Постанова

від 14.01.2020 по справі 260/989/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/989/19 пров. № 857/12688/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Маєцька Н .Д.,

час ухвалення рішення - не вказано,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - не вказано,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, яким просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на його звернення від 04.06.2019 року з додаванням запитуваних документів; стягнути з відповідача 70000,00 грн. моральної шкоди за порушення ст. ст. 1, 15, 18, 19 Закону України Про звернення громадян .

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 04.06.2019 року; зобов`язано Чорнотисянську сільську раду Рахівського району Закарпатської області повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 04.06.2019 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також суд стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви).

25.10.2019 року представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення із відповідача понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 19500,00 грн.

Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року заяву задоволено частково: стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.; у задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

Додаткове рішення мотивоване тим, що зважаючи на незначну складність справи, недоведеність її значення для позивача та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме розмір таких витрат повинен становити 4000,00 грн., з яких: вивчення документів, наданих клієнтом - 500,00 грн.; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини та вивчення судової практики - 1000,00 грн.; складання підписання та направлення до суду позовної заяви 1500,00 грн.; складання, підписання та направлення до суду розрахунку моральної шкоди - 400,00 грн.; складання заяви про розгляд справи у відсутності клієнта та складання заяви про розгляд справи у відсутності адвоката - 300,00 грн.; складання, підписання та направлення до суду заяви про зміну предмету позову - 100,00 грн. (вказана заява за своїм змістом є заявою про уточнення найменування відповідача); копіювання документів - 100,00 грн.; відправлення поштою документів до суду - 100,00 грн.

Додаткове рішення в частині відмови у задоволенні заяви в апеляційному порядку оскаржив позивач. Вважає, що в цій частині додаткове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з`ясував обставини, що мали значення для вирішення справи і висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким заяву у вказаній частині задовольнити, а саме стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорнотисянської сільської ради понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 19500,00 грн.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що на підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, який має відображати вартість години за певний вид послуги та час, витрачений на участь у судових засіданнях, вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, ознайомлення з матеріалами справи тощо, суперечить нормам ч. 2 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , оскільки у договорі про надання правової допомоги сторони самостійно обирають порядок та форму обчислення гонорару адвоката - погодинна оплата чи фіксований розмір. Також позивач наголошує, що відповідач не подав заперечення щодо не співмірності пред`явлених до відшкодування витрат на правничу допомогу та не довів дану обставину, як того вимагають норми ч. ч. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, на його думку, суд не мав права самостійно зменшувати розмір цих витрат. В свою чергу, позивач вважає, що він належними та достатніми доказами довів факт понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19500,00 грн., обґрунтував їх розмір та зв`язок із розглядом справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а також подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому виклав свої заперечення, вважає вимоги та доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржена в апеляційному порядку, без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як зазначено вище, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року адміністративний позов було задоволено частково: суд визнав протиправною відмову Чорнотисянської сільської ради у наданні інформації на запит ОСОБА_1 від 04.06.2019 року; з власної ініціативи, вийшовши за межі позовних вимог, зобов`язав Чорнотисянську сільську раду повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 04.06.2019 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні; у задоволенні позовних вимог про стягнення Чорнотисянської сільської ради на користь ОСОБА_1 70000,00 грн. моральної шкоди суд відмовив.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 7, 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 1 та п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановив суд, ОСОБА_1 (клієнт) уклав з Адвокатським бюро Дмитро Бородін та партнери (адвокат) договір про надання правничої допомоги від 05.06.2019 року № 2, відповідно до умов якого адвокат зобов`язується на завдання клієнта надати йому правничу допомогу у справі за його позовом до Чорнотисянської сільської ради, а клієнт - оплатити її. Також цим договором було передбачено, що оплата визначається і здійснюється відповідно до Протоколу погодження гонорару та Стандартними правилами надання правничої допомоги.

Згідно з протоколом погодження гонорару від 05.06.2019 року гонорар адвоката за вказаним договором є фіксованим та складає 20000,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу позивач надав суду копії таких документів: договору про надання правничої допомоги від 05.06.2019 року № 2; акту приймання-передачі виконаних робіт від 30.09.2019 року, яким визначено наступний розрахунок вартості наданих послуг: вивчення документів, наданих клієнтом по справі - 2500,00 грн.; опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини - 3000,00 грн.; вивчення судової практики в т.ч. справа № 367/3673/15-а - 4000,00 грн.; складання підписання та направлення до суду позовної заяви 3500,00 грн.; складання, підписання та направлення до суду розрахунку моральної шкоди - 3000,00 грн.; складання заяви про розгляд справи у відсутності клієнта - 500,00 грн.; складання заяви про розгляд справи у відсутності адвоката - 500,00 грн.; складання, підписання та направлення до суду заяви про зміну предмету позову - 1000,00 грн.; копіювання документів - 500,00 грн.; відправлення поштою документів до суду - 1000,00 грн.; всього - 19500,00 грн.

