва проінформовано про дату проведення ПП "Сервет" операції за контрактом № 19 від 02.04.2013 - 09.10.2014. Повідомлення не містить інформації про позивача.

Аналогічне повідомлення сформовано банком 07.05.2015 відносно проведення ПП "Сервет" операції у сфері ЗЕД 20.01.2015. Повідомлення не містить інформації про позивача.

Відносно проведення розрахунків за контрактом від 02.04.2013 № 19, банком надано відповідну інформацію (т.2, а.с. 10) у вигляді таблиці.

Відповідно до цієї інформації: дата ВМД 09.10.2014, 20.01.2015. Контрагентом визначено позивача. Суми ВМД: 753 301,20 доларів США, 687 512,10 доларів США. Дата окон.: 07.01.2015, 20.04.2015. "Сума поступления" - 753 601,20 доларів США, 148 243,77 доларів США. "Незакр. Ост." щодо останнього - 539 268,33 доларів США.

Статус начального запису (по всім) - (50) знята з контролю. Дати надходження грошових коштів: 26.01.2015, 17.09.2014, 01.08.2014, 26.01.2015, 30.01.2015 (сума, що закріплюється у валюті початкового запису) - 185 601,20 доларів США, 408 000,00 доларів США, 160 000,00 доларів США, 116 398,80 доларів США, 31844,97 доларів США. Всього: 901 844,97 доларів США. Статус запису, що закриває - підтверджений - довідки № 43/015-15-БТ від 30.01.2015 УКРІНБАНК.

ПАТ "УКРІНБАНК" (ПАТ "УКРІНКОМ") листом від 01.04.2014 № 389/1В з яким надано фотокопію контракту № 19 від 02.04.2013 щодо поставки лому. У фотокопії зазначено продавця - ПП "Сервет" (Севастополь, Україна). Покупцем у фотокопії зазначено - PENFOLD OIL MARKETING LIMITED.

Згідно додаткової угоди № 7 від 12.09.2014 (фотокопія; т.2. а.с. 31) визначено, що платіж у розмірі 408 000 доларів США може здійснити ICE STEEL LTD.

Згідно фотокопії додаткової угоди № 11 від 27.01.2015 передоплату в сумі 31 844,97 доларів США може здійснити TROUVER SERVICES LTD.

Згідно платіжних документів (т.2, а.с. 39) 26.01.2015 на рахунок ПП "Сервет" в ПАТ "УКРІНБАНК" від компанії TROUVER SERVICES LTD було зараховано 302 000 доларів США (185601,20 доларів США, 116 398,80 доларів США облікованих банком як оплата за контрактом від 02.04.2013 № 19 за ВМД від 20.01.2015. В контексті наведеного банком надано фотокопію додаткової угоди № 10 від 22.01.2015 про можливість проведення розрахунків у сумі 302 000 доларів США компанією TROUVER SERVICES LTD.

З вищезгаданого повідомлення УКРІНБАНКУ до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 30.01.2015 № 43/015-15-БТ (т. 2, а.с. 40) вбачається, що останньому повідомлено про зарахування 302 000 доларів США в оплату по ВМД від 20.01.2015 та про надання поточної інформації. Зазначено інформацію про розрахунок 31 844,97 доларів США.

28.01.2015 ПП "Сервет" звернулося до УКРІНБАНКУ із запитом № 28/01-15 про надання інформації стосовно проведених розрахунків за контрактом № 19 від 02.04.2013.

Що стосується ВМД, відправником/експортером визначено ПП "Сервет", декларантом ПП "Босфор Ч". Одержувачем продукції визначено Kaptan Demir Celik End.Ve Tic.A.S. Країна призначення - Туреччина. До графи 8 додатково зазначено PENFOLD OIL MARKETING LIMITED як учасника ЗЕД.

З банківської виписки (т.2, а.с. 47) вбачається зарахування на рахунок ПП "Сервет" 200 000 доларів США від компанії TROUVER SERVICES LTD, що передбачалося фотокопією додаткової угоди.

За результатами дослідження довідки банку встановлено, що контрольована операція за ВМД від 09.10.2014 була знята з контролю у зв`язку з отриманням платежів від 01.08.2014, 17.09.2014, 26.01.2015 на суму 753 601,20 доларів США.

Між тим, за ВМД від 20.01.2015 сума боргу становила 539 268,33 долари США. Оскаржуваним наказом визначена сума заборгованості 1 441 100 доларів США.

Повідомлення банків були отримані ДПІ 12.02.2018 та 12.05.2018 при закінченні строків контролю 07.01.2015 та 26.04.2015 (т.2, а.с. 10).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що жоден платіж не отримувався ПП "Сервет" від позивача, адже всі платежі надходили від інших осіб. Крім того, позивач не був вантажоотримувачем за вищевказаним контрактом.

Згідно висновку експерта №2-13/05 від 13.05.2019, за результатами проведення почеркознавчої експертизи, не виявилося можливим встановити чи виконані підписи від імені керівника компанії ОСОБА_1 електрографічні зображення яких містяться у графах "директор" нижче реквізитів покупця в електрофотокопії контракту № 19 від 02.04.2013 ОСОБА_1 або іншою особою.

Водночас, підписи у графах "Директор" у додаткових угодах до контракту виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з ретельним наслідуванням якимось справжнім підписам ОСОБА_1 .

У свою чергу, як вбачається з висновку аудитора компанії від 18.04.2019 (т.2, а.с. 130) останні підтвердили, що на підставі первинних фінансових звітів за роки з 2013 по 2016 жодних комерційних угод з компаніями ICE STEEL LTD, TROUVER SERVICES LTD, Kaptan Demir Celik End.Ve Tic.A.S. укладено не було (жодні контракти або рахунки на оплату не були зареєстровані в бухгалтерських книгах компанії), жодних платежів не було проведено із зазначеними компаніями, а також компанія не отримувала жодних товарів від вищезазначених компаній.

У повідомленні аудитора від 06.09.2018 (т.1, а.с. 63) також підтверджено, що базуючись на аудиті документів фінансової звітності за 2013 - 2016, компанія не укладала жодних комерційних угод з ПП "Сервет" (жодних контрактів або рахунків на оплату не зафіксовано у книгах обліку компанії), не робило жодних платежів на користь ПП "Сервет" і не отримувало жодних товарів.

Крім того, за результатами дослідження довідки банку встановлено, що контрольована операція за ВМД від 09.10.2014 була знята з контролю у зв`язку з отриманням платежів від 01.08.2014, 17.09.2014, 26.01.2015 на суму 753 601,20 доларів США. Тобто, станом на 09.02.2015 - дату подання банком повідомлення до ДПІ, підстав для його формування не було.

Між тим, за ВМД від 20.01.2015 сума боргу становила 539 268,33 доларів США, в той час як оскаржуваним наказом визначена сума заборгованості 1 441 100 доларів США, що вказує на те, що оскаржуване рішення було прийнято без врахування всіх обставин.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

У даному випадку повідомлення банків були отримані ДПІ 12.02.2015 та 12.05.2015 при закінченні строків контролю 07.01.2015 та 26.04.2015 (т.2, а.с. 10), що свідчить про прийняття спірного наказу з порушенням норм законодавства.

Згідно з. ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Є.О.Сорочко

суддя Є.В.Чаку