Рішення

від 07.11.2019 по справі 361/1798/15-ц

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/1798/15-ц

провадження № 2/361/1190/19

07.11.2019

РІШЕННЯ

Іменем України

07 листопада 2019 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М., за участю секретарів: Срібної Ю.О., Зазимко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Броварського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

У березні 2015 року Броварський міжрайонний прокурор Київської області (далі - Прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (далі - Департамент соцзахисту Київської ОДА), у якому просив витребувати на користь останнього із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 автомобіль марки "Volkswagen Bora", 2000 року випуску, кузов номер НОМЕР_1 , вартістю 23604 грн. 96 коп.

В обґрунтування позову зазначав, що 12 травня 2007 року вказаний транспортний засіб як гуманітарна допомога переданий в дар Головному управлінню праці та соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації (далі - Управління праці та соцзахисту) громадянином Німеччини ОСОБА_5 для подальшої передачі його інваліду ІІ групи ОСОБА_3 .

Згідно із митною документацією Західної регіональної митниці на день ввезення цього автомобіля на територію України його вартість становила 23604 грн. 96 коп. Одержувачем даного автомобіля було зазначено Управління праці та соцзахисту.

Відповідно до наказу Управління праці та соцзахисту від 12 червня 2007 року № 112 вказаний вище автомобіль, який є гуманітарною допомогою, був переданий інваліду ІІ групи ОСОБА_3 , дозвіл на право керування цим автомобілем за заявою останнього було надано його синові ОСОБА_1 , відповідачу у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

У ч. 2 ст. 11 1 Закону України "Про гуманітарну допомогу" від 22 жовтня 1999 року № 1192-XIV, п. 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, визначено, що після смерті інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через органи соціального захисту населення і користувався менше 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім`ї за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.

За змістом ч. 3 ст. 11 1 зазначеного Закону, п. 41 вказаного Порядку у разі несплати членом сім`ї інваліда податків і зборів (обов`язкових платежів) автомобіль повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту населення після закінчення шестимісячного строку з дня смерті інваліда.

У порушення цих вимог законодавства ОСОБА_1 після смерті його батька інваліда ОСОБА_3 автомобіль, який є гуманітарною допомогою та знаходиться в його користуванні менше 10 років, органам соцзахисту населення не повернув та користується ним незаконно.

24 квітня 2015 року заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області, ухваленим у даній справі, позов Прокурора було задоволено.

30 листопада 2018 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області вказане заочне рішення суду за заявою відповідача ОСОБА_1 скасовано, призначено справу до судового розгляду в загальному порядку.

Прокурори Романюк І.М. та Щербюк В.П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному у позові, поданому до суду у березні 2015 року, просили суд позов задовольнити повністю.

Департамент соцзахисту Київської ОДА у суд не з`явився, про причини неявки суд він не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду теж не подавав.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ліщук О.В. у суді проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що Прокурором пропущено строк звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, так як у березні 2010 року Прокурор уже звертався до суду з аналогічним позовом, який за заявою останнього ухвалою суду від 23 червня 2010 року залишено без розгляду. Просила суд застосувати до позовних вимог Прокурора наслідки спливу позовної давності та відмовити у позові.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як інвалід ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перебував на обліку в Управлінні праці та соцзахисту для забезпечення автомобілем з 22 березня 2007 року.

12 травня 2007 року громадянин Німеччини ОСОБА_5 в якості гуманітарної допомоги передав у дар Управлінню праці та соцзахисту належний йому автомобіль марки "Volkswagen Bora", 2000 року випуску, кузов номер НОМЕР_1 , для подальшої передачі цього автомобіля інваліду ОСОБА_3

12 червня 2007 року згідно із наказом Управління праці та соцзахисту № 112 вказаний автомобіль, який є гуманітарною допомогою, передано інваліду ІІ групи ОСОБА_3

18 червня 2007 року ОСОБА_3 роз`яснено, що переданий автомобіль є державним майном та він не має права без дозволу передавати його в користування інших осіб, а також відчужувати цей автомобіль протягом 10 років.

Дозвіл на право керування даним автомобілем за заявою інваліда ОСОБА_3 було надано його синові ОСОБА_1 , відповідачу у справі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 інвалід ІІ групи ОСОБА_3 помер у віці 52 років, про що свідчить актовий запис про смерть № 876 від 01 листопада 2007 року.

Згідно із інформацією, наданою Центром надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Бровари та Броварського району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, станом на 25 грудня 2014 року спірний автомобіль марки "Volkswagen Bora", реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2000 року випуску, кузов номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до бази даних ДАІ в розшуку та в угоні не значиться. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Із копії реєстраційної картки видно, що зазначений автомобіль за довіреністю органу соцзабезпечення від 18 червня 2007 року зареєстрований 02 листопада 2007 року Броварським РЕВ ДАІ за інвалідом ОСОБА_3 .

Відповідно до листа від 06 лютого 2015 року Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", 13 березня 2014 року відповідач ОСОБА_1 уклав з цією страховою компанією договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та йому видано Поліс № АС/8166038. Строк дії з 14 березня 2014 року по 13 березня 2015 року. Забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки "Volkswagen Bora", реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2000 року випуску, кузов номер НОМЕР_1 .

Саме цей автомобіль, як гуманітарна допомога, передавався інваліду ОСОБА_3 .

Із листа Департаменту соцзахисту Київської ОДА за вих. № 02-41/475 від 13 лютого 2015 року, наданого на запит прокуратури, видно, що у липні 2010 року відповідач ОСОБА_1 звертався до департаменту з приводу переоформлення автомобіля марки "Volkswagen Bora", отриманого його батьком ОСОБА_3 , інвалідом ІІ групи, у якості гуманітарної допомоги.

Відповідачу ОСОБА_1 роз`яснили, що після смерті інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через органи праці та соціального захисту населення та знаходився у його користуванні менше 10 років, може бути переданий одному з членів сім`ї у власність за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля.

Оскільки у той час порядку такої сплати розроблено не було, видати відповідачу дозвіл на перереєстрацію транспортного засобу законних підстав теж не було.

Підтвердження сплати вказаних вище платежів відповідач ОСОБА_1 . Департаменту соцзахисту Київської ОДА не надавав. Протокол Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України до департаменту теж не надходив. На даний час автомобіль марки "Volkswagen Bora", який є гуманітарною допомогою, відповідач ОСОБА_1 до департаменту соцзахисту не повернув, спірний автомобіль безпідставно знаходиться в його користуванні.

У ч. 1 ст. 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

За змістом норми ч. 1 ст. 11 1 Закону України "Про гуманітарну допомогу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів автомобілями, визнаними гуманітарною допомогою, здійснюється на умовах, передбачених законом, та у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок забезпечення інвалідів автомобілями був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 (далі - Порядок), у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

У п. 41 абзацах першому і другому цього Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що за бажанням інвалідів головні управління соціального захисту можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Автомобіль, отриманий головним управлінням соціального захисту як гуманітарна допомога для конкретного інваліда, який перебуває на обліку, видається безоплатно такому інваліду (за його згодою або за згодою законного представника недієздатного інваліда), дитині-інваліду (за згодою її законного представника) незалежно від черговості на десятирічний строк, визначений з дати видачі, із зняттям з обліку.

Згідно із ч. 2 ст. 11 1 Закону України "Про гуманітарну допомогу", абзацу сьомого п. 41 зазначеного вище Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім`ї інваліда за рішенням Мінсоцполітики за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля, які повинні бути сплачені членом сім`ї померлого інваліда, дитини-інваліда протягом шести місяців з дня смерті інваліда.

Відповідно до абзацу восьмого п. 41 Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) автомобіль, яким інвалід користувався менше ніж 10 років, після смерті інваліда може залишитись у користуванні його сім`ї безоплатно, якщо в ній є інвалід, у випадках, зазначених в абзацах третьому - шостому пункту 16 цього Порядку.

За змістом ч. 3 ст. 11 1 Закону України "Про гуманітарну допомогу", абзацу десятого п. 41 вказаного Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі несплати членом сім`ї інваліда, дитини-інваліда податків і зборів (обов`язкових платежів) автомобіль повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції після закінчення шестимісячного строку з дня смерті інваліда. Вилучення автомобіля здійснюється відповідно до абзацу п`ятнадцятого пункту 16 цього Порядку, у якому встановлено, що автомобіль, отриманий інвалідом, законним представником недієздатного інваліда, дитини-інваліда, вилучається відповідними органами державної виконавчої служби за рішенням суду за поданням головного управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

У ст. 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Враховуючи той факт, що доказів сплати ОСОБА_1 , як членом сім`ї померлої особи з інвалідністю, податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля марки "Volkswagen Bora", реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2000 року випуску, кузов номер НОМЕР_1 , що, як гуманітарна допомога, видавався у користування його батькові, інваліду ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду не надано, правові підстави для володіння та користування відповідачем належним державі спірним автомобілем відсутні, тому позовні вимоги Прокурора є обґрунтованими.

Представник відповідача ОСОБА_6 подала до суду заяву, у якій просила застосувати до позовних вимог Прокурора наслідки спливу позовної давності.

Із матеріалів справи видно, що у березні 2010 року до Броварського міськрайонного суду Київської області зверталася Броварська міжрайонна прокурора Київської області в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про витребування майна, у якому просила зобов`язати ОСОБА_1 повернути автомобіль марки "Volkswagen Bora", реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2000 року випуску, кузов номер НОМЕР_1 , який є предметом спору у цій справі.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 червня 2010 року за заявою Прокурора вказаний позов залишено без розгляду (цивільна справа № 2-1828/10).

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних правовідносин є держава Україна.

У ч. 2 ст. 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Дотримання строків звернення до суду є однією з умов дисциплінування учасників цивільно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У разі пропуску строку звернення до суду підставами для визнання поважними причинами такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом ст. ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеною у ним рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11) строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі "Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства", п. 51). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

17 жовтня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 362/44/17 зробила правовий висновок про те, що на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб`єктів порівняно з іншими суб`єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів. Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд встановив, що про порушення інтересів держави Прокурору було відомо ще станом на березень 2010 року, з даним позовом Прокурор повторно звернувся до суду 04 березня 2015 року, тобто через п`ять років.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що Прокурору, як контролюючому органу, про порушене право держави було відомо у березні 2010 року, Прокурор використав право звернення до суду з аналогічним позовом у 2010 році, проте залишив позовну заяву без розгляду, повторно з аналогічним позовом звернувся до суду лише 04 березня 2015 року, тобто, з пропуском позовної давності для звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, який закінчився ще у березні 2013 року, будь-яких клопотань про поновлення строку позовної давності Прокурор не заявляв, підстав поважності пропуску цього строку судом не встановлено, тому у задоволенні позовних вимог Прокурора слід відмовити у в зв`язку зі спливом позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Броварського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.