Постанова

від 17.02.2010 по справі 2-а-464-10

ШОСТКИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

U

                                                  Справа № 2-а-464/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

17 лютого 2010 року                                                      м. Шостка.  

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі  Головуючого у справі - судді Євтушенко М.О.,

розглянувши у письмовому провадженні  справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області,

- про визнання протиправною бездіяльності відповідача, зобов'язання його перерахувати та виплатити підвищення до пенсії як "дитині війни", поновлення пропущеного строку звернення до суду,

В С Т А Н О В И В:

    Позивач прохала поновити строк звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати останнього нарахувати їй та виплатити недоплачену державну щомісячну соціальну допомогу як "дитині війни"  за 2007 - 2008 роки, у розмірі 2762 гривні 50 копійок. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що вона належить до соціальної категорії "дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни",  з 01 січня 2006 року,  має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді доплати до пенсії  розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

    Верховна Рада України, Законом України 489 У, від 19.12. 2006 року, "Про Державний бюджет України  на 2007 рік призупинила дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Однак, Конституційний суд України своїм рішенням № 6 рп/2007, від 09 липня 2007 року, визнав такими що не відповідають Конституції України положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" про призупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".    

    Відповідач всупереч цього рішення Конституційного Суду України не здійснював їй нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії протягом 2007 року.  З 01 січня 2008 року, відповідач розпочав виплачувати їй вказане підвищення, але у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, всупереч 30 % мінімальної пенсії за віком встановленим Законом України "Про соціальний захист дітей війни".  Про порушене право дізналась на початку вересня 2008 року з засобів масової інформації, через що прохала поновити строк звернення до суду.

    Відповідач позов не визнав та у своїх запереченнях вказав на те, що позивач як "дитина війни" дійсно має право отримувати підвищену пенсію на 30% відсотків мінімальної пенсії та це передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". В той-же час Закон України  "Про Державний бюджет України на 2007 рік", п. 12 ст. 71  зупинив на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/ 2007, від 09.07. 2007 року, набрало чинності з моменту його прийняття, воно не має зворотної дії в часі, тому підстав для нарахування та виплат позивачу підвищення до пенсії "як дитині війни" за  2007 рік до прийняття рішення Конституційним Судом України не було.

    Пунктом 41 розділу 2 Закону України  № 107, від 28.12. 2007 року, "Про Державний бюджет України на 2008 рік" було внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та вказано на те, що розмір державної соціальної допомоги "дітям війни" виплачується у розмірі надбавки, яка встановлена для учасників війни, а саме,  - 10% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. З 01 січня 2008 року,   позивачу ця набавка виплачувалась у повному обсязі.

    Рішенням Конституційного суду № 10-рп, від 22.05. 2008 року, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" в частині внесення змін до Закону України  "Про соціальний захист дітей війни" набрало законної сили з моменту його прийняття, зворотної дії в часі воно не має, тому підстави для перерахування та виплат позивачу державної соціальної допомоги в період з 01 січня 2008 року до 22.05. 2008 року відсутні.

      Щодо цих виплат  в періоди;-  з 09.07. 2007 року по 31.12. 2007 та з 22.05.2008 року по 31.12. 2008 року, то на законодавчому рівні порядок здійснення цих виплат, орган який повинен проводити ці виплати, джерело їх фінансування визначеними не були. Пенсійний фонд України проводить виплати виключно з коштів, які до нього надходять, фінансування виплат на державну допомогу "дітям війни" повинно проводитись з державного бюджету України, який коштів на ці виплати не виділяв, в силу чого дії Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка були правомірними.

    Доводи позивача щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'' є необгрунтованими, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 цієї статті застосовується для визначення розмірів пенсії призначеної за цим законом. Позивач також пропустила строк звернення до суду визначений ст. 99 КАС України. Прохав у позові відмовити у повному обсязі.

    У судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились надавши суду заяви про розгляд справи без їх участі, в ході підготовчого провадження витребувані заперечення відповідача, довідка про виплати позивачу підвищення до пенсії та суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів у письмовому провадженні. Виходячи з встановлених обставин справи та досліджених по ній доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

    Позивач має статус "дитини війни", що підтверджується копією її пенсійного посвідчення (а. с. 8).

    Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, а саме підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Із заперечень відповідача   встановлено те, що він не здійснював протягом  2007 року цих виплат позивачу, посилаючись на відсутність у нього коштів, призупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік, на невизначеність розрахункової величини ( мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищення до пенсії категорії громадян які мають статус "дітей війни", з 01 січня 2008 року відповідач виплачує позивачу це підвищення у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність ( а. с. 16).

    В той же час, відповідно ст. 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни", "дітям війни",  пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

    Закон України  "Про Державний бюджет України на 2007 рік", п. 12 ст. 71 цього Закону,  зупинив на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Рішенням Конституційного Суду України, від 09.07. 2007 року, № 6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності  Конституції України (конституційності) положень ст. 29, 36 ч.2, 56, ч. 2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України  "Про Державний бюджет на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є не конституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.

    Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є остаточним, не може бути оскарженим та підлягає виконанню на території України всіма органами влади, державного управління та громадянами.

    Відповідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України про їх неконституційність. Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвали рішення Конституційним Судом України, Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області повинно було нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" розпочинаючи з 09.07. 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач, з 09.07. 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та виплачувати позивачу відповідні доплати до кінця бюджетного року, тобто до 31 грудня 2007 року.

    Разом з тим, до 09.07. 2009 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону  "Про Державний бюджет України на 2007 рік" діяв правомірно, на підставі та у відповідності з діючою нормою закону, яка скасованою, зміненою не була. Тобто позов  в частині вимог про визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період  з 01.01 2007 року по 09.07. 2007 року  задоволенню не підлягає.

    Щодо позову в частині вимог позивача,  про зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити підвищення до пенсії як "дитині війни" за  2008 рік, то суд вважає такі вимоги частково обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

    Відповідно п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у наступній редакції: "Дітям війни, крім тих на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії чи щомісячного грошового утримання чи  державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.

    У судовому засіданні встановлено, що з 01 січня 2008 року,  позивачу нараховується та виплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 %  прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, що підтверджується самим позивачем, запереченням відповідача та довідкою про ці виплати ( а. с. 2-5, 14, 16 ).

    Рішенням Конституційного Суду України, від 22.05. 2008 року № 10-рп/2008, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, п. п. 61, 62, 63, 66 розділу 2, п. 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет  на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ( справа щодо предмету та змісту закону "Про державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним) положення п. п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

     Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є остаточним, не може бути оскарженим та підлягає виконанню на території України всіма органами влади, державного управління та громадянами.

    Виходячи з системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України, від 22.05. 2008 року № 10-рп/2008, та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05. 2008 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  в редакції яка діяла до 01.01. 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. п. 41 розділу 2 Закону України  "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

    Отже, відповідач, з 22.05. 2008 року,  мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме нараховувати та здійснювати виплати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком до кінця бюджетного року тобто до 31 грудня 2008 року.

    Разом з тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01. 2008 року, з урахуванням п. п. 41 розділу 2 Закону України  "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позов в частині вимог про визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,  з 01.01. 2008 року по 21.05. 2008 року,  задоволенню не підлягає.

    Відповідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

    Згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина гарантується безпосередньо на підставі Конституції України. Забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.

    Крім того, безпідставними суд вважає посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Не заслуговують на увагу і доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам які мають статус "дітей війни".  

     Пенсійний Фонд України діє у відповідності до положення "Про пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно Закону України "Про загальнообов'якове державне пенсійне страхування" рішення про призначення чи перерахунок пенсії приймаються районними (міськими) управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

    Таким чином, прямий обов'язок по нарахуванні та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладений саме на Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка  Сумської області, тобто за місцем проживання позивача.

    Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" то суд зазначає наступне. Сторони не заперечують того, що позивач, відповідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір чи встановлював інший розмір немає.

    З огляду на викладене, суд вважає не обгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених за цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 64 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

       З приводу прохання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду то на думку суду вона цього строку не пропустила, оскільки порушення прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, відбувалось щомісячно з 09.07 2007 року по 31.12. 2007 року тобто це порушення не було одноразовим та триваючим.  22.05. 2008 року права позивача були знову порушені, ці порушення відбувались кожного місяця аж до 31.12. 2008 року, оскільки щомісячно їй  не нараховувалась та не виплачувалась надбавка до пенсії як "дитині війни" у встановленому законодавством розмірі.

       Оскільки позивач ставить вимоги про зобов'язання відповідача перерахувати йому підвищення до пенсії за  2008 рік, то виходячи зі змісту ст. 99 КАС України вона не пропустила строку звернення до суду. В той-же час, оскільки відповідач наполягає на відмові у задоволенні позову через пропущенням позивачем строку звернення до суду, з посилкою на те, що остання вказала у заяві, що дізналась про порушене право у вересні 2008 року, суд враховуючи вік, майновий стан та соціальне положення позивача вважає за необхідне поновити їй строк звернення до суду.

    В той-же час, задовольняючи частково позов позивача, суд виходить з того, що її вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити їй державну соціальну допомогу у визначеній нею сумі не підлягають задоволенню, оскільки ці виплати не були їй нараховані та суд не може перебрати на себе функцію здійснення перерахунку пенсії замість органу який наділений такими повноваженнями.

    В силу цього, виходячи зі змісту позову та для повного захисту порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню з 09.07 2007 року по 31. 12. 2007 року та з 22.05. по 31.12. 2008 року приписів ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зобов'язати його перерахувати та виплатити позивачу доплату до пенсії як "дитині війни" з 09.07. 2007 року по 31.12. 2007 року та  з 22.05. 2008 року по 31. 12. 2008 року, відмовивши позивачу у іншій частині її позову.

    Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94  КАС України.

    Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 3 ч. 1 п. 10,  6-14, 71, 94,  100, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

        Поновити  ОСОБА_1 строк  звернення до адміністративного суду.

        Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області щодо не нарахування та не виплати "дитині війни" ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії за періоди з 09 липня 2007 року по 31грудня 2007 року та  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області здійснити перерахунок  пенсії "дитині війни" ОСОБА_1, з підвищенням її до 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру встановленого ч.1 ст. 28 Закону України  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за   2007 рік, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з  урахуванням раніше проведених їй виплат як "дитині війни" за 2008  рік.

В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.  

Постанова може бути оскаржена в Харьківський апеляційний адміністративний суд через Шосткинський міськрайсуд, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі,  поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в порядку визначеному ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо було подано заяву, а апеляційна скарга не була подана у строк встановлений законом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі оскарження постанови, якщо вона не була скасованою, вона набирає законної після перегляду справи апеляційним судом.

                                      Суддя:                              М.О. Євтушенко.