Ухвала

від 20.01.2020 по справі 5/80-б

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

Від "21" січня 2020 р. м. Житомир Справа № 5/80-Б

Господарський суд Житомирської області у складі судді Макаревича В. А. за участі секретаря судового засідання Шарана Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Відкритого акціонерного товариства "Льонотекс" №02-13/лт/57 від 24.07.2019 до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) про стягнення 312 781,17 грн заборгованості за користування орендованим майном та видачу відповідного наказу; розірвання договору оренди будинку від 15.05.2003, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та ЗАТ "Житомирський льонокомбінат" (правонаступник - ВАТ "Льонотекс") та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повернути ВАТ "Льонотекс" орендоване майно, а саме: будівлю адміністративного корпусу - літ.А, загальна площа 3227,4 м. кв., балансова вартість 893 660,53 грн, що розташована за адресою: 10025, м. Житомир, вул. Баранова (Сергія Параджанова), 125 за актом приймання - передачі та видачу відповідного наказу у межах справи №5/80-Б

За заявою Акціонерно-комерційного банку "Укрсоцбанк" в особі Житомирської обласної філії АКБ "Укрсоцбанку" (м. Житомир)

Відкритого акціонерного товариства "Житомирське АТП-11855" (м. Житомир)

До боржника Відкритого акціонерного товариства "Льонотекс" (м. Житомир)

про визнання банкрутом

За участі представників:

- від позивача: Кошліченко В.С., дов. б/н від 02.01.2020 - представник позивача ВАТ«Льонотекс»; Пилипенко М.М. - ліквідатор;

- від відповідача: Хіміч С.М., дов. №14/10 від 02.01.2020 - представник Військової частини НОМЕР_1 ;

- від Прокуратури Житомирської області: Рудченко М.М., службове посвідчення №038664 від 11.01.2016;

Вільні слухачі: Денисенко О.М., ОСОБА_1 ;

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №5/80-Б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Льонотекс" (м.Житомир).

25.07.2019 до господарського суду надійшла заява ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Льонотекс" Пилипенко М.М. до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 312781,17 грн заборгованості за користування орендованим майном, розірвання договору оренди будинку №б/н від 15.05.2003, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та ЗАТ "Житомирський льонокомбінат" та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повернути ВАТ "Льонотекс" орендоване майно, а саме: будівлю адміністративного корпусу - літ.А, загальна площа 3227,4 м. кв., балансова вартість 893660,53 грн, розташованої за адресою: 10025, м. Житомир, вул. Баранова (Сергія Параджанова), 125 за актом приймання-передачі.

Частиною 6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому слід зазначити, що 21.10.2019 набрав чинностіКодекс України з процедур банкрутства.

У відповідності п.2Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутстваЗакон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"втратив чинність.

Відповідно до ч. 1 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частина 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до банкрута.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"мають пріоритет у застосуванні щодо інших законодавчих актів. За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення спорів з майновими вимогами, заявленими до боржника, в т.ч. про визнання недійсними правочинів, є те, що вони розглядаються господарським судом у межах справи про банкрутство, що узгоджується із загальною спрямованістюЗакону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (постанова Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №910/10829/17).

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом у межах справи про банкрутство.

Ухвалою суду від 19.08.2019 (суддя Костриця О.О.) заяву ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Льонотекс" Пилипенко М.М. до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 312 781,17 грн заборгованості за користування орендованим майном, розірвання договору оренди будинку №б/н від 15.05.2003, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та ЗАТ "Житомирський льонокомбінат" та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повернути ВАТ "Льонотекс" орендоване майно прийнято до розгляду та відкрито провадження щодо розгляду даної заяви у межах справи №5/80-Б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Льонотекс"; ухвалено здійснювати розгляд заяви ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Льонотекс" Пилипенко М.М. до Військової частини НОМЕР_1 за правилами загального позовного провадження

Ухвалою суду від 17.09.2019, серед іншого, суддею Макаревичем В.А. прийнято до свого провадження заяву ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Льонотекс" Пилипенко М.М. до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 312 781,17 грн заборгованості за користування орендованим майном, розірвання договору оренди будинку №б/н від 15.05.2003, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та ЗАТ "Житомирський льонокомбінат" та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повернути ВАТ "Льонотекс" орендоване майно у межах справи №5/80-Б про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Льонотекс".

Ухвалою суду від 09.12.2019 було відкладено в підготовчому засіданні розгляд позовної заяви Відкритого акціонерного товариства "Льонотекс" №02-13/лт/57 від 24.07.2019 до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) про стягнення 312 781,17 грн заборгованості за користування орендованим майном та видачу відповідного наказу; розірвання договору оренди будинку від 15.05.2003, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та ЗАТ "Житомирський льонокомбінат" (правонаступник - ВАТ "Льонотекс") та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 повернути ВАТ "Льонотекс" орендоване майно, а саме: будівлю адміністративного корпусу - літ.А, загальна площа 3227,4 м. кв., балансова вартість 893 660,53 грн, що розташована за адресою: 10025, м. Житомир, вул. Баранова (Сергія Параджанова), 125 за актом приймання - передачі та видачу відповідного наказу у межах справи №5/80-Б на "12" листопада 2019 р. о 15:30 год.

У судовому засіданні представник ВАТ "Льонотекс" Кошліченко В. С. підтримав подану позовну заяву у повному об`ємі та повідомив, що всі докази, які підтверджують правову позицію заявника подано до матеріалів справи, інших доказів немає. У судовому засіданні 12.11.2019 зазначив про відсутність доказів передачі орендованого майна відповідачу, а саме: будівлі адміністративного корпусу - літ.А, загальна площа3227,4 м. кв., балансова вартість 893 660,53 грн за актом приймання-передачі. На запитання суду повідомив, що нотаріального посвідчення договору оренди не було, оскільки чинне на момент укладення договору законодавство не передбачало в цьому необхідності. Зазначив, що у 2007 році ЗАТ "Житомирська льняна мануфактура" зверталось до суду про розірвання договору оренди, повернення орендованого майна та стягнення 35 650 грн заборгованості та відповідно ухвалою від 03.06.2008 у справі №№5/1496 Господарський суд Житомирської області у зв`язку з тим, що позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, залишив без розгляду позовну заяву Закритого акціонерного товариства "Житомирська льняна мануфактура" (м. Житомир) до відповідачів: 1. Військової частини НОМЕР_1 (м. Житомир), 2. Північного регіонального управління Державної прикордонної служби ДПС України (м. Житомир) про розірвання договору, оренди, звільнення і повернення орендованого приміщення та стягнення боргу по орендній платі в сумі 35 650,00 грн.

Представник Військової частини НОМЕР_1 проти позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві. Повідомив, що, на його думку, на даний момент майно ВАТ "Льонотекс" продано, а тому, позивач не є власником спірного майна. Зазначив, що договір нотаріально не посвідчувався, приміщення будівлі адміністративного корпусу - літ.А, загальна площа 3227,4 м. кв. дійсно використовується для власних потреб Військовою частиною НОМЕР_1 з травня 2003 року. Проте йому невідомо про факти здійснення оплати Військовою частиною НОМЕР_1 за орендоване майно. Повідомив, що ніхто не ставив питання про передачу військовою частиною будівлі адміністративного корпусу власнику. Зазначив, що у січні 2016 до військової частини звернувся арбітражний керуючий Серебряков О.В. з проханням укласти договір оренди приміщення та вирішити питання оплати за оренду майна. В подальшому стосовно оренди майна до військової частини звертались арбітражні керуючі Ярмола О.Ю. та Шведюк Л.П., а згодом і ліквідатор ВАТ "Льонотекс" Пилипенко М.М., проте на сьогоднішній день питання умов оренди спірного майна сторонами не узгоджено з причин, які зазначені у відзиві на позовну заяву. Звернув увагу на те, що відсутні будь-які докази отримання військовою частиною будівлі адміністративного корпусу за актом приймання - передачі; платежі Військовою частиною НОМЕР_1 з травня 2003 року за оренду будівлі адміністративного корпусу не здійснювалися, будь - яких доказів на виконання умов договору оренди стосовно оплати за орендоване майно та інших доказів немає. Надав у судовому засіданні 12.11.2019 для огляду оригінали договору оренди будинку від 15.05.2003, листа ВАТ "Льонотекс" №02-13/лт/35 від 12.04.2019 з примірником договору оренди приміщення від 12.04.2019 та актом приймання - передачі об`єкта оренди, які були оглянуті судом, а копії зазначених документів долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.01.2020 судом було сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, з якої вбачається, що право власності на нерухоме майно зареєстровано за ВАТ "Льонотекс".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Частина 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, 15.05.2003 між Закритим акціонерним товариством «Житомирський льонокомбінат» (орендодавець) та Військовою частиною НОМЕР_1 (орендар) було укладено договір оренди будинку, згідно якого орендодавець передає, а орендар бере в довгострокову оренду наступну споруду і обладнання, з подальшим викупом, що в ній знаходиться: об`єкт, що орендується, являє собою адміністративний будинок ЗАТ «Житомирський льонокомбінат», що стоїть окремо за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, 125 загальною площею 3109 м кв. (п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору); вартість об`єкта, що орендується: залишкова 93 тис. грн. (дев`яносто три тисячі гривень) (п.1.6 договору) (а.с. 28-29, т.1).

Представник позивача у судовому засіданні повідомив, що договір оренди будинку був укладений в 2003 році та нотаріально посвідчений не був, оскільки норми чинного на момент укладання договору Цивільного кодексу не передбачали нотаріального посвідчення договору оренди.

При цьому, слід зазначити, що ухвалою господарського суду від 30.10.2000 р. було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Льонотекс» (м. Житомир).

Ухвалою господарського суду від 30.08.2001р. відкрито процедуру санації ВАТ "Льонотекс" (м. Житомир) (а. с. 157-158, т. 8).

Ухвалою господарського суду від 07.11.2002 затверджено схвалений комітетом кредиторів і погоджений ФДМУ план санації ВАТ "Льонотекс" за участю інвестора ТОВ "Текстиль-Імпекс" (м. Житомир) (а. с. 74, 75, т. 9).

Зазначений план санації передбачав реструктуризацію підприємства. Метою проведення реструктуризації є створення повноцінного суб`єкта підприємницької діяльності ЗАТ «Житомирський льонокомбінат» на базі виробничих фондів боржника ВАТ «Льонотекс», здатного ефективно функціонувати і здійснювати самостійно господарську діяльність виготовляти конкурентноздатну продукцію, що має стійкий попит і відповідає вимогам товарних ринків.

Реорганізація ВАТ «Льонотекс» повинна здійснюватись шляхом створення на базі виробничих потужностей ВАТ «Льнотекс» та за участю інвестора ТОВ «Текстиль-Імпекс» м. Житомир, нового суб`єкта підприємницької діяльності ЗАТ «Житомирський льонокомбінат» на умовах установчого договору (а.с. 17-67, т.9).

Згідно п. 3.2 Статуту ЗАТ «Житомирський льонокомбінат», товариство є власником , зокрема, майна, переданого йому засновниками у власність (а.с.2, т. 10).

Відповідно до акту прийому-передачі основних засобів від ВАТ «Льонотекс» у статутний фонд ЗАТ «Житомирський льонокомбінат» від 06.05.2003 передано, зокрема, адмінкорпус площею 3 695,7 м кв. (а.с.19, т. 10).

Ухвалою від 16.10.2003 р. господарський суд достроково припинив процедуру санації боржника за участю інвестора ТзОВ "Текстиль - Імпекс" у зв`язку з невиконанням плану санації, продовжив її за участю нового інвестора - ТзОВ "Металлон" (м. Київ), визнав недійсним установчий договір про заснування та діяльність ЗАТ «Житомирський льонокомбінат» в частині визначення статутного фонду товариства (розділ 2), визнав недійсним акт прийому - передачі основних засобів від ВАТ «Льонотекс» у статутний фонд ЗАТ «Житомирський льонокомбінат» від 06.05.2003 р. з додатками до нього (а.с. 218-219, т. 10).

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2004 ухвалу Господарського суду від 16.10.2003 в частині визнання недійсним установчого договору про заснування та діяльність ЗАТ «Житомирський льонокомбінат», зареєстрованого Житомирською міською Радою за №450-ЖОЮ від 16.12.2002 в частині визнання статутного фонду товариства; визнання недійсним акту прийому- передачі основних засобів від ВАТ «Льонотекс» у статутний фонд ЗАТ «Житомирський льонокомбінат» з додатками до нього; зобов`язання ЗАТ «Житомирський льонокомбінат» повернути ВАТ «Льнотекс» всі основні засоби передані від ВАТ «Льнотекс» у статутний фонд ЗАТ «Житомирський льонокомбінат» на підставі акту прийому передачі основних засобів від 06.05.2003 скасовано, припинено провадження у справі в цій частині (а.с. 420-426, т.11).

Ухвалою від 21.01.2005 господарський суд затвердив схвалені комітетом кредиторів і погоджені ФДМУ зміни (нову редакцію) плану санації боржника за участю інвестора - ТОВ "Металон" ( м. Київ) (а.с. 220-221, т.12).

Пунктом 3.3 плану санації передбачено протягом трьох місяців з дати його затвердження господарським судом, створення закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) за участю боржника та інвестора з статутним капіталом 32 660 000,00 грн; при цьому, боржник отримує кількість акцій, що дорівнює 25% плюс одна акція ЗАТ, шляхом передачі у його власність в якості вкладу до статутного капіталу нерухомого майна та обладнання на суму 8 164 346,82 грн, визначену експертним шляхом (висновок експерта у додатку № 1 до плану санації) (а. с. 177 у т. 12); перелік нерухомого майна та обладнання, яке передається у власність ЗАТ в додатку № 2 до плану санації «Основні засоби ВАТ «Льонотекс» станом на 01.07.2004, які будуть передані до нового підприємства» (а. с. 178 - 201 у т. 12); інвестор отримує кількість акцій, що дорівнює 75% мінус одна акція ЗАТ шляхом сплати суми вкладу грошовими коштами та/або шляхом передачі у власність ЗАТ майна інвестора (а. с. 168 , т. 12).

Разом з тим, згідно з п.п. 3.1., 3.2., 3.3. п. 3 Засновницького договору про створення та діяльність ЗАТ «Житомирська льняна мануфактура» ) (далі - засновницький договір), укладеного 12.10.2005 р. між засновниками - ВАТ «Льонотекс» та ТОВ «Металлон», статутний капітал ЗАТ утворюється з вартості вкладів засновників, які вносяться внаслідок придбання ними акцій ЗАТ в розмірі 42 689 200,00 грн, який поділяється на 426 892 прості іменні акції, що становить 100% від розміру статутного капіталу, номінальною вартістю 100 грн кожна, які розподіляються між засновниками таким чином: боржник, розмір внеску 10672400,00 грн; кількість акцій 106 724 шт.; частка у статутному капіталі 25,0002%; інвестор, розмір внеску 32 016 800,00 грн; кількість акцій 320 168 шт.; частка у статутному капіталі 74,9998% (а. с.16 -21, т. 31).

Відповідно до акту прийому передачі майна ВАТ «Льонотекс» в оплату вартості акцій ЗАТ "Житомирська льняна мануфактура" від 14.10.2005 ВАТ "Льонотекс" передало, а Тимчасова комісія уповноважених осіб засновників ЗАТ прийняла в оплату вартості акцій Закритого акціонерного товариства майна у вигляді об`єктів нерухомості та обладнання на суму 8 893 542, 30 грн без ПДВ та на загальну суму 10 672 250,76 грн (з врахуванням ПДВ) (копія на а. с. 44 - 85 , т. 31).

У п. 4.1 Статуту ЗАТ "Житомирська льняна мануфактура", затвердженого установчими зборами ЗАТ (протокол №1 від 17.10.2005 р.), зареєстрованого державним реєстратором Житомирської міської ради 21.10.2005 за реєстровим номером 13051020000002463, зазначено, що акціонерами ЗАТ є ВАТ "Льонотекс" та ТОВ "Металлон".

Ухвалою суду від 25.03.2014 визнано недійсним Засновницький договір про створення та діяльність Закритого акціонерного товариства "Житомирська льняна мануфактура" (м. Житомир) від 12.10.2005р, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Льонотекс", м. Житомир та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металлон", м. Київ в частині передачі Відкритим акціонерним товариством "Льонотекс" (м. Житомир) до статутного капіталу Закритого акціонерного товариства "Житомирська льняна мануфактура" майнових активів загальною вартістю 10 627 250,78 грн; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська льняна мануфактура" (10025, м. Житомир, вул. Баранова, 125, код ЄДРПОУ 33864673) повернути Відкритому акціонерному товариству "Льонотекс" (10025, м. Житомир, вул. Баранова, 125, код ЄДРПОУ 00306408) майно згідно переліку, зокрема, будівлю адміністративного корпусу - літ. А (загальна площа 3227,4 м. кв.; балансова вартість 893660,53 грн).

В силу приписів ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст.785 ЦК України).

Згідно із статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одним із основних обов`язків орендаря у зобов`язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати. Такий обов`язок визначається також частиною 3 статті 18, частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтею 286 Господарського кодексу України.

Ч.1 ст.770 Цивільного кодексу України передбачає, що уразі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Відповідач не заперечив, що будівля адміністративного корпусу - літ. А (загальна площа 3227,4 м. кв.) за адресою: 10025, м. Житомир, (колишня назва вул. Баранова) вул.Сергія Параджанова , 125 не була повернута відповідачем власнику та перебуває у його користуванні.

Відтак, судом встановлено, що власником будівлі адміністративного корпусу - літ. А (загальна площа 3227,4 м. кв.за адресою: 10025, м. Житомир, (колишня назва вул. Баранова) вул.Сергія Параджанова , 125 є Відкрите акціонерне товариство "Льонотекс" (м. Житомир), до якого перейшли права та обов`язки наймодавця за договором оренди будинку від 15.05.2003, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Житомирський льонокомбінат» та Військовою частиною НОМЕР_1 . Тому судом відхиляються твердження відповідача про безпідставність вимог власника майна ВАТ "Льонотекс" про стягнення орендної плати за користуванням майном з підстав припинення договору оренди у зв`язку з ліквідацією ЗАТ "Житомирський льонокомбінат".

Пунктом 4.1 договору оренди будинку від 15.05.2003 передбачено, що орендна плата становить 10% від залишкової вартості будівлі в рік.

Залишкова вартість об`єкта, що орендується відповідно до п.1.6 зазначеного договору становить 93 тис. грн (дев`яносто три тисячі гривень).

У судових засіданнях представники позивача та відповідача повідомили, що орендна плата за використання орендованого майна не вносилась. Докази оплати за вказаним договором відсутні.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У позовній заяві та у судових засіданнях позивач зазначає, що заборгованість по сплаті орендної плати за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 становить 312 781,17 грн.

Здійснюючи розрахунок заборгованості орендної плати, позивач виходив з балансової вартості майна - адміністративного корпусу загальної площі 3227,4 м. кв. на суму 893 660,53 грн (10% - 89 366,05 грн), яка була визначена ухвалою господарського суду у даній справі від 25.03.2014.

При цьому, слід зазначити, що договором оренди будинку від 15.05.2003 встановлено орендну плату 10% від залишкової вартості - 93 000 грн (10% - 9 300 грн).

Відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 06.03.2019 № 47, визначено поняття залишкової та балансової вартості, а саме:

балансова вартість - сума, за якою актив обліковують у балансі після вирахування будь-якої накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення його корисності;

залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю і сумою нарахованого зносу.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників провадження у справі, судом встановлено, що сторони будь-яких доповнень чи змін до договору оренди не вносили, а тому суд дійшов висновку, що розрахунок орендної плати має бути зроблений відповідно до умов договору, тобто 10% від залишкової вартості - 93 000 грн.

Також, суд звертає увагу, що позивачем визначено період нарахування орендної плати - з 01.01.2016 по 30.06.2019 (тобто понад 3 роки).

При цьому згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З огляду на таке суд вважає за необхідне зробити власний розрахунок орендної плати, яку необхідно стягнути з відповідача. Відтак сума орендної плати, яку необхідно стягнути з відповідача становить 27 900 грн (9 300 х 3).

Щодо вимоги позивача про розірвання договору оренди необхідно зазначити таке:

Пункт 9.1 договору передбачає, що даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли один із сторін систематично порушує умови даного договору та свої зобов`язання.

Даний договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно п. 3.1 договору, термін оренди складає 50 років з моменту прийняття майна за актом приймання-передачі

Якщо жодна сторона в термін 30 днів до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонговується на термін 1 рік (п. 3.3 договору).

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Ними, зокрема, є Господарський та Цивільний кодекси України.

Так, згідно ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. Питання дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін врегульовані ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, якою встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору майна в порядку встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Статтею 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Наведений перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Обґрунтовуючи позовну вимогу про розірвання договору оренди позивач послався на порушення відповідачем умови договору щодо своєчасного внесення орендних платежів (відповідач жодного разу не здійснював оплату за оренду майном).

Між тим невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою для його розірвання у судовому порядку.

При цьому, відсутні передумови для застосування ч.2 ст.651 ЦК України, як підстави розірвання у судовому порядку договору у зв`язку з несплатою орендних платежів, оскільки ч.3 цієї статті, так само як і ст.782 ЦК України встановлює для таких випадків право на односторонню відмову від договору.

Так, статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 ГК України).

Частиною 3 ст.651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положення статті 782 ЦК України передбачають право наймодавця відмовитися від договору найму (оренди), якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як убачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача з вимогою №02-13/лт/11 від 22.01.2019 про сплату заборгованості по орендній платі та з (а.с. 30-31 т. 1).

Відповідачем було направлено лист - відповідь на вимогу позивача №14/706 від 30.01.2019 (а.с.32-33 т.1).

Відтак, суд дійшов висновку, що доказами у справі підтверджено належне повідомлення відповідача про необхідність сплати заборгованості, а тому суд вважає вимогу позивача розірвати договір оренди правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із частинами 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частинами 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частинами 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-1У суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії".). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

Основною ціллю та завданням при розгляді справи про банкрутство є захист інтересів боржника та кредиторів.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Відкритого акціонерного товариства "Льонотекс" №02-13/лт/57 від 24.07.2019 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди та повернення орендованого майна .

У відповідності до ст. 129 ГПК України сплата судового збору покладається на відповідача - Військову частину НОМЕР_1 .

Керуючись ст.ст. 20, 86, 129, 233- 235, 238, 240, 241, 256 ГПК України, ст.ст. 2, 7, 9, 58-65 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково заяву Відкритого акціонерного товариства "Льонотекс" №02-13/лт/57 від 24.07.2019 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення орендної плати, розірвання договору оренди та повернення орендованого майна.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Відкритого акціонерного товариства "Льонотекс" (10025, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 125, код 00306408) - 27 900 грн заборгованості за користування орендованим майном.

3. Розірвати договір оренди будинку б/н від 15.05.2003, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Закритим акціонерним товариством "Житомирський льонокомбінат" (правонаступник - Відкрите акціонерне товариство "Льонотекс").

4. Військовій частині НОМЕР_1 (10025, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 125, код НОМЕР_2 ) повернути та передати за актом приймання - передачі Відкритому акціонерному товариству "Льонотекс" (10025, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 125, код 00306408) орендоване майно, а саме: будівлю адміністративного корпусу - літ. А, загальна площа 3227,4 м. кв., балансова вартість 893 660,53 грн, що розташована за адресою: 10025, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова (колишня назва вул. Баранова), 125 .

5. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Відкритого акціонерного товариства "Льонотекс" (10025, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 125, код 00306408) 6 612,73 грн судових витрат.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Північно-Західного апеляційного господарського суду або через Господарський суд Житомирської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5007/.

Повний текст ухвали підписано: 23.01.2020

Суддя Макаревич В.А.

Відомість розсилки:

1 - до справи

2 - Арб. кер. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) - реком. з повідом та на електронну адресу

3 - Житомирському МЦЗ, 10005, вул. Черняховського, 105 - реком

4 - РВ ФДМУ у Житомирській області - реком.

5 - Житомирському об`єднаному УПФУ в Житомирській області 1003, м. Житомир, вул. Перемоги, 55 - реком.

6 - ПрАТ "ЕК" Житомиробленерго", 10008, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8 - реком.

7 - Житомирській ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області,10014, м. Житомир, пл. Перемоги,2 - реком.

8- ПАТ "Житомирголовпостач", 10019, м. Житомир, вул. Комерційна, 4 - реком.

9- НАК "Нафтогаз України" ДК "Газ України" (04116, м. Киїів, вул. Шолуденка, 1) - реком.

10 - прокуратурі Житомирської області (м. Житомир, вул. С. Ріхтера,11) - реком

11 - ТОВ "Газбудінвест" (79044, м. Львів, вул. Захарієвича, 2, кв. 8) реком.

12 - Міністерство юстиції України (01001, м. Київ, вул Городецького, 13) - рек.

13 - ГТУЮ у Житомирській області (10014, м. Житомир, майдан Соборний,1); - реком.

14 - Управлінню ВД Фонду соціального страхування України у Житомирській області (10014, м. Житомир, Майдан Корольова, 2) - рек.

15 - Військовій частині 1495 (10025, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 125) (рек.з повідом.)