Постанова

від 24.06.2020 по справі 912/2789/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2020 року м.Дніпро Справа № 912/2789/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антонік С.Г. (доповідач),

суддів: Іванова О.Г., Дарміна М.О.,

при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сільське господарство "Кавунчик Плюс" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2020 року, ухвалене суддею Бестаченко О.Л., повний текст якого складений 23.01.2020р. у справі № 912/2789/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", 47852, Тернопільська область, Підволочиський район, с. Качанівка, вул. Застави, 100,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільське господарство "Кавунчик Плюс", 26411, Кіровоградська область, Благовіщенський район, с. Синьки, вул. Миру, буд. 37,

про стягнення 239 554,43 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільське господарство "Кавунчик Плюс" про стягнення 104 790,57 грн. пені, 134 763,86 грн. штрафу за неналежне виконання зобов`язання по Договору поставки від 01.02.2018р. № 24.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2020р. року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільське господарство "Кавунчик Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" 134 763,86 грн. штрафу за неналежне виконання зобов`язання по договору поставки №24 від 01.02.2018, а також 2 021,46 грн. сплаченого судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, господарський суд послався на те, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки в частині поставки товару відповідачу у повному обсязі, разом з тим, відповідачем не надано доказів своєчасної оплати поставленого товару, що є підставою для нарахування штрафу в сумі 134763,86грн.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені, господарський суд послався на відсутність в договорі порядку нарахування пені за порушення грошового зобов`язання.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ СГ Кавунчик плюс звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивач поставив відповідачу неякісну продукцію, внаслідок чого відповідач опинився у скрутному матеріальному становищі, оскільки не мав можливості реалізувати цю продукцію, що є підставою для застосування ст.233 ГК України та відмови в задоволенні позову в частині стягнення штрафу.

Просить апеляційний суд вказане рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін, посилаючись на той факт, що відповідачем не заявлялося клопотання про зменшення розміру штрафу під час вирішення спору судом першої інстанції, а також на те, що останнім не доведено поставки неякісної продукції та свого скрутного фінансового становища.

Ухвалою колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2020 у справі № 912/2789/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ СГ Кавунчик плюс та розгляд справи призначено у судовому засіданні.

Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.02.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Сільське господарство "Кавунчик Плюс" (покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" (постачальником) укладено договір поставки № 24, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю сільськогосподарську продукцію у власність покупця згідно заявок останнього, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію.

Згідно з п. 2.1. Договору, загальна ціна Договору складається із вартості всіх партій Продукції за весь період дії цього Договору, що підтверджується видатковими накладними Постачальника, підписаними уповноваженими представниками Сторін.

Зобов`язання Постачальника з поставки Продукції вважаються виконаними у повному обсязі з моменту фактичної передачі Продукції у власність Покупця та підписання видаткових накладних уповноваженими представниками Сторін (п. 2.5. Договору).

Відповідно до п. 3.1. - 3.3. Договору, якість Продукції, що поставляється за Договором, має відповідати нормативним документам, а також супроводжуватися документами, що встановлюють їх якість. На кожну партію Продукції, що є предметом поставки за цим Договором, Постачальник зобов`язаний надати документи, які посвідчують відповідність Продукції вимогам стандартів та/або технічним умовам (сертифікат відповідності, санітарно-епідеміологічний висновок, якісне посвідчення). Постачальник гарантує якість Продукції, що поставляється Покупцю за цим Договором. Гарантія якості діє протягом строку, встановленого виробником Продукції.

Покупець зобов`язується при виявленні невідповідності Продукції її якісним та кількісним показникам негайно заявити про цю обставину представнику Постачальника для складання відповідного Акта (п. 5.2. Договору).

За положеннями п. 6.1. Договору розрахунок за поставлену Продукцію проводиться Покупцем по відстрочці платежу строком 14 (чотирнадцять) календарних днів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом зазначеного строку за кожну поставлену партію Продукції у сумі зазначеній у відповідній накладній.

Згідно п. 9.1. - 9.2. Договору договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами, скріплення печатками і діє до 31 грудня 2018 року. Якщо за 1 (один) місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін не заявить про своє небажання продовжувати договірні відносини, Договір вважається продовженим на наступний рік, на тих самих умовах.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (яблука) на загальну суму 1 459 743,65 грн. в кількості і строки, що вказані у товаросупровідних документах.

Відповідач розрахувався за отриману відповідно до умов Договору сільськогосподарську продукцію (яблука), проте такі розрахунки відбулися з порушенням умов Договору щодо порядку розрахунків.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача штрафу в сумі 134763,86грн. та пені в сумі 104790,57.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України , учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У даному випадку матеріалами справи доведено факт несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений товар та ці обставини не заперечуються сторонами.

Отже, господарським судом обгрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 134763,86грн.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, відповідач не заперечує проти правильності розрахунку штрафу або відсутності правових підстав для нарахування штрафу, останній не згоден з висновком господарського суду про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу.

Колегія суддів вважає доводи скаржника безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку. Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду. Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру даної санкції.

Аналіз статтей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Суд реалізує надане йому право зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки, враховуючи подані до матеріалів справи пояснення та докази, на підставі яких встановлює відповідні обставини та у разі, якщо визнає можливим зменшити неустойку, її розмір визначається судом на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обгрунтувань.

Таке зменшення не є обов`язком суду.

Ч.1 ст. 74 , ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У даному випадку, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу покладається на відповідача.

Так, під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій у зв`язку з поставкою позивачем неякісної продукції.

Однак відповідачем обставини, що можуть бути підставою для зменшення розміру штрафу не наведені, в установленому процесуальними нормами порядку не доведені, належні та допустимі докази, які підтверджують такі обставини не надані.

Як правильно встановлено господарським судом, відповідач, вказуючи на те, що внаслідок постачання позивачем неякісної продукції він опинився у скрутному фінансовому становищі перед своїми контрагентами, не доводить належними та допустимими доказами ні постачання позивачем неякісної продукції, ні перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі.

Лише посилання на претензії та акти невідповідності контрагентів відповідача не є доказом поставки неякісної продукції. Таким доказом може слугувати лише акт про виявлення невідповідності продукції її якісним та кількісним показникам, як це передбачено п.5.2 договору поставки, разом з тим, відповідачем такий акт в матеріали справи не представлений.

З огляду на недоведеність відповідачем факту існування обставин, які б стали підставою для зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу, колегія суддів доходить висновку про обгрунтовану відмову господарським судом в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу.

У зв?язку з наведеним підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сільське господарство "Кавунчик Плюс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.01.2020 року № 912/2789/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02.07.2020р.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін