Постанова

від 22.01.2020 по справі 359/6663/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 359/6663/15-ц

провадження № 61-17879св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - керівник Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

відповідачі: Гнідинська сільська рада, Бориспільська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2018 рокуу складі судді Борця Є. О., та постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у складіколегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2014 року заступник Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Київській області звернувся до суду із позовом до Гнідинської сільської ради, Бориспільської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , який уточнив в ході розгляду справи, про визнання недійсними рішення Гнідинської сільської ради № 7 від 13 липня 1999 року Про передачу за плату у приватну власність земельної ділянки, розмір якої перевищує середню земельну частку, що були раніше надані громадянину ОСОБА_5 для ведення селянського (фермерського) господарства та рішення Гнідинської сільської ради № 7 від 13 липня 1999 року Про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки (середньої земельної частки) із земель, що були раніше надані громадянину ОСОБА_5 для ведення селянського (фермерського) господарства ; визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1913 від 30 вересня 1999 року, посвідченого державним нотаріусом Бориспільської державної нотаріальної контори Сіпко Л. М.; визнання недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 1498 від 04 грудня 2006 року Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 з ведення фермерського господарства на ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області ; витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки із кадастровими номерами 3220882600:04:003:0109, 3220882600:04:003:0110, 3220882600:04:003:0111 та 3220882600:04:003:0112 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району

Позовна заява мотивована тим, що під час перевірки щодо законності відведення земельної ділянки ОСОБА_5 загальною площею 45 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, встановлено, що земельна ділянка перебувала у ОСОБА_5 на праві постійного користування на підставі державного акту ІІІ-КВ № 007822, виданого на підставі рішення Бориспільської районної ради № 128-08-ХХІІІ.

Рішенням Гнідинської сільської ради від 13 липня 1999 року № 7 ОСОБА_5 передано за плату у приватну власність земельну ділянку загальною площею 35,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Крім того рішенням Гнідинської сільської ради від 13 липня 1999 року № 7 ОСОБА_5 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 8,9 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

30 вересня 1999 року між Гнідинською сільською радою та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Бориспільської районної нотаріальної контори Сіпко Л. М., за реєстровим № 1913.

18 жовтня 1999 року на підставі рішення Гнідинської сільської ради від 13 липня 1999 року № 7 та договору купівлі-продажу від 30 вересня 1999 року ОСОБА_5 видано державний акт на право власності землею (45 га) серії IV-КВ №046274.

Оскільки Гнідинською сільською радою 18 жовтня 1999 року ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на землю площею 45 га (а не 44,6 га) є невідповідність площ, що свідчить про незаконність державного акта.

Під час перевірки встановлено, що рішення № 7 на сесії від 13 липня 1999 року не приймалось, що підтверджується протоколом сесії сільської ради та прийнятими рішеннями, а також поясненнями депутатів, які приймали участь в пленарному засіданні.

У подальшому 12 грудня 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір міни, згідно якого спірна земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_6 , якій 09 лютого 2004 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 3220882600:04:003:0004 площею 45 га для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням Бориспільської райдержадміністрації № 1498 від 04 грудня 2006 року змінено цільове призначення земельної ділянки із кадастровим номером 3220882600:04:003:0004 з ведення фермерського господарства на ведення особистого селянського господарства. 18 грудня 2006 року ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 45 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯД № 706824.

22 грудня 2006 року ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу відчужила ОСОБА_1 спірну земельну ділянку. 14 лютого 2007 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 45 га. У подальшому земельна ділянка була поділена на чотири земельні ділянки площею 0,2132 га з кадастровим номером 3220882600:04:003:0109, площею 0,3 га з кадастровим номером 3220882600:04:003:0110, площею 0,4 га з кадастровим номером 3220882600:04:003:0111 та площею 44,1107 га з кадастровим номером 3220882600:04:003:0112.

Таким чином перевіркою встановлено, що на момент відчуження спірної земельної ділянки була відсутня воля власника в особі Гнідинської сільської ради, оскільки дозволу на такий правочин сесія не надавала.

Враховуючи, що спірну земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_5 на підставі рішення Гнідинської сільської ради, яке у встановленому законом порядку не приймалось, договір купівлі-продажу № 1913 від 30 вересня 1999 року має бути визнаний недійсним.

У зв`язку із тим, що на підставі протиправних рішень № 7 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, вказані рішення № 7 та договір купівлі-продажу відповідно до статей 6, 48, 59 ЦК УРСР, статті 114 ЗК України підлягають визнанню недійсними.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від

08 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 січня 2015 року, позов заступника Бориспільського міжрайонного прокурора, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Київській області, задоволено. Визнано недійсним рішення Гнідинської сільської ради від 13 липня 1999 року № 7 Про передачу за плату у приватну власність земельної ділянки розмір якої перевищує середню земельну частку, що була раніше надана ОСОБА_5 для ведення селянського (фермерського) господарства . Визнано недійсним рішення Гнідинської сільської ради від 13 липня 1999 року № 7 Про передачу безплатно у приватну власність земельної ділянки (середньої земельної частки) із земель, що були раніше надані ОСОБА_5 для ведення селянського (фермерського) господарства . Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 30 вересня 1999 року № 1913 посвідчений державним нотаріусом Бориспільської державної нотаріальної контори Сіпко Л.М. Визнано недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 4 грудня 2006 року № 1498 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_6 з ведення фермерського господарства на ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області . Визнано недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із кадастровим номером 3220882600:04:003:0004 площею 45 га для ведення особистого селянського господарства серії ЯД № 706907 від 14 лютого 2007 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030732300054. Витребувано на користь держави в особі Головного управління державного земельного агентства у Київській області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 45 га із кадастровим номером 3220882600:04:003:0004 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , які діють від імені ОСОБА_1 , задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 8 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 січня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вирішуючи спір суди не врахували того, що земельні ділянки передавались ОСОБА_5 для ведення селянського фермерського господарства, не з`ясували чи було таке створене, а якщо було то ким, чи використовувалась останнім земельна ділянка і її правовий режим, чи існувало воно на час вирішення спору, хто є його учасником, які права існують у цих осіб щодо спірних земельних ділянок, не взяли до уваги, що ОСОБА_1 було придбано майновий комплекс, а при переході права власності на нього, до останнього перейшло право власності на земельну ділянку, оскільки договір купівлі-продажу майнового комплексу недійсним не визнаний.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 травня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 травня 2017 року касаційну скаргу першого прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 травня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2015 року, не звернув уваги на те, що витребовуючи на користь держави в особі Головного управління державного земельного агентства у Київській області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 45 га, суди не з`ясували, які земельні ділянки входили в цю площу, в яких межах знаходиться земельна ділянка площею 6,7 га, не врахували, що державний акт на земельну ділянку загальною площею 8,9 га у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, причин розбіжностей у площах земельних ділянок не з`ясували.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22 грудня 2007 року, укладеного між СФГ Озерне та ОСОБА_1 , останній придбав майновий комплекс Озерне .

Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції зазначав, що судами попередніх інстанцій не враховано того, що земельні ділянки передавались ОСОБА_5 для ведення селянського фермерського господарства, не з`ясували чи було таке створене, а якщо було то ким, чи використовувалась останнім земельна ділянка і її правовий режим, чи існувало воно на час вирішення спору, хто є його учасником, які права існують у цих осіб щодо спірних земельних ділянок, не взяли до уваги, що ОСОБА_1 було придбано майновий комплекс, а при переході права власності на нього до останнього перейшло право власності на земельну ділянку, оскільки договір купівлі-продажу майнового комплексу недійсним не визнаний.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2018 року у задоволенні позову керівника Бориспільської місцевої прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що передача земельної ділянки площею 45,0 га у власність ОСОБА_5 для ведення нею селянського (фермерського господарства на території Гнідинської сільської ради здійснена з істотними порушеннями земельного законодавства, але підстави для визнання недійсними рішення Гнідинської сільської ради № 7 від 13 липня 1999 року та договору купівлі-продажу № 1913 від 30 вересня 1999 року відсутні, оскільки прокурором пропущено строк позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Бориспільської РДА № 14998 від 04 грудня 2006 року та витребування земельних ділянок, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Гнідинської сільської ради № 7 від 13 липня 1999 року, державний акт на право власності на землю від 18 жовтня 1999 року, договір міни від 12 грудня 2003 року, договір купівлі-продажу від 22 грудня 2006 року не визнані недійсними.

Крім того, ОСОБА_1 є законним власником земельних ділянок, держава не є ані власником, ані володільцем спірних земельних ділянок, а відтак прокурор не має права вимагати витребування земельних ділянок з володіння ОСОБА_1 .

Додатковою підставою для відмови у позові в цілому є запобігання наслідків, які створюють негативний імідж для України як правової держави, а саме те, що витребування земельних ділянок з володіння ОСОБА_1 через 14 років після передачі землі у власність ОСОБА_5 буде ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, нівелюватиме юридичну визначеність та остаточність спірних правовідносин, а також поставить Гнідинську сільську раду та ОСОБА_5 в скрутне матеріальне становище.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 рокурішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов керівника Бориспільської місцевої прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, задоволено.

Визнано недійсним рішення Гнідинської сільської ради № 7 від 13 липня 1999 року Про передачу за плату у приватну власність земельної ділянки розмір якої перевищує середню земельну частку, що були раніше надані громадянину ОСОБА_5 і для ведення селянського (фермерського) господарства .

Визнано недійсним рішення Гнідинської сільської ради № 7 від 13 липня 1999 року Про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки (середньої земельної частки) із земель, що були раніше надані громадянину ОСОБА_5 для ведення селянського (фермерського) господарства .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1913 від 30 вересня 1999 року, посвідченого державним нотаріусом Бориспільської державної нотаріальної контори Сіпко Л. М.

Визнано недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 1498 від 04 грудня 2006 року Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 з ведення фермерського господарства на ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області .

Витребувано на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки із кадастровими номерами 3220882600:04:003:0109, 3220882600:04:003:0110, 3220882600:04:003:0111 та 3220882600:04:003:0112 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що земельна ділянка, площею 45,0 га, яка складалась із двох земельних ділянок, а саме: земельної ділянки площею 8,9 га, яка передана ОСОБА_5 безоплатно на підставі рішення № 7 від 13 липня 1999 року, та земельної ділянки площею 35,7 га, яка передана ОСОБА_5 на підставі рішення № 7 від 13 липня 1999 року на платній основі згідно договору купівлі-продажу від 30 вересня 1999 року, вибула поза волею держави як власника земельної ділянки. Оскільки передача земельної ділянки у власність ОСОБА_5 була здійснена з істотними порушеннями законодавства, подальше її відчуження ОСОБА_6 на підставі договору міни є незаконним, а відтак і розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 1498 від 04 грудня 2006 року Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 з ведення фермерського господарства на ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області є незаконним. Оскільки земельна ділянка площею 45,0 га, яка в подальшому була поділена на чотири земельні ділянки з відповідними кадастровими номерами, вибули поза волею власника - держави в особі Гнідинської сільської ради, позовні вимоги про витребування земельних ділянок є обґрунтованими та доведеними.

Відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності, в якій він зазначає, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 22 грудня 2006 року, державну реєстрацію права власності здійснено 14 лютого 2007 року. З моменту укладення та нотаріального посвідчення договору, а також з моменту державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку слід відраховувати строк позовної давності.

Про наявність розпоряджень прокурору стало відомо у 2014 році за результатами проведеної перевірки і моніторингу даних публічної кадастрової карти України на території Бориспільського району. Будь-яких інших документів, з яких би вбачалось, що прокурору про наявність розпоряджень стало відомо раніше, матеріали справи не містять.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2018 рокута постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято з істотним порушенням и вимог частин 1, 2 статті 367, частин 1, 4, 6 статті 368, підпунктів а , б , в пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України, а також суди неправильно застосували норми матеріального права про позовну давність - статей 256, 257, частину першу статті 261, частину четверту статті 267 ЦК України. Постанова суду апеляційної інстанції в частині передачі державі права володіння та користування спірними земельними ділянками є вочевидь незаконною та не ґрунтується на обставинах справи.

Суд апеляційної інстанції порушив порядок розгляду справи, встановлений частинами першою, другою статті 367 та частинами першою, четвертою, шостою статті 368 ЦПК України, в результаті чого незаконно та необґрунтовано послався в оскаржуваній постанові на письмові пояснення.

Суд не врахував наявність обставин встановлених судовими рішеннями в іншій частині справи за участі тих самих осіб, які набрали законної сили, які не підлягають доказуванню відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України.

Фактичні обставини були встановлені рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2018 року, жодну з яких не спростовано в оскарженій постанові Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, в сукупності з наведеними фактичними обставинами, встановленими судовими рішеннями в іншій справі № 359/5258/15-ц.

Аргументи інших учасників справи

Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подавали.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

Зупинено виконання постанови апеляційного суду до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

05 листопада 2019 року матеріали цивільної справи № 359/6663/15-ц надійшли до Верховного Суду.

06 листопада 2019 року матеріали справи передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора зазначав, що встановлена перевіркою відсутність оригіналу рішення Гнідинської сільської ради від 13 липня 1999 року № 7 свідчить про відсутність волі власника в особі Гнідинської сільської ради на відчуження спірної земельної ділянки, оскільки дозволу на укладення такого правочину сесія не надавала.

Судами встановлено, що рішенням Гнідинської сільської ради № 7 від 13 липня 1999 року передано ОСОБА_5 безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 8,9 га.

Рішенням Гнідинської сільської ради № 7 від 13 липня 1999 року передано ОСОБА_5 за плату у приватну власність земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства загальною площею 35,7 га.

23 липня 1999 року на підставі рішення сесії Бориспільської районної Ради народних депутатів Бориспільського району Київської області № 128-08-ХХІІІ ОСОБА_5 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 45,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

Зі змісту протоколу пленарного засідання Гнідинської сільської ради від 13 липня 1999 року та зазначених в ньому рішень суди встановили відсутність посилання на те, що на пленарному засіданні Гнідинської сільської ради від 13 липня 1999 року були прийняті вище зазначені рішення за №7, якими вирішено передати безоплатно та за плату у приватну власність ОСОБА_5 спірних земельних ділянок.

30 вересня 1999 року між Гнідинською сільською радою та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 35,7 га, надану для ведення селянського (фермерського) господарства, за реєстровим № 1913.

18 жовтня 1999 року на підставі рішення Гнідинської сільської ради № 7 від 13 липня 1999 року та договору купівлі-продажу від 30 вересня № 1913 ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на землю площею 45,0 га для ведення фермерського господарства.

При укладенні договору Гнідинський сільський голова ОСОБА_9 діяв на підставі рішення першої сесії Гнідинської сільської ради ХХІІІ скликання від 24 квітня 1998 року, яким було визнано повноваження ОСОБА_9 як сільського голови. Ціна земельної ділянки за договором склала 92240 гривень, грошові кошти ОСОБА_5 до укладення договору купівлі-продажу сплатила до каси Гнідинської сільської ради.

Вказані обставини підтверджуються копією прибуткового касового ордера №88 від 27 вересня 1999 року, а також копією протоколу першої сесії Гнідинської сільської ради двадцять третього скликання від 24 квітня 1998 року.

Грошові кошти у сумі 92 240 гривень зараховані до сільського бюджету с. Гнідин.

Отже відсутність у протоколі Гнідинської сільської ради від 13 липня 1999 року вказівки про розгляд питання щодо передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_5 , а також відсутність оригіналу рішення № 7 від 13 липня 1999 року в архіві сільської ради, не є достатніми доказами, щоб вважати доведеним факт неприйняття Гнідинською сільською радою оскаржуваних рішень.

На підставі частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, наявність підстав для визнання недійсними оскаржених рішеньГнідинської сільської ради позивачем не доведено.

12 грудня 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір міни, за умовами якого ОСОБА_5 відчужила у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 45,0 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташовану на території Гнідинської сільської ради.

09 лютого 2004 року, на підставі договору міни від 12 грудня 2003 року, ОСОБА_6 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку 45,0 га.

Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 04 грудня 2006 року № 1498 затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_6 з ведення фермерського господарства на ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради, та змінено цільове призначення земельної ділянки площею 45,0 га з ведення фермерського господарства на ведення особистого селянського господарства на території Гнідинської сільської ради.

18 грудня 2006 року на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 04 грудня 2006 року № 1498, ОСОБА_6 видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

22 грудня 2006 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 45,0 га, з кадастровим номером 3220882600:04:003:0004.

14 лютого 2007 року ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 22 грудня 2006 року, видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 45,0 га.

29 серпня 2017 року земельна ділянка 45,0 га, з кадастровим номером 3220882600:04:003:0004, розташована на території Гнідинської сільської ради поділена на чотири земельні ділянки площею 0,2132 га з кадастровим номером 3220882600:04:003:0109, площею 0,3 га з кадастровим номером 3220882600:04:003:0110, площею 0,4 га з кадастровим номером 3220882600:04:003:0111 та площею 44,1107 га з кадастровим номером 3220882600:04:003:0112.

Отже, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , так само як і ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , не можуть нести відповідальності за дії Гнідинської сільської ради. Видача Гнідинським сільським головою ОСОБА_5 рішень сільської ради №7 від 13 липня 1999 року, підписаних сільським головою та скріплених печаткою сільської ради, прийняття сільською радою від ОСОБА_5 грошових коштів в оплату за земельну ділянку та включення цих коштів до сільського бюджету за 1999 рік, підписання Гнідинським сільським головою договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 вересня 1999 року, видача сільською радою ОСОБА_5 державного акту на право власності на земельну ділянку, підписання Гнідинським сільським головою акту обстеження земельної ділянки від 16 лютого 2000 року, погодження рішенням Гнідинської сільської ради від 15 серпня 2006 року зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_6 було підтвердженням для ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 законності передачі у власність ОСОБА_5 у 1999 році спірної земельної ділянки площею 45,0 га.

Оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсними оскаржуваних рішень Гнідинської сільської ради, тому відсутні й підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, розпорядження Бориспільської райдержадміністрації та витребування земельних ділянок, які є похідними.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, але помилився щодо мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року зупинено виконання постанови апеляційного суду до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування оскарженої постанови апеляційного суду, підстави для поновлення її виконання відсутні.

Керуючись статтями 409, 410, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року скасувати.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2018 рокузмінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук