Постанова

від 14.01.2020 по справі 910/4528/15-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/4528/15-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 (судді: Коробенко Г. П., Смірнова Л. Г., Яковлєв М. Л.) у справі

за позовом заступника прокурора міста Києва

до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагра"

про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору та визнання відсутності прав,

В С Т А Н О В И В :

1. Короткий зміст судових рішень у справі

1.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015, позов заступника прокурора міста Києва задоволено частково, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладений між Київською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Вагра" (далі - ТОВ "Вагра") (зареєстрований Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 за № МЗК-1-00195); визнано відсутність у ТОВ "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0,1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116), розташованою за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 25.

У задоволенні позовних вимог прокурора про визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради "Про передачу ТОВ "Вагра" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі міста Києва" від 23.10.2013 № 419/9907 відмовлено.

1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 задоволено заяву виконуючого обов`язки прокурора міста Києва про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г у частині позовної вимоги про визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 № 419/9907, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 і прийнято нове рішення про задоволення позову повністю. Визнано незаконним і скасовано рішення Київської міської ради від 23.10.2013 № 419/9907 "Про передачу ТОВ "Вагра" земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі міста Києва", визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,1521 га, розташованої за адресою: вул. Волгоградська, 25 у Солом`янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою і ТОВ "Вагра", визнано відсутність у ТОВ "Вагра" права користування земельною ділянкою площею 0,1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) вартістю 3 427 588,16 грн.

1.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 скасовано. Заяву виконуючого обов`язки прокурора міста Києва про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 за нововиявленими обставинами у частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 № 419/9907 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 залишено без змін.

1.4. Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 залишено без змін.

1.5. Згідно з постановою Верховного Суду від 09.02.2018 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 12.07.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 залишено в силі.

2. Розгляд апеляційної скарги скаржників

2.1. У травні 2018 року до Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , а також апеляційна скарга ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , в яких зазначені особи просили поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі № 910/4528/15-г і відмовити у задоволенні заяви виконуючого обов`язки прокурора міста Києва про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у цій справі за нововиявленими обставинами.

2.2. Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 910/4528/15-г, апеляційні скарги повернуто заявникам із зазначенням про відсутність підстав для розгляду клопотання заявників про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку із тим, що суд касаційної інстанції здійснив перегляд оскаржуваного судового рішення від 31.05.2016.

2.3. Згідно з постановами Верховного Суду від 03.12.2018 ухвали Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі № 910/4528/15-г скасовано, справу передано на розгляд до Північного апеляційного господарського суду із посиланням на необхідність з`ясувати питання про доведення заявниками апеляційної скарги того, що оскаржуване ними судове рішення прийнято про їх права, інтереси та (або) обов`язки.

2.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 закрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі № 910/4528/15-г.

Суд апеляційної інстанції аргументуючи ухвалу, зазначив, що оскаржуване судове рішення не порушує прав і обов`язків заявників, правового зв`язку між скаржниками і сторонами у справі немає, у зв`язку з чим у цьому випадку немає об`єкта апеляційного оскарження.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у касаційній скарзі просять її скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги, обґрунтовуючи скаргу порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Так, скаржники вважають, що суд безпідставно не взяв до уваги доказів на підтвердження виконання заявниками умов укладених у 2014 році із ТОВ "Вагра" договорів купівлі-продажу майнових прав на майно (квартири) у майбутньому житловому будинку, а саме сплати інвесторами гарантійних внесків за цими договорами, а також не звернув увагу на порушення у цьому випадків прав заявників на поліпшення житлових умов.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу прокурор заперечує проти її задоволення, наголошуючи, що оскаржуване судове рішення не стосується прав та обов`язків скаржників, які, у свою чергу, не надали жодного доказу на виконання договорів купівлі-продажу майнових прав, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржені у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.

4.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 55 та пункту 8 частини 1 статті 129 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом абзацу 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007 перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

4.3 . Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Гарантія справедливого судочинства є важливим елементом верховенства права. У справі "Bellet v. France" ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, а держава, зі свого боку, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Отже, принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судового рішення гарантує конституційне право на звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком законодавчо встановленої заборони на таке оскарження.

4.4. За змістом частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 зазначеного Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Наведеною нормою передбачено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, зважаючи на предмет та підстави позову.

4.5. Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним.

Отже, у статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначено коло суб`єктів, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від учасника справи, не залучена до участі у справі особа у разі оскарження судового рішення повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.

У разі встановлення господарським судом зазначених обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України), та, як наслідок, про скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

4.6. За змістом апеляційних скарг заявники оскаржили рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 як незалучені особи, права та інтереси яких зачіпає судове рішення, а саме зазначили про виконання ними як інвесторами умов укладених у 2014 році із ТОВ "Вагра" договорів купівлі-продажу майнових прав на майно (квартири) у майбутньому житловому будинку.

4.7. Суд апеляційної інстанції установив, що згідно з умовами наданих заявниками договорів купівлі-продажу майнових прав, майнові права - це права покупця на отримання у власність об`єкта нерухомості після введення об`єкта будівництва в експлуатацію. Оплата вартості майнових прав здійснюється чотирма частинами протягом двох календарних років, перший внесок має бути внесено протягом п`яти календарних днів з дати офіційного повідомлення продавцем про початок спорудження об`єкта будівництва. Майнові права на об`єкт нерухомості продавець передає покупцю шляхом підписання акта прийому-передачі майнових прав.

Згідно з актами приймання-передачі майнових прав покупці (скаржники) прийняли, а продавець передав майнові права на об`єкти нерухомості, визначені у пунктах 1.2 договорів.

4.8. Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом частини 1 статті 202 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статтях 317, 321 і 328 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

4.9. У статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" надано визначення поняття "майнові права", які можуть оцінюватися як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Закон України "Про інвестиційну діяльність" (у редакції, чинній на час укладення скаржниками договорів купівлі-продажу майнових прав) визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України і спрямований, зокрема, на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб`єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності.

За змістом статті 1 зазначеного Закону інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності).

Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей. Інвестиційний проект - це сукупність цілеспрямованих організаційно-правових, управлінських, аналітичних, фінансових та інженерно-технічних заходів, які здійснюються суб`єктами інвестиційної діяльності та оформлені у вигляді планово-розрахункових документів, необхідних та достатніх для обґрунтування, організації та управління роботами з реалізації проекту. Розробленню інвестиційного проекту може передувати розроблення проектної (інвестиційної) пропозиції.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва. Інші способи фінансування будівництва таких об`єктів визначаються виключно законами.

За змістом частини 1 статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності (частина 2 статті 5 цього Закону).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

4.10. Суд апеляційної інстанції установив, а скаржники не спростували, відсутність доказів на підтвердження здійснення грошових зобов`язань на виконання договорів купівлі-продажу майнових прав.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що сам лише факт підписання між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на їх розсуд договорів купівлі-продажу майнових прав із ТОВ "Вагра" та актів приймання-передачі таких майнових прав, за відсутності доказів виконання грошових зобов`язань за цими договорами не є правовою передумовою, необхідною і достатньою для набуття речового права у майбутньому.

За змістом частини 1 статті 20 Закону України "Про інвестиційну діяльність" при недодержанні договірних зобов`язань суб`єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.

Спори, що виникають в результаті здійснення інвестиційної діяльності, розглядаються відповідно судом або третейським судом (частина 3 статті 19 цього Закону).

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 304 цього Кодексу).

5.2. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 постановленою із додержанням норм процесуального права, тому підстав для її скасування немає, а викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для її скасування.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі № 910/4528/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак