Постанова

від 22.01.2020 по справі 1740/2174/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2020 року

м.Київ

справа №1740/2174/18

адміністративне провадження №К/9901/17945/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року (суддя: Недашківська К.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 0 6 травня 2019 року (судді: Пліш М.А., Глушко І.В., Ільчишин Н.В.) у справі №1740/2174/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕХЗ Технології" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень ,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕХЗ Технології (далі - позивач, ТОВ ЕХЗ Технології ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Рівненській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.07.2018 №0007231403 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 861698,75 грн та №0007241403, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 60791 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року, позов було задоволено в повному обсязі .

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що позивачем були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ Вест бізнес груп та ТОВ Анатек-захід , оскільки господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові - без змін. Наголошує, що при формуванні даних бухгалтерського обліку за взаємовідносинами з ТОВ Вест бізнес груп та ТОВ Анатек-захід діяв у відповідності до приписів законодавства і такі дані гуртуються на первинних документах, які підтверджують реальність руху його активів, складених за результатами фактичного (реального) здійснення господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, а відтак суди дійшли обґрунтованого висновку щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі наказу від 26.06.2018 №1843 ревізором-інспектором ГУ ДФС у Рівненській області проведено перевірку ТОВ ЕХЗ Технології з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ Вест бізнес груп за липень 2017 року, ТОВ Анатек-Захід за грудень 2017 року, січень 2018 року, за результатами якої складено Акт від 16.07.2018 №1718/17-00-14-03/38895125 .

В ході вищеозначеної перевірки податковим органом встановлено порушення платником податків підпункту а пункту 198.1, абзаців першого та другого пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 198.6 статті 198 ПК України, пункту 5 Розділу III, підпункту 1 пункту 4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту за січень 2018 року на 60791 грн та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту за липень 2017 року на 31371 грн, за грудень 2017 року на 307687 грн, за січень 2018 року на 350301 грн .

31 липня 2018 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0007231403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 689359 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 172339,75 грн; №0007241403, яким встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 60791 грн за січень 2018 року.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з придбання товарів у ТОВ Вест бізнес груп та ТОВ Анатек-захід . В обґрунтування таких тверджень податковий орган послався на:

1) непричетність до здійснення господарської діяльності ТОВ Вест Бізнес Груп особи, яка згідно реєстраційних відомостей є директором вказаного товариства;

2) відсутність відомостей щодо наявних у контрагентів позивача власних або орендованих основних засобів, транспортних засобів та/або придбання транспортних послуг;

3) непідтвердження реального джерела походження товарів та послуг за даними ЄРПН у ТОВ Вест Бізнес Груп та його постачальників;

4) наявність кримінального провадження №32018180000000024 за фактом фіктивного підприємництва та заволодіння бюджетними коштами за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 191 КК України, в тому числі, щодо ТОВ Вест Бізнес Груп та ТОВ Анатек-Захід .

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підтвердження реального здійснення господарських операцій та відповідно правомірності формування податкового кредиту/від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2017 року, грудень 2017 року та січень 2018 року позивачем як до перевірки, так і до суду були надані: договори на постачання продукції, укладені з вказаними контрагентами, за умовами яких постачальник зобов`язується поставити продукцію - Плитку футеровочну графітопластового матеріалу АТМ-1; а покупець - оплати і прийняти замовлену ним продукцію за ціною, у кількості й асортименті, зазначених у видаткових накладних; видаткові накладні, товарно-транспортні накладні; платіжні доручення; податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за період, що перевірявся.

Також позивачем повною мірою було підтверджено попереднє придбання ТОВ Вест Бізнес Груп та ТОВ Анатек-Захід товарно-матеріальних цінностей, які були поставлені йому на підставі вищеозначених договорів, за ланцюгом постачання, що спростовує твердження відповідача про нез`ясованість походження товарів придбаних товарів.

Всі вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Посилання податкового органу на непричетність до господарської діяльності ТОВ Вест Бізнес Груп директора вказаного товариства, - ОСОБА_1 , фактично гуртуються на відомостях рапорта старшого оперуповноваженого відділу ОВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Рівненській області лейтенанта податкової міліції Наумика Б.П. від 29.03.2017, в якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 давати будь-які пояснення з приводу діяльності ТОВ Вест Бізнес Груп згідно ст. 63 Конституції України, що, на переконання колегії суддів, не може бути належним та беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій за його участі.

Крім того, в ході судового розгляду гр. ОСОБА_1 був допитаний судом першої інстанції в якості свідка та пояснив, що був директором ТОВ Вест бізнес груп у період здійснення спірних господарських операцій, діяльність підприємства була реальною, а відомості, які містяться в Рапорті старшого оперуповноваженого відділу ОВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Рівненській області лейтенанта податкової міліції Наумика Б.П., жодним чином не вказують на те, що він не володіє інформацією щодо діяльності підприємства ТОВ Вест Бізнес Груп .

Посилання скаржника на відсутність у контрагентів позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладеним ним договорам .

Надаючи правову оцінку доводам податкового органу щодо фіктивності спірних господарських операцій, судами попередніх інстанцій також правомірно враховано, що на час розгляду даної адміністративної справи не існує жодного обвинувального вироку суду в межах кримінального провадження №32018180000000024. В свою чергу, формальне посилання фіскального органу на існування досудового розслідування в межах кримінального провадження не може бути підставою для висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами.

В контексті викладеного колегія суддів також зазначає, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту .

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява №803/02) у справі Інтерсплав проти України ; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява №3991/03) Справа БУЛВЕС проти Болгарії ; рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 (заява №6689/03) у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії .

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, сум за спірними господарськими операціями, - з огляду на що погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність та необхідність скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з мотивами суду першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи, - що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська