Постанова

від 20.01.2020 по справі 923/911/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/911/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.;

від Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" - Чорний С.В., довіреність № б/н, дата видачі : 01.01.20;

від ПАТ „Комбінат будівельних конструкцій» - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства „ГІДРОСТАЛЬ»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.10.2019

по справі №923/911/18

за позовом Акціонерного товариства „ГІДРОСТАЛЬ»

до Приватного акціонерного товариства „Комбінат будівельних конструкцій»

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

(суддя першої інстанції: Пригуза П.Д., дата та місце ухвалення рішення: 11.10.2019, Господарський суд Херсонської області, м.Херсон, вул. Театральна, 18)

В жовтні 2018 року Акціонерне товариство ГІДРОСТАЛЬ (далі - АТ ГІДРОСТАЛЬ ) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Комбінат будівельних конструкцій" (далі - ПАТ Комбінат будівельних конструкцій ), у якій просить: зобов`язати відповідача знести за власний рахунок усі самовільно збудовані споруди, які знаходяться за адресою: Генічеський район. Арабатська стрілка, вулиця Набережна, 58-а, Херсонська область, Щасливцевська сільська рада, та розташовані в межах земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні АТ «Гідросталь» відповідно до державного акту на право постійного користування, кадастровий номер 6522186500:11:001:0316, та звільнити земельну ділянку, яка знаходиться в постійному користуванні АТ «Гідросталь» .

Правовими підставами позову є ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, ч.ч. 2, 3 ст. 376 Цивільного кодексу України. Як вважає позивач, відповідач здійснив самочинне будівництво нерухомого майна на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні АТ «ГІДРОСТАЛЬ» , не набув права власності на ці об`єкти, у зв`язку з чим зазначені об`єкти мають бути демонтовані.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.10.2019 (суддя - Пригуза П.Д.) відмовлено в задоволенні позовних вимог АТ ГІДРОСТАЛЬ в повному обсязі.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції зазначив, що необґрунтованими є посилання позивача на те, що в порушення договору сумісного користування земельними ділянками та під час його дії, відповідачем здійснено самочинне будівництво об`єктів на земельній ділянці, яка на праві постійного користування належить ПАТ «ГІДРОСТАЛЬ» , оскільки на момент укладення договору №1 про спільне користування земельними ділянками від 18.12.2014 будівлі: актова зала, літера А 47,5. кв. м. та їдальня, літера Б 55 кв. м. вже розташовувалися на земельній ділянці позивача і цей факт знайшов своє відображення в договорі, підписаному сторонами.

Місцевий господарський суд зазначив, що ПАТ «Комбінат будівельних конструкцій» на законних підставах належить право власності на актовий зал літер А 47,5. кв. м, їдальня літери Б 55 кв. м., які розташовані на земельній ділянці, що знаходиться у постійному користуванні ПАТ «Гідросталь» (кадастровий номер 6522186500:11:001:0316).

Крім того судом зазначено, що права АТ «ГІДРОСТАЛЬ» щодо користування земельною ділянкою позивача відповідачем порушені не були.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ ГІДРОСТАЛЬ звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, не дослідив, та не надав оцінку усім доказам у справі, надав перевагу одним доказам над іншими, проігнорував докази надані позивачем, неправильно встановив фактичні обставини справи.

На думку скаржника, ПАТ «Комбінат будівельних конструкцій» , користуючись тим, що юридичні адреси земельних ділянок АТ ГІДРОСТАЛЬ та ПАТ «Комбінат будівельних конструкцій» співпадають, після розірвання останнього договору сумісного користування земельними ділянками від 18.12.2014, який не давав будь-якого права на розміщення будь-якого нерухомого майна жодній із сторін, або на його реєстрацію, не тільки не звільнив займану земельну ділянку АТ ГІДРОСТАЛЬ від власного тимчасово розміщеного на ній майна, але й заявив, що три будівлі, які знаходяться на цій території площею 0,849 га є його нерухомим майном, та саме ці три будівлі є серед переліку нерухомого майна, зазначеного в свідоцтві на право власності ПАТ «Комбінат будівельних конструкцій» САВ 548404 від 13.02.2008, яке відноситься до бази відпочинку ДРУЖБА .

АТ ГІДРОСТАЛЬ зазначає, що висновок експерта по даній справі підтверджує позицію позивача про те, що відповідач фактично співставляє (видає) власні документи на право власності на нерухоме майно, яке повинно знаходитись, або знаходиться в межах бази відпочинку ДРУЖБА , власником якої є ПАТ Комбінат будівельних конструкцій в межах земельної ділянки 0,4 га, кадастровий номер №6522186500:11:001:0026 на аналогічне (схоже) майно, яке знаходиться в межах земельної ділянки АТ ГІДРОСТАЛЬ , кадастровий номер №6522186500:11:001:0316, площею 0,8940 га.

Апелянт вважає, що ті споруди, які встановлено ПАТ Комбінат будівельних конструкцій на території земельної ділянки АТ ГІДРОСТАЛЬ та які відповідач вважає власним нерухомим майном, встановлені на земельній ділянці без оформлення землекористування та будь-яких правовстановлюючих документів, що є безумовним порушенням вимог ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , та самочинним будівництвом в розумінні ст. 376 Цивільного кодексу України, що порушує права АТ ГІДРОСТАЛЬ як землекористувача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 відкрито апеляційне провадження по справі №923/911/18 за апеляційною скаргою АТ „ГІДРОСТАЛЬ» на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.10.2019.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2019 розгляд апеляційної скарги АТ „ГІДРОСТАЛЬ» на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.10.2019 призначено на 20.01.2020.

20.01.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких ПАТ Комбінат будівельних конструкцій просить залишити скаргу АТ ГІДРОСТАЛЬ без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також в письмових поясненнях відповідач просить розглянути справу за відсутності його представника.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційні скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове - про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутністю представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач АТ «ГІДРОСТАЛЬ» є землекористувачем на праві постійного користування земельної ділянки загальною прощею 0,8490 га (кадастровий номер 6522186500:11:001:0316), яка знаходиться у Генічеському районі на Арабатській стрілці за адресою вулиця Набережна, 58-а, Херсонська область, Генічеський район, Щасливцевська сільська рада (т.1 а.с. 19).

Відповідно до Державного акту на право постійного користування №000857 І-ХС від 31.10.2000, земельну ділянку було надано Генічеською районною Радою народних депутатів Генічеського району Херсонської області ПАТ «Укргідромех» (код ЄДРПОУ: 00100256, правонаступником якого є АТ «ГІДРОСТАЛЬ» ) в постійне користування 31.10.2000 під розміщення бази відпочинку, про що в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею було зроблено відповідний запис №527 (т. 1 а.с. 19).

Суміжно з земельною ділянкою АТ «ГІДРОСТАЛЬ» знаходиться земельна ділянка розміром 0,4 га, яку було надано ПАТ «Комбінат будівельних конструкцій» Генічеською районною держадміністрацією у постійне користування відповідно до державного акту на постійне користування від 10.06.1997 року, про що в книзі записів державних актів зроблено відповідний запис № 502. Земельну ділянку було надано у постійне користування для розміщення бази відпочинку ПАТ «КБК» - «Дружба» (т. 1 а.с 25).

ПАТ «Комбінат будівельних конструкцій» було засновано відповідно до установчого договору від 23.10.1995, на підставі рішення регіонального відділення Фонду Державного майна України по Херсонській області від 17.01.1995 за №19 та рішення організації орендарів орендного підприємства Новокаховського комбінату будівельних конструкцій шляхом перетворення у Відкрите акціонерне товариство «Комбінат будівельних конструкцій» .

Згідно з Переліком нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству Регіональним відділення ФДМ України по Херсонській області новоствореному ВАТ «Комбінат будівельних конструкцій» було передано, зокрема, будівлі актового залу, їдальні і складу. (т. 1 а.с. 64-70)

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно (САВ 548404/ від 13.02.2008 року, видавник Щасливцевська сільська рада) склад № ХХХХVІ 24,4 кв. м, актовий зал літери А 47,5. кв. м, їдальня літери Б 55 кв. м, будинки відпочинку належать ПАТ «Комбінату будівельних конструкцій» (т. 1 а.с. 27).

Між ПАТ «Укргідромех» та ПАТ «Комбінат будівельних конструкцій» було укладено договір № 04-01/2001 від 17.01.2001 року, відповідно до якого сторони погодили спільне користування суміжними ділянками з правом тимчасового розміщення рухомого майна. Зазначений договір припинив свою дію 17.01.2005 року (т. 1 а.с. 12).

Відповідно до договору №1 про спільне користування земельними ділянками від 18.12.2014, сторони погодили спільне користування земельними ділянками, та умови тимчасового розміщення майна. Вказаний договір закінчив свою дію 30.05.2018.

Згідно з п. 2.6. договору № 1 про спільне користування земельними ділянками від 18.12.2014 сторони підтверджували та не заперечували того, що частина майна, яка належить ПАТ «Комбінат будівельних конструкцій» , тимчасово, у межах дії цього Договору, буде розміщуватися на території та у межах земельної ділянки, яка у постійному користуванні ПАТ «Укргідромех» . Майно ПАТ «Комбінат будівельних конструкцій» , яке тимчасово буде розміщено на земельній ділянці ПАТ «Укргідромех» за адресою с. Генічеська Гірка вулиця Набережна буд. 58-а. Херсонська область до реєстраційних даних Генічеського МБТІ у Херсонській області та плану МБТІ від 29.10.2014 року, зокрема, становить: будиночки відпочинку, склад № ХХХХVІ 24,4 кв. м., актовий зал 1/2 частина, літера А 47,5 кв. м., їдальня 1/2 частина, літера Б 55,0 кв. м. (т. 1 а.с. 13-14)

Позивач разом з повідомленням про одностороннє розірвання договору № 1 листом № 01/312 від 31.05.2018 направив до ПАТ «Комбінат будівельних конструкцій» вимогу про звільнення земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні АТ «ГІДРОСТАЛЬ» від тимчасово розміщеного майна ПАТ «Комбінат будівельних конструкцій» (т.1 а.с. 15).

ПАТ «Комбінат будівельних конструкцій» листом вих. № 1 від 06.07.2018 надало АТ «ГІДРОСТАЛЬ» відповідь, якою було повідомлено, що на даний час на території, що перебуває в постійному користуванні ПАТ «Укргідромех» залишилось нерухоме майно відповідача, що є капітальним, та на яке вже оформлено право власності за ПАТ «Комбінат будівельних конструкцій» , а саме: склад № ХХХХVІ 24,4 кв. м, актовий зал, літера А 47,5. кв. м, їдальня, літера Б 55 кв. м. (т.1 а.с. 16).

Предметом спору у даній справ є вимога ПАТ «ГІДРОСТАЛЬ» до ПАТ «Комбінат будівельних конструкцій» про зобов`язання відповідача знести за власний рахунок усі самовільно збудовані споруди, які знаходяться за адресою: Генічеський район, Арабатська стрілка, вул. Набережна 58-а, Херсонська область, Щасливцевська сільська рада та розташовані в межах земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні позивача.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина перша статті 319 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

З огляду на зміст наведених правових норм власник має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 918/317/17, від 29.05.2018 у справі № 914/2182/17, від 16.04.2019 у справі № 904/2061/18.

За змістом частини другої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пунктів б , д частини третьої статті 152 Цивільного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Зважаючи на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено ознаки самочинного будівництва, а саме: житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; кожна з наведених обставин є самостійною окремою ознакою самочинності будівництва, а наслідком здійснення такого будівництва за частиною другою статті 376 Цивільного кодексу України є те, що особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього.

Висновком експерта від 29.07.2019 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз, встановлено, зокрема, що на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні ПАТ «Гідросталь» (кадастровий номер 6522186500:11:001:0316) наявні споруди, а саме: актова зала, літера А, 47, 5 кв. м. (1/2 якого на праві власності належить ПАТ «Комбінат будівельних конструкцій» ) та їдальня, літера Б, 55, 0 кв. м. (1/2 якої на праві власності належить ПАТ «Комбінат будівельних конструкцій» ) (т.2 а.с. 10). Актова зала, літера А, 47, 5 кв. м є об`єктом нерухомого майна побудованим у 1965 році, їдальня, літера Б, 55, 0 кв. м - об`єктом нерухомого майна побудованим у 1980 році (т. 2 а.с. 32).

Згідно положень ст.331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як вже зазначалося вище, право власності відповідача на будівлі актової зали, їдальні та складу підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (САВ 548404/ від 13.02.2008 року, видавник Щасливцевська сільська рада) (т. 1 а.с. 27).

З огляду на зазначене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що, видавши відповідачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно (САВ 548404/ від 13.02.2008 року), а саме: склад № ХХХХVІ 24,4 кв. м, актовий зал літера А 47,5. кв. м, їдальня літера Б 55 кв. м., держава в особі державного реєстратора - Щасливцевської сільської ради, офіційно визнала і підтвердила факт наявності у ПАТ «Комбінат будівельних конструкцій» речового права (права власності) на вищезазначене нерухоме майно.

Відтак, вказані споруди не є самочинно збудованими, а належать відповідачеві на праві власності.

Позивачем не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами по справі протилежного, з огляду що доводи апелянта щодо розміщення на належній йому земельній ділянці самочинно збудованих відповідачем споруд, судовою колегією не приймаються.

Судова колегія звертає увагу, що позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача знести усі самочинно збудовані споруди, які розташовані на його (позивача) земельній ділянці.

За наслідками проведеної по справі судової експертизи було встановлено, що на земельній ділянці позивача розташовані належні відповідачеві будівлі актової зали та їдальні.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що будь-яких змін предмету позовних вимог матеріали справи не містять, а саме: позивачем не визначено взагалі будь-яких ідентифікуючих та індивідуальних ознак окремо визначеного самочинно збудованого майна та не конкретизовано споруди, які він просив зобов`язати відповідача знести.

Крім того, позивачем взагалі не зазначено в позовній заяві та не доведено суду яким чином майно, яке він вважає самочинно збудованим по вул. Набережній створює йому перешкоди у використанні земельної ділянки, що перебуває в його постійному користуванні; що саме відповідач збудував самочинно споруди, вимога про знесення яких заявлена до суду.

З огляду на вищевикладене, вказані будівлі не є самочинним будівництвом у розумінні ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині колегією суддів не приймаються до уваги.

Відповідно до приписів ст. 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

В даному випадку матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем прав позивача, як постійного землекористувача.

Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, за змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність ознак самочинного будівництва з боку відповідача, оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд зазначає, що в даному випадку позивачем не доведено обставин, які були б підставою для усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення споруд (яких саме не конкретизовано), тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства „ГІДРОСТАЛЬ» на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.10.2019 по справі №923/911/18 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Херсонської області від 11.10.2019 по справі №923/911/18 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства „ГІДРОСТАЛЬ» на рішення Господарського суду Херсонської області від 11.10.2019 по справі №923/911/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 11.10.2019 по справі №923/911/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 24.01.2020 року.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: А.І. Ярош

Г.І. Діброва