Рішення

від 17.01.2020 по справі 912/2789/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 рокуСправа № 912/2789/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Буніна О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2789/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", 47852, Тернопільська область, Підволочиський район, с. Качанівка, вул. Застави, 100,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільське господарство "Кавунчик Плюс", 26411, Кіровоградська область, Благовіщенський район, с. Синьки, вул. Миру, буд. 37,

про стягнення 239 554,43 грн,

представники:

від позивача - Негода В.І., довіреність від 13.01.20 № б/н;

від відповідача - Штепан Н.В., ордер від 20.11.19 КВ № 452901.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", яка містить вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільське господарство "Кавунчик Плюс" про стягнення 104 790,57 грн пені, 134 763,86 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язання по Договору поставки від 01.02.2018 № 24.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки від 01.02.2018 № 24 в частині своєчасного розрахунку за отриманий товар.

Ухвалою від 08.10.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське господарство "Кавунчик Плюс" про стягнення 239 554,43 грн залишено без руху.

22.10.2019 на адресу суду з дотриманням строку, встановленим ухвалою від 08.10.2019, надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" від 17.10.2019 № б/н про усунення недоліків позовної заяви та на виконання вимог ухвали від 08.10.2019 надано суду докази направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів, а також повідомлено, що у позивача наявні оригінали всіх доданих до позову документів.

Ухвалою від 23.10.2019 відкрито провадження у справі № 912/2789/19; постановлено справу № 912/2789/19 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.11.2019 на 11:00; сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

20.11.2019 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільське господарство "Кавунчик Плюс" надійшов відзив на позовну заяву від 19.11.2019 № б/н.

20.11.2019 господарський суд розпочав підготовче провадження у справі.

Ухвалою від 20.11.2019 задоволено заяву представника відповідача від 20.11.19 про продовження строку для подання відзиву. Долучено до матеріалів справи відзив на позов від 19.11.19 № б/н. Відкладено підготовче засідання у справі № 912/2789/19 до 10.12.2019 на 11:00 год.

03.12.2019 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" надійшла відповідь на відзив від 27.11.19 № б/н (вх. № 36282 від 03.12.2019), в якій позивач зазначає, що наведені відповідачем обставини щодо неякісної продукції поставленої позивачем і скрутне становище відповідача внаслідок поставки неякісної продукції не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

10.12.2019 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" надійшло клопотання від 05.12.19 № б/н (вх. № 37247 від 10.12.2019) про проведення підготовчого засідання по справі № 912/2789/19 10.12.2019 без участі представника позивача.

10.12.2019 господарський суд продовжив підготовче засідання у справі.

Ухвалою від 10.12.2019 долучено до матеріалів справи відповідь на відзив від 27.11.19 № б/н; задоволено клопотання представника відповідача від 10.12.2019 та долучено до матеріалів справи копії письмових доказів; продовжено строк підготовчого провадження у справі № 912/2789/19 на тридцять днів; закрито підготовче провадження у справі № 912/2789/19; справу № 912/2789/19 призначено до судового розгляду по суті на 17.01.2020 на 11:00 год.

17.01.2020 господарський суд відкрив судове засідання у справі.

У судовому засіданні 17.01.2020 брали участь представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримала позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

У судовому засіданні 17.01.2020 судом досліджено докази і письмові пояснення, викладенні в заявах по суті справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

01.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільське господарство "Кавунчик Плюс" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 24 (далі - Договір) (а.с. 10-12 т. 1), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю сільськогосподарську продукцію у власність покупця згідно заявок останнього, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію.

Згідно п. 2.1. загальна ціна Договору складається із вартості всіх партій Продукції за весь період дії цього Договору, що підтверджується видатковими накладними Постачальника, підписаними уповноваженими представниками Сторін.

Зобов`язання Постачальника з поставки Продукції вважаються виконаними у повному обсязі з моменту фактичної передачі Продукції у власність Покупця та підписання видаткових накладних уповноваженими представниками Сторін (п. 2.5. Договору).

Відповідно до п. 3.1. - 3.3. Договору якість Продукції, що поставляється за Договором, має відповідати нормативним документам, а також супроводжуватися документами, що встановлюють їх якість. На кожну партію Продукції, що є предметом поставки за цим Договором, Постачальник зобов`язаний надати документи, які посвідчують відповідність Продукції вимогам стандартів та/або технічним умовам (сертифікат відповідності, санітарно-епідеміологічний висновок, якісне посвідчення). Постачальник гарантує якість Продукції, що поставляється Покупцю за цим Договором. Гарантія якості діє протягом строку, встановленого виробником Продукції.

Покупець зобов`язується при виявленні невідповідності Продукції її якісним та кількісним показникам негайно заявити про цю обставину представнику Постачальника для складання відповідного Акта (п. 5.2. Договору).

За положеннями п. 6.1. Договору розрахунок за поставлену Продукцію проводиться Покупцем по відстрочці платежу строком 14 (чотирнадцять) календарних днів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом зазначеного строку за кожну поставлену партію Продукції у сумі зазначеній у відповідній накладній.

Згідно п. 9.1. - 9.2. Договору договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, скріплення печатками і діє до 31 грудня 2018 року. Якщо за 1 (один) місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін не заявить про своє небажання продовжувати договірні відносини, Договір вважається продовженим на наступний рік, на тих самих умовах.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Відповідно до вказаного Договору позивач передав відповідачу товар (яблука) на загальну суму 1 459 743,65 грн в кількості і строки вказані у товаросупровідних документах.

Відповідач розрахувався за отриману відповідно до умов Договору сільськогосподарську продукцію (яблука), проте такі розрахунки відбулися з порушенням умов Договору щодо порядку розрахунків.

Наявність вказаних обставин підтверджено копіями Договору від 01.02.2018 № 24; накладних № 614 від 02.10.18, № 617 від 10.10.18, № 626 від 18.10.18, № 680 від 01.11.18, № 701 від 10.11.18, № 733 від 01.12.18, № 725 від 07.12.18, № 802 від 21.12.18, № 1 від 05.01.19, № 44 від 20.02.19, № 46 від 26.02.19, № 47 від 28.02.19, № 72 від 06.03.19, № 73 від 07.03.19, № 75 від 14.03.19, № 76 від 15.03.19, № 93 від 18.03.19, № 94 від 20.03.19, № 117 від 25.03.19, № 119 від 27.03.19, № 120 від 29.03.19, № 122 від 30.03.19, № 143 від 06.04.19, № 141 від 08.04.19, № 144 від 11.04.19, № 146 від 24.04.19; платіжних доручень від 23.10.2018 № 971, від 29.10.2018 № 987, від 13.11.2018 № 1032, від 03.12.2018 № 1099, від 10.12.2018 № 1138, від 22.12.2018 № 1182, від 27.12.2018 № 1201, від 03.01.2019 № 1220, від 04.01.2019 № 1231, від 29.01.2019 № 1334, від 11.02.2019 № 1376, від 13.03.2019 № 1458, від 21.03.2019 № 1494, від 04.04.2019 № 1499, від 23.04.2019 № 299, від 26.04.2019 № 305, від 03.05.2019 № 309, від 17.05.2019 № 319, від 12.06.2019 № 329, від 14.06.2019 № 337, від 21.06.2019 № 342, від 16.07.2019 № 353, від 05.08.2019 № 1584, від 08.08.2019 № 341, від 15.08.2019 № 346, від 22.08.2019 № 350, від 05.09.2019 № 375, № 379, від 13.09.2019 № 387, № 388, від 19.09.2019 № 344, від 20.09.2019 № 355, від 23.09.2019 № 1; меморіальних ордерів від 19.08.2019 № HSAV9BK9EO, від 09.09.2019 № HSAV9BM5PR (а.с. 10-99 т. 1).

Відповідач вказані обставини не заперечує.

Суд визнає вказані обставини встановленими з огляду на вірогідність наданих доказів.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступні норми права.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов`язання за договором виконав повністю, поставив відповідачу Товар.

Відповідач у відзиві зазначає, що поставка продукції відбувалась на склади відповідача згідно досягнутих домовленостей, процес прийняття продукції (яблук) займав як правило 4-5 днів, оскільки працівники відповідача самостійно перебирали яблука та неякісні повертали назад постачальнику. При цьому, постачальником неодноразово постачалась продукція неналежної якості, про що свідчать претензії третіх осіб (яким відповідач поставляв отриману продукцію). І лише після повернення частини неякісної продукції та погодження сторонами остаточної ваги, постачальник виписував видаткові накладні, на підставі яких проводилися оплати за поставлену продукцію.

В підтвердження даних обставин відповідач надає копії претензій та актів невідповідності контрагентів відповідача, а також листування електронною поштою між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сторонами у Договорі передбачено, що покупець зобов`язується при виявленні невідповідності Продукції її якісним та кількісним показникам негайно заявити про цю обставину представнику Постачальника для складання відповідного Акта (п. 5.2. Договору)

Доказів невідповідності продукції її якісним та кількісним показникам, складання відповідних актів за Договором від 01.02.2018 № 24 відповідач суду не надав.

Додані до відзиву копії накладних та актів розбіжностей по кількості/якості товару, підписаних відповідачем та його контрагентами, (а.с. 128-241 т. 1) не доводять поставку позивачем неякісної продукції, або порушення строків такої поставки.

Щодо твердження відповідача, що позивач надсилав остаточні накладні в строк від 7 до 14 днів після поставки та прийняття продукції, в підтвердження чого відповідач надає листування електронною поштою, господарський суд зазначає наступне.

Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Таким чином, роздруківка електронного листування (а.с. 244-289 т. 1) не є належним письмовим доказом.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.12.2019 № 922/788/19.

Оскільки видаткові накладні підписані представником відповідача без зауважень, господарський суд вважає такі накладні вірогідним доказом здійснення поставки товару саме в дату, яка зазначена в таких накладних.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторонами в п. 7.2. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати партії продукції більше ніж на 5 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції.

Судом перевірено поданий позивачем розрахунок штрафу в розмірі 10 % від вартості несвоєчасно оплаченої продукції, що становить 134 763,86 грн, та встановлено його арифметичну вірність.

Позивач, посилаючись на норми ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України просить суд стягнути з відповідача 104 790,57 грн пені.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивачем пеня нарахована у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення оплати.

В той же час, позивач не наводить норм закону, які б передбачали стягнення пені (неустойки) в такому розмірі та порядку за порушення зобов`язання з оплати за даним Договором. Положеннями Договору також не узгоджено порядку нарахування пені за порушення грошового зобов`язання.

Частина 6 ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, лише встановлює загальне правило щодо визначення розміру штрафних санкцій у облікових ставках Національного банку України, не встановлюючи при цьому конкретного розміру відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, стягненню з відповідача підлягає 134 763,86 грн штрафу, в частині стягнення 104 790,57 грн пені у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У відзиві на позов відповідач вказує на норми права та судову практику щодо зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

Так, відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов`язком суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Господарський суд відзначає, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої неустойки, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно до положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Господарський суд відзначає, що відповідач вказуючи на те, що внаслідок постачання позивачем неякісної продукції він опинився у скрутному фінансовому становищі перед своїми контрагентами, не доводить належними, допустимими та вірогідними доказами ні постачання позивачем неякісної продукції, ні перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі.

Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності, а здійснення поставок товару відповідачем за іншими договорами жодним чином не стосується предмету даного спору та не впливає на результат вирішення цього спору.

Об`єктивно оцінивши винятковість даного випадку, виходячи з інтересів сторін, враховуючи терміни прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідність розміру штрафу наслідкам порушення, господарський суд не вбачає підстав для зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільське господарство "Кавунчик Плюс" (26411, Кіровоградська область, Благовіщенський район, с. Синьки, вул. Миру, буд. 37; код ЄДРПОУ 41477957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" (47852, Тернопільська область, Підволочиський район, с. Качанівка, вул. Застави, 100; код ЄДРПОУ 31973651) 134 763,86 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язання по договору поставки № 24 від 01.02.2018, а також 2 021,46 грн сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень одночасно з врученням (надсиланням/видачею) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" (47852, Тернопільська область, Підволочиський район, с. Качанівка, вул. Застави, 100); Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське господарство "Кавунчик Плюс" (26411, Кіровоградська область, Благовіщенський район, с. Синьки, вул. Миру, буд. 37).

Повне рішення складено 23.01.2020.

Суддя О.Л. Бестаченко