Постанова

від 23.01.2020 по справі 924/525/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року Справа № 924/525/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В.

суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.10.2019 р. у справі №924/525/19 (суддя Грамчук І.В., повний текст рішення складено 02.10.2019 року)

за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу "Олійники"

до приватного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат"

про зобов`язання приватного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" передати сільськогосподарському виробничому кооперативу "Олійники" 57,014 тонн цукру білого кристалічного

за участю представників:

позивача - Демчук В.В.,Сторожук Ю.В.,

відповідача - Борисова Л.В.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.10.2019 р. у справі №924/525/19 позов сільськогосподарського виробничого кооперативу "Олійники" до приватного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" задоволено у повному обсязі. Зобов`язано приватне акціонерне товариство "Шепетівський цукровий комбінат" передати сільськогосподарському виробничому кооперативу "Олійники" 57,014 тонн цукру білого кристалічного.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно накладної №841 від 31.10.2018р. передав відповідачу на переробку 745,094 тонн цукрового буряка. Відповідач зобов`язався переробити цукрові буряки та передати позивачу 99,014 тонн цукру білого кристалічного, 23,585 тонн меляси бурякової та 144,758 тонн жому свіжого бурякового, що підтверджується актом по переробці цукрового буряка урожаю 2018р. Проте, відповідач свої зобов`язання перед позивачем виконав частково. На момент ухвалення рішення відповідач не передав позивачу 57,014 тонн цукру білого кристалічного. Враховуючи викладене вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги, відповідач зазначає, зокрема, що правовідносини з переробки цукрових буряків між сторонами виникли внаслідок укладення договору №262/10/18 від 03.10.2018р на переробку цукрових буряків урожаю 2018р. для виробництва цукру. Умовами даного договору визначено порядок поставки продукції та порядок прийняття готової продукції.

Так на виконання умов договору №262/10/18 від 03.10.2018 року на переробку цукрових буряків урожаю 2018 року для виробництва цукру СВК "Олійники" впродовж жовтня 2018 року було поставлено для ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат" 745,094 тонн цукрового буряка в заліковій вазі.

ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат" зі своєї сторони було передано для СВК "Олійники" 144,758 тонн жому бурякового та 42 тонни цукру білого кристалічного. З огляду на вказане апелянт зазначає, що ним в повному обсязі було виконано зобов`язання за договором №262/10/18.

Однак судом першої інстанції не було надано належну оцінку вказаному договору та натомість суд дійшов хибних висновків про те, що правовідносини між сторонами виникли на підставі акту по переробці цукрового буряка урожаю 2018р. від 31.10.2018 року. При цьому апелянт вказує, що матеріали справи містять лише копію вказаного акту та зазначає, що ним було подано при розгляді справи в суді першої інстанції клопотання про витребування оригіналу примірнику такого акту, однак представником позивача було повідомлено суд першої інстанції, що вказаний акт ним було отримано від відповідача електронною поштою, та надав роздруківку з електронної пошти на підтвердження вказаного. Таким чином, скаржник вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми процесуального права щодо оцінки доказів, а також щодо прийняття допустимості та належності матеріалів, наданих в якості доказів.

Позивачем надано суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що на адресу СВК "Олійники" не надходив текст договору на переробку цукрових буряків №262/10/18 від 03.10.2018 року, на який посилається апелянт, а тому відповідно умов цього договору позивач не погоджував. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про те, що між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, а саме шляхом укладення акту по переробці цукрового буряка від 31.10.2018 року, яким підтверджено наявність зобов`язання відповідача перед позивачем з передачі 57,014 тонн цукру білого кристалічного. З огляду на вказане зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому скасуванню не підлягає.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2020 р. судом було витребувано у сторін докази, в тому числі і електронні, на підтвердження надіслання/отримання сторонами на електронну пошту акту по переробці цукрового буряка урожаю 2018 року за період з 01.10-31.10.2018 від 31.10.2018 р..

Апелянтом було надано суду письмові пояснення, в яких зазначено про неможливість виконання вимог ухвали суду від 11.01.2020 року з підстав відсутності електронного документообігу між ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат" та СВК "Олійники".

На виконання вимог ухвали суду від 11.01.2020 року позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи електронного носія інформації "VERICJ04" ємністю 6,49 ГБ з електронним доказом, а саме файлом "img884.pdf" ємністю 782 КБ.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

При розгляді даної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 31 жовтня 2018 року позивач, СВК "Олійники", передав відповідачу, ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат", на переробку 725,094 тонн цукрового буряка, що підтверджується накладною №841 від 31.10.2018 року (а.с. 11). вказаний факт також не заперечується сторонами у справі.

ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат" зі своєї сторони передав для СВК "Олійники" перероблену готову продукцію, а саме: 144,758 тонн жому бурякового та 42 тонни цукру білого кристалічного, що підтверджується накладною від 29.10.2018 року (а.с. 36-37) та видатковими накладними №248 від 01.11.2018 року, №247 від 01.11.2018 року, №268 від 19.11.2018 року (а.с. 38, 41, 45), наведене також не заперечується сторонами у справі.

Поряд з цим, звертаючись до суду першої інстанції з позовом про стягнення з ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат" 57,014 тонн цукру білого кристалічного (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а.с. 65) на підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на акт по переробці цукрового буряка урожаю 2018 року за період з 01.10.2018 р. по 31.10.2018 р. від 31.10.2018р., на підставі якого, на думку позивача, виникло зобов`язання відповідача з переробки цукрового буряка та повернення позивачу готової продукції у розмірах зазначених в акті (а.с. 96).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України, цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, правочинам притаманне правомірне вольове вчинення особою, яка має належний статус суб`єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб.

Згідно з статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із статтею 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 ЦК України).

Статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Оцінюючи наявний в матеріалах справи договір №262/10/18 від 03.10.2018р на переробку цукрових буряків урожаю 2018р. для виробництва цукру (а.с. 28-30), колегія суддів зазначає, що вказаний договір не містить підпису та відтиску печатки позивача, при цьому сам позивач заперечує проти факту укладення такого договору між сторонами, а тому суд, з врахуванням ст. ст. 638, 639, 649 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що вказаний договір не був укладений між сторонами, та як наслідок не може бути підставою для виникнення зобов`язань, зокрема, з переробки цукрового буряку та повернення готової продукції відповідачем позивачу.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи наявна копія акту по переробці цукрового буряка від 31.10.2018 року (а.с. 96). Позивач стверджує, що вищевказаний акт був отриманий СВК "Олійники" на електронну пошту від ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат", на підтвердження вказаного суду першої інстанції була надана роздруківка з електронної пошти (а.с. 95), в якій зазначено, що від ОСОБА_1 надійшов лист під назвою "Акт_ШЦК_Олійники", до якого прикріплений 1 файл під назвою "img884.pdf".

Здійснивши огляд в судовому засіданні, що відбулося 23.01.2020 року, наданого позивачем на виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2020 року електронного носія інформації "VERICJ04" ємністю 6,49 ГБ з електронним доказом, а саме файлом "img884.pdf" ємністю 782 КБ, судом апеляційної інстанції було встановлено, що на вказаному носії міститься, зокрема, текстовий документ в "pdf" форматі, а саме акт по переробці цукрового буряка від 31.10.2018 року, датою створення та змінення вказаного документу зазначено 20 січня 2020 року, також на вказаному електронному носії містяться знімки екрану монітору комп`ютера з яких візуалізується електронне листування позивача.

Оцінюючи надані позивачем докази, колегія суддів зазначає, що з копії знімку екрану монітору комп`ютера не можливо встановити факт надходження на електронну адресу позивача листів саме від відповідача ПАТ "Шепетівський цукровий комбінат", окрім того, не можливо встановити також лист якого саме змісту надійшов позивачу з електронної адреси та якій особі в дійсності така електронна адреса належить.

Оцінюючи наявний на електронному носії текстовий документ в pdf форматі, а саме акт по переробці цукрового буряка від 31.10.2018 року, датою створення та змінення якого зазначено 20 січня 2020 року, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що наданий позивачем на електронному носії текстовий документ в pdf форматі (акт по переробці буряку від 31.10.2018р), не може бути використана як доказ у справі, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд у складі колегії суддів касаційного господарського суду в постановах від 11.06.2019 року у справі №904/2881/18, від 24.09.2019 року у справі 922/1151/18, від 18.12.2018 року у справі №910/7495/16, від 28.12.2019 року у справі №922/788/19.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновків, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження того, що у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем з повернення готової переробленої продукції саме в тій кількості , яку просить позивач стягнути у даній справі (57, 014 тонн цукру білого кристалічного), що не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 11 січня 2007 року у справі Кузнєцов та інші проти Російської Федерації ЄСПЛ зазначив, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою ЄСПЛ (справи Серявін та інші проти України , Проніна проти України ), з якої вбачається, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Враховуючи викладене, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем з повернення готової переробленої продукції саме в тій кількості, яку просить позивач стягнути у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, про наявність обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання передати приватне акціонерне товариство "Шепетівський цукровий комбінат" позивачу 57,014 тонн цукру білого кристалічного.

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових втрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" на рішення господарського суду Хмельницької області від 02.10.2019 р. у справі №924/525/19 - задоволити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 02.10.2019 р. у справі №924/525/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову сільськогосподарського виробничого кооперативу "Олійники" - відмовити.

3. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Олійники" (30642, Хмельницька обл., Теофіпольський район, с. Олійники, код ЄДРПОУ 34612821) на користь приватного акціонерного товариства "Шепетівський цукровий комбінат" (30403, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Старокостянтинівське шосе, 31, код ЄДРПОУ 00373391) 2881,50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню п`ятдесят копійок) судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Господарському суду Хмельницької області видати судовий наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "24" січня 2020 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Філіпова Т.Л.