Рішення

від 20.01.2020 по справі 826/6697/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 року м. Київ № 826/6697/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Живапласт доГоловного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Живапласт з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2018 №9826151401 та №9926151401.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що спірні фінансово-господарські операції позивача з ТОВ Беталінк носили реальний характер, що підтверджується відповідною первинною документацією. Водночас, представником позивача наголошено на тому, що у ТОВ Живапласт відсутній обов`язок мати документи, які посвідчують якість товару (сертифікати якості, відповідності, походження), оскільки придбаний товар (макуха соєва) не підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, згідно з наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28; крім того, чинним законодавством не передбачено окремої форми документів щодо навантаження-розвантаження товару, а в підтвердження даного факту надано товарно-транспортні накладні та видаткові накладні. Також, за твердженням представника позивача, придбаний у ТОВ Беталінк товар одразу було продано з націнкою на користь третьої особи - ТОВ Комплекс Агромарс , внаслідок чого товар на склад не приймався. Щодо посилання контролюючого органу в акті перевірки на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.11.2017 у справі №357/7411/17 стосовно співзасновника ТОВ Беталінк - ОСОБА_1 - у позовній заяві вказано, що згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру, ОСОБА_1 були не єдиним засновником ТОВ Беталінк і володіла лише 50% частки у статутному капіталі товариства; ОСОБА_1 також не була директором вказаного товариства, тобто не відповідала за ведення господарської діяльності і не мала повноважень на складання та підписання первинних документів; вироком суду не встановлено фактів провадження ТОВ Беталінк незаконної діяльності, ухилення від сплати податків, фіктивного підприємства, а лише встановлено, що ОСОБА_1 не приймала участі у господарській діяльності останнього; ОСОБА_1 засуджено не за фіктивне підприємництво (ст. 205 Кримінального кодексу України), а за підробку документів, що подаються для державної реєстрації юридичної особи (ст. 205-1 Кримінального кодексу України), тобто у межах даної кримінальної справи не досліджувались факти щодо створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.05.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

22.05.2018 від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених з огляду на встановлені порушення вимог податкового законодавства за результатами досліджуваних фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Беталінк , що про що вказано в акті перевірки.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Живапласт з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Беталінк за вересень-жовтень 2016 року, на підставі чого складно акт від 10.01.2018 №6/26-15-14-01-03/38536839.

У висновках до вказаного акту контролюючим органом вказано про порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), п. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 29 301,00 грн., у тому числі за жовтень 2016 року на суму 29 301,00 грн.; завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації) за жовтень 2016 року на 191 912,00 грн.

На підставі викладеного Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.01.2018

№9826151401, яким ТОВ Живапласт збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 36 626,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням нараховано 29 301,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 325,00 грн.;

№9926151401, яким ТОВ Живапласт зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2016 року у розмірі 191 912,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, позивачем подано відповідну скаргу до Державної фіскальної служби України, рішенням якої від 10.04.2018 №12406/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення від 30.01.2018 №9826151401 та №9926151401 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У силу п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ Беталінк .

Так, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем (покупець) та ТОВ Беталінк (постачальник) укладено договір поставки від 01.09.2016 №010916, у відповідності до умов якого, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити макуху соєву врожаю 2016 року на умовах EXW ( Франко-зерновий склад Постачальника ), згідно з Інкотермс у редакції 2000 року. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики товару за погодженням сторін можуть визначатись у накладних (товарно-транспортних, видаткових), виписаних у період дії даного договору, які з моменту їх підписання сторонами є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

Крім того, між позивачем (клієнт) та ТОВ Беталінк (експедитор) укладено договір транспортного експедирування від 30.09.2016 №300916, згідно з яким, у порядку та на умовах, визначених цим договором, експедитор бере на себе зобов`язання за рахунок клієнта виконати послуги, пов`язані з перевезенням вантажу клієнта, а саме: оформлення накладних на вантаж, що відправляється; оформлення отримання вантажу, що прибуває, його приймання за кількістю та якістю; додаткові послуги: перевірка кількості і стану вантажу під час його перевезення, навантаження та розвантаження вантажу, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії наступних документів: договору поставки від 01.09.2016 №010916, договору транспортного експедирування від 30.09.2016 №300916, рахунків на оплату, видаткових накладних, акту надання послуг, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, виписки з банківського рахунку позивача.

Водночас, за твердженням перевіряючих, про що вказано в акті перевірки, до перевірки не надано: документів, які посвідчують якість товару (сертифікати якості, відповідності, походження) із зазначенням виробника, його відповідності вимогам законодавства; документів, що підтверджують факт розвантаження-навантаження; документів, які підтверджують факт зберігання та руху товарно-матеріальних цінностей (книги складського обліку, картки складського обліку матеріалів, звіти про рух матеріальних цінностей на складі, акти списання тощо).

З приводу вказаного, суд звертає увагу, що серед Переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 №28 (чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин), макуха соєва не визначена як продукція, яка підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, відтак, твердження перевіряючих про необхідність подання у межах спірних правовідносин документів, які посвідчують якість товару, не знайшли свого підтвердження.

У свою чергу, на підтвердження факту розвантаження-навантаження товару, поставленого ТОВ Беталінк за перевіряємий період, представником позивача надано відповідні видаткові накладні та товарно-транспортні накладі.

З приводу висновків перевіряючих щодо документів, які підтверджують факт розвантаження-навантаження, слід зазначити наступне.

За змістом ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (тут і надалі - Правила перевезень у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У силу п. 11.1 розділу 11 Правил перевезень, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

На підставі викладеного, Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 у справі №826/13058/15 зазначено, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Відтак, з урахуванням того, що переважна більшість спірних операцій стосувалась поставки товару, а не надання транспортних послуг, самі по собі товарно-транспорті накладі не є беззаперечним доказом товарності спірних операцій. При цьому, з наявних у матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних вбачається за можливе ідентифікувати дату і місце їх складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу.

Крім того, за твердженням представника позивача, для ведення господарської діяльності ТОВ Живапласт на постійній основі закуповує зернові та олійні культури у сільськогосподарських товаровиробників для їх подальшої реалізації третім особам, а придбаний товар одразу реалізується (день в день), у результаті чого відсутня потреба у зберіганні товару.

З урахуванням викладеного, слід також зазначити, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається факт наявності у позивача ділової мети під час вчинення оспорюваних фінансово-господарських операцій з ТОВ Беталінк .

Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Так, представником позивача під час судового розгляду справи наголошено на тому, що поставлений ТОВ Беталінк товар реалізовано на користь третьої особи - ТОВ Комплекс Агромарс , - на підтвердження чого надано відповідні пояснення та докази.

Суд також звертає увагу, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 14.03.2019 у справі №818/19/16.

Оцінюючи посилання контролюючого органу на матеріали досудового розслідування, а саме: протокол допиту свідка від 30.05.2017 ( ОСОБА_1 ), суд керується ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, протокол допиту свідка не є достатнім та беззаперечним доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, у силу обставин даної справи, не є свідченням порушення позивачем податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 28.05.2019 у справі №826/14073/16.

При цьому, суд також вважає за необхідне звернути увагу, що контролюючий орган в якості підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.11.2017 у справі №357/7411/17, яким співзасновника ТОВ Беталінк - ОСОБА_1 - визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України. Проте, у вказаному вироку не встановлені обставини вчинення ТОВ Живапласт та ТОВ Беталінк відповідного правочину та вчинення фінансово-господарських операцій. Отже, даний вирок не стосується обставин укладення правочинів між ТОВ Живапласт та ТОВ Беталінк , оскільки такі обставини не досліджувались під час розгляду справи по обвинуваченню винних у вчиненні кримінального правопорушення, а тому не є належним доказом у межах спірних правовідносин.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що контролюючим органом не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ Беталінк , як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.01.2018 №9826151401 та №9926151401 є протиправними та підлягають скасуванню.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 19.04.2018 №1306, під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 524,00 грн., який підлягає присудженню на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30.01.2018 №9826151401 та №9926151401.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю Живапласт (код ЄДРПОУ 38536839, адреса: 04080, м. Кив, вул. Кирилівська, 69-В, офіс 606) документально підтверджені судові витрати у розмірі 3 524,00 грн. (трьох тисяч п`ятисот двадцяти чотирьох грн. 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок