Постанова

від 21.01.2020 по справі 640/10616/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10616/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року, суддя Погрібніченко І.М., у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "АНТОНОВ" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "АНТОНОВ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2019 року № 0000584201.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки викладені в Акті перевірки щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, позивач зазначає, що на підтвердження господарських взаємовідносин ДП "АНТОНОВ" з ТОВ "ВЕРТОЛ" (код 37615961), ТОВ "ОПТИМУМСПЕЦДЕТАЛЬ" (код 38320170), ТОВ "ТК ОПТІМА-ЕНЕРГО-СЕРВІС" (код 38801618), ТОВ "АВІА ТЕХКОНТАКТ" (код 39444367); ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (код 24510970), ним контролюючому органу під час перевірки було надано належним чином оформлені первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату, виписки банку, прибуткові ордери, картки складського обліку тощо), які складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та свідчать про реальність здійснення між ними господарських операцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ДП "АНТОНОВ" зареєстровано Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією 28.10.1997 року. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 10721050013000426. Форма власності державна. Код суб`єкта господарювання за ЄДРПОУ: 14307529.

ДП "АНТОНОВ" взято на податковий облік 18.02.1992 року ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві за № 14307529, станом на дату подання позову, перебуває на обліку в Офісі великих платників податків.

Відповідно до наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18.01.2019 року № 130 та на підставі пункту 78.1.8 статті 78 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), проведено документальну позапланову перевірку ДП "АНТОНОВ" з питань відповідності формування від`ємного значення та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2018 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 15.12.2018 року №9281575149 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 17.01.2019 року №9001202592).

За результатами вказаної перевірки, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби складено Акт "Про результати документальної позапланової перевірки ДП "Антонов" (код ЄДРПОУ 14307529) по декларації за листопад 2018 року (реєстраційний номер №9281575149 від 15.12.2018 року) з урахуванням уточнюючого розрахунку з питань відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень" від 18 лютого 2019 року № 312/28-10-42-01/14307529.

Висновками Акту перевірки встановлено порушення ДП "АНТОНОВ" п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.4 ст.200, п.201.1 та п. 201.10 ст. 201 Кодексу, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, ряд. 21 (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за листопад 2018 року у розмірі 1 659 758 гривень.

06 березня 2019 року ДП "АНТОНОВ" подано до Офісу ВПП ДФС України заперечення на акт перевірки від 18 лютого 2019 року № 312/28-10-42-01/14307529.

За результатами розгляду заперечення поданого ДП "Антонов" до акту документальної позапланової перевірки по декларації за листопад 2018 року (реєстраційний номер № 9281575149 від 15.12.2018 року) з урахуванням уточнюючого розрахунку з питань відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, Офісом великих платників податків ДФС листом від 18.03.2019 року за № 13407/10/18-10- 42-01-12 вирішено викласти зміст сторінок 46-71 акту від 18.02.2019 року №312/28-10-42-01/14307529 та в редакції згідно з Додатком.

21 березня 2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000584201, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України відповідно до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДП "АНТОНОВ" зменшено розмір бюджетного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 659 758, 00 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України №25105/6/99-99-11-04-02-25 від 31.05.2019 року скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його таким, що прийнято з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної / розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст.185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 Податкового кодексу України, пунктом 200.1 якої визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов`язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.

Таким чином, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у будь-яких попередніх податкових періодах, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами і доповненнями) (в редакції від 25.06.2016 року, чинній на час здійснення правочину) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також, відповідно до частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону №996-XIV вказує, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру; господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як убачається із матеріалів справи та зазначено в акті перевірки, перевіркою не підтверджено господарські операції між ДП "АНТОНОВ" та ТОВ "ВЕРТОЛ", ТОВ "ОПТИМУМСПЕЦЦЕТАЛЬ", ТОВ "ТК ОПТІМА- ЕНЕРГО-СЕРВІС", ТОВ "АВІА ТЕХКОНТАКТ", ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА", та зроблено висновок про те, що реалізація товарів, робіт, послуг між зазначеними СГД оформлювалась лише з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

Даний висновок податковим органом був сформований за результатами дослідження фактичного придбання позивачем у ТОВ "ВЕРТОЛ", ТОВ "ОПТИМУМСПЕЦДЕТАЛЬ", ТОВ "ТК ОПТІМА - ЕНЕРГО-СЕРВІС", ТОВ "АВІА ТЕХКОНТАКТ", ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), а саме: трансформаторів, автоматів захисту, ламп розжарювання, стрічок КВ, тканин, картону, герметику, органічного скла, гумової суміші, датчиків температури, тиску, тощо.

В акті перевірки зазначено, що не підтверджено джерело походження придбаних ТМЦ внаслідок не встановлення фактичного ланцюга постачання товару, одержаного від контрагентів позивача.

Також, в обґрунтування нереальності здійснення господарської операції між ДП "АНТОНОВ" та вказаними контрагентами в акті перевірки міститься посилання на те, що згідно зі звітами з ЄСВ за, період, що перевірявся штатна чисельність у останніх склала від 1 до 15 осіб.

Крім того, висновки нереальності здійснення господарської операції позивача з вказаними контрагентами також було зроблено на підставі даних, що містяться в Єдиному реєстрі судових рішень, а саме ухвал суду, прийнятих в рамках кримінальних проваджень передбачених за ст. 205 та 212 ККУ, з яких контролюючим органом встановлено, що:

- протягом 2014-2016 років ТОВ "ВЕРТОЛ" незаконно сформувало податковий кредит з ПДВ від підприємств з ознаками "фіктивності" та "транзитності" з вищезазначеними СГД;

- за період з 01.01.2016 року по 01.04.2017 року ПП "Автосвіт Поділля" сформувало незаконний податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати з податку на прибуток підприємства за рахунок відображення взаємовідносин з указаними фіктивними суб`єктами господарської діяльності. Свідоцтво платника ПДВ - анульоване;

- протягом 2016-2017 років ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНЖА" формувало податковий кредит з ПДВ за рахунок підприємств з ознаками "фіктивності" та являється одним з основних . замовників товарів (робіт, послуг) у зазначених підприємств;

- з 2015 року засновниками та службовими особами ТОВ "ОПТИМУМСПЕЦДЕТАЛЬ" організовано та введено в дію схему ухилення від сплати податків, яка полягає в відображені в податковій звітності та бухгалтерському обліку останнього фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами з ознаками "фіктивності".

Колегія суддів зазначає, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри порушити податкове законодавство.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Отже, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Вказана правова позиція висловлена, у постанові Верховного Суду від 24 травня 2019 року у справі №826/7423/16 (адміністративне провадження №К/9901/5073/19).

Матеріалами справи встановлено, що 10 березня 2016 року між ТОВ "АВІА ТЕХКОНТАКТ" (Продавець) та ДП "АНТОНОВ" укладено договір купівлі-продажу № 20/01, за умовами якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Товари (ТЗІ, ГТВ, вуглецеві матеріали, клеї, звязуючі, пресматеріали, смоли, технічні тканини), що перераховані в специфікаціях, видаткових накладних, рахунках та інших документах до цього Договору.

На кожну партію Товару Покупець направляє Продавцю окремий заказ, в якому визначено асортимент та кількість замовленого Товару.

Доставка товару здійснюється Продавцем після перерахування попередньої оплати в строк зазначений в специфікаціях.

Продавець здійснює поставку кожної партії товару з необхідною документацією на Товар (видаткова накладна, рахунок-фактура, оригінал паспорта якості).

Партія Товару переходить у власність Покупця після фактичної передачі Покупцю Продавцем партії Товару та підписання видаткових накладних.

На виконання вказаного договору, позивачем надано копії: податкових накладних № 9 від 09.06.2016 р., № 9 від 08.07.2016 p.; платіжного доручення № 779 від 08.06.2016 p., № 1195 від 07.07.2016 p.; рахунку-фактури № АТ-0000085 від 13.05.2016 p., № АТ-0000058 від 14.04.2016 p.; видаткової накладної № АТ-0000090 від 20.10.2016 p., № АТ-0000075 від 07.09.2016 p.; приймального акту № 1507 від 20.10.2016 p., № 1141 від 07.09.2016 p.; картки складського обліку стрічка 1-но стороння 42/50, стрічка 1-но стороння 42/25, стрічка 1-но стороння 42/100, стрічка 2-х стороння 37/30, стрічка 2-х стороння 37/50, тканина прорезин. 300В.

11 листопада 2014 року між ТОВ "ВЕРТОЛ" (Постачальник) та ДП "АНТОНОВ" (Замовник) укладено договір № 04-74-14, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Замовник прийняти та оплатити комплектуючі - вироби для літаків цивільної авіації АН-124-100 і АН-78 (Продукція), згідно зі і Специфікацією (Додаток № 1). що є невід`ємною частиною даного Договору. Загальна сума Договору складає 447 023,33 (чотириста сорок сім тисяч двадцять три грн. 33 коп., в тому числі ПДВ - 74 503, 89 грн.. (сімдесят чотири тисячі п`ятсот три грн. 89 коп.). Ціна Продукції визначається Протоколом погодження договірної ціни (Додаток № 2) в гривнях по курсу Національного Банку України на дату виставлення рахунку.

Продукція поставляється на умовах EXW (склад Постачальника), відповідно до правил 1НКОТЕРМС в редакції 2010 р. Продукція повинна бути упакована у тару (упаковку), що забезпечує її збереження під час транспортування та зберігання. Вартість тари (упаковки) входить до Вартості Продукції. Тара поверненню не підлягає.

На кожну поставку Продукції Постачальник додає наступні документ; рахунок-фактура (2 оригінали, 2 копії), податкова накладна (1 копія); паспорт на кожну одиницю Продукції.

На виконання вказаного договору, позивачем надано копії: податкових накладних № 18 від 06.10.2015 p., № 44 від 16.10.2015 р.; видаткових накладних № 707 від 18.12.2015 p., № 594 від 03.11.2015 p.; виписки банку від 06.10.2015 р. від 16.10.2015; рахунку на оплату № 524 від 24.09.2015 p., № 519 від 23.09.2015 p.; прибуткових ордерів № 239 від 22.02.2016 p., № 240 від 22.02.2016 p., № 2273 від 10.12.2015 p., № 2274 від 10.12.2015 p., № 2275 від 10.12.2015 p., № 2276 від 10.12.2015 p., № 2277 від 10.12.2015 p., № 2278 від 10.12.2015 p., № 2279 від 10.12.2015 p., № 2280 від 10.12.2015 p., № 2281 від 10.12.2015 p., № 2282 від 10.12.2015 p., № 2283 від 10.12.2015 p., № 2284 від 10.12.2015 p., № 2285 від 10.12.2015 p., № 2286 від 10.12.2015 p., № 2287 від 10.12,2015 p., № 2288 від 10.12.2015 р., № 2289 від 10.12.2015 p., № 2290 від 10.12.2015 p., № 2291 від 10.12.2015 p.; картки складського обліку ТАН-90-115-400, СМ-28-2-1, АПН-2, АЗКЗ-З, АЗКЗ-5, АЗКЗ-10, АЗК1М-25-2, ВМ, 2ВМ, ТКЕ-22П1ГБ, ТКД-12подгб, ВГ-15К-2с, ГІМ-5, ТНН-21 подг, ТКІІ-21подгм-2с, СП-1, ДП-702, ППНМ-С, ЗППВН, ППНГ-15к, 2LA409800-16.

20 листопада 2015 року між Філією Державного підприємства "АНТОНОВ" "Серійний завод "АНТОНОВ" від імені Державного підприємства "АНТОНОВ (Покупець) з однієї сторони, та ТОВ "ОПТИМУМСПЕЦДЕТАЛЬ (Постачальник) укладено Договір поставки № 393/065-15, за умовами якого Постачальник у порядку та на умовах, передбачених даним Договором, зобов`язується поставити і передати у власність (повне господарське ведення) авіаційно - технічне майно, призначене для виробництва літаків цивільної авіації Ан-148, Ан-158, Ан-32, Ан-26, Ан-124, та їх модифікацій (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити зазначений Товар відповідно до умов даного Договору.

Поставка Товару здійснюється Постачальником до місця знаходження Покупця. Базовою умовою поставки Продукції Покупцеві є поставка на умовах DDP - м. Київ, пр-т. Перемоги 100/1 (згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року, далі - правила "Інкотермс") - склад Покупця. У випадках поставки Товару на інших умовах згідно правил "Інкотермс" будуть узгодженні Сторонами в Додатковій угоді до Договору.

З поставкою Товару Постачальник зобов`язується надати Покупцеві наступні документи: рахунок фактуру; видаткову накладну; сертифікат якості заводу-виробника; товаро-транспортну накладну; сертифікат по формі FAA; експлуатаційно-технічну документацію на Товар для організації вхідного контролю (РЕ, РО) - оригінал.

На виконання вказаного договору, позивачем надано копії: податкової накладної № 9 від 26.11.2015 р.; платіжного доручення № 1553 від 26.11.2015 p.; рахунку на оплату № 31 від 20.11.2015 p.; видаткової накладної № 8 від 24.02.2016 p.; приймального акту б/н від 24.02.2016 р.; картки складського обліку (RTA-4B (RDR-4B).

Судом також встановлено, що між ТОВ "ТК ОПТІМА-ЕНЕРГО-СЕРВІС" (Постачальник) та ДП "АНТОНОВ" (Покупець) укладено наступні договори поставки:

- № 04/07 від 24.10.2016 року, за умовами якого Постачальник зобов`язується відвантажити, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти продукцію по номенклатурі, кількості, вказаний в Специфікації № 21 (Додаток №1 до договору), що є його невід`ємною частиною. Загальна сума договору на момент його укладання становить 2 079 360,00 грн з ПДВ (два мільйона сімдесят дев`ять тисяч триста шістдесят грн., 00 коп.), у тому числі ПДВ 346 560,00 грн (триста сорок шість тисяч п`ятсот шістдесят грн., 00 коп.). Оплата продукції по договору здійснюється Покупцем по узгодженим цінам відповідно до Специфікації № 1 (Додаток №1), шляхом перерахування 70% від вартості продукції з моменту отримання рахунка-фактури від Постачальника, протягом 10 банківських днів. Для отримання рахунку Покупець направляє уточнену заявку із зазначенням найменування виробів, їх кількості. Заявки на рахунок можуть бути відправленні письмовим повідомленням. Остаточний розрахунок у розмірі 30% від вартості продукції, що поставляється, здійснюється Покупцем протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення про готовність продукції до відвантаження, а також рахунка-фактури, що надається Продавцем.

На виконання вказаного договору, позивачем надано копії: податкової накладної № 143 від 19.05.2017 р.; виписки банку від 09.06.2017 р.; рахунку-фактури № СФ-0001060 від 15.05.2017 p., видаткової накладної № РН-0001466 від 19.05.2017 p.; прибуткового ордеру № 2973 від 24.05.2017 р. № 2977 від 24.05.2017 р.; картки рахунку (Розетка 2РТТ32БУН8Г14), (Розетка 2РМДТ18КПН4Г5А1); (Вилка 2РМДТ18КПН4Ш5А1); (З`єднувач ОНЦ-БС-2-32/22-Р12-2-В); (Розетка СНЦ23-4/14Р-6-В); (Розетка СНЦ23-4/14Р-8-В); (Розетка СНЦ23-7/18Р-6-А-В); (Роз`єм СНЦ23-7/22В-6-Б-В); (Розетка СНЦ23-10/22Р-6-В); (Розетка СНЦ23-41/30Р-6-В); (Кнопка ПК19В); (Автомат захисту АЗК1М-7,5-2С); (Реле ТКЕ54ПОДГБ); (Контактор ТКС60ЮДЛ); (Контактор ТКД2030ДЛ); (Кнопка КМ1-І-В); (Мікровимикач А-812К); (Реле РЕС-52Т).

- 29/06 від 29.06.2016 року, за умовами якого Постачальник зобов`язується відвантажити, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти продукцію по номенклатурі, кількості, вказаний в Специфікації № 21 (Додаток №1 до договору), що є його невід`ємною частиною. Загальна сума договору на момент його укладання становить 895 320,00 грн з ПДВ (вісімсот дев`яносто п`ять Тисяч триста двадцять грн., 00 коп.), у тому числі ПДВ 149 220,00 грн (сто сорок дев`ять тисяч двісті двадцять грн., 00 коп.). Оплата продукції по договору здійснюється Покупцем по узгодженим цінам відповідно до Специфікації № 1 (Додаток №1), шляхом перерахування 100% від вартості продукції з моменту отримання продукції на підставі рахунка-фактури від Постачальника, протягом 10 банківських днів. Для отримання рахунку Покупець направляє уточнену заявку із зазначенням найменування виробів, їх кількості. Заявки на рахунок можуть бути відправленні факсом або електронною поштою.

На виконання вказаного договору, позивачем надано копії: податкової накладної № 34 від 16.09.2016 p.; виписки банку від 16.09.2016 р.; рахунку-фактури № СФ-775 від 14.09.2016 p.; видаткової накладної № РН-0000401 від 16.09.2016 p.; прибуткового ордеру № 979 від 16.09.2016 p.; картки рахунку (Датчик кутових переміщень МУ615А).

- № 25 від 25.07.2016 року, за умовами якого Постачальник зобов`язується відвантажити, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти продукцію по номенклатурі, кількості, вказаний в Специфікації № 21 (Додаток №1 до договору), що є його невід`ємною частиною. Загальна сума договору на момент його укладання становить 894 600,00 грн з ПДВ (вісімсот дев`яносто чотири тисячі шістсот грн., 00 коп.), у тому числі ПДВ 149100,00 грн (сто сорок дев`ять тисяч сто грн., 00 коп.). Оплата продукції по договору здійснюється Покупцем по узгодженим цінам відповідно до Специфікації № 1 (Додаток №1), шляхом перерахування 70% від вартості продукції з моменту отримання рахунка-фактури від Постачальника, протягом 10 банківських днів. Для отримання рахунку Покупець направляє уточнену заявку із зазначенням найменування виробів, їх кількості. Заявки на рахунок можуть бути відправленні факсом або електронною поштою. Остаточний розрахунок у розмірі 30% буде відбуватися після отримання Покупцем повідомлення про готовність продукції до відвантаження, протягом 10 банківських днів.

Відповідно до вказаних договорів, при відвантаженні продукції Постачальник надає Покупцю оригінали документів: накладну на відпуск готової продукції; податкову накладну (копію податкової накладної Постачальник відправляє по факсу на протязі 5 днів після оплати).

На виконання вказаного договору, позивачем надано копії: податкової накладної № 35 від 16.09.2016 p., № З3 від 24.10.2016 р., № 5 від 13.10.2016 p., № 10 від 25.10.2016 p., № 7 від 28.11.2016 p., № 8 від 28.11.2016 р., № 10 від 30.11.2016 p., № 7 від 23.01.2017 p., № 6 від 23.01.2017 p., № 5 від 23.01.2017 p., № 13 від 26.01.2017 р., № 3 від 06.01.2017 p.; виписки банку від 16.09.2016 р., від 24.10.2016 р., від 06.01.2017 р.; рахунку-фактури № СФ-723 від 31.08.2016 p., № СФ-723 від 31.08.2016 p., № АТ-0000151 від 23.09.2016 p., № АТ-0000154 від 27.09.2016 p., № АТ-0000190 від 09.11.2016 p., № АТ-0000192 від 09.11.2016 p., № АТ-0000191 від 09.11.2016 p., № АТ-0000198 від 22.11.2016 p., № АТ-0000228 від 27.12.2016 p., № СФ-1014 від 01.12.2016 p.; видаткової накладної № РН-0000580 від 30.12.2016 p., № РН-0000580 від 30.12.2016 p., № АТ-0000086 від 18.10.2016 p., № АТ-0000093 від 18.11.2016 p., № АТ-0000096 від 19.11.2016 p., № АТ-0000101 від 26.12.2016 р., № АТ-0000097 від 19.12.2016 р., № АТ-0000102 від 26.12.2016 p., № 79 від 14.06.2017 p., № 80 від 14.06.2017 p., № 4 від 24.01.2017 p., № 46 від 16.03.2017 p., № РН-0000016 від 24.01.2017 p.; прибуткового ордеру № 423 від 23.01.2017 р., № 423 від 23.01.2017 p., № 3562 від 16.06.2017, № 3561 від 16.06.2017, № 1652 від 20.03.2017, № 476 від 25.01.2017; картки рахунку (Датчик температури П-77 ВАР.З), (Датчик температури П-77 ВАР.З), Капролон В МАРКА А ПАБ 150 500X500), (Герметик УЗОМЕС-5М), (Герметик ВІТЕФ-1НТ), (Клей ВКР-16), (Поліамід ПА 610), (Клей КР-5-18), (Рукавички 420), (Оргскло А0-120 4), (Оргскло А0-120 12), (Оргскло СО-120-А 24), (Оргскло AO-120 6), (Оргскло СО-95-А 3), (Оргскло AO-120 10), (Гумова суміш НО-68НТА), (Датчик тиску МД-250Т), (Датчик П-104); платіжного доручення № 2163 від 13.10.2016 p., № 2306 від 25.10.2016 p., № 2646 від 28.11.2016 p., № 2648 від 28.11.2016 p., № 2647 від 28.11.2016 p., № 2672 від 29.11.2016 p., № 143 від 23.01.2017 p., № 147 від 23.01.2017 p., № 147 від 23.01.2017 p., № 146 від 23.01.2017 p., № 169 від 25.01.2017 p.; приймального акту № 1455 від 18.10.2016 p., № 1784 від 18.11.2016 p., № 2343 від 19.12.2016 p., № 2536 від 26.12.2016 p., № 2358 від 19.12.2016 p., № 2358 від 19.12.2016 p., № 2539 від 26.12.2016 p., № 496 від 24.01.2017 p.;рахунку на оплату № 3 від 10.01.2017 p., № 9 від 13.01.2017 p., № 8 від 13.01.2017 р.

31 жовтня 2016 року між ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА" (Постачальник" та ДП "АНТОНОВ" (Замовник ) укладено наступні договори:

- № 3110 від 31.10.2016 року, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Замовник прийняти та оплатити комплектуючі вироби для літаків цивільної авіації АН-124-100, далі по тексту "Продукція", згідно зі Специфікацією № 1 (Додаток № 1) та Специфікацією № 2 (Додаток № 2), що є невід`ємними частинами даного Договору. Загальна сума Договору згідно зі Специфікацією № 1 (Додаток № 1) та Специфікацією № 2 (Додаток № 2) складає - 563 465, 71 грн., у тому числі ПДВ 20% - 93 910, 95 грн. На кожну поставку Продукції Постачальник додає наступні документи: рахунок-фактура (2 оригінали. 2 копії); видаткова накладна; паспорт на кожну одиницю Продукції, податкова накладна (1 копія);

На виконання вказаного договору, позивачем надано копії: податкової накладної № 23 від 12.01.2017 р., № 79 від 24.01.2017 p., № 40 від 27.02.2017 p.; виписки банку від 24.04.2017 р., від 24.04.2017 р., від 27.02.2017 p.; рахунку-фактури № СФ-0003296 від 01.12.2016 р., № СФ-0003296 від 01.12.2016 р., № СФ-051 від 26.01.2016 p.; видаткової накладної № РН-0000064 від 12.01.2017 p., № РН-0000139 від 24.01.2017 p., № РН-0000137 від 12.04.2017 p.; прибуткового ордеру № 291 від 17.01.2017 р., № 857 від 13.02.2017 р., № 2236 від 14.04.2017 р.; картки рахунку (Автомат захисту АЗК1М-2-2С), (Автомат захисту АЗК1М-3-2С), (Вимикач ВМ), (Вимикач 2ВМ), (Вимикач ЗВМ), (ТС-ЗМ-2Ж), (ТС-ЗМ-ЗЗЕЛ), (Перемикач ЗПНМ), (Кнопка 2КР), (Реле ТКЕ22ГІ1ГБ), (Запобіжник ПМ-5), (Перемикач ППМ), (Перемикач ЗППМ), (Контактор ТКД2030ДЛ), (Реле ТКЕ54ПОДГ), (Контактор ТКС60ЮДЛ), (АЗКЗ-З), (АЗКЗ-10), (ТС-5М), (ТС-5М-1КР), (ТС-5М-2Ж), (Автомат захисту АЗКЗ-5), (Контактор ТКД12ПОДГ), (Автомат захисту АЗКЗ-20), (Автомат захисту АЗКЗ-15), (Запобіжник ІІМ-2), (Запобіжник ПМ-15), (Контактор ТКС2030ДЛ), (Контактор ТКД503ДТ), (Контактор ТКС40ЮДЛ), (Контактор ТКД20ЮДГ), (Контактор ТКД503ДОД), (Контактор ТКД203ДОД), (Контактор ТКД233ДОД), (Контактор ТКДІОЗДОД),(Контактор ТКД50ЮДЛ), (Контактор ТКД511ДОД), (Контактор ТКСЮЮДЛ), (Контактор ТКС201ДОД), (Перемикач ЗПНМ), (Амортизатор АПН-2), (Рама РМ-БРЗУ115ВО), (Датчик П-104).

- № 19 від 19.04.2017 року, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Замовник прийняти та оплатити комплектуючі вироби для літаків цивільної авіації АН-124-100, далі по тексту "Продукція", згідно зі Специфікацією № 1 (Додаток № 1) та Специфікацією № 2 (Додаток № 2), що є невід`ємними частинами даного Договору. Загальна сума Договору згідно зі Специфікацією № 1 (Додаток № 1) та Специфікацією № 2 (Додаток № 2) складає - 137 591 грн. 06 коп. (сто тридцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто одна грн. 06 коп.), у тому числі ПДВ 20% - 22 931 грн. 84 коп. (двадцять дві тисячі дев`ятсот тридцять одна грн. 84 коп.). На кожну поставку Продукції Постачальник додає наступні документи: рахунок-фактура (2 оригінали. 2 копії); видаткова накладна; паспорт на кожну одиницю Продукції; податкова накладна (подається в електронному вигляді).

На виконання вказаного договору, позивачем надано копії: податкової накладної: № 2 від 01.03.2017 р., № 50 від 30.03.2017 р., № 89 від 13.03.2017 p., № 133 від 20.04.2017 р., № 135 від 20.04.2017 p., № 160 від 25.04.2017 p., № 32 від 24.05.2017 р., № 54 від 15.05.2017 p.; виписки банку від 01.03.2017 р., від 30.03.2017 р., від 24.04.2017 р., від 29.05.2017 р., від 29.05.2017 р., від 29.05.2017 р. від 24.05.2017 р., від 29.05.2017 р.; рахунку-фактури № СФ-012 від 11.01.2017 p., № СФ-114 від 16.02.2017 p., № СФ-0003296 від 01.12.2016 р., № СФ-0000998 від 19.04.2017 p., № СФ-0000998 від 19.04.2017 p., № СФ-0000998 від 19.04.2017 p., № СФ-115 від 16.02.2017 p., № СФ-0000998 від 19.04.2017 p.; видаткової накладної № РН-0000151 від 20.04.2017 p., № РИ-0000663 від 13.03.2017 p., № РН-0001218 від 20.04.2017 p., № РН-0000344 від 16.08.2017 p.; прибуткового ордеру № 2298 від 20.04.2017 р., № 5622 від 02.10.2017 р., № 2221 від 13.10.2017 р., № 1945 від 03.04.2017 р., № 2404 від 26.04.2017 р., № 2402 від 26.04.2017 р., № 2490 від 27.04.2017 р., № 4686 від 17.08.2017 р., № 4695 від 17.08.2017р., № 2835 від 18.05.2017 р.; видаткової накладної № РН-0000203 від 29.05.2017 p., № РН-0000136 від 12.04.2017 p., № РН-0001225 від 20.04.2017 p., № РН-0001261 від 25.04.2017 p., № РН-0000257 від 29.06.2017 p., № РН-0001359 від 15.05.2017 p.; картки рахунку (Вимірювальний комплекс реле тиску ИКДРДА400-290-0), (Вимірювальний комплекс реле тиску ИКД27ДФ-0,6), (Вимірювальний комплекс реле тиску ИКД27ДФ-1,0), (Вимірювальний комплекс реле тиску ИКДРДФ-0,1-0,05-0), (Вимірювальний комплекс ИКД27ДА830), (Датчик аеродинамічних кутів ДАУ-72-1), (Сигналізатор тиску СДА-260), (Сигналізатор тиску СДА-260), (Вогнегасник ОР1-2-20-30 хладон), (ПМ-2), (Контактор ТКД511ДОД), (Автомат захисту АЗК1М-7,5-2С), (Запобіжник ПМ-150), (Розетка РВН1-5-2Г1), (З`єднувач РВН2-5-1Г7В), (Вилка РВН2-5-1Ш7В), (Електромагнітний клапан ЕКР-3), (Реле ТКЕ52ПД1), (Шасі СОВШ-2), (Блок управління та контролю інтерцепторами БУКИ-400), (Блок управління та контролю закрилками БУКЗ-400), (Перемикач 2ПНГ-15К).

Таким чином, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, первинних та інших документів щодо взаємовідносин позивача та його контрагентів оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Разом з тим, товар придбаний у вказаних контрагентів було використано позивачем в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, про що свідчать надані копії прибуткових ордерів та картки складського обліку, які підтверджують видачу товару, придбаного у вказаних вище контрагентів у виробництво.

Спірні господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача. Вказані первинні документи досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки. Наявність таких документів відповідачем не заперечувалась.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності в податковій накладній обов`язкових реквізитів.

Також, як убачається із матеріалів справи, момент здійснення вищезазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "ВЕРТОЛ", ТОВ "ОПТИМУМСПЕЦДЕТАЛЬ", ТОВ "ТК ОПТІМА-ЕНЕРГО-СЕРВІС", ТОВ "АВІА ТЕХКОНТАКТ", ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА", останні були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі у відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації особи платником податку на додану вартість до моменту анулювання свідоцтва, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагентів позивача умов необхідних для ведення відповідної господарської діяльності з обсягом товару у відповідні строки, зокрема, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, як на підставу для відмови в позові, обґрунтовано судом відхиляються, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Крім того, колегія суддів зазначає, податковий орган не наділений повноваженнями встановлювати в акті перевірки суб`єкта господарювання нікчемність або недійсність укладених з контрагентами договорів, оскільки необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

На підтвердження фактичного виконання зазначених операцій з контрагентами платником подано первинні документи, які мають усі необхідні реквізити первинного документу, оцінивши ці докази, колегія суддів вважає, що вони відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, первинні документи відповідають вимогам встановленим чинним законодавством, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентами.

Також, судова колегія зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Разом з тим, чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи (поставляють йому товари, надають послуги). На момент укладення та виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та внесені в установленому порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття своїх рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №817/149/17 та від 29 березня 2018 року у справі №813/2758/16.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом ні в суді першої , ні в суді апеляційної інстанції не подано доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Отже, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Посилання відповідача на те, що контрагенти позивача фігурують у матеріалах досудових розслідувань, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат чи податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для платника.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Отже, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

Крім того, колегія суддів зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанції, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб контрагента позивача відсутня.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій по ланцюгу постачання зводяться до переоцінки обставин у справі та є безпідставними, оскільки не можуть бути доказом невиконання договірних зобов`язань саме контрагентами позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №808/2090/14.

Таким чином, висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях. Контролюючий орган при вирішенні справи не обґрунтовував позицію щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість безтоварністю вищевказаних господарських операцій та не довів суду шляхом надання належних, достовірних та достатніх доказів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача викладені в акті перевірки не спростовують реальність господарських операцій позивача з його контрагентом.

Таким чином, позивачем правомірно віднесено суму ПДВ 1 659, 758, 00 грн. до складу від`ємного значення за листопад 2018 року по взаємовідносинам з ТОВ "ВЕРТОЛ", ТОВ "ОПТИМУМСПЕЦДЕТАЛЬ", ТОВ "ТК ОПТІМА- ЕНЕРГО-СЕРВІС", ТОВ "АВІА ТЕХКОНТАКТ", ТОВ "ПРОМЕЛЕКТРОНІКА",а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 березня 2019 року №0000584201.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Повний текст виготовлено: 21 січня 2020 року.