Постанова

від 03.06.2020 по справі 923/911/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/911/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 (головуючий суддя Принцевська Н.М., судді Діброва Г.І., Ярош А.І.) та рішення Господарського суду Херсонської області від 11.10.2019 (суддя Пригуза П.Д.) у справі № 923/911/18

за позовом Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ"

до Приватного акціонерного товариства "Комбінат будівельних конструкцій"

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. В жовтні 2018 року Акціонерне товариство "ГІДРОСТАЛЬ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Комбінат будівельних конструкцій" (далі - відповідач) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, у якій заявлено вимоги зобов`язати відповідача знести за власний рахунок усі самовільно збудовані споруди, які знаходяться за адресою: Генічеський район, Арабатська стрілка, вулиця Набережна, 58-а, Херсонська область, Щасливцевська сільська рада, та розташовані в межах земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні АТ "Гідросталь" відповідно до державного акту на право постійного користування, кадастровий номер 6522186500:11:001:0316, та звільнити земельну ділянку, яка знаходиться в постійному користуванні АТ "Гідросталь".

1.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач, із посиланням на положення статті 152 Земельного кодексу України, статті 376 Цивільного кодексу України, зазначав, що відповідачем самовільно, без будь - яких дозвільних документів та відповідних прав на земельну ділянку, яка належить позивачу на праві постійного користування, здійснено на цій земельній ділянці будівельні роботи по встановленню самочинних споруд, чим порушено права позивача як землекористувача.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.10.2019, яке залишено без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020, у задоволенні позову відмовлено.

2.1. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що майно відповідача - актова зала, літера А 47,5 кв.м та їдальня, літера Б 55 кв.м, які на праві власності належать ПАТ "Комбінат будівельних конструкцій", та які розташовані на земельній ділянці, що знаходиться у постійному користуванні ПАТ "ГІДРОСТАЛЬ", не є самочинним будівництвом у розумінні ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України. При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що у даному випадку матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем прав позивача, як постійного землекористувача. Враховуючи відсутність ознак самочинного будівництва з боку відповідача, суди вказали, що у даному випадку позивачем не доведено обставин, які були б підставою для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення споруд (яких саме позивачем не конкретизовано).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3 . Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати і передати справу на новий розгляд, або ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

4. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що при вирішенні спору, судами проігноровано висновки Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 20.09.2018 у справі №910/19726/17.

4.1. Також, на думку скаржника, суди апеляційної та першої інстанції, в порушення норм матеріального та процесуального права не дослідили наявності у відповідача будь-якого права на земельну ділянку, на якій розташовано спірні будівлі, які він вважає власним нерухомим майном, та яка знаходиться у постійному користуванні у позивача, тим самим не врахували висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №642/1536/17-ц.

4.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги в частині визначення підстав для касаційного оскарження за п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України позивач вказує на те, що господарськими судами не досліджено та не оцінено усіх наявних письмових доказів у справі, зокрема, акту технічної комісії про стан та функціональне використання об`єкту від 20.10.2007 №1113, Розпорядження голови Генічеської РДА від 26.11.2007 №1282, на підставі яких Щасливцевською сільською радою було видано Свідоцтво про право власності ПАТ "КБК" від 13.02.2008 серії САВ №548404.

5. Відповідачем відзиву на касаційну скаргу не подано, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

6. Ухвалою Верховного Суду від 13.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 923/911/18 на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

7. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій установлено, що Акціонерне товариство "ГІДРОСТАЛЬ" (позивач) є землекористувачем земельної ділянки загальною прощею 0,8490 га (кадастровий номер 6522186500:11:001:0316), яка знаходиться у Генічеському районі на Арабатській стрілці за адресою: вулиця Набережна, 58-а, Херсонська область, Генічеський район, Щасливцевська сільська рада, на праві постійного користування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею №000857 І - ХС від 31.10.2000. Земельна ділянка надавалася під розміщення бази відпочинку та облаштування проїзду.

7.1. Суміжно з земельною ділянкою АТ "ГІДРОСТАЛЬ" знаходиться земельна ділянка розміром 0,4 га, яку було надано ПАТ "Комбінат будівельних конструкцій" Генічеською районною держадміністрацією у постійне користування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І - ХС №000557 від 10.06.1997. Земельну ділянку надано у постійне користування для розміщення пансіонату "Дружба".

7.2. Суди установили, що ВАТ "Комбінат будівельних конструкцій" (правонаступником якого є ПАТ "Комбінат будівельних конструкцій") засновано відповідно до установчого договору від 23.10.1995 на підставі рішення регіонального відділення Фонду Державного майна України по Херсонській області та рішення організації орендарів орендного підприємства Новокаховського комбінату будівельних конструкцій шляхом перетворення у Відкрите акціонерне товариство "Комбінат будівельних конструкцій".

7.3. Згідно із Переліком нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству Регіональним відділення ФДМ України по Херсонській області новоствореному ВАТ "Комбінат будівельних конструкцій" було передано, зокрема, будівлі актового залу, їдальні і складу.

7.4. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САВ 548404 від 13.02.2008, виданого Щасливцівською сільською радою, склад № ХХХХVІ 24,4 кв.м; актовий зал (1/2 част.) літ. А 47,5. кв.м; їдальня (1/2 част.) літ. Б 55 кв.м та будинки відпочинку належать ПАТ "Комбінату будівельних конструкцій".

7.5. Господарськими судами з`ясовано, що між сторонами спору існували договірні правовідносини, зокрема, між ПАТ "Укргідромех" (правонаступником якого є АТ "ГІДРОСТАЛЬ" - позивач) та ПАТ "Комбінат будівельних конструкцій" було укладено договір № 04-01/2001 від 17.01.2001, яким сторони погодили спільне користування суміжними ділянками. У відповідності до умов цього договору, сторони, приймаючи до уваги, що перестановка будиночків на належним їм базам відпочинку у відповідності до нового Плану землекористування потягне за собою додаткові витрати та може призвести до руйнування будиночків через їх ветхість, погодили, що на період дії договору база відпочинку "Укргідромех" та база відпочинку "Дружба" залишаються розміщеними на раніше займаній території, на якій вони знаходилися до введення Плану меж землекористування. При цьому, територія бази відпочинку "Дружба", яка у відповідності до Плану меж землекористування 0,4 га, у відповідності до договору становить 0,6245 га.

Зазначений договір припинив свою дію 17.01.2005.

7.6. Також сторонами 18.12.2014 укладено договір № 1 по спільне користування земельними ділянками, яким погоджувались умови тимчасового розміщення майна на суміжних земельних ділянках. Вказаний договір закінчив свою дію 30.05.2018. Відповідно до п.п. 2.4, 2.5 договору сторони погодили, що користування суміжною земельною ділянкою іншої сторони проводиться без розроблення проекту її відведення. Сторони користуються суміжними земельними ділянками в межах, що визначені існуючими огорожами та відповідно плану земельних ділянок та споруд, виготовленого Генічеським МБТІ у Херсонській області від 29.10.2014, який є невід`ємною частиною цього договору. Сторони цього договору підтверджують, поважають та визнають межі земельних ділянок один одного, відповідно та в межах державних актів на право постійного користування, які зазначені в п.п. 2.1 та 2.2 цього договору. У пункті 2.6 договору сторони підтверджували та не заперечували того, що частина майна, яка належить ПАТ "Комбінат будівельних конструкцій", тимчасово, у межах дії цього Договору, буде розміщуватися на території та у межах земельної ділянки, яка є у постійному користуванні ПАТ "Укргідромех". Майно ПАТ "Комбінат будівельних конструкцій", яке тимчасово буде розміщено на земельній ділянці ПАТ "Укргідромех" за адресою с. Генічеська Гірка, вул. Набережна буд. 58-а, Херсонська область відповідно до реєстраційних даних Генічеського МБТІ у Херсонській області та плану МБТІ від 29.10.2014, зокрема, становить: будиночки відпочинку, склад № ХХХХVІ 24,4 кв.м, актовий зал 1/2 частина, літера А 47,5 кв.м, їдальня 1/2 частина, літера Б 55,0 кв.м.

7.7. Судами установлено, що фактичний порядок користування земельною ділянкою кадастровий номер 6522186500:11:001:0316 не відповідає межам та конфігурації цієї земельної ділянки.

7.8. Позивач разом із повідомленням про одностороннє розірвання договору № 1 листом № 01/312 від 31.05.2018 направив відповідачу вимогу про звільнення земельної ділянки, яка знаходиться в його постійному користуванні від тимчасово розміщеного майна ПАТ "Комбінат будівельних конструкцій".

7.9. У відповідь на повідомлення, ПАТ "Комбінат будівельних конструкцій" листом від 06.07.2018, зокрема, повідомило позивача про те, що на даний час на території, що перебуває в постійному користуванні ПАТ "Укргідромех", залишилось нерухоме майно відповідача, що є капітальним та на яке вже оформлено право власності, а саме: склад № ХХХХVІ 24,4 кв.м, актовий зал, літера А 47,5. кв.м, їдальня, літера Б 55 кв.м.

8. Таким чином, предметом спору у даній справі є вимога АТ "ГІДРОСТАЛЬ" до ПАТ "Комбінат будівельних конструкцій" про зобов`язання відповідача знести за власний рахунок усі самовільно збудовані споруди, які знаходяться за адресою: Генічеський район, Арабатська стрілка, вул. Набережна 58-а, Херсонська область, Щасливцевська сільська рада, та розташовані в межах земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні позивача.

9. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції надав оцінку матеріалам справи та урахував висновок експерта №6 від 29.07.2019, наданий суду за результатами проведеної у справі судової будівельно - технічної та земельно - технічної експертиз, установив, що на території земельної ділянки загальною площею 0,8490 га (кадастровий номер 6522186500:11:001:0316), яка на праві постійного користування належить АТ "ГІДРОСТАЛЬ", знаходяться спірні будівлі - актова зала літера А 47,5 кв.м та їдальня літера Б 55 кв.м, які є об`єктами нерухомого майна, побудованими у 1965 та 1980 роках відповідно.

При цьому, судом першої інстанції надано оцінку доводам позивача щодо здійснення відповідачем самочинного будівництва вказаних об`єктів на земельній ділянці, яка на праві постійного користування належить позивачу, та зазначено, що відповідно до умов договору № 1 про спільне користування, позивач підтверджував та не заперечував того, що частина майна, яка належить відповідачеві, тимчасово, у тому числі склад № ХХХХУІ 24,4 кв.м, актовий зал 1/2 частина літера А 47,5 кв.м, їдальня 1/2 частина літера Б 55,0 кв.м, у межах дії цього договору, буде розміщуватися на території та у межах земельної ділянки, яка є у постійному користуванні ПАТ "Укргідромех" (правонаступником якого є ПАТ "Гідросталь"), що спростовує його доводи про здійснення відповідачем самочинного будівництва спірних об`єктів, оскільки на момент укладення договору № 1 про спільне користування земельними ділянками від 18.12.2014 спірні актова зала літера А 47,5 кв.м та їдальня літера Б 55 кв.м вже розташовувалися на земельній ділянці позивача.

Також суд першої інстанції установив, що 23.10.1995 Фондом державного майна України та організацією орендарів Новокаховського комбінату будівельних конструкцій перетворено орендне підприємство "Новокаховський комбінат будівельних конструкцій" у відкрите акціонерне товариство "Комбінат будівельних конструкцій" (правонаступником якого є ПАТ "Комбінат будівельних конструкцій") та, згідно із Переліком нерухомого майна, що передається у власність відкритому акціонерному товариству, Регіональним відділення ФДМ України по Херсонській області новоствореному ВАТ "Комбінат будівельних конструкцій" було передано, зокрема, будівлі спірних актового залу, їдальні і складу. Наведеним, на думку суду, спростовуються аргументи позивача про те, що будь-яких документів щодо відведення земельної ділянки під спірними об`єктами або дозволів на капітальне будівництво на території земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні АТ "Гідросталь", відповідач або інші особи не мали, що підтверджує, на думку позивача, факт їх самостійного встановлення на земельній ділянці АТ "Гідросталь" з порушенням норм діючого законодавства та факт їх самочинного будівництва.

Установивши, зокрема, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно (САВ 548404/ від 13.02.2008, видавник Щасливцевська сільська рада) склад № ХХХХVІ 24,4 кв. м, актовий зал літери А 47,5. кв.м, їдальня літери Б 55 кв.м, належать ПАТ "Комбінату будівельних конструкцій", суд вказав, що вказані об`єкти нерухомості не є самочинним будівництвом у розумінні ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України.

10. З такими висновками суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції, зазначаючи, крім того, що позивачем заявлено вимогу про зобов`язання відповідача знести усі самочинно збудовані споруди, які розташовані на його земельній ділянці, при цьому, позивачем не визначено взагалі будь-яких ідентифікуючих та індивідуальних ознак окремо визначеного самочинно збудованого майна та не конкретизовано споруди, які він просив зобов`язати відповідача знести. Також апеляційний суд вказав, що позивачем взагалі не зазначено в позовній заяві та не доведено суду, яким чином майно, яке він вважає самочинно збудованим по вул. Набережній, створює йому перешкоди у використанні земельної ділянки, що перебуває в його постійному користуванні; що саме відповідач збудував самочинно споруди, вимога про знесення яких заявлена до суду.

11. У касаційній скарзі АТ "ГІДРОСТАЛЬ" оскаржує постанову суду апеляційної інстанції від 20.01.2020 та рішення суду першої інстанції від 11.10.2019 з підстав, передбачених п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

12. Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

13. Частиною 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

15. Питання права касаційного оскарження урегульовано ст. 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

16. Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

17. Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

18. Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").

19. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

20. Відповідно до п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (п. 1); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (п. 4).

21. У поданій касаційній скарзі Акціонерне товариство "ГІДРОСТАЛЬ", обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вказало, що апеляційний суд проігнорував висновки Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постанові від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, відповідно до яких суд касаційної інстанції зазначив, що суд, не виходячи за межі позовних вимог, з метою ефективного способу захисту порушеного права та можливість подальшого виконання судового рішення, правомірно визначив у рішенні спосіб захисту, який не суперечить закону, а саме, зобов`язав відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

22. Крім того, одним із аргументів скаржника є те, що господарські суди, в порушення норм матеріального та процесуального права не дослідили наявності у відповідача будь-якого права на земельну ділянку, на якій розташовано спірні будівлі, які він вважає власним нерухомим майном, та яка знаходиться у постійному користуванні у позивача, тим самим не врахували висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №642/1536/17-ц.

23. Проте, обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не підтвердилися з огляду на таке.

24. Зі змісту пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої вказаною нормою, може мати місце за наявності таких складових:

неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах;

ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду;

спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

25 . Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

26 . Так, постанова Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №910/19726/17 прийнята за результатами касаційного перегляду справи у спорі, предметом якого є зобов`язання повернути земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд, заявлений з підстав її незаконного використання, без прийняття уповноваженим органом рішення про її передачу відповідачу. Погоджуючись із висновком про задоволення позовних вимог у даній справі, Верховний Суд вказав, що судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач не є власником спірної земельної ділянки і в користування йому остання позивачем, в т.ч. і під забудову, не передавалася, а тому є вірним висновок про те, що збудовані відповідачем будівлі є самочинним будівництвом на належній на праві власності територіальній громаді м. Києва, яку представляє позивач - Київська міська рада, земельній ділянці.

27 . У постанові від 29.01.2020 у справі №642/1536/17-ц, висновками у якій позивачем також обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про задоволення позовних вимог у справі, предметом спору у якій є визнання недійсним договору та знесення нерухомого майна, з підстав відчуження нежитлової будівлі без права власності на самочинно збудовану будівлю, з порушенням вимог Цивільного кодексу, без права власності чи користування земельною ділянкою, на якій розташована нежитлова будівля, вказав, що системний аналіз положень статей 376 Цивільного кодексу України, 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дає підстави для висновку, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови. При цьому, Верховний Суд вказав, що при вирішенні питання про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки дослідженню підлягає, зокрема, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

28. Натомість у даній справі №923/911/18, в якій позивачем подано касаційну скаргу, господарські суди установили, що предметом позову є знесення за власний рахунок усіх самовільно збудованих споруд, які знаходяться на земельній ділянці, що належить позивачу на праві постійного користування. Судами попередніх інстанцій установлено, вказані об`єкти нерухомості (актовий зал літ. А 47,5 кв.м, їдальня літ. Б 55 кв.м) належать відповідачу, що підтверджується свідоцтвом про право власності, та були збудовані у 1965, 1980 роках, до набуття позивачем права постійного користування земельною ділянкою, з огляду на що не є самочинним будівництвом у розумінні ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України.

29. Колегія суддів вважає, що аналіз висновків, зроблених у судових рішення попередніх інстанцій у цій справі №923/911/18, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом у справах №910/19726/17 та №642/1536/17-ц, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

30. Пунктом 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п.1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

31. Пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

32. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 923/911/18 за касаційною скаргою в частині підстави, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

33. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначав, що господарськими судами не досліджено та не оцінено усіх наявних письмових доказів у справі, зокрема, акту технічної комісії про стан та функціональне використання об`єкту від 20.10.2007 №1113, Розпорядження голови Генічеської РДА від 26.11.2007 №1282, на підставі яких Щасливцевською сільською радою було видано Свідоцтво про право власності ПАТ "КБК" від 13.02.2008 серії САВ №548404.

34. Однак, частиною 3 статті 310 ГПК України визначено підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд у разі порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

35. Тобто, процесуальний закон пов`язує право суду касаційної інстанції скасувати судове рішення з підстав недослідження зібраних у справі доказів за обов`язкової умови попереднього встановлення обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

36. У даній справі колегією суддів установлено, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, з огляду на що недослідження та ненадання оцінки судом першої інстанції доказам у справі, зокрема, акту технічної комісії про стан та функціональне використання об`єкту від 20.10.2007 №1113, Розпорядження голови Генічеської РДА від 26.11.2007 №1282, на підставі яких Щасливцевською сільською радою було видано Свідоцтво про право власності ПАТ "КБК" від 13.02.2008 серії САВ №548404, не може мати наслідком скасування судових рішень. Крім того, за наявності чинного Свідоцтва про право власності відповідача на спірні будівлі, підстави, на яких його було видано, не будуть мати правового значення для вирішення даного спору.

37. З урахуванням наведеного, не підтвердилась підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, щодо оскарження судового рішення з підстав, передбачених ч. 3 ст. 310 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

39. Враховуючи те, що доводи касаційної скарги позивача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, колегія суддів, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з додержанням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Щодо розподілу судових витрат

4 0. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі №923/911/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ГІДРОСТАЛЬ" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення.

3. Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 та рішення Господарського суду Херсонської області від 11.10.2019 у справі №923/911/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.