Постанова

від 16.01.2020 по справі 612/401/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року

м. Харків

справа № 612/401/19

провадження № 22-ц/818/387/20

Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Сащенка І.С.,

за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області,

відповідач: Добровільська сільська рада Близнюківського району Харківської області

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області, Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2019 року, ухвалене суддею Мороз О.І., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області, Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, яку вона прийняла в установленому законом порядку. Спадкоємець померлого - його син ОСОБА_3 , спадщину не прийняв та на неї не претендує. Інші спадкоємці відсутні. Заповіт від імені спадкодавця не посвідчувався. Спадкове майно складається з права на майновий пай, що знаходиться в загальному майновому фонді КСП Більшовик Близнюківського району Харківської області, розміром 10336,92 грн., спадкові права на який вона оформила, та право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП Більшовик Близнюківського району Харківської області розміром 7,48 умовних кадастрових гектарів.

Звернувшись до Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищезазначене право на земельну частку (пай), вона отримала відмову з посиланням на те, що у неї відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно, а саме сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий на ім`я померлого чоловіка.

Отримавши таку відмову, вона звернулася до Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області із відповіді якої вбачається, що з невідомих причин сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я покійного чоловіка не видавався, бланки сертифікатів відсутні, для вирішення питання рекомендовано звернутися до суду.

В зв`язку з цим просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) у колективній власності реформованого колективного сільськогосподарського підприємства Більшовик Близнюківського району Харківської області, розміром 7,48 умовних кадастрових гектарів, в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання суду першої інстанції не з`явився, його представник ОСОБА_4 заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області також не з`явилися. Надав клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника за наявними доказами, та письмове пояснення по справі.

Представник відповідача Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області Добровільський сільський голова Калашник Ю.М. проти задоволення позову заперечував.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) у колективній власності реформованого Колективного сільськогосподарського підприємства Більшовик Близнюківського району Харківської області, розміром 7,48 умовних кадастрових гектарів, в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Добровільська сільська рада Близнюківського району Харківської області звернулася з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що право на позов у ОСОБА_2 виникло ще у 1996 році, трирічний строк позовної давності минув, а тому суд зобов`язаний був самостійно застосувати наслідки його спливу, без подання відповідної заяви іншою стороною у справі.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з`явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того із доведеності заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу НОМЕР_1 , видане Добровільським с/ЗАГС Близнюківського району Харківської області 06 березня 1976 року (актовий запис № 4).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія № НОМЕР_2 , виданого Добровільською сільською радою Близнюківського району Харківської області 30 січня 1997 року (актовий запис №2).

Після його смерті відкрилася спадщина.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом (пункт 1 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 №7).

Відповідно до ч.1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно з положеннями ст. ст. 548, 549 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Із свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 грудня 2001 року вбачається, що дружина померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 стала спадкоємицею його майна, а саме права на майновий пай розміром 10336,92 грн. у майновому фонді КСП Більшовик згідно свідоцтва про право на майновий пай № НОМЕР_3 , виданого СТОВ Лан Близнюківського району Харківської області (а.с.10).

Як спадкоємиця померлого ОСОБА_2 , позивачка звернулася до Близнюківської нотаріальної контори Харківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на земельну частку (пай) із земель, яка перебувала в колективній власності КСП Більшовик Близнюківського району Харківської області, що належала ОСОБА_2 .

Постановою державного нотаріуса Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області Щербиної В.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 квітня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП Більшовик Близнюківського району Харківської області, що належало ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із відсутністю сертифіката на право на земельну частку (пай) виданого на ім`я ОСОБА_2 .

У вказаній постанові нотаріус зазначив, що спадкове майно складається з права на вищевказану земельну частку. Спадкоємицею цього майна є саме ОСОБА_1 як дружина померлого ОСОБА_2 . Інший спадкоємець - син спадкодавця ОСОБА_3 спадщину не прийняв та на неї не претендує. Спадкова справа заведена - №415/2001. Інших спадкоємців немає. Заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався.

ОСОБА_1 спадщину прийняла згідно зі ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року та п.4,5 Перехідних та Прикінцевих положень Цивільного кодексу України 2004 року, фактично відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР.

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину у встановлено законом порядку.

Згідно п. 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до роз`яснень, які викладені в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п. 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 1972 року по 15 травня 1996 року працював та був членом колгоспу Більшовик Близнюківського району Харківської області та КСП Більшовик Близнюківського району Харківської області про що свідчить запис в його трудовій книжці колгоспника № 187 та архівний витяг від 18 квітня 2019 року № 01-51/26. Зокрема в трудовій книжці останній запис свідчить про те, що він був виключений із членів КСП 15 травня 1996 року. Про членство та роботу на цьому підприємстві також свідчить видане на його ім`я свідоцтво про право на майновий пай в загальному майновому фонді КСП Більшовик про що йдеться у свідоцтві про право на спадщину за законом, яке видане ОСОБА_1 .

Згідно довідки Архівного відділу Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області від 18 квітня 2019 року №01-51/25 колгосп Більшовик 14 жовтня 1992 року був реорганізований в Колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) Більшовик , а останнє, 12 січня 2000 року, - у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) Лан ).

Державний акт на право колективної власності на землю Серії ХР -03-00-000431 КСП Більшовик села Добровілля Близнюківського району Харківської області видано 21 січня 1996 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю №3 21 січня 1996 року.

ОСОБА_2 включений до списку громадян - членів КСП (додаток №1 до Державного акту на право колективної власності на землю Серії ХР -03-00-00043 Порядковий номер 28.

Питання про виключення ОСОБА_2 із членів КСП Більшовик розглядалося на засіданні правління КСП 15 травня 1996 року, а затверджене зборами уповноважених КСП 17 січня 1997, що вбачається із архівного витягу від 18 квітня 2019 року №01051/26.

Отже, на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю Серії ХР -03-00-00043, ОСОБА_2 був членом КСП Більшовик та набув право на земельну частку(пай).

Сертифікат на право на земельну частку (пай) він не отримав з невідомих причин про що свідчить лист відділу у Близнюківському районі Держгеокадастру у Харківської області від 28.05.2019 року № 76/103-19.

Листом цього ж Відділу посвідчено, що згідно справи паювання земель колективної власності КСП Більшовик , яка включена до Державного фонду документації із землеустрою, площа земельної ділянки по сертифікату на земельну частку (пай) складає 7,48 умовних кадастрових гектарів, базова вартість - 21663 грн.

Що стосується посилань відповідача на пропуск позивачкою позовної давності, то колегія зазначає наступне.

Згідно положень ст.ст. 71, 74, 75, 76, 80 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки. Аналогічна норма викладена і в ст. 257 ЦК України.

Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності.

Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Як передбачено пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного Кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом .

Матеріали справи свідчать, що про порушення своїх прав позивачка дізналася лише отримавши постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 квітня 2019 №492/02-31.

Прийнявши спадщину у позивачки не виник обов`язок нагального отримання свідоцтва про право на спадщину оскільки в п. 112 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року №18/5 зазначено, що видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцями які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, позовна давність позивачкою не пропущена.

З урахування викладеного, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Також, в суді апеляційної інстанції позивачкою подано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000грн., які понесені при розгляді справи в Харківському апеляційному суді; витрати, що пов`язані з підготовкою справи до розгляду в сумі 38,48грн. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 768,40грн.

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, то суд виходить з наступного.

Згідно ст.15, 133, 137 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

Згідно правил пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

До суду на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано наступні документи: копія договору №172 про надання правової допомоги від 18 листопада 2019 року; копія протоколу погодження договірної ціни на виконання послуг (додаток до договору №172 від 18 листопад 2019 року); акт про надання послуг від 19 листопада 2019 року; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4219; оригінали квитанції 5025,13грн., щодо сплати витрат за надання правової допомоги за договором №172 від 18 листопада 2019 року справа №612/401/19.

Обсяги правової допомоги, наданої адвокатом клієнту визначено у акті прийому-передач загальною вартістю 5000грн.

Враховуючи, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, дані витрати підлягають стягненню з Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області на корить позивачки.

Щодо стягнення судового збору за подання позовної заяви в сумі 768,40грн., то в судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 не підтримала клопотання в цій частині.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області - залишити без задоволення.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2019 року - залишити без змін.

Стягнути з Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області (юридична адреса: вул. Центральна, буд.1, с. Добровілля, Близнюкіський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 04400067) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_4 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повну постанову складено 21 січня 2020 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко