Ухвала

від 21.01.2020 по справі 826/17051/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2020 року

Київ

справа №826/17051/16

адміністративне провадження №К/9901/36157/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2019 у справі №826/17051/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Страхове Агенство до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про зобов`язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019.

З касаційної скарги вбачається, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019 у задоволенні клопотання ДФС про звільнення від сплати судового збору відмовлено та вказано про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків. Апеляційний суд визнав неповажними наведені апелянтом причини пропуску строку з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційним судом встановлено, що апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 14.05.2019 подано 21.08.2019 , тобто після спливу строку на апеляційне оскарження. При цьому, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019, апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2019 апеляційну скаргу повернуто, оскільки недоліки апеляційної скарги усунуто не було.

Апеляційний суд вказав, що зазначені ДФС причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки будь-яких пояснень та доказів, які б підтверджували б поважність пропуску строку для подачі апеляційної скарги наведено не було.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції ДФС подало заяву про усунення недоліків, до якої додано платіжне доручення про сплату судового збору . В той же час, пояснень та доказів щодо причин пропуску строку звернення до суду знову не надано.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. В той же час, апелянт лише надав докази сплати судового збору, проте, жодним чином не пояснив та не надав підтверджень поважності пропуску строку на апеляційне оскарження. У зв`зку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги ухвали від 03.09.2019 в частині необхідності надання доказів, які підтверджували б поважність пропуску строку для подачі апеляційної скарги, виконано не було.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки об`єктивною перешкодою у доступі до правосуддя, а також у реалізації гарантованого Конституцією України права на апеляційне оскарження судових рішень, слугувала саме відсутність належного фінансування. Наголошено, що при поданні апеляційної скарги і вперше, і вдруге відповідачем проявлено сумлінне ставлення до наявних у нього прав та обов`язків і вчинено усі залежні від нього дії для своєчасного оскарження судового рішення в апеляційному порядку. Повернення апеляційної скарги не позбавляє сторону права на повторне звернення до суду після усунення недоліків, які стали підставою для її повернення. Скаржник звертає увагу на те, що реорганізація районних ДПІ призвела до великого завантаження юридичного управління Головного управління ДФс у м. Києві.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду, оскільки відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. В даному випадку підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало саме те, що скаржник у строк, визначений судом, не усунув недоліки апеляційної скарги в частині надання пояснень та доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження є безпідставними. Доводів про те, що на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом подавалась така заява, касаційна скарга не містить.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки скаржником не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із повідомленням поважних підстав для поновлення такого строку.

Поряд суд касаційної інстанції зазначає, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Щодо доводів скаржника, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2019 у справі №826/17051/16.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду