Постанова

від 15.01.2020 по справі 822/423/17

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 822/423/17

Провадження № 11-720апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. ,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Октант-Центр (далі - ТОВ Октант-Центр ) до відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, треті особи: ОСОБА_1 , Житлово-будівельний кооператив (далі - ЖБК) Проскурів-Центр , ЖБК Проскурів-Житлобуд , про визнання протиправним і скасування рішення

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року (суддя Шевчук О. П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року (судді Смілянець Е. С., Залімський І. Г., Сушко О. О.),

УСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ТОВ Октант-Центр звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Хмельницької дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта Росновської Н. В. (далі - державний реєстратор) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 листопада 2016 року, індексний номер 32545739, про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення загальною площею 22,9 кв. м, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1095190568101).

На обґрунтування позовних вимог ТОВ Октант-Центр зазначило, що згадане вище рішення державного реєстратора порушує його права, оскільки саме ТОВ Октант-Центр було власником об`єкта незавершеного будівництва за вказаною адресою, що й змусило позивача звернутися до суду із цим позовом.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 6 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, позов задовольнив.

Під час розгляду справи апеляційним судом замінено відповідача - державного реєстратора на належного - відділ державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради.

Під час розгляду справи суди встановили, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24 липня 2014 року порушено провадження у справі № 924/159/14 про банкрутство ТОВ Октант-Центр та введено процедуру розпорядження майном боржника.

У ході процедури розпорядження майном боржника було встановлено, що позивачу на праві власності належить незавершене будівництво за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інвентаризаційним описом необоротних активів № 12 від 13 червня 2016 року.

Незавершене будівництво являє собою двоповерхову будівлю адміністративного корпусу за вказаною адресою та є самовільним будівництвом, здійсненим Закритим акціонерним товариством Октант , правонаступником якого є ТОВ Октант-Центр , на земельній ділянці площею 2240 кв. м (кадастровий номер 6810100000:01:006:0182), яка перебуває в оренді ЖБК Проскурів-Житлобуд (ідентифікаційний код 38353494) на підставі договору оренди землі від 25 лютого 2016 року № 1027/01, укладеного із Хмельницькою міською радою.

8 листопада 2016 року між ТОВ Октант-Центр та ЖБК Проскурів-Житлобуд укладено договір зберігання майна № 1.

Згідно із договором ТОВ Октант-Центр передає, а ЖБК Проскурів-Житлобуд приймає на безоплатне відповідальне зберігання незавершену будівництвом двохповерхову будівлю адміністративного корпусу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю ТОВ Октант-Центр .

Відповідно до акта приймання-передачі майна від 8 листопада 2016 року ТОВ Октант-Центр за договором зберігання майна від 8 листопада 2016 року № 1 передав, а ЖБК Проскурів-Житлобуд прийняв на відповідальне зберігання незавершену будівництвом двохповерхову будівлю адміністративного корпусу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та є власністю ТОВ Октант-Центр .

Згідно з довідкою ЖБК Проскурів-Центр № 1 від 11 листопада 2016 року, виданою ОСОБА_1 , вона за договором про сплату пайових внесків № 04/10/16-3 від 4 жовтня 2016 року є членом ЖБК Проскурів-Центр та повністю сплатила пайовий внесок на нежитлове приміщення № 3 загальною площею 22,9 кв. м, яке знаходиться на другому поверсі окремо розташованої двоповерхової нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1

15 листопада 2016 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 виготовлено технічний паспорт на офіс по АДРЕСА_1 .

У подальшому, на підставі довідки від 11 листопада 2016 року № 1 (виданої ОСОБА_1 про повну сплату нею пайового внеску ЖБК Проскурів-Житлобуд ), витягу з переліку пайовиків від 11 листопада 2016 року № 2, які брали пайову участь по реконструкції (будівництву) нежитлової будівлі з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1, витягу з переліку пайовиків, які брали пайову участь по реконструкції (будівництву) нежитлової будівлі з вбудованими нежитловими приміщеннями за вказаною адресою, та технічного паспорта на офіс від 15 листопада 2016 року - державний реєстратор зареєстрував за ОСОБА_1 право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення за згаданою адресою.

Не погоджуючись з цим рішенням державного реєстратора, ТОВ Октант-Центр звернулося до суду із цим адміністративним позовом, задовольняючи який та скасовуючи рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на нежитлове приміщення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що державний реєстратор на порушення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, та Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-І V Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень провів державну реєстрацію права приватної власності на нежитлове приміщення за ОСОБА_1 без документа, що посвідчує право власності ЖБК Проскурів-Центр на вказаний об`єкт нерухомого майна до, а також після його реконструкції.

При цьому декларація № ХМ 143163050425 від 31 жовтня 2016 року про готовність до експлуатації об`єкта (офіси та магазин на АДРЕСА_1 ), який належить до І-ІІІ категорії складності, не може бути доказом того, що ЖБК Проскурів-Центр є власником вказаного об`єкта нерухомого майна.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями про задоволення позову, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року й ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

На переконання ОСОБА_1 , висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи через їх неповне з`ясування.

Водночас ОСОБА_1 указує, що оскільки спірні правовідносини щодо реєстрації права власності пов`язані з виникненням у ЖБК Проскурів-Центр права власності на спірний об`єкт нерухомості на підставі цивільно-правової угоди, то цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, тому підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Відзивів на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Так, згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій; КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 чинного КАС, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З огляду на наведені вище нормативні положення не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права .

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

Спір у справі, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалося реєстрації права іншої особи, а не позивача.

Заявлені ТОВ Октант-Центр вимоги про визнання протиправним і скасування рішення щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно спрямоване на захист прав позивача від їх порушення третьою особою, за якою зареєстроване право власності на те ж нерухоме майно.

Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття особами права власності на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, оскільки спірні правовідносини пов`язані з виникненням у ЖБК Проскурів-Центр та у ОСОБА_1 права власності на спірні об`єкти нерухомого майна на підставі цивільно-правових угод, то спір у цій справі є цивільно-правовим і має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Наведене також відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 822/2601/16

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 6 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017 року скасувати, провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді:Н. О. АнтонюкЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукВ. В. Пророк Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач Д. А. ГудимаО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук О. Р. КібенкоВ. Ю. Уркевич В. С. КнязєвО. Г. Яновська