Постанова

від 26.05.2020 по справі 911/2389/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р. Справа№ 911/2389/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Пашкіної С.А.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - не з`явились

відповідача-1 - не з`явились

відповідача-2 - не з`явились

відповідача-3 - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Белвет"

на рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2020 р. (повне рішення складено 23.01.2020 р.)

у справі № 911/2389/19 (суддя - Наріжний С.Ю.)

за позовом Акціонерного товариства "Прокредит Банк"

до 1. Приватного підприємства "Белвет"

2. ОСОБА_1

3. ОСОБА_2

про стягнення заборгованості у розмірі 1769047,67 грн

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Прокредит Банк" звернулося з позовом до Приватного підприємства "Белвет", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 115.46410/FW601.686 від 09.12.2016 р., кредитним договором № 115.46507/FW601.686 від 23.01.2017 р., а також договорами поруки № CRD.22982-ДП4 від 22.11.2013 р. та № FIL.145290-ДП1 від 22.11.2013 р. у загальному розмірі 1769047,67 грн, з яких: 1593195,41 грн - заборгованість за кредитом, 23001,02 грн - заборгованість за процентами, 52880,53 грн - заборгованість за процентами за неправомірне користування кредитом та 99970,71 грн - пеня.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням Приватним підприємстваом "Белвет умов рамкової угоди № FW601.686 від 22.11.2013 р. та укладених відповідно до неї кредитного договору № 115.46410/FW601.686 від 09.12.2016 р. та кредитного договору № 115.46507/FW601.686 від 23.01.2017 р.; невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором поруки від 22.11.2013 р. № CRD.22982-ДП4, а також невиконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором поруки від 22.11.2013 р. № FIL.145290-ДП1, у зв`язку з чим позивач звернувся з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитними договорами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.01.2020 р. у справі № 911/2389/19 позов Акціонерного товариства "Прокредит Банк" задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 1593195,41 грн заборгованості за кредитом та 23001,02 грн заборгованості за процентами, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство "Белвет" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення 422396,35 грн заборгованості за тілом кредиту.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач-1 заперечує проти заявлених сум по капіталу кредиту у зв`язку з тим, що надіслані йому вимоги позивача про повне дострокове погашення кредиту за кредитними договорами не є належними доказами для стягнення такої заборгованості, оскільки з наданого позивачем списку № 1508 згрупованих поштових відправлень неможливо встановити, що останнім направлялись відповідачу-1 саме вимоги про дострокове погашення кредиту, а не будь-які інші документи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Белвет" у справі № 911/2389/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 р. апеляційну скаргу у справі № 911/2389/19 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 911/2389/19 та призначено її до розгляду на 05.05.2020 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 р. було відкладено розгляд справи до 26.05.2020 р.

У засідання суду, призначене на 26.05.2020 р., представники сторін не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

26.05.2020 р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Акціонерного товариства Прокредитбанк .

Жодних доказів поважності причин відсутності інших представників суду не надано.

Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що представники відповідачів були позбавлені можливості через будь-які перешкоди бути присутніми у судовому засіданні.

Крім цього відповідачі не наполягали на обов`язковій участі їх представників у судовому засіданні, відповідних клопотань від них завчасно не було подано суду.

До того ж, Кабінет Міністрів України оприлюднив ухвалену 04.05.2020 р. постанову щодо запровадження певних послаблень карантину з 11 травня, зокрема уряд дозволив працювати адвокатам, відновлено транспортне сполучення.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаних представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

22.11.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Прокредит Банк" (далі - кредитор) та Приватним підприємством "Белвет" (далі - позичальник) було укладено рамкову угоду № FW601.686 (далі - рамкова угода).

09.12.2016 р. між цими ж сторонами було укладено договір № 2 про внесення змін до рамкової угоди, зокрема викладено рамкову угоду в новій редакції.

Відповідно п. 1 рамкової угоди, в редакції договору № 2, банк встановлює для позичальника наступні рамкові кредитні умови: максимальна сума - 10000000,00 грн; максимальний строк - 120 місяців, максимальний розмір процентів - 40% річних. Використання будь-якої кредитної послуги в рамках цієї рамкової угоди можливе лише на підставі позитивного рішення компетентного внутрішнього органу банку і за умови укладення окремих кредитних договорів, які є невід`ємними частинами цієї угоди і не мають самостійного значення.

Згідно з п. 3 рамкової угоди, в редакції договору № 2, позичальник може отримувати кошти від банку в рамках кредитної послуги лише після набрання чинності відповідним кредитним договором і виконання позичальником своїх договірних зобов`язань перед банком, необхідних для отримання коштів.

Як передбачено п. 4 рамкової угоди, в редакції договору № 2, кошти за кредитною послугою видаються згідно з кредитним договором.

Ця угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє протягом дії строку кредитування, встановленого п. 1 рамкової угоди.

09.12.2016 р. на підставі вказаної рамкової угоди між Публічним акціонерним товариством Прокредит Банк та Приватним підприємством Белвет (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 115.46410/FW601.686 (далі - кредитний договір-1) та 23.01.2017 р. між цими ж сторонами було укладено кредитний договір № 115.46507/FW601.686 (далі кредитний договір-2).

Відповідно до п. 1 кредитного договору-1 банк зобов`язується надати позичальнику строковий кредит, загальна сума якого складає 4000000,00 грн, строком на 36 місяців, від дати видачі кредиту включно.

Згідно з п. 2 кредитного договору-1 кредит використовується для поповнення обігових коштів.

Кредит видається у дату, вказану в графіку повернення кредиту і сплати процентів, що є додатком № 1 до цього договору шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника у кредитора (п. 3 кредитного договору-1).

Як передбачено п. 4а кредитного договору-1, на непогашену частину основної суми кредиту нараховуються відсотки за наступною ставкою: тип процентної ставки - змінювана, розмір процентів - 18% річних, виходячи з 360 календарних днів у році. Проценти діють з моменту укладення цього договору і до моменту їх зміни відповідно до правил, вказаних у даному пункті.

У відповідності до п. 5 кредитного договору-1 погашення кредиту здійснюється у порядку, встановленому у графіку.

Згідно з додатком № 1 до кредитного договору-1 (графік повернення кредиту та сплати процентів) позичальник зобов`язаний сплачувати відповідні внески (капітал та проценти) починаючи з 09.01.2017 р. до 09.12.2019 р.

Відповідно до п. 1 кредитного договору-2 банк зобов`язується надати позичальнику строковий кредит, загальна сума якого складає 1650000,00 грн, строком на 36 місяців, від дати видачі кредиту включно.

За умовами п. 2 кредитного договору-2 кредит використовується для поповнення обігових коштів.

Кредит видається у дату, вказану в графіку повернення кредиту і сплати процентів, що є додатком № 1 до цього договору шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника у кредитора (п. 3 кредитного договору-2).

На непогашену частину основної суми кредиту нараховуються відсотки за наступною ставкою: тип процентної ставки - змінювана, розмір процентів - 18% річних, виходячи з 360 календарних днів у році. Проценти діють з моменту укладення цього договору і до моменту їх зміни відповідно до правил, вказаних у даному пункті (п. 4а кредитного договору-2).

У відповідності до п. 5 кредитного договору-2 погашення кредиту здійснюється у порядку, встановленому у графіку.

Згідно з додатком № 1 до кредитного договору-2 (графік повернення кредиту та сплати процентів) позичальник зобов`язаний сплачувати відповідні внески (капітал та проценти) починаючи з 23.02.2017 р. до 23.01.2020 р.

Відповідно до п. 5 рамкової угоди за користування кредитними послугами позичальник зобов`язаний сплатити банку проценти у розмірі та порядку, визначених рамковою угодою та кредитним договором у межах максимального розміру процентів, встановлених рамковою угодою. Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту.

Як передбачено п. 5.2 рамкової угоди, проценти за користування кредитом встановлюються відповідним кредитним договором та не можуть перевищувати максимальний розмір, встановлений цією угодою. Проценти за користування кредитом обчислюються від суми кредиту, яка не є повернутою банку за кожен календарний день користування кредитом до моменту його повного погашення та нараховуються щодо чергових платежів у строки, що зазначені в графіку як дні платежу.

У відповідності до п. 10 рамкової угоди усі платежі позичальника на користь банку здійснюються позичальником самостійно у день настання дати їх оплати без відрахування будь-яких витрат, комісій чи податків і без необхідності пред`явлення банком вимоги до позичальника. Зобов`язання щодо платежів вважаються виконаними з моменту зарахування коштів у розмірі цих зобов`язань та у встановленій угодою черговості на відповідний рахунок банку.

Пунктом 16 рамкової угоди передбачено, що банк може вимагати дострокового погашення кредиту по будь-якому з кредитних договорів з важливої причини й оголосити кредитну послугу належною до сплати, а також вимагати негайного повного погашення кредиту з врахуванням усіх процентів та інших нарахувань. Важлива причина включає настання однієї або кількох нижчезазначених подій, зокрема якщо позичальник прострочив належні до сплати платежі більше ніж на 30 календарних днів. Вимога банку про дострокове погашення кредиту здійснюється у письмовій формі та на вибір банку вручається або передається позичальнику у порядку, встановленому п. 21 угоди. Позичальник зобов`язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п`яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо банк вручив вимогу) позичальнику чи поручителям вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимозі.

За змістом п. 21 рамкової угоди, якщо інше не буде встановлено сторонами, усі повідомлення один одному, які передбачено умовами цієї угоди та кредитними договорами здійснюються у письмовій або електронній формі. Усі повідомлення один одному вважатимуться отриманими адресатом, якщо вони були відправлені на вказану в цій Угоді адресу, або іншу адресу, про яку відправник був попередньо повідомлений і якщо з моменту відправлення минуло 5 календарних днів.

12.06.2019 р. позивач направив на адресу відповідача-1 вимогу № 1-2/19/4520 (за кредитним договором-1) та вимогу № 1-2/19/4521 (за кредитним договором-2) про повну дострокову сплату кредиту.

Однак, відповіді на вказані листи відповідач-1 не надав, заборгованість за кредитними договорами не сплатив.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач-1, на думку позивача, порушив умови кредитних договорів та своєчасно не сплатив кредит та відсотки, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Як було встановлено вище, 12.06.2019 р. позивач направив на адресу відповідача-1 вимогу № 1-2/19/4520 (за кредитним договором-1) та вимогу № 1-2/19/4521 (за кредитним договором-2) про повну дострокову сплату кредиту, що підтверджується копією списку № 1508 згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком від 12.06.2019 р.

Позивач вважає, що обов`язок відповідача-1 щодо дострокової повної сплати кредиту виник протягом 5 днів після направлення вимоги в порядку п. 16 рамкової угоди - 17.06.2019 р. (12.06.2019 р. дата направлення вимоги + 5 календарних днів).

Також 12.06.2019 р. позивачем було направлено на адреси відповідача-2 та відповідача-3, як поручителям за кредитними договорами, аналогічні вимоги № 1-2/19/4526, № 1-2/19/4528 та № 1-2/19/4527, № 1-2/19/4529 про дострокову сплату кредиту.

Вбачається, що умови п. 21 рамкової угоди, на які посилається позивач, визначають форму та порядок направлення і вручення кореспонденції між сторонами, однак не визначають змісту відповідного листування.

З наданих позивачем копій списку № 1508 згрупованих поштових відправлень та фіскального чеку від 12.06.2019 р. не вбачається можливість встановити зміст відповідних поштових відправлень, описів вкладення у вказані листи позивачем не надано.

Таким чином, вказані документи не можуть вважатися належними доказами направлення позивачем відповідачам вимог про дострокову сплату заборгованості за кредитними договорами, відтак відсутні підстави вважати, що обов`язок відповідача-1 стосовно дострокової повної сплати кредиту виник 17.06.2019 р.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вбачається, що на виконання умов укладених кредитних договорів позивач виконав свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів відповідачу-1, що підтверджується банківською випискою з рахунку Приватного підприємства Белвет .

Однак відповідач-1 не виконав в повному обсязі свій обов`язок щодо сплати кредиту в повному обсязі у встановлені графіком терміни.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність простроченої заборгованості відповідача-1 за кредитними договорами, факт прострочення сплати кредиту відповідачем-1 не спростований.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач звернувся про солідарне стягнення кредитної заборгованості з відповідачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою та порукою.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст. 555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов`язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Згідно зі ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Так, 22.11.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Прокредит Банк" (далі - кредитор) та ОСОБА_1 (далі - поручитель) було укладено договір поруки № CRD.22982-ДП4 (далі - договір поруки-1).

Відповідно до п. 2.1 договору поруки-1 поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником (ПП "Белвет") боржник відповідно до рамкової угоди № FW601.686 від 22.11.2013 р. з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до неї.

Згідно з п. 2.2 договору поруки-1 розмір зобов`язань позичальника визначається відповідно до кредитних договорів. При цьому розмір зобов`язань, які виникають з рамкової угоди і укладених на її підставі кредитних договорів, визначається з врахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договору становлять: ліміт суми кредитування - 2500000,00 грн, ліміт строку кредитування - до 22.11.2023 р., максимальний розмір процентів - 40% річних.

Порука у повному обсязі поширюється на зобов`язання позичальника із врахуванням усіх кредитних договорів, а також змін та/або доповнень до кредитних договорів з моменту набрання ними чинності (п. 2.3 договору поруки-1).

Згідно з п. 4.1 договору поруки-1 порука діє з моменту укладення договору протягом усього часу дії, встановленого рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії рамкової угоди чи належне виконання усіх вимог кредитора. Припинення окремих кредитних договорів чи погашення заборгованості позичальника до моменту припинення строку дії рамкової угоди, а також непред`явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості позичальника не тягне за собою припинення поруки.

Пунктом 4.2 договору поруки передбачено, що договір вступає в силу з моменту його укладення і діє протягом усього часу дії, встановленого рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії рамкової угоди, належного виконання усіх зобов`язань позичальника за кредитними договорами та поручителя за договором.

Аналогічний за змістом та умовами договір поруки № FIL.145290-ДП1 було укладено 22.11.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Прокредит Банк" та ОСОБА_2 .

Встановлено, що договір № 2 від 09.12.2016 р. про внесення змін до рамкової угоди було підписано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як поручителями згідно з умовами зазначених договорів поруки.

Таким чином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є солідарними боржниками разом з Приватним підприємством "Белвет" перед Акціонерним товариством "Прокредит Банк" за зобов`язаннями по вказаним кредитним договорам.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за капіталом кредиту у розмірі 1052421,07 грн за кредитним договором-1 та 540774,34 грн за кредитним договором-2 та прострочених процентів за кредитним договором-2 у сумі 23001,02 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач нарахував та просив суд солідарно стягнути з відповідачів проценти за неправомірне користування кредитом.

Вбачається, що нарахування таких процентів було передбачене в п. 4.4 рамкової угоди в редакції від 22.11.2013 р. разом з нарахуванням процентів за користування кредитом.

Однак, як вбачається з умов рамкової угоди в редакції змін від 09.12.2016 р., нарахування процентів за неправомірне користування кредитом не передбачено.

Крім цього, згідно з розрахунком позивача, проценти за неправомірне користування кредитом нараховані позивачем після пред`явлення вимог про повне дострокове повернення кредиту від 12.06.2019 р. за період з 13.07.2019 р. по 19.09.2019 р. за кредитними договорами на весь залишок капіталу кредиту.

Однак, позивачем не було доведено за допомогою належних та допустимих доказів обставин належного пред`явлення позичальнику і поручителям вимог про повне дострокове повернення кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів процентів за неправомірне користування кредитом за період з 13.07.2019 р. по 19.09.2019 р. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволення.

Також, за неналежне виконання умов кредитних договорів, у вимозі про повне дострокове погашення кредиту, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідачів пеню у сумі 55045,55 грн за кредитним договором-1 та у сумі 44925,16 грн за кредитним договором-2.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено ч. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Пунктом 5.5 рамкової угоди, в редакції договору № 2, сторони передбачили, що у випадку порушення строків сплати будь-яких платежів позичальника відповідно до цієї угоди та укладених на її підставі кредитних договорів позичальник зобов`язаний сплатити штрафну пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на момент нарахування пені від суми непогашеної заборгованості в гривневому еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення до дати повної фактичної оплати заборгованості. До стягнення пені застосовується позовна давність тривалістю три роки.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вбачається, що позивач нарахував та просив суд стягнути солідарно з відповідачів пеню за період з 09.01.2017 р. по 19.09.2019 р., тобто за період, який перевищує вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України.

Крім цього, в якості доказу порушення зобов`язання зі сплати кредиту позивачем було надано виписку з рахунку відповідача-1, однак даний документ не є достатнім доказом на підтвердження факту порушення відповідачем умов укладеного договору.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В статті 1 цього Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Належними та допустимими доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, квитанції про оплату, тощо.

Разом з цим, позивачем не надано належних доказів (первинних документів) для встановлення даних про те, які саме оплати було здійснено відповідачем-1 на виконання умов кредитних договорів, за прострочення яких мало бути нараховано пеню. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження дати оплати відповідачем-1 заборгованості за кредитом, зокрема, виписок з банківських рахунків, платіжних доручень, а тому судова колегія не вбачає можливим здійснити перерахунок нарахованої позивачем пені в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Таким чином, нарахування позивачем пені за період з 09.01.2017 р. по 19.09.2019 р. є безпідставним, відтак вимога позивача про стягнення з відповідачів пені у розмірі 99970,71 грн є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно заявленого відповідачем-1 клопотання про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про його відхилення, оскільки правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2020 р. у справі № 911/2389/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства "Белвет" задоволенню не підлягає.

Внаслідок відмови в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання необхідно покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Белвет" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 14.01.2020 р. у справі № 911/2389/19 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство "Белвет".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 10.06.2020 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В.Андрієнко

С.А. Пашкіна