Постанова

від 23.01.2020 по справі 320/1046/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 23.01.2020 Справа № 320/1046/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 320/1046/19 Головуючий у 1 інстанції: Бахаєв І.М.

№ 22-ц/807/154/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Полякова О.З.

Кухаря С.В.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Мелітопольського району електричних мереж, про зобов`язання підписати договір на поставку електричної енергії від 01 лютого 2017 року,

ВСТАНОВИВ

В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ПАТ Запоріжжяобленерго в особі Мелітопольського РЕМ, про зобов`язання підписати договір на поставку електричної енергії від 01 лютого 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач підвів до місця проживання позивача лінію електромереж і позивач змушений купувати у нього електричну енергію, та відсутність між ним та відповідачем договору купівлі-продажу електричної енергії, або режиму постачання, або використання електроенергії. 23 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про укладення договору поставки електричної енергії на законних підставах, але відповіді не надійшло. Також, позивач 01 лютого 2017 року в односторонньому порядку підписав два екземпляри типового договору зі змінами та суттєвими для нього умовами, проте відповідач ухилився від укладання договору, направив відповідь від 05 травня 2017 року, де дата договору зазначена не 01.02.2017 року, а вже - 10.01.2017 року.

Наступне звернення від нього на адресу відповідача направлялось 29.11.2017 року з аналогічними проханнями, яке не були задоволено. Позивач вважає, що відповідач перевищує свої повноваження, не виконуючи вимоги п. 6 ст. 26 Закону України Про електричну енергію , яка забороняє звужувати потужність для населення і брати додаткову плату за її перевищену потужність споживання. Також позивач вважає, що своїми діями щодо не укладення з ним договору про постачання електричної енергії відповідач ігнорує ст. 22 Конституції України, чим порушує права позивача. Крім того, з рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16.05.2018 року вбачається, що договір відповідача від 30.03.2009 року № 3127043 переукладено на договір від 01.02.2017 року строком на три роки. Крім того, відповідачем був сфальсифікований договір № 3127043 від 30.03.2009 року, тобто він цей договір не підписував, та його частина не відповідала для життєвих побутових потреб.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд, зобов`язати відповідача підписати договір від 01.02.2017 року на поставку електроенергії в повному обсязі для життєвих побутових потреб за адресою: АДРЕСА_1 з внесеними ним змінами та доповненнями; другий, підписаний відповідачем договір надіслати йому за належністю.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2019року позовну заяву залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.ч.1,2,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З точки зору ч. 1 ст. 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом першої інстанції встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 діє договір № 3127043 про користування електричною енергією, згідно умов якого енергопостачальник взяв на себе зобов`язання постачати споживачу електричну енергію на об`єкт споживача, укладений 30 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ВАТ Запоріжжяобленерго .

Стаття 714 ЦК України передбачає, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно статті 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго в особі Мелітопольського району електричних мереж про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання відповідача укласти договір про поставку електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено/а.с.24-26/.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ Запоріжжяобленерго укладено договір № 3127043 на поставку електроенергії 30.03.2009 року його переукладено та підписано позивачем 01.02.2017 року, термін дії якого становить три роки.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 січня 2019 року вказане рішення суду залишено без змін/а.с.5/.

Згідно положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції вірно встановив, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2018 року, яке набрало законної сили, визнано, що між ОСОБА_1 та ПАТ Запоріжжяобленерго 30.03.2009 року укладено договір № 3127043 на поставку електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 його переукладено та підписано позивачем 01.02.2017 року, термін дії якого становить три роки.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно й всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги фактично є ідентичними доводам та змісту позовної заяви, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими та викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2019 рокупо цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 23 січня 2020 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: О.З. Поляков

С.В. Кухар