Ухвала

від 23.01.2020 по справі 0940/1959/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

23 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 0940/1959/18 пров. № 857/13979/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Обрізка І. М. суддів -Іщук Л. П. Онишкевича Т. В.

перевіривши апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року у справі № 0940/1959/18 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галеан" ЛТД до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення копію зазначеної ухвали скаржник отримав 02 січня 2020 року.

На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, до суду надійшла заява Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначено, що первинна апеляційна скарга 03.04.2019 року була повернута скаржнику у зв`язку із невиконанням ухвали суду від 22.02.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, зокрема, із несплатою судового збору.

Несвоєчасна оплата судового збору скаржником обумовлена тим, що постійно на рахунки, з яких здійснюється проплата судового збору, накладаються арешти. Зняття арешту у зв`язку із недостатністю фінансування, внесення відповідних змін до кошторисних призначень, здійснюється дуже повільно, та тільки після цього проводиться проплата судового збору.

Зазначає, що поважність пропуску строку на апеляційне провадження прямо пов`язане із дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, подання апеляційної скарги, оскільки відповідачу були зупинені операції з бюджетними коштами за всіма рахунками, кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету.

Враховуючи те, що первинна апеляційна скарга була подана у межах строку на апеляційне оскарження і реалізація права повторного звернення до апеляційного суду здійснена на закінчення річного терміну за наявності на те об`єктивних підстав, вважають зазначені обставини поважними та просять поновити строк.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи заявленого клопотання, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.

Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення відповідач посилався на те, що первинну апеляційну скаргу подано в межах строку на апеляційне оскарження. Однак суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу з причин не усунення її недоліків у встановлений строк, зокрема, через несплату судового збору.

Суд вважає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підтвердженням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації із Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

Також суд вважає за необхідне зазначати, що повернення первинної апеляційної скарги через несплату судового збору не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Зазначений висновок апеляційного суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 24.01.2019 року у справі №806/1333/15, від 05.02.2019 року у справі № 826/11314/17.

Також суд звертає увагу на те, що копію ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 року про повернення апеляційної скарги у зв`язку із несплатою судового збору скаржником отримано 12.04.2019 року. Із повторною апеляційною скаргою останній звернувся 18.12.2019 року, тобто зі спливом тривалого періоду часу. Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року у справі № 0940/1959/18 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галеан" ЛТД до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич