Постанова

від 14.01.2020 по справі 914/565/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2020 р. Справа № 914/565/18

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Мирутенка О.Л.,

Скрипчук О.С.,

секретар судового засідання: Харів М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватної фірми Науково-виробниче підприємство Комтех-плюс вих. № 96-10/19 від 01.10.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3696/19 від 15.10.2019),

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06 вересня 2019 року (повний текст додаткового рішення складено 10.09.2019, м. Львів, суддя Синчук М.М.)

у справі № 914/565/18

порушеній за позовом

позивача: Приватної фірми Науково-виробниче підприємство Комтех-плюс , м. Львів,

до відповідача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління , м. Львів,

про стягнення 116012,00 грн. шкоди,

за участю представників:

від апелянта/позивача: Єсіпов І.А.,

від відповідача: не прибув,

від третьої особи: не прибув,

ВСТАНОВИВ :

06 вересня 2019 року Господарським судом Львівської області винесено додаткове рішення у справі № 914/565/18, яким заяву Приватної фірми науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс» від 27.08.2019 №85-08/19 про винесення додаткового рішення у справі №913/565/18 задоволено частково. Присуджено до стягнення з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, Львівська обл., місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код: 34814859) на користь Приватної фірми науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс» (місцезнаходження: 79021, Львівська обл., місто Львів, вулиця Кульпарківська, будинок 180, квартира 46; ідентифікаційний код: 30052037) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 23 202,00 грн. В стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9872,38 грн відмовлено.

Додаткове рішення мотивовано тим, що заявлені позивачем до відшкодування за рахунок відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33074,39 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з відповідача буде для нього надмірним тягарем, який є комунальною установою і фінансується з бюджету, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Не погоджуючись з додатковим рішенням в частині відмови у задоволенні суми 9872,38 грн, Приватна фірма Науково-виробниче підприємство Комтех-плюс звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою вих. № 96-10/19 від 01.10.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3696/19 від 15.10.2019), в якій просить скасувати додаткове рішення від 06.09.2019 у частині, якою відмовлено у стягненні з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9872,38 грн та прийняти в тій частині нове рішення про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9872,38 грн.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що предметом вказаних письмових пояснень у даній справі було нове дослідження та правовий аналіз питання, щодо якого не сформована єдина та стала чи будь-яка інша судова практика, тобто виконану адвокатом роботу не можна ототожнювати з банальним пошуком у правових базах цитат з судових рішень Верховного Суду при складанні звичайних заяв по суті, а тому не співмірність сплаченого позивачем гонорару за надані адвокатські послуги відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Разом з тим, апелянт звертає увагу, що даний спір по суті був вирішений судом першої інстанції в іншому складі. Тобто суддя Синчук М.М., який ухвалив іменем України додаткове рішення, не виносив рішення по суті вимог, а отже не провадив підготовки справи до розгляду (не оцінював її складність), не розглядав її по суті, не досліджував і не оцінював докази (кожний окремо і в їх сукупності), крім тих, що стосуються судових витрат.

Окрім того, апелянт стверджує, що розміри адвокатських гонорарів діючим законодавством (Законом № 5076-VI, процесуальними законами тощо) не регулюються і не обмежуються. Що стосується ринкових цін на адвокатські послуги, то таких не існує. Існують лише рекомендації окремих органів адвокатського самоврядування щодо ставок адвокатського гонорару, які можуть враховуватись окремими адвокатами, або не враховуватись. Так, зокрема, рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16.02.2018р. були затверджені рекомендації щодо застосування рекомендованих ставок адвокатського гонорару, згідно з якими: розмір адвокатського гонорару за годину роботи становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб (надалі - ПМ), встановленого на день оплати; участь у судовому розгляді справи за правилами ГПК становить від 4000 грн. + 2000 грн. за кожне наступне засідання. Аналогічне рішення було прийнято на розширеному засіданні Ради адвокатів Харківської області (Рішення № 17 від 21.03.2018р.).

Що стосується посилань суду на те, що відповідач є комунальною установою та фінансується з місцевого бюджету, то за змістом статті 126 ГПК України ці фактори до уваги не беруться.

Апелянт зауважує при цьому, що фінансування відповідача за рахунок податків, зборів, інших обов`язкових відрахувань, що сплачуються до місцевого бюджету позивачем та іншими суб`єктами, свідчить про його стале та планове фінансування (на відміну від нього, позивач здійснює свою діяльність лише на власний ризик).

Відповідач подав відзив, в якому просить додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2019 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Даний відзив обґрунтований тим, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними ні з ціною позову, ні зі складністю справи, ні з витраченим адвокатом часом на надання послуг. Кім того, відповідач зазначив, що з наданих позивачем до заяви документів не можна зробити висновок про обсяг наданих адвокатом Єсіповим І.А. послуг у суді першої інстанції, а на деякі послуги, зокрема: п.1 Акту виконаних робіт, письмові пояснення з врахуванням вказівок Верховного Суду згідно ухвали від 24.06.2019) вказано неспіврозмірну кількість нормогодин (8,82) та вартість у 22050 грн. Такі пояснення, у яких взято за основу ухвалу Верховного Суду від 24.06.2019 не є обґрунтованими, а їх написання не потребувало значного проміжку часу, підготовка пояснень не потребувала проведення аналізу доказової бази, оскільки такі пояснення зводилась лише до висновків, які вказані в ухвалі Верховного Суду. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що гонорар є розумним та враховує витрачений адвокатом час.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/565/18 розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С. Введено до складу судової колегії суддів Мирутенка О.Л. та Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної фірми Науково-виробниче підприємство Комтех-плюс та розгляд апеляційної скарги ухвалою суду від 29.11.2019 року призначено в судовому засіданні на 12.12.2019 року.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 12.12.2019 судом апеляційної інстанції оголошено перерву до 14.01.2020 року.

В судове засідання, яке відбулося 14.01.2020, представник апелянта/позивача прибув, надав усні пояснення аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задоволити, додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні 9872,38 грн скасувати та в тій частині прийняти нове рішення, яким задоволити стягання коштів в сумі 9872,38 грн. Також представником позивача подано через канцелярію суду заяву б/н від 14.01.2020 (вх. № ЗАГС 01-04/175/20), якою уточнив заяву від 12.12.2020 про розподіл судових витрат.

Від позивача та третьої особи представники не прибули, про причини не прибуття суд не повідомили, хоча були під розписку повідомленні про день, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Львівської області від 19.08.2019 у справі № 914/565/18 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, Львівська обл., місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код: 34814859) на користь Приватної фірми науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс» (місцезнаходження: 79021, Львівська обл., місто Львів, вулиця Кульпарківська, будинок 180, квартира 46; ідентифікаційний код: 30052037) реальні збитки у сумі 116 012,00грн., на відшкодування шкоди, завданої приватній фірмі науково-виробниче підприємство «Комтех-плюс» незаконним рішенням від 08.08.2016р. №59-Д у частині, що стосується демонтажу п`яти рекламних конструкцій по вул. Луганській у м. Львові (місця №№ 1, 3-6), а також 17951,00грн. витрат, пов`язаних з проведенням експертизи. Стягнути з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (місцезнаходження: 79008, Львівська обл., місто Львів, площа Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код: 34814859) в дохід Державного бюджету України 7929,00грн. судового збору.

Представником позивача, до закінчення судових дебатів у справі, а саме, у судовому засіданні 12.08.2019р., було подано до суду заяву про розподіл судових витрат, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№33187/19.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

27.08.2019 позивачем на розгляд Господарського суду Львівської області було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/565/18, у якій він просить суд ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання щодо стягнення з відповідача додаткових судових витрат на професійну правничу допомогу.

З заяви позивача вбачається, що останній просив стягнути з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь Приватної фірми науково-виробничого підприємства «Комтех-плюс» судові витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 33074,38 грн, що дорівнює 30% від ціни позову: 110247,96 грн.

Дана заява обґрунтована тим, що позивачем подано детальний опис виконаної адвокатом роботи, із зазначенням витраченого на неї часу(з урахуванням регламенту послуг), містить Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 20.08.2019р. № 20-08/КП/914/565/18, який був складений та підписаний сторонами наступного дня після ухвалення судом рішення (див. п. 4.3.1 Додаткової Угоди від 02.07.2019р.) також сплата адвокату гонорару за надану позивачу правничу допомогу згідно з умовам договору (п. 3.7.2 додаткової угоди від 02.07.2019р.) та з урахуванням максимального розміру гонорару (п.3.6.2 Додаткової Угоди від 02.07.2019р.), а також з урахуванням кількісних показників виконаної роботи/наданих послуг, підтверджується платіжними дорученнями позивача від 31.07.2019р. № ПП-000310 на суму 24550 грн. та від 23.08.2019р. № ПП-000345 на суму 8524,38 грн. (разом 33074,38 грн., що дорівнює 30% від ціни позову: 110247,96 грн.).

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Приписи пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України надають право суду, що ухвалив рішення, за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Як уже було зазначено вище у цій постанові,

Представником позивача, до закінчення судових дебатів у справі, а саме, у судовому засіданні 12.08.2019р., було подано до суду заяву про розподіл судових витрат, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації суду за вх.№33187/19.

Надалі, позивач у встановлений судом строк подав клопотання про ухвалення додаткового рішення, яким просив суд вирішити питання щодо стягнення з відповідача додаткових судових витрат на професійну правничу допомогу.

До клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач додав акт виконаних робіт (наданих послуг) від 20.08.2019 № 20-08/КП/914/565/18, платіжне доручення № ПП-000310 від 31.07.2019 на суму 24550,00 грн, платіжне доручення № ПП-000345 від 21.08.2019 на суму 8524,38 грн та докази направлення копії долучених документів строєні відповідача.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи до яких належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2, 3 статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 3 статті 126 ГПК України обумовлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а згідно з частиною 8 статті 129 цього Кодексу, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вказує частина 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Такі висновки суду підтверджується правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним у постановах від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

Судовою колегією встановлено, що порядок обчислення і сплати гонорару позивачем за надані йому адвокатські послуги у даній справі встановлені Додатковою угодою № 2/20-05/19/2 від 02.07.2019р. (надалі - Додаткова угода) до Договору про надання про надання професійної правничої допомоги № 20-05/19/2 від 21 05.2019р. (надалі - Договір).

Тарифна політика адвоката Єсіпова І.А. у його відносинах з клієнтами враховує всі вимоги діючого законодавства (у тому числі щодо співмірності гонорару зі складністю справи) шляхом коригування базової ставки (див. далі) на показники відповідних коефіцієнтів (див. пункти 3.3 - 3.5 Додаткової угоди).

Зокрема для простих справ (з вимогами, що розглядаються у порядку наказного провадження) застосовується базовий коефіцієнт 1.0; для нескладних справ (з вимогами, що розглядаються у порядку спрощеного провадження) - коефіцієнт 1.5; для складних справ (з вимогами, що розглядаються у порядку загального позовного провадження) - коефіцієнт 2.0; для особливо складних справ (справи з великою кількістю учасників справи, справи про банкрутство, справи з великим, понад 2 томи, обсягом матеріалів щодо) - коефіцієнт 3.0.

Власне, пунктом 3.3. Додаткової угоди сторони Договору обумовили, що погоджений коефіцієнт складності даної справи (надалі Ксс) становить 2.0 (справи, що розглядаються у порядку загального позовного провадження). Звертаємо при цьому увагу суду апеляційної інстанції на те, що вказана Додаткова угода була укладена після отримання позивачем ухвали суду 24.06.2019р. про прийняття справи до розгляду, резолютивною частиною якої власне і встановлено, що дану справу з майновими вимогами до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб належить розглядати у порядку загального, а не спрощеного позовного провадження. Тобто суд (а не адвокат позивача), відніс її до такої, що підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

Своєю чергою, положеннями статті 12 ГПК України встановлено, що Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного).

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Отже, враховуючи, що згідно з пунктом 3.3. Додаткової угоди Ксс становить 2.0 (справи, що розглядаються у загальному позовному провадженні), висновок суду про неспівмірність розміру сплаченого позивачем адвокатського гонорару зі складністю справи є необґрунтованим.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дана справа не була вирішена по суті Верховним Судом, який постановою від 13.05.2019р. скасував всі ухвалені по справі рішення і направив її на повторний розгляд до суду першої інстанції.

Щодо неспівмірності сплаченого позивачем гонорару за надані йому адвокатські послуги з їх обсягом у суді, затраченим адвокатом часом на надання таких послуг, з посиланням на те, що підготовка цієї справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, та не відповідає критерію реальності таких витрат і розумності їхнього розміру, слід зазначити наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 126 ГПК України, акт виконаних робіт (наданих послуг) від 20.08.2019р. № 20-08/КП/914/565/18, на підставі якого позивач повністю розрахувався за надані йому адвокатські послуги, містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, які підтверджуються матеріалами справи (адже вказаний гонорар включає оплату лише фактично виконаної роботи, а саме: складання процесуальних документів та участь адвоката у розгляді справи у судовому засіданні).

З акту виконаних робіт (наданих послуг) вбачається, що більшу частину сплаченого позивачем адвокату гонорару становить робота, виконана адвокатом на підготовку і подання до суду 19.07.2019р. письмових пояснень з урахуванням вказівок Верховного Суду у постанові від 13.05.2019р. Проте вказані пояснення були підготовлені адвокатом і подані до суду не на його власний розсуд, а на виконання ухвали суду про відкриття підготовчого провадження, пунктом 5 якої було визначено наступне: Встановити учасникам справи строк до: 22.07.2019р. - для подання письмових пояснень з урахуванням усіх вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 13.05.2019р. у справі N9914/565/18. Письмові пояснення направити один одному, докази відправки надати суду .

Окрім того, даний спір по суті був вирішений судом першої інстанції в іншому складі, тобто суддя Синчук М.М., який ухвалив іменем України додаткове рішення, не виносив рішення по суті вимог, а отже не провадив підготовки справи до розгляду (не оцінював її складність), не розглядав її по суті, не досліджував і не оцінював докази (кожний окремо і в їх сукупності), крім тих, що стосуються судових витрат.

Разом з тим Верховний Суд при направленні справи на новий розгляд дав вказівку дослідити при новому розгляді справи питання права, щодо яких сам не зміг дійти певного висновку.

Отже, предметом вказаних письмових пояснень було нове дослідження та правовий аналіз питання, щодо якого не сформована єдина та стала чи будь-яка інша судова практика, тобто цю виконану адвокатом роботу не можна ототожнювати з банальним пошуком у правових базах цитат з судових рішень Верховного Суду при складанні звичайних заяв по суті.

Більше того, 8,82 годин часу, витраченого адвокатом на підготовку та подання до суду зазначених вище письмових пояснень згідно з актом від 20.08.2019р. № 20-08/КП/914/565/18, були визначені адвокатом не довільно, а не підставі Регламенту послуг, заздалегідь обумовленому сторонами Договору (п. 3.6.3 Додаткової угоди).

Зокрема згідно з пунктом 3.6.3.1 Додаткової угоди, під Регламентом послуг у даній угоді розуміються кількісні результати роботи Адвоката, які беруться до уваги при обчисленні розміру його гонорару, а саме: адвокат може працювати над складанням та оформленням документів правового характеру скільки завгодно часу, проте ця робота буде оплачена позивачем з розрахунку 1-000 друкованих знаків тексту за 1 годину астрономічного часу (або 50 зн/хв. з пробілами), в яку входить власне як сама юридична робота (дослідження наданих доказів, вивчення та правовий аналіз ситуації, судової та іншої правозастосовної практики тощо), так і технічна робота (набір та перевірка тексту, роздрукування та оформлення документа у необхідній кількості примірників, витрати часу та відправку його копій іншим учасникам та його подання до суду тощо).

В акті від 20.08.2019р. № 20-08/КП/914/565/18 зазначено, що вказані письмові пояснення містять 26477 друкованих знаків (чого судом першої інстанції не спростовано), на складання яких адвокат витратив протягом двох календарних днів 8,82 годин часу (26477 / 3000 = 8,8256).

Проте у Додатковому рішенні не зазначено, у чому полягає невідповідність зазначених в акті показників реальним витратам часу (як на складання адвокатом документів процесуального характеру, так і на його участь у судових засіданнях).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що часткове відхилення результатів роботи адвоката судом з посиланням лише на те, що ця робота не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи (при умові, що власне цей склад суду не оцінював при ухвалені нового рішення у справі зміст документів правового характеру, складених адвокатом позивача), є необґрунтованим.

Щодо неспіврозмірності сплаченого позивачем адвокатського гонорару у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, та його надмірність для відповідача, який фінансується з місцевого бюджету, у випадку віднесення цих витрат позивача на нього повністю за результатом розподілу судових витрат, слід зазначити наступне.

Як зазначалось, порядок обчислення і сплати гонорару позивачем за надані йому адвокатські послуги у даній справі встановлені Додатковою угодою № 2/20-05/19/2 від 02.07.2019р.

Положеннями статті 30 Закону України від 05.07.2012р. № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлено:

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з п. 3.1 Додаткової угоди, позивач обрав гонорар за погодинною ставкою. Погоджена сторонами базова погодинна ставка Адвоката, на підставі якої обчислюється його гонорар протягом виконання даної Угоди: 1000 грн. за годину роботи (п. 3.2), який коригується на коефіцієнти складності справи, приорітету (значення) справи для клієнта (визначається самим клієнтом з фіксуванням у договорі), та процесуальної співучасті (адвокат може представляти у суді позовне товариство з кількох позивачів з різним розміром позовних вимог).

До набрання чинності Законом України від 03.10.2017р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", діяв Закон України від 20 12.2011р. № 4191 -VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", пунктом 1 якого було встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Отже вказаний Закон № 4191-VI не обмежував розміру компенсації витрат на правову допомогу у господарських справах і до 15.12.2017р.

Таким чином, розміри адвокатських гонорарів діючим законодавством (Законом № 5076-VI, процесуальними законами тощо) не регулюються і не обмежуються.

Що стосується ринкових цін на адвокатські послуги, то таких не існує. Існують лише рекомендації окремих органів адвокатського самоврядування щодо ставок адвокатського гонорару, які можуть враховуватись окремими адвокатами, або не враховуватись.

Зокрема, рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16.02.2018р. були затверджені рекомендації щодо застосування рекомендованих ставок адвокатського гонорару, згідно з якими: розмір адвокатського гонорару за годину роботи становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб (надалі - ПМ), встановленого на день оплати; участь у судовому розгляді справи за правилами ГПК становить від 4000 грн. + 2000 грн. за кожне наступне засідання.

Аналогічне рішення було прийнято на розширеному засіданні Ради адвокатів Харківської області (Рішення № 17 від 21.03.2018р.)

Зокрема, з 01 07.2019р. до 31.12.2019р. ПМ становить 2007 грн. (відповідно, 50% дорівнюють "003,5 грн,).

Додаткова угода була укладена 02.07.2019р., а розрахунки проведені 31.07.2019р. і 21.08.2019р.

Як встановлено п. 3.1 Додаткової угоди, погоджена сторонами базова погодинна ставка Адвоката (Бпс), на підставі якої обчислюється його гонорар протягом виконання даної Угоди, становить 1000 грн. за годину роботи.

Таким чином, базові ставки адвоката Єсіпова ІА (застосовуються для нескладних справ) не перевищують рекомендованих, що суперечить висновку суду про неспіврозмірність сплаченого позивачем адвокатського гонорару (який скоригований на показники складності справи та пріоритетності для позивача) у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Що стосується посилань суду на те, що відповідач є комунальною установою та фінансується з місцевого бюджету, то за змістом статті 126 ГПК України ці фактори до уваги судом не приймаються.

Таким чином, доводи апелянта знайшли своє підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи спростовують факти, покладені в основу додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2019 у справі № 914/565/18.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, апеляційну скаргу слід задоволи, пункт 4 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2019 р. у справі № 914/565/18 в частині відмови у стягненні 9872,38 грн витрат на професійну правничу допомогу скасувати та в цій частині прийняти нове рішення. Стягнути з відповідача на користь позивача 9872,38 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Пункт 4 резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 06.09.2019 р. у справі № 914/565/18 в частині відмови у стягненні 9872,38 грн витрат на професійну правничу допомогу скасувати та в цій частині прийняти нове рішення. Стягнути з відповідача на користь позивача 9872,38 грн витрат на професійну правничу допомогу

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 22.01.2020 року.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя О.Л.Мирутенко

Суддя О.С.Скрипчук