Оплата позивачем витрат на правничу допомогу у вказаному розмірі підтверджується квитанціями від 09.10.2019 року № 0.0.1487747162.1 на суму 5000,00 грн. та № 0.0.1487746509.1 на суму 14500,00 грн.

Однак, не зважаючи на доведення позивачем факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19500,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягненню з Чорнотисянської сільської ради на користь ОСОБА_1 підлягають не всі вказані витрати, а лише 4000,00 грн.

Так, згідно з нормами ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України основним критерієм при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, які стягуються на користь позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, при задоволенні його позову, є співмірність цих витрат із складністю справи та змістом і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Зокрема, в цьому контексті слід враховувати ціну позову (якщо спір є матеріального характеру), значення справи для сторони, вплив вирішення справи на репутацію сторони, публічний інтерес до справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, (наданих послуг), вид цих послуг, їх необхідність в межах конкретної справи тощо.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, дана адміністративна справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, як справа незначної складності (малозначна справа).

Також суд правильно зазначив, що позивач та його представник не надали обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви та інших документів у даній справі вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, зважаючи, що усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви, були у позивача в наявності, свідченням чого є те, що в якості додатків до позовної заяви (не враховуючи документів на підтвердження представництва адвоката) додано тільки копію запиту на отримання публічної інформації, відповідь Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області та одну копію постанови Верховного Суду в аналогічній справі, видрукувану з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Крім того, позивач не надав жодних пояснень та доказів на підтвердження особливої важливості значення справи для нього, впливу вирішення справи на його репутацію або наявності публічного інтересу до даної справи.

Також колегія суддів враховує обраний позивачем спосіб захисту його права (заявлені позовні вимоги), а саме, стверджуючи про ненадання Чорнотисянською сільською радою відповіді на його звернення від 04.06.2019 року з додаванням запитуваних документів, що, на переконання позивача, є порушенням вимог ст. ст. 1, 15, 18, 19 Закону України Про звернення громадян , ОСОБА_1 не заявляв вимог про зобов`язання відповідача надати належну відповідь на це звернення (таке рішення ухвалив суд першої інстанції з власної ініціативи, вийшовши за межі позовних вимог), тобто позивач, на думку колегії суддів, не вжив всіх можливих заходів для забезпечення повного та ефективного захисту своїх прав у спірних правовідносинах, а саме щодо права на доступ до публічної інформації.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не довів, що вартість отриманої ним та оплаченої вартості послуг професійної правничої допомоги в даній справі у розмірі 19500,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а тому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано зменшив розмір такої допомоги.

В цьому контексті колегія суддів враховує висновок щодо застосування норм права, висловлений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 200/14113/18-а, згідно з яким суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Водночас, колегія суддів зазначає, що оскільки додаткове рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Чорнотисянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. не оскаржене і суд апеляційної інстанції не встановив фактів порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, то відповідно до норм ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України рішення в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.

Також, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідно до змісту описаних вище норм Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Однак таких документів позивач суду не надав.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.10.2018 року у справі № 569/17904/17.

Доводи позивача проте, що такий висновок суперечить нормам ч. 2 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , якою передбачено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки визначення сторонами такого договору порядку та способу обчислення гонорару не звільняє адвоката від обов`язку обґрунтувати розмір гонорару, що крім наведених вище положень Кодексу адміністративного судочинства України також безпосередньо передбачено ч. 3 ст. 30 вказаного Закону, згідно з якою при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, а сам гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Щодо тверджень позивача про те, що оскільки відповідач не подав заперечення щодо не співмірності пред`явлених до відшкодування витрат на правничу допомогу та не довів дану обставину, суд не мав права самостійно зменшувати розмір цих витрат, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до змісту положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі, а саме сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. При цьому, результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Водночас, норма ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, на думку колегії суддів, не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої цієї статті щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 12.09.2018 року у справі № 810/4749/15.

Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.11.2019 року у справі № 902/374/18, на який посилається позивач в додатковому письмовому поясненні до апеляційної скарги, згідно з яким за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, у суду відсутні правові підстави для зменшення за власною ініціативою заявлених позивачем до відшкодування таких витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, колегія суддів не враховує при вирішенні даної справи, оскільки вказана постанова прийнята Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в порядку господарського судочинства, а не постановою в розумінні ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки суду касаційної інстанції в якій повинні враховуватись судами нижчих інстанцій.

В свою чергу, у справах, розглянутих в порядку адміністративного судочинства, Верховний Суд неодноразово зазначав, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16).

Такий підхід до вирішення питання про розподіл судових витрат покладає також і на особу, яка заявляє відповідні витрати до відшкодування, обов`язок довести факт понесення відповідних витрат та обґрунтувати їх розмір з врахуванням, зокрема, співмірності із складністю справи та значенням справи для цієї особи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 252, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі № 260/989/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді В. В. Святецький Л. Я. Гудим Повне судове рішення складено 21.01.2020 року