Вирок

від 20.01.2020 по справі 348/2380/18

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 348/2380/18

Провадження № 1-кп/348/67/20

20 січня 2020 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді: ОСОБА_1

секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю прокурора: ОСОБА_5

потерпілого: ОСОБА_6

представника потерпілого-адвоката: ОСОБА_7

обвинуваченої: ОСОБА_8

захисника: ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018090200000401 за обвинувальним актом від 31.10.2018 р. щодо обвинувачення:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , не одруженої, на утриманні п`ятеро неповнолітніх дітей, з повною загальною середньою освітою, працюючої по тимчасових заробітках, раніше не судимої, громадянки України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачена ОСОБА_8 вчинила умисні дії, які виразились в незаконному проникненні до житла.

Злочин нею вчинено при наступних обставинах.

Обвинувачена ОСОБА_8 в ніч з 13 на 14 квітня 2018 року спільно з п`ятьма своїми неповнолітніми дітьми, переслідуючи прямий умисел, направлений на порушення конституційного права громадянина на недоторканність житла та бажаючи вчинити такі дії, всупереч чинному законодавству, незаконно без добровільної на те згоди власника будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , шляхом злому вхідних дверей будинку, таємно від власника, не маючи законних правових підстав для відвідування житла, незаконно проникла до вище зазначеного житлового будинку, зайняла його, та використовує для потреб життєдіяльності своєї сім`ї.

По даний час перебуваючи у зазначеному будинку проти волі власника ОСОБА_6 , ігноруючи його неодноразові прохання та законні вимоги покинути приміщення, ОСОБА_8 порушила встановлене Конституцією України право ОСОБА_6 на недоторканість житла.

В судовомузасіданні обвинувачена ОСОБА_8 свою увчиненні злочинуне визнала,однак невизнаючи себевинною,не заперечувалатой факт,що вонапона даний час проживає в житловому будинку, який розташований в с. Максимець, присілок Максимець-Бистриця, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, разом із своїми п`ятьма дітьми. В судовому засіданні пояснила, що вона прописана та проживає в будинку АДРЕСА_2 . У вказаному житловому будинку проживали її батьки, мама померла у 2004 р., а батько ОСОБА_10 у 2009 р. Батько за життя проживав у старому будинку 1947 року побудови, та був користувачем земельних ділянок за вказаною адресою АДРЕСА_1 , в тому числі для обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Вона разом з батьками та братами проживали у старому будинку, який пізніше був розвалений, а її батько проживав у новому будинку. До 13 квітня 2018 року вона разом з дітьми проживала в с. Бистриця разом з співмешканцем. Однак 13-14 квітня перейшла проживати до батьківської хати в с. Максимець, присілок Максимець-Бистриця Надвірнянського району Івано-Франківської області. Вселяючись у даний будинок вона була впевнена в тому, що житловий будинок та земельна ділянка належить її покійному батькові ОСОБА_10 , який ще за життя обіцяв їй передати вказане житло. Після смерті батька вона спадщину не оформляла. Стверджує, що будинок був відкритий і вона безперешкодно зайшла в помешкання, нічого не пошкоджувала та не взламувала вхідні двері, просто потягнула двері, замка на дверях не було. Помешкання облаштувала та підключила світло, провела необхідні ремонтні роботи. Вона та її діти зареєстровані до того будинку, який розвалений, тому вона вселилась в даний житловий будинок, так як іншого помешкання в неї не має. Будь-яких коштів від продажу земельної ділянки її брат ОСОБА_11 не надавав. Вважає, що житловий будинок в с. Максимець, присілок Максимець-Бистриця, Івано-Франківська область,Надвірнянський район єспадщиною післясмерті їїбатька,на якевона маєповне право.Про те,що земельніділянки проданіта житловийбудинок належитьпотерпілому їйне буловідомо іпро цевона дізналасятільки післяїї вселення. Вважає себе невинуватою, цивільний позов не визнає в повному об`ємі.

Захисник всудовому засіданнізазначив, що ОСОБА_8 не заперечує той факт, що на даний час проживає в житловому будинку, який розташований в с. Максимець, присілок Максимець-Бистриця, Івано-Франківська область, Надвірнянський район разом із своїми п`ятьма дітьми. Вселяючись у даний будинок, обвинувачена була впевнена в тому, що житловий будинок та земельна ділянка належить її покійному батькові ОСОБА_10 . Будь-яких доказів про те, що ОСОБА_12 володіла інформацією про те, що житловий будинок, в який вона поселилась разом із своїми дітьми, належить ОСОБА_6 в матеріалах кримінального провадження не має, а також стверджує, що про Інформацію про власника житлового будинку, а також присвоєння будинку сільською радою окремого адресного номеру обвинувачена дізналася тільки після відкриття матеріалів кримінального провадження про її обвинувачення за ст. 290 КПК України. Вважає, що належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України сторона обвинувачення не надала. З наведених підстав вважає, що цивільний не підлягає до задоволення. Стороною не доведено спричинення моральної шкоди та матеріальної шкоди, а також не підтверджено належним доказами витрати на правничу допомогу.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченою ОСОБА_8 , її винуватість у вчиненні злочині повністю доводиться показаннями потерпілого та свідків, наданих в судовому засіданні, а також письмовими доказами.

Так,допитаний всудовому засіданнів якостіпотерпілого ОСОБА_6 пояснив, що 13.04.2018р.він разоміз своєюсім`єю перебувавна лікуванніза межамиІвано-Франківськоїобласті,де йомупо телефонуповідомили,що дойого житловогобудинку шляхомзлому дверейвселилась ОСОБА_8 . Коли повернувся, то побачив, що в житловому будинку, який знаходиться в АДРЕСА_3 , та який належить йому на праві приватної власності, проживає ОСОБА_8 разом зі своїми п`ятьма неповнолітніми дітьми. Вказаний житловий будинок він побудував на підставі рішення Зеленської сільської ради у 2009 році на земельній ділянці, яку на підставі договору купівлі-продажу придбав у батька обвинуваченої- ОСОБА_10 . ОСОБА_8 разом з дітьми проникла до будинку таємно від нього, без його добровільної згоди, шляхом злому вхідних дверей будинку, зайняла будинок та використовує його для потреб життєдіяльності своєї сім`ї. ОСОБА_8 перебуває у зазначеному будинку проти його волі, ігнорує його неодноразові прохання та законні вимоги покинути приміщення, чим порушує його конституційне право на недоторканість житла. Просить обвинувачену покарати згідно закону.

Зазначив, що має до обвинуваченої претензії морального та матеріального характеру, завдані збитки йому не відшкодовано. Цивільний позов підтримує повністю, просить виселити ОСОБА_8 з будинку АДРЕСА_3 , який належить йому на праві приватної власності, без надання іншого житла, стягнути з обвинуваченої в його користь завдану йому моральну шкоду в сумі 100000,00 грн., та матеріальну шкоду в сумі 16262,00 грн., а також сплачені судові витрати по справі.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 повідомив суду що, який є рідним братом обвинуваченої ОСОБА_8 . В 2007 році до нього зателефонував батько ОСОБА_14 та повідомив, що розвалений будинок, у якому він не може проживати та земельну ділянку він планує продати ОСОБА_15 . Вони зібрались всією родиною, де також була присутня ОСОБА_12 , та його брат ОСОБА_16 , і вони дали згоду на продаж вказаної ділянки. Після продажу земельної ділянки його батько ОСОБА_10 переїхав проживати до брата ОСОБА_17 , а він поїхав на роботу до Російської Федерації. Сестра ОСОБА_8 у той час проживала у с. Бистриця у ОСОБА_18 , який є батьком їхніх п`яти спільних дітей. У 2018 році до нього прийшла сестра ОСОБА_8 , яка повідомила, що пішла від чоловіка ОСОБА_18 , з яким до того часу жила 10 років із дітьми в с. Бистриця і немає де проживати, тому вона вибила двері і пішла проживати у будинок ОСОБА_6 , на що він повідомив їй, що батько вказану земельну ділянку продав і їхня родина не має до них ніякого відношення.

Допитана всудовому засіданнів якостісвідка ОСОБА_19 суду повідомила, що у 2007 році у жителя с. Зелена Надвірнянського району ОСОБА_20 вони з чоловіком ОСОБА_6 купили земельну ділянку площею 0,2206 га шляхом складання договору купівлі-продажу у приватного нотаріуса в м. Надвірна.

Після цього вони виготовили державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 838520 від 03.12.2007 року з кадастровим номером 2624082102:01:001:0026.

Рішенням Зеленської сільської ради № 62-9/2007 від 20.09.2007 р. їм було надано дозвіл на будівництво житлового будинку, і вона разом із чоловіком власними силами почали будівництво будинку.

Протягом кількох місяців вони збудували житловий будинок розмірами 6x4 м., і 23.05.2008 р. рішенням виконавчого комітету було відкрито адресний номер на вказаний житловий будинок.

З того часу вона з чоловіком кожного року обробляли вказану земельну ділянку та доглядали за будинком, і ні від кого жодних претензій не було.

В ніч з 13 на 14 квітня 2018 року до її чоловіка ОСОБА_6 подзвонила його мама і повідомила, що невідомі особи проникли до їхнього житлового будинку.

Так як вони з чоловіком перебували в іншій області на відпочинку, відразу 14.04.2018 р. близько обіду приїхали додому. Після обіду приблизно о 16.00 год. вона разом із чоловіком направилися до своєї земельної ділянки, яку купили у 2007 році. Прийшовши вона побачила, що у будинку перебуває ОСОБА_21 з чотирьма неповнолітніми дітьми.

Її чоловік сказав ОСОБА_8 вийти на вулицю, оскільки в будинку перебували неповнолітні діти, і пояснити, чому вона зламала двері до його будинку і проживає у ньому.

Вийшовши на вулицю ОСОБА_8 повідомила, що пішла від чоловіка ОСОБА_18 , з яким до того часу жила 10 років із дітьми в с. Бистриця, і немає де проживати.

Чоловік відразу їй повідомив, щоб звільнила приміщення, так як її дії є незаконними, оскільки у них є всі дозвільні документи на земельну ділянку та житловий будинок.

З того часу вона неодноразово зверталась із заявами в різні інстанції, однак ОСОБА_8 на даний час продовжує проживати у їхньому житловому будинку.

Також повідомила, що ОСОБА_8 почала робити ремонт в середині будинку, а також користується земельною ділянкою.

Коли в черговий раз її чоловік викликав поліцію, щоб виселити ОСОБА_12 , то прийшли сусіди ОСОБА_22 з дружиною ОСОБА_23 , які застосувавши фізичну силу вигнали її із чоловіком з власного будинку і надалі погрожують та перешкоджають їй володіти своєю власністю, тим самим допомагають ОСОБА_8 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_24 суду пояснила, що проживає в с. Максимець, присілок Максимець-Бистриця, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, та є сусідкою потерпілого ОСОБА_6 . Їй відомо, що ОСОБА_14 продав ОСОБА_15 земельну ділянку, що знаходиться в с. Максимець, присілок Максимець-Бистриця, Надвірнянського району. Старий будинок на даній земельній ділянці завалився, а ОСОБА_6 побудував новий житловий будинок. Земельну ділянку також обробляв ОСОБА_6 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_25 суду пояснила, що проживає в с. Максимець, присілок Максимець-Бистриця, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, та є односельчанкою потерпілого ОСОБА_6 . Їй відомо, що ОСОБА_26 купив у ОСОБА_20 земельну ділянку, що знаходиться в с. Максимець, присілок Максимець-Бистриця, Надвірнянського району. На даній земельній ділянці стояв старий будинок, який завалився, після чого ОСОБА_6 побудував новий житловий будинок.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_27 суду пояснив, що в 2007 році він в складі будівельної бригади здійснював будівельні роботи по будівництву житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_3 . За роботу розраховувався ОСОБА_6 . Обвинуваченої ОСОБА_8 під час проведення будівельних робіт на території господарства не було.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_28 суду пояснив, що в 2007 році він разом з ОСОБА_27 та ще трьома чоловіками здійснювали будівельні роботи по будівництву житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_3 . За роботу розраховувався ОСОБА_6 . Обвинуваченої ОСОБА_8 під час проведення будівельних робіт на території господарства він не бачив.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_29 суду пояснила, що ОСОБА_8 разом з своїми неповнолітніми дітьми дійсно була прописана в житловому будинку, розташованому в с. Максимець, присілок Максимець-Бистриця, Надвірнянського району, який раніше належав її батькові ОСОБА_30 . Однак ОСОБА_14 продав земельну ділянку ОСОБА_15 . Старий житловий будинок на даній земельній ділянці завалився, тому ОСОБА_6 побудував новий житловий будинок, до якого ОСОБА_12 приписана не була.

Допитаний всудовому засіданнів якостісвідка ОСОБА_31 суду пояснив, що перебуває на посаді сільського голови Зеленської сільської ради.

Зазначив, що ОСОБА_8 разом з неповнолітніми дітьми зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці.

Згідно записів у погосподарських книгах батьки ОСОБА_8 батько ОСОБА_10 та матір ОСОБА_32 проживали в старому житловому будинку, 1974 року побудови, під особовим номером НОМЕР_1 , який знаходився на земельній ділянці, яка перебувала в користуванні ОСОБА_10 .

Також згідно записів погосподарських книг ОСОБА_10 був користувачем земельної ділянки прощею 0,24 га, з яких 0,04 га для будівництва житлового будинку і господарських будівель, 0,20 га для ведення особистого підсобного господарства. Відомості щодо оформлення права власності на домоволодіння та земельну ділянку у сільській раді відсутні.

Рішенням Зеленської сільської ради від 20.09.2007 року № 62-9/2007 «Про надання дозволу на будівництво житлового будинку ОСОБА_6 » надано ОСОБА_6 дозвіл на будівництво будинку на придбаній земельній ділянці.

Рішенням виконавчого комітету Зеленської сільської ради від 23.05.2008р. № 45 «Про присвоєння адресного номера на житловий будинок» новозбудованому будинку належному ОСОБА_6 відкрито адресний № 1343»А».

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_33 повідомила, що певний час проживала в с. Зелена, Надвірнянського району, доглядаючи за своєю хворою матір`ю. Під час проживання в селі неодноразово бачила, як батько обвинуваченої ОСОБА_14 власними силами розбирав старий житловий будинок, брав участь у залитті фундаменту та кладці дерев`яних стін нового будинку разом із жителями с. Зелена ОСОБА_34 , ОСОБА_35 та ОСОБА_36 . Згодом певний час ОСОБА_14 проживав у вказаному будинку, і поховання останнього проводилось саме з існуючого на даний час будинку.

Вина обвинуваченої ОСОБА_8 також доводиться письмовими доказами:

-копією договору купівлі-продажу земельних ділянок від 22.09.2007 р., згідно якого ОСОБА_6 придбав у власність у ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,2206 га, цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою в с. Максимець, присілок Максимець-Бистриця, Зеленської сільської ради, та земельну ділянку площею 0,3412 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою в с. Максимець, присілок Максимець Бистриця, Зеленської сільської ради (Т. 1, а.с. 19);

-копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД 838520 від 03.12.2007, згідно якого ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,2206 га, цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою в с. Максимець, присілок Максимець-Бистриця, Зеленської сільської ради (Т. 1, а.с. 21);

-копією технічного паспорта на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 22,4 кв.м., власником якого ОСОБА_6 (Т. 1, а.с. 22-26);

-копією рішення Зеленської сільської ради від 20.09.2007 р. № 62-9/2007, яким надано дозвіл ОСОБА_6 на будівництво житлового будинку на власній земельній ділянці, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , а.с. 27);

-копією рішення виконавчого комітету Зеленської сільської ради від 23.05.2008 р. № 45, яким за заявою ОСОБА_6 відкрито адресний номер на житловий будинок в АДРЕСА_3 , побудований на земельній ділянці площею 0,2206 га (Т. 1, а.с. 28);

-копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.06.2018 р., в якому зазначені відомості про право власності на земельну ділянку площею 0,2206 га, цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою в с. Максимець, присілок Максимець-Бистриця, Зеленської сільської ради, на ім`я ОСОБА_6 (Т. 1, а.с. 29);

-копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.10.2018 р., в якому зазначені відомості про право власності на житловий будинок загальною площею 22,4 м.кв., житловою площею 12,3 кв.м., розташований за адресою в АДРЕСА_3 , на ім`я ОСОБА_6 (Т. 1, а.с. 30);

-копією висновку інспектора Надвірнянського відділу поліції ОСОБА_37 від 19.04.2018 р., згідно якого проведеною на підставі заяви ОСОБА_6 встановлено, що ОСОБА_8 в усній формі пояснила, що вона дійсно проживає у будинку ОСОБА_6 , який розташований в АДРЕСА_5 ;

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правпорушення (або таке, що готується) від 20.06.2018 р., згідно якого ОСОБА_6 звернувся до Надвірнянського відділу поліції з заявою про те, що в ніч з 13 на 14 квітня 2018 року ОСОБА_8 з невстановленим особами проникла до його житлового будинку, що в АДРЕСА_1 , і по даний час в ньому проживає (Т. 1, а.с. 173);

-протоколом огляду місця події та фототаблицями до нього від 10.07.2018 р., проведеного в с. Бистриця, присілок Максимець-Бистриця, Надвірнянського району, у приміщенні житлового будинку ОСОБА_6 , під час якого в житловому будинку виявлено одяг та особисті речі, дитячу коляску та ліжечко (Т. 1, а.с. 217-232, 235-241);

-протоколом обшуку від 10.07.2018 р., проведеного в с. Зелена, присілок Максимець-Бистриця, Надвірнянського району, да відеозаписом до нього, дослідженим в судовому засіданні, якими підтверджено факт проживання ОСОБА_8 разом з неповнолітніми дітьми в житловому будинку ОСОБА_6 (Т. 1, а.с. 244-248).

-висновком експертного будівельно-технічного дослідження № 02/01-2019 від 25.01.2019 р. з додатками до нього, згідно якого вартість матеріальної шкоди, завданої власнику будинку ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_3 , внаслідок ремонтних робіт, проведених без дозволу власника, становить 16262,00 грн. (Т. 1, а.с. 53-73).

Також в судовому засіданні судо досліджено відеозаписи, які містяться на двох СD-R дисках.

На першому диску знаходяться 4 файли, на першому файлі зображено житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 ведеться з центральної дороги і наближається до будинку. Біля будинку зафіксовано п`ятеро невідомих осіб, які спілкуються між собою. Потім зйомка здійснюється в середині житлового будинку, де зафіксовано спальне ліжко та верхній одяг. В другій кімтані знаходиться невідома особа з дитиною на руках. На другому файлі зображено вулицю, де знаходяться дві невідомі особи, які спілкуються з дружиною ОСОБА_6 . На третьому файлі зображено конфлікт між ОСОБА_6 та ОСОБА_38 .

На другому диску знаходяться 3 файли, на першому файлі зображено чорний екран. На другому файлі зображено, як дружина ОСОБА_6 знаходиться в будинку та коментує про те, що в будинку проживають інші особи. Також присутні працівники поліції. На третьому файлі зображено, як дружина ОСОБА_6 спілкується з працівниками поліції в середині будинку, після чого невідома особа виганяє її з будинку.

Зазначені докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, вони є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченою діяння, інкримінованого їй стороною обвинувачення, відповідають показанням свідків, письмовим доказам по справі.

Версія та доводи обвинуваченої про її невинуватість, оскільки вона вважала житло її спадщиною після смерті батька та не володіла інформацією про належність житла ОСОБА_6 мають суто суб`єктивний та безпідставний характер, пов`язаний з обраним способом захисту.

У зв`язку з чим, доводи сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, є такими, що суперечать встановленим обставинам кримінального провадження та наведеним доказам.

Таке твердженняє лишеприпущенням захисниката надуманоюверсією обвинуваченої,з метоюуникнути відповідальності,оскільки вповному обсязіспростовується показаннямипотерпілого,стосовно хронологіїподій 13-14.04.2018р.,письмовими доказамищодо належностіпотерпілому земельноїділянки тажитлового будинку,зокремадоговору купівлі-продажу земельних ділянок від 22.09.2007 р., копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД 838520 від 03.12.2007 р., копією технічного паспорта на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 «А, копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.06.2018 р., а також показаннями свідка ОСОБА_39 , рідного брата обвинуваченої щодо обставин продажу потерпілому земельної ділянки, належної їх батькові, обізнаності самої обвинуваченої з продажем, свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 щодо належності житла потерпілого та фактичного його використанням.

Суд дійшов висновку про те, що пояснення потерпілого ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_40 , ОСОБА_19 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 є узгодженими стосовно обставин кримінального провадження та події, які встановлено.

Факт незаконного проникнення обвинуваченою ОСОБА_8 до житла потерпілого ОСОБА_6 підтверджено як нею особисто, так і показаннями потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_25 , ОСОБА_19 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 , ОСОБА_41 .

Так,їх показанняє несуперечливими тапідтверджують тіобставини,що обвинувачена ОСОБА_8 не булазапрошена потерпілим ОСОБА_6 в йогожитло,продовжує проживати, не реагувала на вимоги власників житла покинути житло.

Між тим показання потерпілого ОСОБА_6 , зважаючи на рівень їх аргументованості суд вважає переконливими та послідовними, вони узгоджуються зі всією сукупністю фактичних обставин встановлених у кримінальному провадженні.

Доводи сторони захисту про недоведеність пред`явленого обвинувачення, зокрема, відсутність будь-яких доказів про те, що ОСОБА_8 володіла інформацією про те, що житловий будинок, в який вона поселилась разом з своїми дітьми належить ОСОБА_6 та дізналась тільки після відкриття матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України спростовується поясненням потерпілого ОСОБА_6 , згідно яких він повідомляв обвинувачену та показував документи про належність йому житла та земельної ділянки, а також показаннями свідка ОСОБА_39 , який стверджував, що він повідомив сестрі, що вони не мають відношення ні до земельної ділянки, ні до житлового будинку на ній. Тому посилання сторони захисту на них, як на відсутність підтвердження вини обвинуваченої є невмотивованими.

Так відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 24.03.2016 року, кримінальним і кримінальним процесуальним законом не встановлено обов`язковості такої ознаки житла особи чи її іншого володіння, як належність їх особі на праві власності (що включає право володіння, користування і розпорядження майном) чи на праві володіння як одного з елементів юридично забезпеченого права власності і як вид права на чужі речі (статті 317, 395 ЦК України). Виходячи з принципу недоторканості житла та іншого володіння особи та з огляду на визначення поняття іншого володіння особи, наданого в частині другій статті 233 КПК України, під ним розуміються предмети матеріального світу, які перебувають законно або незаконно у фактичному стабільному (тривалому) і безперервному володінні фізичної особи та призначені, пристосовані чи спеціально обладнані для розміщення або зберігання її майна, вирощування чи виробництва продукції, забезпечення побутових та інших потреб особи, а також оснащені будь-якими пристосуваннями (огорожею, запорами, сигналізацією, охороною тощо), які роблять неможливими або ускладнюють проникнення до них. При цьому зазначення про законне чи незаконне володіння як житлом, так і «іншим володінням» особи вказує на будь-які підстави набуття особою фактичного права володіння цим майном (права мати річ), яке може бути як пов`язаним, так і не пов`язаним з юридичною фіксацією цього факту (отриманням права на річ).

Такої позиції дотримується і Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях, визначаючи, зокрема поняття «житло», тлумачить його як місце (помешкання), де особа постійно проживає, незалежно від форми чи підстави такого проживання, утримує і облаштовує його, навіть якщо це здійснено з порушенням національного законодавства (справа «Барклі проти Сполученого Королівства» 1996 року). Таким чином, встановлення законності чи незаконності фактичного володіння особи житлом чи іншим володінням знаходиться поза межами диспозиції статті 162 КК України.

Для визначення предмету цього злочину має значення лише встановлення, чи відноситься він до переліку матеріальних об`єктів, зазначених у статті 233 КПК України, та чи підпадає цей об`єкт під ознаки фактичного володіння ним особи як житлом чи «іншим володінням», тобто чи проживала ця особа у будинку, утримувала земельну ділянку та фактично користувалася ними, незважаючи на спірність реалізації цих повноважень. Наявність спору щодо зазначених об`єктів не виключає фактичного володіння та користування ними.

Зважаючи нате,що показаннямипотерпілого,свідків булопідтверджено належністьжитла,в якепроникла обвинувачена ОСОБА_8 ,саме потерпілому ОСОБА_6 ,та,приймаючи доуваги вищевикладену правовупозицію Верховного Суду суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про те, що відсутні докази щодо права власності потерпілого на житло за адресою АДРЕСА_3 , станом на час звернення із заявою про злочин та відсутності обізнаності обвинуваченої щодо належності майна.

Під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що потрапляння обвинуваченої ОСОБА_8 до житла ОСОБА_6 не було безперешкодним, її не було запрошено, потерпілий та його дружина вимагали покинути їхнє житло і встановлене не спростовано стороною захисту.

Посилання сторонизахисту напоказання свідка ОСОБА_33 ,як напідтвердження необізнаності ОСОБА_8 про належность ОСОБА_6 житла,згідно якихостання повідомила,що проживаючипевний час в с. Зелена неодноразово бачила, як батько обвинуваченої власними силами розбирав старий житловий будинок, брав участь у залитті фундаменту та кладці дерев`яних стін нового будинку разом із жителями села ОСОБА_42 , ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , а згодом, певний час проживав у вказаному будинку, і поховання останнього проводилось саме з існуючого на даний час будинку є безпідставними та не виключають фактичного володіння та користування житлом потерпілого. При цьому умисел обвинуваченої ОСОБА_8 був спрямований на незаконне проникнення до житла, яким фактично володіє потерпілий, що усвідомлювалося обвинуваченою, однак не потребує встановлення обізнаності останнього в підставах володіння потерпілим зазначеним майном (законності чи незаконності такого володіння). Проникнення в житло без дозволу володільця і без законних підстав, в тому числі з подоланням перешкоди злому вхідних дверей, є порушенням недоторканості іншого володіння особи, яке тягне настання відповідальності за частиною першою статті 162 КК України.

Суд також вважає не спроможною думку захисту щодо недопустимості доказів по справі, зокрема: висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 02/01-2019 від 25.01.2019 р. з додатками до нього, згідно якого вартість матеріальної шкоди, завданої власнику будинку ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_3 становить 16262,00 грн. Стороною потерпілого надано висновок відповідно до положень процесуального законодавства на підтвердження матеріальної шкоди.

Згідно ч. 5 ст. 356 КПК України,в ходісудового розглядукожна сторонакримінального провадженнядля доведенняабо спростування достовірності висновків експертів, однак стороною захисту такі відомості суду надані не були та в судовому засіданні судом не встановлені як і стороною захисту не заявлялись клопотання про виклик експертів для роз`яснення висновків.

Аналізуючи зібрані в кримінальному провадженні докази в своїй сукупності, у суду немає підстав сумніватися в достовірності висновку проведених у справі експертизи, оскільки вони проведені з дотриманням встановленого процесуального порядку, компетентними фахівцями, що володіють спеціальними знаннями для вирішення постановлених перед ними питань і мають тривалий стаж експертної роботи, експертні висновки не суперечать іншим, зібраним по справі доказам, є науково обґрунтованими.

Таким чином, зазначений висновок суд визнає належними і допустимими доказами, та в повній мірі відповідають вимогам КПК України.

Таким чином, оцінюючи в сукупності здобуті докази, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України суд дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті.

Дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 162 КК України, які виразились в незаконному проникненні до житла, кваліфіковані вірно.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_8 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, задовільна характеристика за місцем проживання, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах Надвірнянської ЦРЛ не перебуває.

Також суд враховує обставини, що пом`якшують покарання: наявність на утриманні обвинуваченої п`ятьох неповнолітніх дітей.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

Згідно висновків досудової доповіді від 26.12.2018 р., підготовлених Надвірнянським міськрайонним сектором пробації, орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченої, її спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення нового кримінального правопорушення вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_8 без позбавлення волі або без обмеження на певний строк можливе з застосуванням соціально-виховних заходів (Т. 1, а.с. 47-48).

Враховуючи обставинисправи іособу обвинуваченої,думку потерпілого,який проситьобрати покаранняпо законусуд дійшовдо висновку,що обвинуваченій слід призначити покарання в межах, встановлених в санкції Особливої частини статті Кримінального кодексу за цей злочин, у виді штрафу.

На думку суду дане покарання є необхідним і достатнім для можливого перевиховання обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів і що цілком відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченої.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 у збільшеномувигляді простягнення моральноїшкоди всумі 100000грн.,матеріальної шкоди,завданої злочиномв сумі16262грн.та виселення,а такожстягнення витратна правничудопомогу підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Вирішуючи позов щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного:

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає між іншим у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, юридичної чи фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 9 постанови № 4 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер вчиненого злочину, який не є тяжкими, ступінь вини обвинуваченої, характер немайнових втрат, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого ,тривалість неправомірних дій та дійшов висновку, за яким погоджується, що заявлений потерпілим розмір моральної шкоди у сумі 100000 гривень є завищеним і з обвинуваченої ОСОБА_8 необхідно стягнути на користь потерпілого ОСОБА_6 моральну шкоду саме в розмірі 3000 грн.

Вирішуючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди суд виходить з наступного.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд враховує положення ст. 129 КПК України та бере до уваги доведеність підстав та розміру заявленого цивільного позову.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі.

Внаслідок вчиненого обвинуваченою злочину, потерпілому завдано матеріальний збиток на суму 16262 грн., що підтверджується висновком експерта № 94/2016 від 21.03.2016 року, який судом визнаний допустимим. За наведених підстав, суд вважає доведеним та такою, що підлягає стягненню з обвинуваченої на користь матеріальну шкоду матеріальну шкоду у сумі 16262 грн.

Вирішуючи позов в частині виселення суд виходить з наступного.

Підставою цивільного позову в кримінальному провадженні є факт завданння потерпілому безпосередньо кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, що є предметом кримінального провадження майнової та /або моральної шкоди. Обов`язковим тут є наявність прямого причинного зв`язку між вчиненим діянням та шкодою. Тому цивільний позивачами у кримінальному провадженні можуть бути фізичні особи, яким вказаним діяннями завданої майнової та або моральної шкоди.

Якщо цивільний позов поданий не з наведених підстав, то суд постановляє ухвалу про повернення циільного позову.

Враховуючи наведені вимоги закону суд дійшов висновку що цивільний позов в частині виселення слід залишити без розгляду.

Що стосується процесуальних витрат, суд має дотримуватись вимог Глави 8 КПК України, яка встановлює їх поняття, види та порядок відшкодування.

Усі ці обставини підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а на суд, у відповідності до п. 7 ч. 1 ст.368КПК України покладається обов`язок вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та у якому порядку, що вимагає об`єктивного дослідження обставин справи, з`ясування характеру правовідносин, що склалися між учасниками, встановлення розміру шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину та визначення порядку її відшкодування.

Щодо витрат на правову допомогу, то суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг; за своєю правовою природою він є договором про надання послуг, і як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним, ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; який може бути у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні.

Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Главою 8КПК України визначено процесуальні витрати у кримінальному провадженні, ст.120КПК України до них віднесено витрати на правову допомогу, частиною 2 даної статті передбачено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, відповідач.

У разі ухвалення обвинувального вироку, відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Надання адвокатом ОСОБА_7 потерпілому-цивільному позивачу ОСОБА_6 адвокатських послуг у даному кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 162 КК Українипідтверджується ордером,актом виконаних робіт від 28.10.2019 р., та квитанцією від 28.10.2019 р. про оплату таких послуг на суму 11500 грн. (Т. 1, а.с. 31, Т. 2, а.с. 46-47).

Водночас у матеріалах кримінального провадження відсутній договір про надання правової допомоги, де мають бути зазначені умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару. При цьому в ордері про надання правової допомоги зазначено, що правова допомога ОСОБА_6 надається на підставі договору про надання правової допомоги від 09.07.2018 р.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність договору про надання правової допомоги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні кримінального провадження, як клієнтам, послуг правничої допомоги щодо представництва їх інтересів в суді під час розгляду зокрема кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.

Долю речових доказів по справі слід вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1ст.162КК України тапризначити покарання увиді штрафув розмірісто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної, моральної шкоди задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6 3000,00 грн. моральної шкоди та 16262,00 грн. матеріальної шкоди

Цивільний позов в частині виселення ОСОБА_8 з будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_6 , без надання іншого житлового приміщення залишити без розгляду.

Речові докази Речові докази: два CD-R диски білого кольору, на яких містяться відеозаписи, зроблені ОСОБА_6 зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1