Постанова

від 21.01.2020 по справі 16/234

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2020 р. Справа№ 16/234

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Кубей В.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга-ЛТД

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 23.09.2019

у справі №16/234 (суддя Джарти В.В.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга-ЛТД

на дії та бездіяльність посадових осіб Солом`янського районного

відділу державної виконавчої служби у м. Київ

Головного територіального управління юстиції у м. Києві

із зобов`язанням вчинити певні дії

у справі №16/234

за позовом Комунального підприємства Дирекція з управління

Солом`янської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга-ЛТД

про стягнення 34 554,05 грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №16/234 в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга-ЛТД на дії та бездіяльність посадових осіб Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві із зобов`язання звільнити з-під арешту майно - відмовлено.

Не погоджуючись із згаданою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю Ліга-ЛТД оскаржило її в апеляційному порядку, подавши до суду дві апеляційній скарги, які є аналогічними за своїм змістом (в описовій, мотивувальній та прохальній частинах) та відрізняються лише вихідним номером та датою, тому апеляційний суд вважав за доцільне розглядати їх як одну апеляційну скаргу. За текстом вказаних апеляційних скарг апелянт просив скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким визнати незаконними дії та бездіяльність посадових осіб Солом`янського районного відділу державної виконавчої Головного територіального управління юстиції у м. Києві із зобов`язанням звільнити з-під арешту та заборони відчуження належного ТОВ Ліга-ЛТД майна, яке обтяжено на підставі постанови № 170082108 від 03.02.2010. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржувана ухвала постановлена за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильного застосування вимог матеріального права. За твердженнями апелянта, суть його скарги зводиться до порушення прав, свобод та інтересів скаржника, зокрема, діями та бездіяльністю державного виконавця та/або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, які протиправно своєчасно не зняли арешту з майна та позбавили скаржника можливості володіти, розпоряджатись та користуватись своєю власністю, набутою у визначеному законом порядку. На переконання апелянта, приймаючи рішення про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції застосував приписи Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка діяла станом на 03.10.2010), зокрема, ст. 37 цього Закону, згідно якої чинність арешту майна боржника припиняється у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби). З огляду на наведене зроблено висновок, що у Солом`янського ВДВС не було обов`язку звільнити в 2019 році майно з-під арешту. На думку апелянта, наданим ним доказом доведено, що посадовими особами Солом`янського ВДВС визнано факт закінчення виконавчого провадження, адже відсутні відкриті виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно. При цьому докази щодо виконання скаржником рішення у даній справі не входять до предмету доказування в межах розгляду його скарги, адже скарга стосується бездіяльності посадових осіб Солом`янського ВДВС та не зняття арешту з майна боржника за відсутності відкритого виконавчого провадження понад 9-ти років. Доведеним фактом апелянт вважав знищення виконавчого провадження, а отже й відсутніми правові підстави для примусових дій Державної виконавчої служби щодо арешту майна, яке підлягає звільненню з-під арешту постановою державного виконавця, який цей арешт наклав тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 21.01.2020 з`явились представники відповідача (скаржника) та Державної виконавчої служби, представник позивача не з`явився не зважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали про призначення розгляду справи, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, відтак апеляційний суд вважав за доцільне справу розглядати за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Представники відповідача (скаржника) в даному судовому засіданні апеляційної інстанції надали пояснення, в яких підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати незаконними дії та бездіяльність посадових осіб Солом`янського районного відділу державної виконавчої Головного територіального управління юстиції у м. Києві із зобов`язанням звільнити з-під арешту та заборони відчуження належного ТОВ Ліга-ЛТД майна, яке обтяжено на підставі постанови № 170082108 від 03.02.2010.

Представник Державної виконавчої служби в судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив проти апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, відтак оскаржувану ухвалу як законну та обґрунтовану залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників відповідача (заявника) та представника Державної виконавчої служби, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2009 у справі № 16/234 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга ЛТД на користь Комунального підприємства Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Солом`янської районної у м. Києві ради 25 730,43 грн. основного боргу, 6 4653,10 грн. пені, 2 348,52 грн. видатків по сплаті за землю, 345,54 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

30.12.2009 на виконання цього рішення, яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2009 та набрало законної сили 14.12.2009, Господарським судом міста Києва видано наказ.

30.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга ЛТД на дії та бездіяльність посадових осіб Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві та зобов`язання вчинити певні дії.

За змістом ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як вбачається з наданого скаржником листа Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві № 17082108/13 від 25.04.2019, направленого скаржнику у відповідь на адвокатський запит, на виконанні у Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу № 16/234 Господарського суду міста Києва від 30.12.2009.

На виконання зазначеного виконавчого документа державним виконавцем 03.02.2010 було відкрито виконавче провадження ВП № 17082108 за цим наказом. Матеріали справи на спростування цього жодних доказів не містять, скаржником також вказаних обставин не спростовано.

Надалі, за змістом листа № 17082108/13 від 25.04.2019, 30.12.2010 на підставі п.10 ч.1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, яка діяла станом на 30.12.2010) державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а виконавчий документ разом із матеріалами виконавчого провадження направлено до ВДВС Дніпровського РУЮ у місті Києві для подальшого виконання.

Проте Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на запит скаржника 25.04.2019 надано відповідь за № 19991, згідно якої матеріали виконавчого провадження ВП № 17082108 на адресу вказаного відділу не надходили.

Звертаючись із вищезгаданою скаргою до суду, скаржник посилався на порядок зняття арешту на підставі ст. 59 Закону України Про виконавче провадження . Як вище згадувалось, вважаючи доведеним факт відсутності матеріалів виконавчого провадження, бездіяльність ВДВС щодо не зняття арешту з майна вважав неправомірною. Оскільки, на думку скаржника, стягувач протягом десяти років не звертався до ВДВС та до боржника з приводу виконання рішення у цій справі, фактично можна стверджувати про відсутність у стягувача будь-яких вимог до боржника.

Як встановлено матеріалами справи в межах розгляду даної скарги, 12.04.2010 реєстратором Державним підприємством Інформаційний центр Міністерства юстиції України внесено запис про арешт нерухомого майна (невизначене майно, все майно) Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга ЛТД на підставі постанови № 17082108 від 03.02.2010.

За приписами ст. 24 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на 03.02.2010) державний виконавець вправі постановою про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (в редакції станом на 30.12.2010) виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, зокрема, направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

При цьому, у разі закінчення виконавчого провадження згідно ст. 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби, припиняється чинність арешту майна боржника (ч. 1 ст.38 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції, що діяла станом на 30.12.2010)).

Тобто, при направленні виконавчого документа за належністю до іншого органу ДВС накладений на майно арешт не припиняє чинності.

Враховуючи направлення матеріалів виконавчого провадження № 17082108 за належністю до Дніпровського ВДВС, у Солом`янського ВДВС не було обов`язку звільняти з-під арешту майно скаржника.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини (ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження (у діючій редакції) є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування. Обставини, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними (ст.ст. 78, 79 ГПК України) є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Проте скаржником не надано суду жодних доказів на підтвердження факту виконання рішення суду в цій справі, його посилання на відсутність звернень стягувача, як на підтвердження відсутності у стягувача вимог, є безпідставними та не підтвердженими належними доказами.

Таким чином, встановивши відсутність доведених підстав для звільнення майна з-під арешту, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що вимоги скаржника про визнання бездіяльності посадових осіб Солом`янського ВДВС неправомірною та зобов`язання їх звільнити майно скаржника з-під арешту не підлягають задоволенню, адже скаржником не доведено факту порушення Солом`янським ВДВС його прав, як боржника у виконавчому провадженні, щодо не звільнення майна з-під арешту.

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що виконавче провадження ВП № 17082108 фактично є втраченим, а тому скаржник, як боржник, не позбавлений права звернутись до Солом`янського ВДВС із заявою про відновлення втраченого виконавчого провадження, в межах якого встановити наявність підстав для звільнення свого майна з-під арешту.

Оскільки за змістом визначеного ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження вичерпного переліку підстав зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, арешт з майна скаржника не може бути знято, останнього не позбавлено права звернутись до суду з позовом про зняття арешту, адже згідно ч. 5 вказаної статті у всіх інших випадках арешт може бути знято за рішенням суду.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийняття судом оскаржуваної ухвали у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, ухвала місцевого суду є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду апеляційний господарський суд не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні (ухвалі) висновків.

Керуючись ст.ст. 255, 269-270, 275-276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ліга-ЛТД залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №16/234 - без змін.

Матеріали справи № 16/234 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.01.2020

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Є.Ю. Пономаренко

А.О. Мальченко