Постанова

від 22.01.2020 по справі 905/441/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 905/441/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.

за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Транспроект"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Пуль О.А., судді - Білоусова Я.О., Тарасова І.В.)

від 26.09.2019

у справі за позовом Служби автомобільних доріг у Донецькій області

до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Транспроект"

про стягнення неустойки у розмірі 98 668,64 грн

та за зустрічним позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Транспроект"

до Служби автомобільних доріг у Донецькій області

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст первісного та зустрічного позовів та заперечень проти позовів.

1.1. У березні 2019 Служба автомобільних доріг у Донецькій області (надалі - Служба автомобільних доріг, позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області із позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Транспроект" (надалі - ПВКП "Транспроект", відповідач) про стягнення неустойки у розмірі 98668,64 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням строку виконання робіт (до 17.12.2018) з вини підрядника, що відповідно до пункту 9.3 договору №2-68 від 24.05.2018, укладеного між сторонами, є підставою для сплати пені в розмірі 0,1 відсотка за кожний день прострочення від вартості невиконаних робіт.

1.3. У квітні 2019 ПВКП "Транспроект" звернувся із зустрічним позовом, в якому просив внести зміни до договору №2-68 від 24.05.2018 шляхом викладення умов розділу 3, п.3.1. договору у наступній редакції: " 3.1. підрядник зобов`язаний приступити до виконання робіт, визначених в цьому Договорі (пункт 1.1.) протягом 5 (п`яти) днів з моменту укладення Договору і завершити їх у строк до 30.06.2019 року".

1.4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що після виконання інженерно-геодезичних вишукувань виявилось, що кількість комунікацій, які перетинаються з автомобільною дорогою державного значення Т-05-09 Велика Новосілка - Амвросіївка, не відповідає їх кількості згідно з початковими вихідними даними для проектування, що зумовило необхідність отримання додатково технічних умов від власників комунікацій (районних підрозділів УМГ Харківтрасгаз, РЕС ДТЕК, ПАТ "Укртелеком", КП "Компанія "Вода Донбачу"), і в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, оскільки ПВКП "Транспроект" мав в наявності вихідні дані, викладені в завданні на проектування (додаток № 1 до договору) та не міг передбачити невідповідність вихідних даних фактичним обставинам та збільшення об`ємів роботи.

1.5. Оскільки сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, а відповідно до пунктів 3.3, 3.4, 5.4 договору сторони погодили, що при виникненні обставин, що не залежать від підрядника і перешкоджають виконанню його зобов`язань у встановлений строк, зокрема, у випадку обставин, за які відповідає замовник (передача підряднику вихідних даних, відсутність коштів на фінансування, виникнення потреби у додаткових роботах, які не можна було передбачити під час укладеного договору), підрядник має право ініціювати питання про зміну строків виконання робіт, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми визначеної у договорі, позивач за зустрічним позовом просив суд внести зміни до договору у зв`язку з істотною зміною обставин відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції .

2.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.06.2019 у справі № 905/441/19 відмовлено повністю у задоволенні первісного позову позовних вимог Служби автомобільних доріг у Донецькій області до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Транспроект" про стягнення неустойки у сумі 98668,64 грн, нарахованої за період з 18.12.2018 по 22.02.2019 в розмірі 0,1 відсотка за кожний день прострочення від вартості невиконаних робіт в строк до 17.12.2018 та задоволено зустрічні позовні вимоги, внесено зміни до договору №2-68 від 24.05.2018 шляхом викладення умов розділу 3, пункту 3.1. договору у наступній редакції: " 3.1. підрядник зобов`язаний приступити до виконання робіт, визначених у цьому договорі (пункт 1.1.) протягом 5 (п`яти) днів з моменту укладення договору і завершити їх у строк до 30.06.2019 року."

2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про застосування до підрядника неустойки за невиконання підрядником робіт у визначений договором строк є безпідставними, оскільки порушення підрядником договору підряду є прямим наслідком невиконання замовником його обов`язків щодо передачі вихідних даних, необхідних для виконання робіт.

2.3 . Щодо зустрічного позову - місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для внесення змін до договору щодо продовження строку виконання робіт до 30.06.2019, оскільки встановив, що одночасно наявні усі умови, встановлені частинами 2 та 4 статті 652 Цивільного кодексу України, зокрема:

2.3.1. в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, так як на час укладення договору ПВКП "Транспроект" мав в наявності вихідні дані, викладені в Завданні на проектування (додаток №1 до договору), та не міг передбачити невідповідність вихідних даних фактичним обставинам та збільшення обсягів роботи (кількість комунікацій, які перетинаються та перевлаштовуються з автомобільною дорогою державного значення Т-05-09 Велика Новосілка - Амвросіївка не відповідає кількості згідно з початковими вихідними даними для проектування);

2.3.2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, так як для виконання перевлаштування комунікацій потрібно додатково отримати технічні умови від їх власників (як це передбачено згідно з додатком №1 до договору), що потребує тривалого часу;

2.3.3. виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, так як подальше виконання робіт без отримання вихідних даних, технічних умов не є можливим взагалі, це призведе до порушення Державних будівельних норм, Державних стандартів України. Окрім того, підрядник несе повну відповідальність за недоліки проектної документації та вишукувальних робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході капітального ремонту, а також у процесі експлуатації об`єкта, створеного на основі виконаної проектної документації і результатів вишукувальних робіт (пункт 9.1 договору);

2.3.4. із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, оскільки у договорі передбачено можливість зміни строків виконання робіт (пункти 3.3, 3.4, 5.4. договору).

2.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволено повністю, а у задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовлено.

2.5. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підрядник відповідає за порушення строків виконання робіт, що встановлені у договорі. Суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції, що порушення замовником умов договору в частині ненадання підряднику необхідних вихідних даних є причиною неможливості виконання робіт у строк, оскільки відповідно до пункту 1.3 договору замовник передав підрядникові завдання на розробку проектної документації на капітальний ремонт автомобільної дороги, в якій були визначені вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації, а відповідно до пункту 6.4 цього договору обов`язок щодо отримання у відповідних організаціях технічних умов на перевлаштування інженерних мереж і комунікацій договором покладено саме на підрядника.

2.6. Окрім того, суд апеляційної інстанції також зауважив, що відповідно до пункту 6.4 договору підрядник зобов`язаний інформувати замовника про обставини, що перешкоджають виконанню робіт за договором, а також про заходи, необхідні для їх усунення, проте останній до 17.12.2018 не звертався до замовника за наданням сприяння щодо отримання технічних умов від будь-яких підприємств та організацій, а перший лист із повідомленням про неможливість виконання робіт у строк до 17.12.2018 та із проханням продовжити у зв`язку з цим строки виконання проектних робіт до липня 2019 року (а.с.48-49 том 1) отримано замовником від підрядника лише 20.12.2018 - тобто вже після закінчення встановленого договором строку.

2.7. З огляду на те, що підрядник прострочив виконання зобов`язання за договором, а обставини невчинення замовником таких дій, як надання (або замовлення) технічних умов як складової частини вихідних даних не розцінюється судом як прострочення кредитора, оскільки за умовами договору у нього відсутній такий обов`язок, суд апеляційної інстанції, керуючись частиною 1 статті 549, пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 193, частиною 1 статті 216 та частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України, а також пунктом 9.3 договору, дійшов висновку про задоволення первісного позову та стягнення з ПВКП "Транспроект" на користь Служби автомобільних доріг 98668,64 грн пені.

2.8. Щодо зустрічного позову - Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для внесення змін у цей договір в частині продовження терміну виконання робіт 30.06.2019, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено наявності умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

3. Короткий зміст вимоги касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 11.11.2019 ПВКП "Транспроект" звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм статей 29, 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункту 4.3 ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", затвердженого наказом Мінрегіону України від 04.06.2014 N 163, статті 888 Цивільного кодексу України, пунктів 3, 4 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 N 45 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.03.2012 N 122), а також порушення норм процесуального права (не надано оцінки доказам, які були додані до відзиву на апеляційну скаргу, надано неповну та неправильну юридичну оцінку фактам), просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 905/441/19 скасувати повністю та залишити без змін рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2019.

3.2. Служба автомобільних доріг у відзиві на касаційну скаргу заперечила її доводи, вказавши на те, що за умовами договору ціна договору включає витрати за отримання технічних умов на перевлаштування мереж і комунікацій, отримання погодження проектної документації з органами поліції, і такий обов`язок покладений саме на підрядника (пункти 2.3, 6.4 договору). Оскільки судом апеляційної інстанції правильно було встановлено факт порушення підрядником строку виконання підрядних робіт, Служба автомобільних доріг просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 905/441/19 залишити без змін, як таку, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

Щодо первісного позову.

4.1 . За змістом статей 525, 611, 612, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

4.2. Ухвалюючи рішення у справі, апеляційний господарський суд правильно керувався тим, що згідно з наявними у справі доказами станом на час розгляду справи в суді зобов`язання за договором №2-68 від 24.05.2018, укладеного між сторонами, відповідачем належним чином не виконані, порушені встановлені строки виконання роботи, що відповідно до пункту 9.3 договору №2-68 від 24.05.2018, укладеного між сторонами, є підставою для сплати пені в розмірі 0,1 відсотка за кожний день прострочення від вартості невиконаних робіт.

4.3. Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано не погодився з висновками суду першої інстанції, що причиною неможливості виконання робіт у строк, визначений договором, є порушення замовником умов договору в частині ненадання підряднику необхідних вихідних даних.

4.4. Так, відповідно до частини 4 статті 612, частин 1 та 2 статті 613 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Кредитор вважається таким, що прострочив, коли він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

4.5. Беручи до уваги встановлені судами обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у спірних правовідносинах не мало місце прострочення кредитора (замовника), оскільки ПВКП "Транспроект" не надано жодних доказів того, що на момент укладення договору існували будь-які обставини, які перешкоджали б підрядникові виконувати обумовлені договором роботи, і які замовник відмовлявся б усунути, а відповідно до пункту 6.4 договору, а також інших його положень, обов`язок щодо отримання у відповідних організаціях технічних умов на перевлаштування інженерних мереж і комунікацій договором покладено саме на підрядника. Більш того, згідно з пунктом 2.3 договору ціна договору, загальний розмір якої дорівнює 2340000,00 грн (пункт 2.1 договору), включає витрати /підрядника/ на отримання технічних умов на перевлаштування інженерних мереж і комунікацій, отримання погодженої проектної документації з органами національної поліції.

4.6. Аргументи скаржника щодо незастосування судом апеляційної інстанції норм статей 29, 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункту 4.3 ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", затвердженого наказом Мінрегіону України від 04.06.2014 N 163, статті 888 Цивільного кодексу України, пунктів 3, 4 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.05.2011 N 45 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.03.2012 N 122), Верховний Суд відхиляє з таких підстав.

4.7. Відповідно до частини 1 статті 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт дійсно замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

4.8. Отже, для виконання підрядником договірних зобов`язань замовник до початку виконання проектно-вишукувальних робіт зобов`язаний передати перш за все завдання на проектування, яке визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень (частина 10 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"), вимог державних будівельних норм ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" і затверджується замовником за погодженням із генпроектувальником, (підпункт 4.1 пункту 4 Порядку розроблення проектної документації на будівництво). Водночас інші вихідні дані надаються в необхідному обсягу, що залежить від особливостей правовідносин та домовленостей сторін.

4.9. Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції встановив, і ці обставини не оспорюються скаржником, що згідно з пунктом 1.3 договору сторони погодили, що технічні та інші вимоги до робіт, вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації, визначаються у завданні на проектування, переданому підрядникові замовником та затвердженому у встановленому порядку (додаток №1 до договору). Відповідне завдання на розробку проектної документації підрядник отримав і жодних заперечень не висував, до закінчення строку виконання робіт, тобто до 17.12.2018, не звертався за наданням сприяння зі сторони Служби як замовника щодо отримання технічних умов від будь-яких підприємств та організацій (у порядку, передбаченому пунктом 6.4 договору).

4.10. Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт.

4.11 . Отже відповідно до вимог чинного законодавства право на отримання вихідних даних, складовими яких є технічні умови (частина 1 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності") має не лише замовник, як помилково вважає скаржник, а й проектувальник.

4.12. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що у договорі сторони прямо передбачили, що саме підрядник зобов`язаний отримувати у відповідних організаціях технічні умови на перевлаштування інженерних мереж і комунікацій з термінами їх дії не менш нормативної тривалості проектуванні.

4.13. Відповідні положення договору є чинними і в установленому порядку недійсними не визнавались. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 554/5323/14 (провадження № 14-605цс18) зазначено, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

4.14. З цих підстав Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо невиконання позивачем обов`язку з отриманнях технічних умов.

4.15. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша, друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

4.16. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд не бере до уваги викладені у касаційній скарзі доводи щодо надання неправильної оцінки доказам у справі, оскільки такі доводи зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом апеляційної інстанції обставин, що в силу положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

4.17. Щодо посилання скаржника, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки додатково поданим доказам, які були долучені до відзиву на апеляційну скаргу та які датовані після ухвалення рішення судом першої інстанції (листи Служби автомобільних доріг від 11.07.2019, від 15.07.2019 та від 25.07.2019, що адресовані докучаївському відділенню Красноармійському УГГ, УМГ "Харківтрасгаз", ПАТ "Укртелеком"), то Верховний Суд виходить з того, що відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

4.18. Відповідно до підпункту в) пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, суд апеляційної інстанції зобов`язаний дослідити докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються у відзиві на апеляційну скаргу, і в мотивувальній частині постанови зазначити мотиви прийняття або відхилення цих доказів. Невиконання цих вимог є порушенням норм процесуального права.

4.19. Водночас, беручи до уваги те, що докази, на які посилається скаржник, не стосуються предмета доказування, оскільки відповідні листи датовані липнем 2019, а предметом спору є стягнення неустойки за період з 18.12.2018 по 22.02.2019, а порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення, і не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 309, частина 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України), Верховний Суд вважає, що відповідні аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції, яке по суті є правильним та законним.

Щодо зустрічного позову.

4.20. За загальним правилом, передбаченим статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору, захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи опосередковано передбачені актами цивільного законодавства.

4.21 . Стабільність та обов`язковість договірних відносин втілена також у положеннях статті 651 Цивільного кодексу України, якими не допускається одностороння зміна або розірвання договору, крім випадків, коли це передбачено законом або самим договором.

4.22 . Зокрема, відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу Україниу разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це перебачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

4.23 . Відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

4.24. Водночас за частиною 4 цієї статті зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

4.25. Таким чином, зміна договору за рішенням суду у зв`язку із істотною зміною обставин допускається лише у виняткових випадках та при наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.

4.26. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення наявність таких обставин покладається на позивача.

4.27. Беручи до уваги те, що договір було укладено за результатами проведення процедури публічної закупівлі, вихідні дані зазначались у тендерній документації орієнтовно та мали уточнюватись при виконанні підрядником інженерних вишукувань та згідно з прийнятими проектними рішеннями, про що прямо зазначено в додатку №9 до тендерної документації на закупівлю робіт, затвердженої рішенням тендерного комітету, протокол №149 від 16.04.2018 ( а.с. 147, зворотній бік, а.с.148, том 1), а відповідно до пункту 6.4 договору підрядник зобов`язаний отримувати у відповідних організаціях технічні умови на перевлаштування інженерних мереж і комунікацій з термінами їх дії не менше нормативної тривалості проектування, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у даному випадку позивач за зустрічним позовом не довів наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, оскільки під час укладення договору сторони передбачили необхідність уточнення вихідних даних при виконанні підрядником інженерних вишукувань.

4.28. Окрім того, суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що ПВКП "Транспроект", посилаючись на зміну обставин, зокрема, на те, що кількість комунікацій, які перетинаються з автомобільною дорогою державного значення Т-05-09 Велика Новосілка - Амвросіївка, не відповідає їх кількості згідно з початковими вихідними даними для проектування ПВКП "Транспроект", не вказує конкретний аркуш (пункт) початкових вихідних даних, в яких було б вказано неправильну (за твердженням даного учасника справи) кількість комунікацій, а також не посилається на відповідний документ, виготовлений за результатами інженерних вишукувань, що підтверджував би виникнення обставин, яким не відповідають надані замовником вихідні дані. Натомість завдання на проектування (додаток №1 до договору) взагалі не містить інформації про кількість інженерних мереж і комунікацій на ділянці автомобільної дороги, обов`язок з виконання проектно-вишукувальних робіт на капітальний ремонт якої був прийнятий на себе підрядником за договором.

4.29 . Посилання позивача на пункти 3.3, 3.4, 5.4 договору, які були підтримані судом першої інстанції, обґрунтовано були відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки пунктом 3.4 встановлено, що до обставин у розумінні пункту 3.3 цього договору, що перешкоджають підряднику виконати роботи у встановлений строк і дають йому право ініціювати зміну /строків виконання робіт/, належать обставини : непереборної сили (форс-мажорні обставини); за які відповідає замовник (передача підряднику вихідних даних, відсутність фінансування, виникнення потреби у додаткових роботах , які не можна було передбачити під час укладання договору), проте ПВКП "Транспроект" не доведено наявності форс-мажорних обставин або обставин, за які відповідає замовник, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, з яких би убачалося невиконання замовником обов`язку щодо передання підряднику вихідних даних, а також виникнення потреби у додаткових роботах, які не можна було передбачити під час укладання договору.

4.30. При цьому суд апеляційної інстанції правильно також зауважив, що ПВКП "Транспроект" у поданому в квітні 2019 року зустрічному позові, просить встановити строк виконання робіт до 30.06.2019, але не зазначаєє, скільки саме часу було потрібно підрядникові для отримання додаткових технічних умов. Разом з тим, як убачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, ні станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення від 19.06.2019, ні на час його апеляційного перегляду, вказані роботи виконані не були. Тобто, заявником зустрічного позову не обґрунтовано необхідності продовження строку виконання робіт саме до 30.06.2019. Рішення суду першої інстанції в цій частині також необґрунтовано. У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування на спростування відповідного висновку суду апеляційної інстанції.

4.31. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився з висновком суду першої інстанції щодо застосування до спірних правовідносин статті 652 ЦК України як підстави для зміни договору за рішенням суду, і відмовив у задоволенні зустрічного позову з підстав недоведеності.

4.32. Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд не вбачає.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1 . Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частини 1 та 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

5.3 Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

6. Щодо судових витрат.

6.1 . Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.2 . З огляду на висновок Верховного Суду про відмову у задоволенні касаційної скарги підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Транспроект" залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 905/441/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач