Рішення

від 14.01.2020 по справі 911/2389/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2389/19

за позовною заявою Акціонерного товариства Прокредит Банк (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107-А; код ЄДРПОУ 21677333)

до відповідача 1 Приватного підприємства Белвет (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 2-га Інтернаціональна, буд. 22; код ЄДРПОУ 36969534)

відповідача 2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

та відповідача 3 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

про стягнення 1769047,67 грн.

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Абрамової В.Д.

За участю представників сторін:

від АТ Прокредит Банк : адвокат Король Г.О.

ВСТАНОВИВ:

до господарського суду надійшла позовна заява АТ Прокредит Банк від 20.09.2019 б/№ (вх. № 2478/19) до ПП Белвет , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 1769047,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем 1 умов Рамкової угоди № FW601.686 від 22.11.2013 та укладених відповідно до Рамкової угоди Кредитного договору № 115.46410/FW601.686 від 09.12.2016 та Кредитного договору № 115.46507/FW601.686 від 23.01.2017; невиконання Відповідачем 2 своїх зобов`язань за Договором поруки від 22.11.2013 № CRD.22982-ДП4, а також невиконання Відповідачем 3 своїх зобов`язань за Договором поруки від 22.11.2013 № FIL.145290-ДП1, у зв`язку з чим Позивач просить суд стягнути солідарно з Відповідачів 1, 2, 3 на користь Позивача 1769047,67 грн, з яких: 1593195,41 грн - заборгованості за кредитом; 23001,02 грн заборгованості за процентами; 52880,53 грн заборгованості за процентами за неправомірне користування кредитом та 99970,71 грн пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2019 відкрито провадження у справі № 911/2389/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.11.2019; встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень в порядку ст. 165, 166, 167 ГПК України.

Ухвалою суду від 05.11.2019 підготовче засідання відкладено на 26.11.2019.

26.11.2019 до суду надійшли письмові пояснення Відповідача 1 від 22.11.2019 б/№ (вх. № 22585/19) по суті позовної заяви.

За наслідком дослідження вказаних письмових пояснень в судовому засіданні 26.11.2019 судом було залучено письмові пояснення до справи з метою повного, всебічного та об`єктивного встановлення фактичних обставин справи та забезпечення принципу рівності сторін.

Ухвалою суду від 26.11.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 17.12.2019.

Ухвалою суду від 17.12.2019 розгляд справи було відкладено на 14.01.2020.

13.01.2020 за допомогою електронної пошти та 14.01.2020 засобами поштового зв`язку до суду надійшла тотожна за змістом відповідь Позивача від 11.01.2020 б/№ на письмові пояснення Відповідача 1.

Судом встановлено, що в поданій відповіді Позивача на письмові пояснення Відповідача 1 Позивач крім іншого зазначає, що Відповідачем 1 пропущено строк для надання відзиву на позов, отже справа має бути вирішена за наявними матеріалами без урахування пояснень ПП Белвет .

За наслідком дослідження відповіді Позивача на письмові пояснення Відповідача 1 судом залучено письмові пояснення до справи з метою повного, всебічного та об`єктивного встановлення фактичних обставин справи та забезпечення принципу рівності сторін.

14.01.2020 в судове засідання з`явилась представник Позивача. Відповідачі 1-3 в судове засідання повноважних представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103271698171, 0103271698163, 0103271698155.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Відповідачів 1-3.

Представник Позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові і відповіді на письмові пояснення Відповідача 1 та просила суд задовольнити позов.

У судовому засіданні 14.01.2020, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Детально розглянувши матеріали справи в їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника Позивача, судом встановлено наступне.

22.11.2013 між АТ Прокредит Банк (банк, Позивач у справі) та ПП Белвет (позичальник, Відповідач 1 у справі) було укладено Рамкову угоду № FW601.686.

09.12.2016 сторонами було укладено Договір № 2 про внесення змін до Рамкової угоди, зокрема викладено Рамкову угоду в новій редакції.

Пунктом 1 Рамкової угоди визначено, що Банк встановлює для позичальника наступні рамкові кредитні умови: максимальна сума - 10000000,00 грн; максимальний строк - 120 місяців, максимальний розмір процентів - 40% річних. Використання будь-якої кредитної послуги в рамках цієї Рамкової угоди можливе лише на підставі позитивного рішення компетентного внутрішнього органу Банку і за умови укладення окремих кредитних договорів, які є невід`ємними частинами цієї угоди і не мають самостійного значення.

Згідно п. 3 Рамкової угоди, позичальник може отримувати кошти від Банку в рамках кредитної послуги лише після набрання чинності відповідним кредитним договором і виконання позичальником своїх договірних зобов`язань перед Банком, необхідних для отримання коштів.

Кошти за кредитною послугою видаються згідно з кредитним договором (п. 4 Рамкової угоди).

Пунктом 20 Рамкової угоди визначено, що ця угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє протягом дії строку кредитування, встановленого п. 1 Рамкової угоди.

В рамках вказаної Рамкової угоди між Банком і Позичальником було укладено Кредитний договір № 115.46410/FW601.686 від 09.12.2016 (надалі також: Кредитний договір 1) та Кредитний договір № 115.46507/FW601.686 від 23.01.2017 (надалі також: Кредитний договір 2).

Відповідно до умов Кредитного договору 1, Банк зобов`язується надати Позичальнику строковий кредит, загальна сума якого складає 4000000,00 грн, строком на 36 місяців, від дати видачі кредиту включно (п. 1).

Кредит використовується для поповнення обігових коштів (п. 2).

Кредит видається у дату, вказану в Графіку повернення кредиту і сплати процентів, що є Додатком № 1 до цього Договору шляхом зарахування коштів на рахунок Позичальника у Кредитора (п. 3).

На непогашену частину основної суми Кредиту нараховуються відсотки за наступною ставкою: тип процентної ставки - змінювана, розмір процентів - 18% річних, виходячи з 360 календарних днів у році. Проценти діють з моменту укладення цього Договору і до моменту їх зміни відповідно до правил, вказаних у даному пункті (п. 4а).

Погашення Кредиту здійснюється у порядку, встановленому у Графіку (п. 5).

Згідно Додатку № 1 до Кредитного договору 1 (Графік повернення кредиту та сплати процентів) Позичальник зобов`язаний сплачувати відповідні внески (капітал та проценти) починаючи з 09.01.2017 до 09.12.2019.

Відповідно до умов Кредитного договору 2, Банк зобов`язується надати Позичальнику строковий кредит, загальна сума якого складає 1650000,00 грн, строком на 36 місяців, від дати видачі кредиту включно (п. 1).

Кредит використовується для поповнення обігових коштів (п. 2).

Кредит видається у дату, вказану в Графіку повернення кредиту і сплати процентів, що є Додатком № 1 до цього Договору шляхом зарахування коштів на рахунок Позичальника у Кредитора (п. 3).

На непогашену частину основної суми Кредиту нараховуються відсотки за наступною ставкою: тип процентної ставки - змінювана, розмір процентів - 18% річних, виходячи з 360 календарних днів у році. Проценти діють з моменту укладення цього Договору і до моменту їх зміни відповідно до правил, вказаних у даному пункті (п. 4а).

Погашення Кредиту здійснюється у порядку, встановленому у Графіку (п. 5).

Згідно Додатку № 1 до Кредитного договору 2 (Графік повернення кредиту та сплати процентів) Позичальник зобов`язаний сплачувати відповідні внески (капітал та проценти) починаючи з 23.02.2017 до 23.01.2020.

Відповідно до п. 5 Рамкової угоди, за користування кредитними послугами Позичальник зобов`язаний сплатити Банку проценти у розмірі та порядку, визначених Рамковою угодою та Кредитним договором у межах максимального розміру процентів, встановлених Рамковою угодою. Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним Кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.

Проценти за користування кредитом встановлюються відповідним Кредитним договором та не можуть перевищувати максимальний розмір, встановлений цією Угодою. Проценти за користування кредитом обчислюються від суми кредиту, яка не є повернутою Банку за кожен календарний день користування кредитом до моменту його повного погашення та нараховуються щодо чергових платежів у строки, що зазначені в Графіку як дні платежу (п. 5.2. Рамкової угоди).

Як зазначає Позивач в позовній заяві, Відповідачем 1 порушено умови Кредитних договорів 1, 2 та вимоги законодавства, не забезпечено своєчасне погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого у Відповідача 1 утворилась кредитна заборгованість.

Зокрема, за Кредитним договором 1 Позивачем заявлено до стягнення 1140170,90 грн, з яких: 1052421,07 грн за капіталом кредиту, 32704,28 грн за процентами за неправомірне користування кредитом та 55045,55 грн пені.

За Кредитним договором 2 Позивачем заявлено до стягнення 628876,77 грн, з яких: 540774,34 грн за капіталом кредиту, 23001,02 грн за процентами, 20176,25 грн за процентами за неправомірне користування кредитом та 44925,16 грн пені.

Позивач стверджує, що у зв`язку з порушенням Позичальником умов Кредитних договорів 1, 2 щодо забезпечення належного погашення кредиту та процентів, відповідно до п. 16, 21 Рамкової угоди Позивачем було направлено Відповідачу 1 вимоги від 12.06.2019 № 1-2/19/4520 (за Кредитним договором 1) та від 12.06.2019 № 1-2/19/4521 (за Кредитним договором 2) про повне дострокове погашення кредиту.

Однак, як вказує Позивач, наведені вище вимоги Банку не були виконані, кредит не погашено.

В письмових поясненнях по суті спору Відповідач 1 частково заперечує проти позовних вимог і стверджує, що умовами Рамкової угоди та Кредитних договорів не передбачено виду платежу проценти за неправомірне користування кредитом , отже відповідні позовні вимоги не визнаються Відповідачем 1.

Крім цього Відповідач 1 частково заперечує проти заявлених сум по капіталу кредиту з тих підстав, що додані до позовної заяви вимоги про повне дострокове погашення кредиту за Кредитними договорами 1, 2 не є належними доказами, оскільки з наданого Позивачем списку № 1508 згрупованих поштових відправлень неможливо встановити, що Позивачем направлялись Відповідачу 1 саме вимоги, а не будь-які інші документи.

Отже Відповідач 1 зазначає, що оскільки Позивач звернувся до суду з позовом 20.09.2019, то він має право заявити до стягнення по Кредитному договору 1 прострочену суму за капіталом кредиту, яка підлягала сплаті станом на 20.09.2019 згідно Графіку.

Щодо інших платежів по капіталу кредиту, які згідно Графіку підлягали сплаті після 20.09.2019, а саме на суму 422396,35 грн, Відповідач 1 заперечує проти заявлених вимог, оскільки строк сплати відповідних платежів не настав.

Також Відповідач 1 в письмових поясненнях повністю заперечує проти заявленої суми пені за Кредитними договорами 1, 2, оскільки Позивачем нараховано пеню за період з 28.10.2016 по 18.09.2019, отже з пропуском строку позовної даності та з порушенням правил ч. 6 ст. 232 ГК України.

У відповіді на письмові пояснення Відповідача 1 Позивач зазначив, що проценти за неправомірне користування кредитом нараховані відповідно до п. 5 Договору № 2 від 09.12.2016 про внесення змін до Рамкової угоди та п. 4 Кредитних договорів та ст. 536 і 625 ЦК України.

Крім цього Позивач заперечує проти доводів Відповідача 1 про неналежність доказів направлення Відповідачу 1 вимог, оскільки порядок вручення відповідних вимог врегульовано п. 16, 21 Рамкової угоди та Відповідачем 1 не доведено, що Позивач направляв йому інші документи, аніж вимоги про дострокове погашення заборгованості.

Щодо заперечень Відповідача 1 в частині пені Позивач зазначає, що умовами Рамкової угоди сторонами погоджено позовну давність щодо стягнення пені тривалістю три роки, отже пеня нарахована в межах строку позовної давності.

Суд, враховуючи вказані вище пояснення Позивача і Відповідача 1 та надаючи оцінку заявленим позовним вимогам щодо основного боргу за капіталом кредиту зазначає наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як визначено ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно п. 10 Рамкової угоди, усі платежі Позичальника на користь Банку здійснюються Позичальником самостійно у день настання дати їх оплати без відрахування будь-яких витрат, комісій чи податків і без необхідності пред`явлення Банком вимоги до Позичальника. Зобов`язання щодо платежів вважаються виконаними з моменту зарахування коштів у розмірі цих зобов`язань та у встановленій Угодою черговості на відповідний рахунок Банку.

Пунктом 16 Рамкової угоди встановлено, що Банк може вимагати дострокового погашення кредиту по будь-якому з Кредитних договорів з важливої причини й оголосити кредитну послугу належною до сплати, а також вимагати негайного повного погашення кредиту з врахуванням усіх процентів та інших нарахувань. Важлива причина включає настання однієї або кількох нижчезазначених подій, зокрема якщо Позичальник прострочив належні до сплати платежі більше ніж на 30 календарних днів.

Вимога Банку про дострокове погашення кредиту здійснюється у письмовій формі та на вибір Банку вручається або передається Позичальникові у порядку, встановленому п. 21 Угоди.

Позичальник зобов`язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п`яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо Банк вручив вимогу) Позичальнику чи Поручителям вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимозі.

Пунктом 21 Рамкової угоди визначено, що якщо інше не буде встановлено сторонами, усі повідомлення один одному, які передбачено умовами цієї угоди та Кредитними договорами здійснюються у письмовій або електронній формі.

Усі повідомлення один одному вважатимуться отриманими адресатом, якщо вони були відправлені на вказану в цій Угоді адресу, або іншу адресу, про яку відправник був попередньо повідомлений і якщо з моменту відправлення минуло 5 календарних днів.

Отже Позивач вважає, що обов`язок Відповідача 1 щодо дострокового повного погашення кредиту виник протягом 5 днів після направлення вимоги в порядку п. 16 Рамкової угоди - 17.06.2019 (12.06.2019 дата направлення вимоги + 5 календарних днів).

Суд встановив, що на підтвердження направлення вимог про дострокове погашення заборгованості за Кредитними договорами 1, 2 Позивачем до позовної заяви додано копії Вимог від 12.06.2019 № 1-2/19/4520 та № 1-2/19/4521, адресовані Відповідачу 1 як позичальнику; від 12.06.2019 № 1-2/19/4526 та № 1-2/19/4528, адресовані Відповідачу 2, як поручителю, а також від 12.06.2019 № 1-2/19/4527 та № 1-2/19/4529, адресовані Відповідачу 3, як поручителю.

Крім цього надано копії Списку № 1508 згрупованих поштових відправлень та фіскального чеку від 12.06.2019.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що умови п. 21 Рамкової угоди, на які посилається Позивач в позовній заяві та письмових поясненнях, визначають форму та порядок направлення і вручення кореспонденції між сторонами, однак не визначають змісту відповідного листування.

Надані Позивачем копії Списку № 1508 згрупованих поштових відправлень та фіскального чеку від 12.06.2019 не дають можливості встановити зміст відповідних поштових відправлень, описів вкладення у вказані листи Позивачем не надано, отже подані документи не можуть вважаться належними доказами направлення Позивачем Відповідачам 1-3 вимог про дострокове погашення заборгованості за Кредитними договорами 1, 2.

Таким чином суд вважає недоведеними твердження Позивача про те, що обов`язок Відповідача 1 щодо дострокового повного погашення кредиту виник 17.06.2019 в порядку, встановленому п. 16 Рамкової угоди.

В той же час суд зазначає наступне.

Згідно п. 23 Рамкової угоди, усі спори, які виникають у зв`язку з виконанням усіх договорів, укладених між сторонами вирішуються відповідно до законодавства України.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З доданої Позивачем до позову банківської виписки з рахунку Відповідача 1 вбачається, що Позивач виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів Відповідачу 1 відповідно до Кредитних договорів 1, 2.

Однак, як встановлено з наданих Позивачем розрахунків заборгованості Відповідача 1 за кредитом та банківської виписки, Відповідачем 1 не виконано в повному обсязі обов`язку щодо сплати капіталу кредиту в повному обсязі у встановлені Графіком терміни, що Відповідачем 1 в письмових поясненнях не заперечується.

Суд зазначає, що звернення банку до суду з позовом про повне дострокове стягнення заборгованості позичальника за кредитним договором у зв`язку з простроченням повернення чергової частини позики узгоджується з приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Таким чином суд зазначає, що звернення Позивача до суду з даною позовною заявою фактично за змістом позовних вимог є вимогою про повне дострокове погашення заборгованості Відповідача 1 за Кредитними договорами 1, 2.

Враховуючи, що матеріалами справи в сукупності підтверджено наявність простроченої заборгованості Відповідача 1 за Кредитними договорами 1, 2 щодо капіталу кредиту, факт прострочення сплати капіталу кредиту Відповідачем 1 протягом розгляду справи не спростований та не заперечується, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення заборгованості за капіталом кредиту в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України підлягає задоволенню повністю у сумах: 1052421,07 грн за Кредитним договором 1 та 540774,34 грн за Кредитним договором 2.

Щодо заявлених позовних вимог за процентами за користування кредитом судом встановлено, що Позивач заявляє до стягнення за Кредитним договором 1 - 32704,28 грн процентів за неправомірне користування кредитом, а за Кредитним договором 2 - 23001,02 грн процентів за користування кредитом і 20176,25 грн процентів за неправомірне користування кредитом.

Як вже зазначено вище, розмір процентів за користування кредитом врегульований сторонами в п. 5 Рамкової угоди та п. 4 Кредитних договорів 1, 2.

Перевіривши надані розрахунки судом встановлено, що розмір процентів за користування кредитом за Кредитним договором 2 у сумі 23001,02 грн є обґрунтованим, отже відповідна позовна вимога підлягає задоволенню повністю.

Щодо заявлених Позивачем процентів за неправомірне користування кредитом суд зазначає, що нарахування таких процентів було передбачене в п. 4.4. Рамкової угоди в редакції від 22.11.2013 разом з нарахуванням процентів за користування кредитом, однак Рамкова угода в редакції змін від 09.12.2016 не передбачає нарахування процентів за неправомірне користування кредитом .

В письмових поясненнях від 11.01.2020 Позивач зазначає, що відповідне визначення процентів за неправомірне користування кредитом наведено для зручності та маються на увазі проценти, передбачені в п. 5 Рамкової угоди та п. 4 Кредитних договорів 1, 2, відповідно до вимог ст. 536, 625 ЦК України.

Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Суд зазначає, що за змістом п. 5 Рамкової угоди та п. 4 Кредитних договорів 1, 2, вказані проценти є безпосередньо процентами за користування кредитом відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, а не процентами за користування чужими грошовими коштами в порядку ст. 536 ЦК України чи процентами річних, що передбачені ст. 625 ЦК України.

Крім цього, згідно наданого Позивачем розрахунку процентів за неправомірне користування кредитом вбачається, що фактично проценти нараховані після виставлення вимог про повне дострокове погашення кредиту від 12.06.2019 за період з 13.07.2019 по 19.09.2019 за Кредитними договорами 1, 2 на весь залишок капіталу кредиту (на суму 1052421,07 грн за Кредитним договором 1 в розмірі 32704,28 грн та на суму 540774,34 грн за Кредитним договором 2 в розмірі 20176,25 грн).

Однак, як вже вказано вище, Позивачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів обставин належного пред`явлення позичальнику і поручителям вимог про повне дострокове погашення кредиту.

Відтак суд вважає необґрунтованим нарахування Позивачем процентів за неправомірне користування кредитом за період з 13.07.2019 по 19.09.2019 в зазначених вище розмірах, отже позовна вимога про стягнення процентів за неправомірне користування кредитом залишається судом без задоволення.

Щодо вимог Позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.

Позивач просить суд стягнути пеню у сумі 55045,55 грн за Кредитним договором 1 та у сумі 44925,16 грн за Кредитним договором 2.

Згідно частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною першою ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 того ж Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.5. Рамкової угоди передбачено, що у випадку порушення строків сплати будь-яких платежів Позичальника відповідно до цієї Угоди та укладених на її підставі Кредитних договорів Позичальник зобов`язаний сплатити штрафну пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені від суми непогашеної заборгованості в гривневому еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення до дати повної фактичної оплати заборгованості. До стягнення пені застосовується позовна давність тривалістю три роки.

Заперечуючи проти пені Відповідач 1 в письмових поясненнях зазначає, що пеню нараховано за період з 28.10.2016 по 18.09.2019, отже з пропуском строку позовної даності та з порушенням правил ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Враховуючи, що сторонами в п. 5.5. Рамкової угоди збільшено тривалість строку позовної давності до стягнення пені до трьох років, відповідні доводи Відповідача 1 про пропуск такого строку відхиляються судом як необґрунтовані.

В той же час згідно наданого Позивачем розрахунку пені вбачається, що фактично заявлена пеня нарахована після виставлення вимог про повне дострокове погашення кредиту від 12.06.2019 за період з 09.07.2019 по 19.09.2019 за Кредитними договорами 1, 2 на весь залишок капіталу кредиту.

Однак, як вже вказано вище, Позивачем не доведено за допомогою належних та допустимих доказів обставин належного пред`явлення позичальнику і поручителям вимог про повне дострокове погашення кредиту.

Відтак суд вважає необґрунтованим нарахування Позивачем пені за період з 09.07.2019 по 19.09.2019 в зазначених вище розмірах, отже позовна вимога про стягнення пені залишається судом без задоволення.

Крім цього суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою та порукою.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до приписів ст. 555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі; якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Як визначено відповідною нормою, поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов`язані з особою боржника; поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Згідно ст. 556 ЦК України, після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника; до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Так, 22.11.2013 між Позивачем та ОСОБА_1 (Відповідач 2, поручитель) було укладено Договір поруки № CRD.22982-ДП4, відповідно до умов якого (п. 2.1.) поручитель поручається перед Кредитором за виконання усіх зобов`язань Позичальника у їх повному обсязі як солідарний із Позичальником (ПП Белвет ) боржник відповідно до Рамкової угоди № FW601.686 від 22.11.2013 з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до неї.

Відповідно до п. 2.2. Договору поруки, розмір зобов`язань Позичальника визначається відповідно до Кредитних договорів. При цьому розмір зобов`язань, які виникають з Рамкової угоди і укладених на її підставі Кредитних договорів, визначається з врахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договору становлять: ліміт суми кредитування - 2500000,00 грн, ліміт строку кредитування - до 22.11.2023 року, максимальний розмір процентів - 40% річних.

Порука у повному обсязі поширюється на зобов`язання Позичальника із врахуванням усіх Кредитних договорів, а також змін та/або доповнень до Кредитних договорів з моменту набрання ними чинності (п. 2.3. Договору поруки).

Згідно п. 4.1. Договору поруки, порука діє з моменту укладення Договору протягом усього часу дії, встановленого Рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії Рамкової угоди чи належне виконання усіх вимог Кредитора. Припинення окремих Кредитних договорів чи погашення заборгованості Позичальника до моменту припинення строку дії Рамкової угоди, а також непред`явлення Кредитором вимоги про погашення Поручителем заборгованості Позичальника не тягне за собою припинення поруки.

Пунктом 4.2. Договору поруки встановлено, що договір вступає в силу з моменту його укладення діє протягом усього часу дії, встановленого Рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії Рамкової угоди, належного виконання усіх зобов`язань Позичальника за Кредитними договорами та Поручителя за Договором.

Аналогічний за змістом Договір поруки укладено між Позивачем та ОСОБА_2 від 22.11.2013 № FIL.145290-ДП1.

Крім цього судом встановлено, що Договір № 2 від 09.12.2016 про внесення змін до Рамкової угоди, підписано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як поручителями згідно Договору поруки № CRD.22982-ДП4 та Договору поруки від 22.11.2013 № FIL.145290-ДП1.

Отже на підставі викладеного вище ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є солідарними боржниками разом з ПП Белвет перед АТ Прокредит Банк за зобов`язаннями по Кредитним договорам 1, 2.

Враховуючи все викладене вище суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом стягнення солідарно з Відповідача 1, Відповідача 2 та Відповідача 3 на користь Позивача: 1593195,41 грн заборгованості за капіталом кредиту (1052421,07 грн за Кредитним договором 1 та 540774,34 грн за Кредитним договором 2) і 23001,02 грн процентів за користування кредитом за Кредитним договором 2.

В частині стягнення 52880,53 грн процентів за неправомірне користування кредитом та 99970,71 грн пені суд відмовляє з наведених вище підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати Позивача у вигляді судового збору в сумі 26535,72 грн покладаються на Відповідачів 1, 2, 3 пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме у сумі 24242,95 грн (1616196,43 грн (сума задоволених вимог) / 1769047,67 грн (сума заявлених до стягнення вимог) х 26535,72 грн) та підлягають стягненню на користь Позивача у сумах: 8080,99 грн з Відповідача 1, 8080,98 грн з Відповідача 2 та 8080,98 грн з Відповідача 3.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256, п. 17.5. розділу ХІ ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства Белвет (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 2-га Інтернаціональна, буд. 22; код ЄДРПОУ 36969534), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Прокредит Банк (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107-А; код ЄДРПОУ 21677333) 1593195 (один мільйон п`ятсот дев`яносто три тисячі сто дев`яносто п`ять) грн 41 коп. заборгованості на кредитом та 23001 (двадцять три тисячі одну) грн 02 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом.

3. В частині стягнення 52880,53 грн процентів за неправомірне користування кредитом та 99970,71 грн пені відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства Белвет (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. 2-га Інтернаціональна, буд. 22; код ЄДРПОУ 36969534) на користь Акціонерного товариства Прокредит Банк (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107-А; код ЄДРПОУ 21677333) 8080 (вісім тисяч вісімдесят) грн 99 коп. судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Прокредит Банк (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107-А; код ЄДРПОУ 21677333) 8080 (вісім тисяч вісімдесят) грн 98 коп. судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Прокредит Банк (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107-А; код ЄДРПОУ 21677333) 8080 (вісім тисяч вісімдесят) грн 98 коп. судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 23.01.2020.

Суддя С.Ю. Наріжний