Постанова

від 23.06.2021 по справі 612/401/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 червня 2021 року

м. Київ

справа № 612/401/19

провадження № 61-4633св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області, Добровільська сільська рада Близнюківського району Харківської області,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2019 року у складі судді Мороза О. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенка І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області, Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, яку вона прийняла в установленому законом порядку.

Спадкоємець померлого - його син ОСОБА_3 , спадщину не прийняв та на неї не претендує. Інші спадкоємці відсутні. Заповіт від імені спадкодавця не посвідчувався.

Спадкове майно складається з права на майновий пай, що знаходиться в загальному майновому фонді КСП Більшовик Близнюківського району Харківської області, розміром 10 336,92 грн, спадкові права на який вона оформила, та право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП Більшовик Близнюківського району Харківської області розміром 7,48 умовних кадастрових гектарів.

Звернувшись до Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищезазначене право на земельну частку (пай), позивач отримала відмову з посиланням на те, що у неї відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно, а саме, сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий на ім`я померлого чоловіка.

Отримавши таку відмову, вона звернулася до Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області та отримала відповідь, із якої вбачається, що з невідомих причин сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я чоловіка не видавався, бланки сертифікатів відсутні, для вирішення питання рекомендовано звернутися до суду.

Просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) у колективній власності реформованого колективного сільськогосподарського підприємства Більшовик Близнюківського району Харківської області (далі - КСП Більшовик ), розміром 7,48 умовних кадастрових гектарів, в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, позов ОСОБА_1 до Близнюківської районної державної адміністрації Харківської області, Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у колективній власності реформованого КСП Більшовик Близнюківського району Харківської області, розміром 7,48 умовних кадастрових гектарів, в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог. ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , спадщину вона прийняла. На час видачі державного акту на право колективної власності на землю, ОСОБА_2 був членом КСП Більшовик та набув право на земельну частку (пай). Сертифікат на право на земельну частку (пай) він не отримав з невідомих причин. Про порушення своїх прав позивач дізналася лише отримавши постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 квітня 2019 року, а тому позовна давність позивачем не пропущена.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року Добровільська сільська рада Близнюківського району Харківської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року, відмовити у задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 не отримав з невідомих причин. За життя він не порушував питання про відновлення порушених прав щодо земельної частки (паю). 23 вересня 2019 року представник відповідача подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності та про відмову у задоволенні позову. Суд першої інстанції зробив хибний висновок, що позовна давність позивачем не пропущена, оскільки про порушення своїх прав вона дізналася лише отримавши постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 19 квітня 2019 року. Відповідач вважає, що право на позов виникло у ОСОБА_2 ще у 1996 році. Висновки судів про те, що позивач дізналася про порушення свого права лише після отримання постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, є припущенням. Суди не застосували правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 742/481/19 (провадження № 61-15026св19) (щодо не встановлення кола спадкоємців) та від 01 липня 2020 року у справі № 644/7494/16-ц (щодо застосування позовної давності).

Позиція інших учасників справи

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, стягнути з Добровільській сільській раді Близнюківського району Харківської області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн .

Відзив мотивований тим, що, задовольняючи позов, суд виходив із доведеності набуття ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) та успадкування позивачем належного її чоловіку права, а також доведеності порушення цивільного права позивача на документальне оформлення спадкових прав з боку державних органів, отже за захистом вона вимушена була звернутися до суду. Суди вірно визначились з характером спірних правовідносин, з початком перебігу позовної давності та з тим, що цей строк позивачем не пропущений і захистив її права.

До відзиву додано клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, у якому ОСОБА_1 просить стягнути з Добровільській сільській ради Близнюківського району Харківської області понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2020 року продовжено Добровільській сільській раді строк на усунення недоліків касаційної скарги.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року поновлено Добровільській сільській раді Близнюківського району Харківської області строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 612/401/19, витребувано справу з суду першої інстанції.

У жовтні 2020 року матеріали цивільної справи № 612/401/19 надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 вересня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 742/481/19; від 01 липня 2020 року у справі № 644/7494/16-ц).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_2 з 1972 року по 15 травня 1996 року працював та був членом колгоспу Більшовик Близнюківського району Харківської області та КСП Більшовик .

14 жовтня 1992 року колгосп Більшовик реорганізований в КСП Більшовик , а останнє, 12 січня 2000 року - у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) Лан .

Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР-03-00-000431 КСП Більшовик села Добровілля Близнюківського району Харківської області виданий 21 січня 1996 року, зареєстрований 21 січня 1996 року в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю № 3.

ОСОБА_2 включений до списку громадян - членів КСП (додаток №1 до державного акту на право колективної власності на землю серії ХР-03-00-00043 Порядковий номер 28).

На час видачі Державного акту на право колективної власності на землю серії Х-03-00-00043, ОСОБА_2 був членом КСП Більшовик та набув право на земельну частку(пай).

Сертифікат на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 не отримав з невідомих причин.

Згідно справи паювання земель колективної власності КСП Більшовик , яка включена до Державного фонду документації із землеустрою, площа земельної ділянки по сертифікату на земельну частку (пай) складає 7,48 умовних кадастрових гектарів, базова вартість - 21 663 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

ОСОБА_1 прийняла спадкове майно, а саме, право на майновий пай розміром 10 336,92 грн у майновому фонді КСП Більшовик згідно свідоцтва про право на майновий пай № НОМЕР_1 , виданого СТОВ Лан Близнюківського району Харківської області.

Як спадкоємиця померлого ОСОБА_2 , позивач звернулася до Близнюківської нотаріальної контори Харківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на земельну частку (пай) із земель, яка перебувала в колективній власності КСП Більшовик Близнюківського району Харківської області, що належала ОСОБА_2 у чому їй було відмовлено у зв`язку із відсутністю сертифіката на право на земельну частку (пай) виданого на ім`я ОСОБА_2 .

У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 квітня 2019 року №492/02-31 зазначено, що спадкове майно складається з права на вищевказану земельну частку. Спадкоємицею цього майна є ОСОБА_1 як дружина померлого ОСОБА_2 . Син спадкодавця ОСОБА_3 спадщину не прийняв та на неї не претендує.

Спадкова справа заведена за № 415/2001. Інших спадкоємців немає. Заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям .

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

В той же час Добровільська сільська рада Близнюківського району Харківської області, яка звернулась з касаційною скаргою, не є належним відповідачем у даній справі.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

На підставі частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. При таких обставинах у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19 (провадження № 61-9511сво19) зазначено, що під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин. За загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ними чинності абзацом 2 пункту 5 Прикінцевих пунктом передбачається виняток. У ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції відумерлої спадщини , передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися. Оскільки держава не мала права відмовитися від прийняття спадщини, то у випадку, коли спадкоємці за законом або за заповітом не прийняли спадщину або відмовилися від спадщини, спадщина вважалася прийнятою державою. З урахуванням того, що в частині першій статті 555 ЦК УРСР закріплювався автоматичний перехід спадщини до держави, та існував строк шість місяців для прийняття спадщини іншими спадкоємцями, то абзац 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України може застосовуватися тільки, якщо спадщина відкрилась після 01 липня 2003 року , проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мали право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР. Тому однорічний строк, який встановлений частиною другою статті 1277 ЦК України та в абзаці 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, може підлягати обчисленню, починаючи не раніше 01 липня 2003 року .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) вказано, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження .

У справі, що переглядається позивач просила визнати за нею право на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті чоловіка, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у спадкодавця був відсутній відповідний сертифікат.

Правовідносини, з приводу яких виник спір, не відносяться до повноважень Добровільської сільської ради.

За таких обставин Добровільська сільська рада Близнюківського району Харківської області є неналежним відповідачем.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги щодо незгоди з задоволенням позовних вимог з таких мотивів.

У пункті 5 частини третьої статті 2 ЦПК України вказано, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається, інший відповідач - Близнюківська районна державна адміністрація Харківської області, не реалізувала своє право на подання касаційної скарги, приєднання до касаційної скарги. Така процесуальна поведінка свідчить про повну згоду з оскарженими судовими рішеннями.

Висновки Верховного Суду

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) та Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19 (провадження № 61-9511сво19), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржені судові рішення в частині позовних вимог до Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області скасувати, в задоволенні цих позовних вимог відмовити, в іншій частині судові рішення залишити без змін.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До клопотання позивач додала наступні документи: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4219 від 18 січня 2012 року, копію договору № 146 про надання правової допомоги (категорія справи-цивільна) від 21 жовтня 2020 року, копію протоколу погодження договірної ціни на виконання послуг, копію акту наданих послуг від 23 жовтня 2020 року, квитанції від 23 жовтня 2020 року по сплаті ОСОБА_1 готівки у розмірі 1 990,00 грн та 10,05 грн за правову допомогу ОСОБА_4 .

Таким чином, позивачем надано належні докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги, перелік та розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг, платіжні документи про їх оплату.

Заяв про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України від Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області не надходило.

Оскільки касаційна скарга Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області задоволена частково, з неї на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000, 00 грн.

Керуючись статтями 137, 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області задовольнити частково.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом відмовити.

В іншій частині рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 23 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 16 січня 2020 року залишити без змін.

Стягнути з Добровільської сільської ради Близнюківського району Харківської області на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 1 000,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов