Рішення

від 14.01.2020 по справі 910/12392/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2020Справа № 910/12392/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 )

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Капітал" (04050, м.Київ, вул.Мельникова, Б.18 "Б", оф. 211, код ЄДРПОУ 32496162)

про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та визнання права власності

Представники сторін:

Від позивача: Стадник Т.Р. адвокат

Від відповідача: Шитов І.Ю. адвокат

Від третьої особи: Галич І.Л. адвокат

ВСТАНОВИВ:

Сесь Андрій Володимирович, як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Капітал" (код ЄДРПОУ 32496162) із часткою у статутному капіталі 49% звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 , як учасника товариства із часткою у статутному капіталі 51%, про визнання розірваним договору купівлі-продажу частки в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Капітал" від 23.11.2005, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнання права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Капітал" у розмірі 41%, що еквівалентно 7875,00 грн за ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач свої зобов`язання за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 23.11.2005 року в частині сплати грошових коштів за придбану частку не виконала, грошові кошти у розмірі 7575,00 грн позивачу не сплатила, що за стверджуваннями позивача, є істотним порушенням умов договору, внаслідок чого останній позбавлений того, на що він розраховував при укладенні правочину, та є підставою для його розірвання, та визнання права власності на частку, що відчужена за вказаним правочином.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.09.2019 залишив позов ОСОБА_1 без руху, встановив строк для усунення недоліків позову у визначений спосіб.

20.09.2019 через канцелярію суду позивач подав заяву про усунення недоліків позову, в якій надав пояснення щодо обраного способу захисту та заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив:

- розірвати договір купівлі-продажу частки в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Капітал" від 23.11.2005, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- визнати право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Капітал" у розмірі 41%, що еквівалентно 7875,00 грн за ОСОБА_1 .

Також позивач заявив клопотання про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Капітал" (04050, м.Київ, вул.Мельникова, Б.18 "Б", оф. 211, код ЄДРПОУ 32496162) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в порядку ст. 50 ГПК України.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.09.2019 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, вирішив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 22.10.2019, залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Капітал" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Судове засідання 22.10.2019 не відбулося у зв`язку з відсутністю енергопостачання в приміщенні залу судового засідання (акт від 22.10.2019).

22.10.2019 відповідач подала до суду відзив на позовну, в якому надала пояснення щодо обставин справи та зазначила, що умовами укладеного між сторонами договору від 23.11.2005 прямо спростовано твердження ОСОБА_1 про несплату коштів, після укладення цього правочину, проводились численні загальні збори за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як учасника товариства із часткою 51% у статутному капіталі, приймались юридичні рішення, у т.ч. щодо призначення директором ОСОБА_1 , і вони були правомочними, не визнавались недійсними, заперечень щодо підстави набуття відповідачем корпоративних прав, несплати вартості частки. Зауважує, що рішенням Загальних зборів учасників ТОВ ІК Капітал , оформленими протоколом № 01-21/04 від 21.04.2017 затверджено Звіт за 2016 рік, ОСОБА_2 було виключено зі складу учасників товариства, зменшено розмір статутного капіталу товариства, розподілено частки у статутному капіталі товариства із визначенням за ОСОБА_1 . 100% розміру, затверджено нову редакцію статуту, рішенням Господарського суду Донецької області від 12.03.20018 у справі № 905/2639/17, яке набрало законної сили та було переглянуто апеляційною та касаційною інстанціями, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю, визнано усі рішення загальних зборів товариства від 21.04.2017 недійсними, також цим рішенням встановлено, що на момент прийняття оспорюваного рішення загальних зборів від 21.04.2017 ОСОБА_2 володіла 51% частки статутного капіталу ТОВ ІК Капітал . В подальшому ОСОБА_1 без урахування обставин рішення суду у справі № 905/2639/17 було вчинено дії щодо збільшення статутного капіталу, прийняття нового учасника - ТОВ Електроламповий завод Альфа , розподілено частки учасників між ОСОБА_1 та ТОВ Електроламповий завод Альфа , неодноразово здійснювалась перереєстрація товариства, продаж нерухомого майна товариства. Заявляє, що позивач посилається на обставини 2005 року, тобто за межами позовної давності, про застосування якої відповідач заявляє, і стверджує, що цей позов є спробою затягування розгляду іншої господарської справи № 910/12671/18 з метою створення перешкод у поновленні ОСОБА_2 корпоративних прав у ТОВ ІК Капітал . У задоволенні позову просилить відмовити у повному обсязі.

22.10.2019 відповідач подала до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 22.10.2019 підготовче засідання призначено на 19.11.2019.

18.11.2019 позивач через канцелярію суду подав відповідь на відзив, відповідно до змісту якої вказує про ненадання відповідачем належних доказів оплати вартості своєї частки по договору, порушення істотних умов договору та зазначає, що строк позовної давності до спірних правовідносин не застосовується, оскільки строк почався з дати пред`явлення позивачем вимоги про виконання зобов`язання.

18.11.2019 представник відповідача засобами електронного зв`язку подав до суду клопотання про продовження підготовчого провадження у справі та відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 19.11.2019 представник позивача проти продовження процесуального строку не заперечував.

Суд за заявою відповідача продовжив строк підготовчого провадження та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 10.12.2019.

09.12.2019 третя особа подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю уповноваженого представника у іншому судовому засіданні.

У судовому засіданні 10.12.2019, розглянувши наявні матеріали та клопотання третьої особи, враховуючи, що ухвалою суду від 25.09.2019 запропоновано третій особі у строк до 22.10.2019 письмові пояснення по справі відповідно до ст. 168 ГПК України, правом щодо подання яких третя особа не скористалась, та з огляду на належне повідомлення учасників справи про підготовче засідання, визначений процесуальний строк, суд залишив клопотання третьої особи без задоволення, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті спору на 14.01.2020.

09.01.2020 через канцелярію суду ОСОБА_5 подала клопотання про долучення до матеріалів справи заяви свідка від 27.12.2019.

14.01.2020 через канцелярію суду третя особа подала письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 14.01.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечувала, представник третьої особи підтримав доводи позивача.

Розглянувши клопотання про долучення доказів до справи, а саме заяви свідка ОСОБА_5 , суд залишає його без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України, оскільки клопотання подане на стадії розгляду по суті із порушенням ч. 4 ст. 88 ГПК України без пояснення щодо пропуску встановленого процесуального строку для подання доказів та заяви про його поновлення, причин неможливості подання цих доказів у підготовчому провадженні.

Подані третьою особою додаткові пояснення по справі з доданими документами суд залишає без розгляду відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України, оскільки вказані документи всупереч ч. 4 ст. 168 ГПК України, з порушенням встановленого ухвалою суду від 25.09.2019 процесуального строку та без подання до суду до закінчення цього строку (22.10.2019) заяви про його продовження.

14.01.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.240 ГПК України

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва встановив наступне:

Розпорядженням виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області за № 12701200000000621 від 18.06.2003 року було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія капітал , ідентифікаційний код юридичної особи: 32496162.

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ Інвестиційна компанія капітал , оформленим протоколом №11 від 18.11.2005, яке було прийнято за участю засновників товариства ОСОБА_1 з часткою 90% у статутному фонді та ОСОБА_6 з часткою 10% у статутному фонді, за участю запрошеною особи ОСОБА_2 , надано згоду учаснику ОСОБА_6 на продаж його частки (10%) у статутному капіталі Товариства ОСОБА_2 ; також надано згоду учаснику ОСОБА_1 на продаж частини (41%) належної йому частки у статутному капіталі Товариства ОСОБА_2 , також було вирішено вивести зі складу учасників Товариства ОСОБА_6 та введено ОСОБА_2 до складу учасників Товариства, затверджено розподіл часток у статутному фонді Товариства у наступній пропорції: ОСОБА_2 - 9435 гривень 51%; ОСОБА_1 - 9065 гривень 49%; затверджено нову редакцію статуту товариства.

23.11.2005 між громадянином ОСОБА_1 (продавець) та громадянкою ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Капітал , за умовами якого продавець передає у власність покупцеві частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Капітал у розмірі 7585 гривень, що становить 41% Статутного капіталу товариства (надалі частка ), а покупець приймає цю частку та сплачує за неї грошову суму у розмірі та в порядку визначеному договором.

Відповідно до п.2 договору, розмір Статутного капіталу (фонду) товариства становить 18500 гривень.

У п.7 договору визначено, що вартість частки становить 7585 гривень, які сплачені продавцеві повністю до підписання цього договору.

Сторони узгодили, що у п.15, що договір вважається укладеним та набирає чинності з дня підписання його сторонами.

Вказаний правочин посвідчений нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Миросєді В.М. 23.11.2005, зареєстрований в реєстрі за № 8201.

23.01.2006 державним реєстратором Виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області здійснено державну реєстрацію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Капітал (нова редакція) за номером запису 12701050002000621.

Відповідно до п.7.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Капітал (нова редакція), зареєстрованого 23.01.2006 визначено склад засновників товариства: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно п.10.1 статуту, в товаристві створюється статутний фонд в розмірі 18 500 гривень, частки засновників в статутному фонді визначено: ОСОБА_1 - 6065 гривень 49%, ОСОБА_2 - 9435 гривень 51%.

З пояснень сторін встановлено, що під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 нею було змінено прізвище на ОСОБА_2 , станом на час розгляду справи її прізвище Близнюк.

31.05.2019 та 15.12.2019 ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 вимоги про виконання зобов`язання щодо сплати грошової суми за частку у статутному фонді ТОВ ІК Капітал у розмірі 7585,00 гривень, що становить 41% статутного капіталу (фонду) товариства.

Посилаючись на порушення ОСОБА_2 своїх зобов`язань щодо сплати вартості отриманої за договором купівлі-продажу від 23.11.2005 частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Капітал , та в результаті порушення істотних умов договору, позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні правочину, позивач - ОСОБА_1 просить розірвати у судовому порядку укладений між ними договір купівлі-продажу частки від 23.11.2005 та визнати за ним право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Капітал" у розмірі 41%, що еквівалентно 7875,00 грн, тобто на частку, що була відчужена за вказаним правочином.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає положення ст. 611, 651, ч.3 ст.692 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи про виконання своїх зобов`язань, що також встановлено під час розгляду в іншій господарській справі та не заперечувалось позивачем у т.ч. під час прийняття за участю відповідача як учасниками товариства рішень загальних зборів, які є дійсними, до подання позову у цій справі.

Судом встановлено, що оскільки з переходом до відповідача прав і обов`язків щодо частки в статутному капіталі ТОВ Інвестиційна компанія Капітал на підставі укладеного з позивачем договору купівлі-продажу до нього перейшли відповідні права й обов`язки стосовно участі спільно з позивачем у діяльності та управлінні цього підприємства, то й відносини, які виникли між сторонами оспорюваного договору, за своєю правовою природою є корпоративними відносинами щодо володіння, користування й розпорядження належними сторонам корпоративними правами у цьому приватному підприємстві.

Таким чином, спір у цій справі, який виник з корпоративних відносин між учасниками приватного підприємства щодо розірвання укладеного між ними договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі цього підприємства та визнання права власності на частку, є господарсько-правовим і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Проаналізувавши доводи учасників справи, надані докази, договірні відносини сторін та норми чинного законодавства, що підлягають застосування до спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів статей 626-628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

За умовами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст. 692 Цивільного кодексу України (в редакції на момент укладання договору купівлі-продажу) покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Підстави зміни або розірвання договору передбачено статтею 651 Цивільного кодексу України. Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч вимог ст. 73-74 ГПК України позивачем не доведено наявності обставин, якими він обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

Зокрема, підставою для розірвання укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу частки від 23.11.2005 позивач зазначає факт неотримання вартості відчуженої ним частки за цим правочином, що є істотним порушенням умов договору та позбавило його того, на що він розраховував при його укладенні.

Дослідивши умови укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ Інвестиційна компанія Капітал від 23.11.2005, який є нотаріально посвідченим правочином, суд зазначає що у пункті 7 договору визначено, що вартість частки становить 7585 гривень, які сплачені продавцеві повністю до підписання цього договору.

Тобто, умовами п.7 договору визначено не конкретний строк виконання зобов`язання, невиконання якого є істотним порушенням та за наслідком слугує підставою для розірвання договірних відносин відповідно до ст. 651 ЦК України, а встановлено факт самого виконання зобов`язання зі сплати вартості частки.

Доказів визнання недійсним, будь-якого оспорювання цього пункту договору позивачем, суду не надано.

Згідно п.10 договору, право власності на частку до покупця переходить з дня державної реєстрації змін до Статуту товариства, що пов`язані із відчуженням частки у статутному капіталі (фонді) товариства за цим договором.

З дня переходу до покупця права власності на частку у статутному фонді, до останнього переходять всі права та обов`язки продавця як учасника товариства (п.11 договору).

Матеріалами справи встановлено, що 23.01.2016 державним реєстратором була проведена реєстрація змін установчих документів Товариства, пов`язана із змінами у складі учасників ТОВ Інвестиційна компанія Капітал , тобто договір сторонами виконаний.

Варто зауважити, що до моменту пред`явлення позову, тобто протягом 14 років з дати укладення договору та відчуження частки, позивач не заявляв про неотримання коштів у розмірі вартості частки по договору.

З наданих учасниками справи документів та доводів, судом також встановлено за хронологією подій, що Господарським судом Донецької області 12.03.2018 винесено рішення у справі №905/2639/17, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2018 та постановою Верховного Суду від 31.10.2018, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія капітал" про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства, оформлені протоколом №01-21/04 від 21.04.2017

Зокрема Рішенням Загальних зборів товариства, оформленим протоколом № 01-21/04 від 21.04.2017р., затверджено фінансовий звіт товариства за 2016, а саме баланс станом на 31.12.2016р. та звіт про фінансові результати за 2016р.; виключено ОСОБА_2 зі складу учасників товариства та вирішено виплатити їй вартість частини майна товариства пропорційно її частці статутного капіталу відповідно до чинного законодавства України після затвердження звіту за 2017р.; зменшено розмір статутного капіталу товариства у зв`язку з виключенням учасника, затверджено статутний капітал товариства в розмірі 254 065 грн; затверджено розподіл часток статуту таким чином: ОСОБА_1 - у розмірі 254 065 грн., що складає 100% статутного капіталу товариства; змінено відомості про адресу реєстрації місця проживання учасника ОСОБА_1 на нову; уповноважено особу на здійснення дій для державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі в т.ч. змін до установчих документів товариства, для чого надано право діяти від імені товариства, підписувати необхідні документи, заяви, подавати заяви, документи, отримувати документи, сплачувати необхідні платежі та збори, а також вчиняти всі інші необхідні дії.

Підставою виключення ОСОБА_2 було зловживання нею своїми правами, порушення обов`язків учасника товариства та невиконання рішення загальних зборів товариства від 01.12.2007р. протягом 10 років щодо внесення додаткового внеску до статутного капіталу товариства в розмірі 255 000 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області 12.03.2018 у справі №905/2639/17 також було встановлено наявність у ОСОБА_2 51% частки статутного капіталу товариства, а у ОСОБА_1 - 49% частки статутного капіталу товариства свідчать також і протоколи загальних зборів учасників товариства від 21.03.2012р., від 21.11.2012р., від 17.01.2013р., на яких були присутні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 особисто та які визнавались повноважними. Рішення, оформлені вказаними протоколами, у встановленому законом порядку відповідачем не оскаржувались.

Вказаний судовий акт відповідно до ст. 75 ГПК України має преюдиціальне значення для розгляду даної справи та в розумінні ст. 73, 74 ГПК України покладає на позивача у даній справі тягар доказування обставин несплати коштів за частку з 2005 року, про що ним раніше заявлено не було.

Щодо посилань позивача на судову практику Вищого господарського суду України та Верховного Суду, суд зазначає, що підстави та предмет розгляду спорів у цих справах не є аналогічні спірним правовідносинам, оскільки визначення розрахунків між сторонами на умовах розстрочення , із зазначенням конкретного строку сплати та встановлення самого факту сплати не є тотожними способами розрахунку, невиконання зобов`язання є підставою для відповідальності боржника, у т.ч. розірвання правочину.

Із суті заявлених позовних вимог у даній справі позивач просить розірвати правочин заперечуючи встановлений у п. 7 нотаріально посвідченого правочину факт отримання коштів до підписання правочину у сумі 7585,00 гривень вартості частки, тобто відповідач фактично вказує про дефект змісту правочину, що в розумінні ст. 215 ЦК України може бути підставою для визнання його недійсності або недійсності його частини, в той час як розірвання правочину, враховуючи презумпцію правомірності, відповідно до ст. 651 ЦК України, на яку посилається позивач, можливе за наслідком доведення істотного порушення його відповідачем.

Позивач не надав доказів та належними засобами доказування не довів наявності умов та обставин, з якими чинне законодавство пов`язує підстави для розірвання правочину в розумінні ст.651 ЦК України.

Тож, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Капітал" від 23.11.2005, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Щодо вимоги позивача про визнання права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Капітал" у розмірі 41%, що еквівалентно 7875,00 грн за ОСОБА_1 , суд зазначає.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи недоведення позивачем факту незаконного/безпідставного вибуття із його власності частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія Капітал" у розмірі 41%, що еквівалентно 7875,00 грн за ОСОБА_1 , яка була відчужена за договором від 23.11.2005 на користь ОСОБА_2 , та з огляду на відмову у задоволенні вимоги про розірвання цього договору, вимога позивача про визнання за ним права власності на цю частку, судом не задовольняється у зв`язку із необґрунтованістю та недоведеністю.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Заявлена відповідачем у відзиві на позов заява про застосування строків позовної давності для звернення із даним позовом щодо розірвання правочину, укладеного у 2005 році судом не задовольняється у зв`язку із відмовою у задоволенні позову по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.01.2020.

Суддя О.М.Ярмак