Рішення

від 14.01.2020 по справі 902/331/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2020 р. Cправа № 902/331/17

за позовом : Публічного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Турбівське (вул. Миру, 147, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513)

до : Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області (вул. Миру, 44, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеграція Поділля (вул. Островського, 20, кв.3, м. Вінниця, 21001)

про скасування рішення та визнання недійсним договору оренди землі

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю представників:

позивача: Герасимчук О.О.

відповідача: ТОВ "Інтеграція Поділля": Путілін Є.В.

відповідача: Турбівської селищної ради: Кравчук Д.М.

В С Т А Н О В И В :

12.04.2017 р. Публічне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграція Поділля" про визнання незаконним та скасування рішення 29 сесії 6 скликання Ради від 18.11.2014 р. № 563 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває у комунальній власності"; визнання недійсним укладеного 20.11.2014 між відповідачами, договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області (далі - Земельна ділянка-1).

Позовна заява мотивована тим, що Турбівська селищна рада Липовецького району Вінницької області без отримання попередньої згоди позивача передала в користування ТОВ "Інтеграція Поділля" земельну ділянку-1, за рахунок земельної ділянки з цільовим призначенням для сільськогосподарського призначення площею 16,6 га (далі - земельна ділянка-2), яка є частиною земельної ділянки № 6 площею 555,8 га (далі - земельна ділянка-3), що знаходиться в постійному землекористуванні позивача на підставі акта на право постійного користування землею серія І-ВН № 001273 від 10.08.1996, виданого ВАТ "Турбівське"; відведення земельної ділянки-1 не могло відбуватись за технічною документацією із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки було змінено цільове призначення земельної ділянки-2 на землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; передача земельної ділянки-1 в оренду повинна здійснюватися з розробленням проекту її відведення; в порушення вимог частини першої статті 134 Земельного кодексу України, земельна ділянка-1 передана без проведення земельних торгів, що позбавило позивача та інших фізичних та юридичних осіб можливості взяти участь в земельних торгах; оскільки порядок вилучення земельної ділянки-1 дотриманий не був, договір не відповідає вимогам діючого законодавства.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.12.2018 р., залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 р., позов задоволено; рішення визнано незаконним та скасовано; договір визнано недійсним; покладено на відповідачів судові витрати.

18.03.2019 р. ТОВ "Інтеграція Поділля" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 07.12.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 10.09.2019 р. у справі № 902/331/17 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграція Поділля" задоволено частково. Рішення Господарського суду Вінницької області від 07.12.2018 р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 р. у справі № 902/331/17 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

18.10.2019 р. матеріали справи № 902/331/17 надійшли до Господарського суду Вінницької області.

18.10.2019 р. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу документообігу суду справу № 902/331/17 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 21.10.2019 р. прийнято справу до свого провадження № 902/331/17. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 18.11.2019 р.

В судовому засіданні 18.11.2019 р. було оголошено про відкладення розгляду справи на 25.11.2019 р., про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом в судове засідання з"явився представник відповідача ТОВ "Інтеграція Поділля".

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при цьому останнім подано клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Представник відповідача Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений про що свідчить розписка, яка наявна в матеріалах справи.

За результатами проведеного судового засідання 25.11.2019 р. було закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті, як наслідок судом винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 25.11.2019 р. повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 19.12.2019 р.

В судовому зсіданні 19.12.2019 р. було оголошено перерву в розгляді справи до 14.01.2020 р.

На визначену дату судом з`явився представник позивача та представник відповідача.

Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ "Інтеграція Поділля" проти позову заперечив, крім того підтримав доводи викладені у вступному слові поданому в судовому засіданні.

Представник відповідача Турбівської селищної ради проти позову заперечив.

Після закінчення судових дебатів судом оголошено про вихід суду до нарадчої кімнати.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В якості заявлених позовних вимог позивач, в позовній заяві № б/н. від 12.04.2017 р. та заяві про зміну підстав та предмету позову № б/н. від 23.07.2018 р. посилається на наступне. Згідно державного акта на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10.08.1996 р. ВАТ "Турбівське" являється постійним користувачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1740,5 гектарів, до якої входить земельна ділянка площею 16,6 га сільськогосподарського призначення на якій розміщені багаторічні насадження, які на даний час перебувають на балансі ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське".

Згідно пункту 1.2 Статуту ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" являється правонаступником прав і обов`язків ВАТ "Сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків "Турбівське". Відтак, до ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське", як правонаступника, перейшло і право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 1740,5 гектарів згідно державного акту на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10.08.1996.

Проте, в березні 2017 р. на земельній ділянці площею 16,6 га невідомими особами почалась вирубка багаторічних насаджень. Після чого, ПАТ "Турбівське" звернулось до Липовецького відділення поліції та Турбівської селищної ради Липовецького району для з`ясування обставин незаконного використання невідомими особами земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 16,6 га.

З листа Липовецького відділення поліції від 21.03.2017 р. №1714/229/01.2017 стало відомо про те, що 20.11.2014 між Турбівською селищною радою Липовецького району та ТОВ "Інтеграція Поділля" було укладено договір оренди землі з багаторічними насадженнями загальною площею 15,342 гектари строком на 25 років.

Відповідно до інформації Турбівської селищної ради, 29 сесією 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького Турбівська 18.11.2014 р. прийнято рішення про передачу в оренду ТОВ "Інтергація Поділля" земельної ділянки загальною площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі зазначеного рішення між Турбівською селищною радою Липовецького району та ТОВ "Інтеграція Поділля" укладено договір оренди землі від 20.11.2014 р.

Позивач вважає, що рішення 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014 №563, а також договір оренди землі від 20.11.2014 являються незаконними, порушують права та інтереси ПАТ "Турбівське" виходячи з наступного.

Передумовою для надання земельної ділянки в користування на умовах оренди із новим, чітко визначеним цільовим призначенням земельної ділянки та/або у разі формування нової земельної ділянки є розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Із матеріалів судової земельно-технічної експертизи вбачається, що межі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області, яка на даний час перебуває в оренді ТОВ "Інтеграція Поділля" накладаються на земельну ділянку для сільськогосподарського призначення площею 16,6 га, яка є складовою частиною земельної ділянки №6 площею 555,8 га, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10 серпня 1996 року виданого ВАТ "Турбівське".

Таким чином, рішенням 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014 №563 було передано в користування на умовах оренди ТОВ "Інтеграція Поділля" земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188 за рахунок земельної ділянки з цільовим призначенням для сільськогосподарського призначення площею 16,6 га, яка є складовою частиною земельної ділянки №6 площею 555,8 га, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10 серпня 1996 року виданого ВАТ "Турбівське".

При цьому, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10.08.1996 р., цільове призначення земельної ділянки загальною площею 17 40,5 гектарів - для сільськогосподарського призначення.

Відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, яким затверджено класифікатор видів цільового призначення земель, правовий режим земель з цільовим призначенням для сільськогосподарського призначення відмінний від земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

Таким чином, відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди ТОВ "Інтеграція Поділля" земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 15,3420 га, не могло відбуватись за технічною документацією із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки було змінено цільове призначення земельної ділянки 16,6 га на землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та було сформовано нову земельну ділянку площею 15,3420 га.

Крім того, як вбачається з п. 18 спірного договору оренди землі від 20.11.2014 року передача земельної ділянки в оренду повинна була здійснюватись з розробленням проекту її відведення.

До того ж, в порушення вимог ч. 1 ст. 134 ЗК України, яка була чинна на час прийняття оскаржуваного рішення, спірна земельна ділянка Турбівською селищною радою Липовецького району була передана ТОВ "Інтеграція Поділля" без проведення земельних торгів, що позбавило ПАТ "Турбівське" та інших фізичних та юридичних осіб прийняти участь в земельних торгах.

Також, посилаючись на положення ч.5 ст. 116 Земельного кодексу України, Позивач наголошує, що на момент прийняття рішення 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014 №563 та укладення договору оренди землі від 20.11.2014 необхідної на це згоди від постійного землекористувача до Турбівської селищної ради Липовецького району не надходило.

Вказане, на думку позивача, свідчить, що порядок вилучення земельної ділянки у ПАТ "Турбівське" Турбівською селищною радою Липовецького району дотриманий не був, а відтак укладений договір оренди землі від 20.11.2014 не відповідає вимогам діючого законодавства.

Відповідач - Тубрівська селищна рада Липовецького району Вінницької області у відзиві № б/н від 12.05.2016 заперечує проти позову посилаючись на наступне. Передача в оренду спірної земельної ділянки здійснювалась на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення комунальної власності під час здійснення землеустрою в межах смт. Турбів Липовецького району Вінницької області.

Посилання позивача щодо перебування спірної земельної ділянки у нього на праві постійного користування на підставі державного акту виданого відповідно до рішення 9 сесії 22 скликання від 07.08.1996 Турбівської селищної ради є хибним, оскільки розпорядженням Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області від 30.09.2008 № 272 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) на території Турбівської селищної ради. На підставі зазначеного розпорядження передано у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано державні акти на право приватної власності на землю громадянам працівникам бувшого ВАТ "Турбівське" та пенсіонерам з їх числа і працівникам соціальної сфери. Окрім того, розпорядженням прийнято, що державний акт на право постійного користування виданий ВАТ "Турбівське" згідно рішення 9 сесії 22 скликання від 07.08.1996 р. Турбівської селищної ради вважати недійсним.

З огляду на наведене, Тубрівська селищна рада Липовецького району Вінницької області стверджує, що у позивача відсутнє право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Відповідач - ТОВ "Інтеграція Поділля" у відзивах заперечує проти позову посилаючись на те, що відповідно до розпорядження Липовецької РДА від 30.09.2008 № 272 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку пай СВАТ "Турбівське" на території Турбівської селищної ради зокрема. Пунктом 4 зазначеного розпорядження визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею виданого ВАТ "Турбівське" згідно рішення 9 сесії Турбівської селищної ради 22 скликання від 07.08.1996.

Відтак, посилання позивача на порушення своїх прав на підставі державного акту на право постійного користування виданого на підставі рішення Турбівської селищної ради від 07.08.1996 є безпідставним у зв`язку з розпаюванням земель ВАТ "Турбівське" та визнанням недійсним даного державного акту.

Позивач подавав позов про визнання протиправним вказаного розпорядження в порядку адміністративного судочинства і постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2017 (справа №802/950)17-а) позов було задоволено. У вказаній справі було залучено ТОВ "Інтеграція Поділля". За апеляційною скаргою ТОВ "Інтеграція Поділля" 08.11.2017 Вінницьким апеляційним адміністративним судом постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.08.2017 скасовано, а провадження у справі закрито. Постановою Верховного суду від 18.04.2018 справа К/9901/4383/17 802/950/17-а відповідне судове рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду було залишено без змін.

Окрім того відповідач зазначає, що позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з відповідним позовом і рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.06.2018 р. в задоволені позову було відмовлено.

Спростовуючи доводи позивача щодо недотримання Турбівською селищною радою відповідних вимог про розроблення документації із землеустрою, відповідач зазначає, що відповідно до змісту рішення 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014 № 563 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки с/г призначення, що перебуває у комунальній власності" було затверджено технічну документації на земельну ділянку кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області, яка перебуває в комунальній власності.

Заперечує відповідач і щодо доводів позивача про порушення Турбівською селищною радою вимог ч.1 ст. 134 ЗК України при передачі спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів. При цьому останній посилається на положення ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України, та вказує, що в даному випадку надання у користування земельної ділянки підлягало на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за дозволом органу місцевого самоврядування.

Крім того, у поясненні наданому представником ТОВ "Інтеграція Поділля" (вх. № канц. № 02.1-34/9384/19 від 13.11.2019 р.) ту у вступному слові (вх. № канц. 02.1-34/349/20 від 15.01.2020 р.) з поміж іншого звертається увагу суду на позицію викладену у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 10.09.2019 р. у справі № 902/331/17, які просив суд врахувати при винесенні рішення у даній справі.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН №001273 від 10.08.1996 р. посвідчено право постійного користування Відкритого акціонерного товариства "Турбівське" земельною ділянкою площею 1740,5 га сільськогосподарського призначення. На земельній ділянці площею 16,6 га розміщені багаторічні насадження, які на даний час перебувають на балансі Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" та об`єкти нерухомості .

Більша частина земель сільськогосподарського призначення у 2008 році була розпайована між працівниками ВАТ "Турбівське" та пенсіонерами з їх числа, і працівниками соціальної сфери.

30.09.2008 р. Липовецькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 272 , яким вирішено:

1. Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) на території Турбівської селищної, Приборівської, Костянтинівської та Брицької сільських рад.

2. Передати у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видати державні акти на право приватної власності на землю громадянам працівникам колишнього ВАТ "Турбівське" та пенсіонерам з їх числа (згідно додатку 1) і працівникам соціальної сфери (згідно додатку 2)

3. Дозволити землевпорядній організації в присутності представників відділу земельних ресурсів, Турбівської селищної, Приборівської, Костянтинівської та Брицької сільських рад, власників земельних ділянок та представників зацікавлених сторін встановити в натурі межі земельних ділянок і скласти відповідні документи з питання передачі ділянок до використання.

4. Державні акти на право постійного користування землею видані ВАТ "Турбівське" згідно рішення 9 сесії Турбівської селищної ради 22 скликання 07.08.1996 р., рішення 5 сесії Приборівської сільської ради 22 скликання від 14.05.1996 р., рішення 5 сесії Костянтинівської сільської ради 22 скликання від 26.04.1996 р. та рішення 6 сесії Брицької сільської ради 22 скликання від 15.05.1996 р. вважати недійсними.

Згідно пункту 1.2 статуту Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське", державна реєстрація якого проведена 28.04.2012 за № 1156105001100075, Публічне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське", що надалі пойменоване Товариство, є правонаступником прав і обов`язків Відкритого акціонерного товариства "Сільськогосподарське акціонерне товариство відкритого типу по вирощуванню насіння цукрових буряків "Турбівське", що засноване як правонаступник прав і обов`язків державного підприємства Турбівський бурякорадгосп, відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області від 31.10.1994 №354-ПП та Декрету Кабінету Міністрів України від 17.05.1993 №54-93 шляхом перетворення державного підприємства в акціонерне товариство.

26 сесією 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецької району Вінницької області 26.06.2014 р. прийнято рішення "Про проведення інвентаризації земельної ділянки площею 0,16га", яким вирішено: надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 16, га (п. 1 рішення); замовити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки в проектній організації, яка має відповідну ліцензію на виконання робіт (п. 2 рішення); розроблену та погоджену в установленому порядку технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки подати на розгляд чергової сесії Турбівської селищної ради для затвердження (п. 3 рішення).

29 сесією 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецької району Вінницької області 26.06.2014 прийнято рішення № 563 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває у комунальній власності", яким вирішено: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває у комунальній власності (в межах населеного пункту) на території Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області, площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 1 рішення); передати в оренду ТОВ "Інтеграція Поділля" земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 15,3420 га терміном на 25 (двадцять п`ять) років (п. 2 рішення); ТОВ "Інтеграція Поділля" зареєструвати договір оренди в Реєстраційній службі Липовецького районного управління юстиції Вінницької області (п. 3 рішення)

20.11.2014 р. між Турбівською селищною радою (Відповідач 1, за договором Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтеграція Поділля" (відповідач 2, за договором Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 0522255500:03:000:2188 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Турбівської селищної ради. (надалі Договір)

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 15,342 га, в тому числі багаторічні насадження: 15,342 га.

Договір укладено на 25 (двадцять п`ять) років до 19.11.2039 р. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. (п. 8. договору).

Звертаючись з позовом до господарського суду позивач наголошує, що рішення Турбівської селищної ради 29 сесії 6 скликання від 18.11.2014 р. № 563 прийнято за відсутності згоди постійного користувача, а договір, укладений на підставі зазначеного рішення, не відповідає Закону, оскільки передача земельної ділянки за оспорюваним Договором здійснювалась без розроблення певного виду документації із землеустрою та без проведення земельних торгів, що є порушенням чинного земельного законодавства .

Суд зауважує, що з метою встановлення точного місцезнаходження земельних ділянок (площею 15,342 га та 16,6 га), визначення їх меж та площ на місцевості, ухвалою суду від 08.06.2017 у справі № 902/331/17 призначено судову земельно-технічну експертизу проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На розгляд судової земельно-технічної експертизи поставити наступні питання:

- Чи відповідає фактичне землекористування Публічним акціонерним товариством "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" правовстановлювальним документам на земельну ділянку площею 16,6 га, яка є складовою частиною земельної ділянки № 6 площею 555,8 га, яка розташована на території смт. Турбів Липовецького району Вінницької області, документації із землеустрою та нормативно-правовим актам?;

- Чи накладаються межі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області, яка на даний час перебуває в оренді ТОВ "Інтеграція Поділля" на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 16,6 га, яка є складовою частиною земельної ділянки № 6 площею 555,8, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН № 001273 від 10.08.1996 року виданого ВАТ "Турбівське" (відобразити графічно на плані).

Господарський суд зазначає, що за положеннями ст. 73 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта є одним із засобів доказування.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 3820/17-21 від 13.06.2018:

- На підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів господарської справи № 902/331/17, беручи до уваги результати проведення натурного обстеження об`єктів дослідження та результати виконання топографічно-геодезичних робіт по визначенню координат крайніх поворотних точок меж земельної ділянки виконаної спеціалістами під час проведення натурного обстеження встановлено, що фактичне землекористування ПАТ "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" відповідає правовстановлюючим документам на земельну ділянку площею 16,6 га, яка є складовою частиною ділянки № 6 площею 555,8 га та розташована на території смт. Турбів Липовецького району Вінницької області, документації із землеустрою та нормативно-правовим актам, що графічно відображено на план-схемі у Додатках 5 та 6 до висновку.

На підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів господарської справи № 902/331/17 та беручи до уваги результати проведеного натурного обстеження об`єктів дослідження встановлено, що межі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт. Турбів, Липовецького району Вінницької області, та на даний час перебуває в оренді ТОВ "Інтеграція Поділля" накладаються на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 16,6 га, яка є складовою частиною ділянки № 6 площею 555,8 га посвідченої державним актом на право постійного користування землею серія І-ВН № 001273 від 10.08.1996 виданого ВАТ "Турбіське", що графічно відображено на план-схемі в Додатках 6 до висновку.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.12.2018 р. позов у даній справі задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014 № 563. Визнано недійсним договір оренди землі від 20.11.2014 укладений між Турбівською селищною радою Липовецького району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтеграція Поділля на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області.

Як свідчать матеріли справи не погоджуючись з даним рішенням ТОВ Інтеграція Поділля подало апеляційну скаргу в якій просило суд скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 07.12.2018 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" до Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграція Поділля" про скасування рішення та визнання недійсним договору оренди землі.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2019р. по справі № 902/331/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграція Поділля" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 07.12.2018 по справі № 902/331/17 - без змін.

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями ТОВ Інтеграція Поділля подало касаційну скаргу в якій просило суд скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 07.12.2018 р. та постанову північно-західного апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову Публічного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Турбівське" до Турбівської селищної ради Липовецького району Вінницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграція Поділля" про скасування рішення та визнання недійсним договору оренди землі.

Постановою Верховного суду від 10.09.2019р. касаційну скаргу ТОВ Інтеграція Поділля задоволенно частково. Судові рішення скасовано а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суд зауважує, що скасовуючи судові рішення Верховний суд звернув увагу судів на наступне.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (підпункт 8.5 постанови об`єднаної палати).

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з порушення Радою права позивача на постійне користування Земельною ділянкою-1, яка є частиною Земельної ділянки 3.

Мотивуючи свої рішення, суди посилались на те, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.06.2018 у справі № 902/1056/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.10.2018, у позові ПАТ "Турбівське" про визнання незаконним та скасування пункту 4 Розпорядження відмовлено з підстав спливу строку позовної давності. При цьому, встановлено, що Адміністрація не дотрималась порядку припинення права користування земельною ділянкою Позивача та не мала права скасовувати рішення Ради, відповідно до яких виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб`єкт цих правовідносин заперечував проти їх припинення.

Разом з цим, суди не надали оцінку твердженням ТОВ "Інтеграція Поділля", викладеним у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі про відсутність порушеного права позивача, з посиланням на зміст рішення Господарського суду Вінницької області від 14.06.2018 у справі № 902/1056/17 .

Обмежившись посиланням на обставини, встановлені під час розгляду справи № 902/1056/17, суди попередніх інстанцій не вказали, яке значення вони мають для цієї справи і яким чином результат розгляду вказаної господарської справи впливає на права Позивача, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

Стосовно даної позиції суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 56 ГК України передбачено, що суб`єкт господарювання (господарська організація) може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб, шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

За загальним правилом, правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення.

Водночас, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі (у тому числі на стадії виконання судового рішення) необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Згідно ч.4 ст.91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ст.107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Момент правонаступництва має вирішуватися з моменту передання майна, прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника. У вирішенні питань, пов`язаних з правонаступництвом слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов`язків на майно (майнові права) (постанова Верховного суду від 31.05.2018 у справі №910/1879/17, від 13.08.2018 у справі №910/25268/15, від 14.08.2019 у справі №910/17846/14).

Таким чином, при реорганізації (злитті) юридичних осіб, перехід прав та обов`язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акту, в якому про це має бути чітко зазначено (постанова Верховного суду від 20.09.2018 р. по справі №910/7086/17).

З матеріалів справи вбачається, що державний акт на право постійного користування видавався саме ВАТ Турбівське .

З статуту ПАТ Сільськогосподарське підприємство (в редакції 2012 року) п.п. 1.2 вбачається, що вказане товариство являється правонаступником прав і обов`язків ВАТ "Турбівське .

Одночасно ч.2, 3 та 4 ст. 107 ЦК України встановлено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N б "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Суд зауважує, що доказів передання по передавальним актам у зв`язку з правонаступництвом від ВАТ Турбівське до ПАТ Сільськогосподарське підприємство Турбівське як правонаступника земельної ділянки площею 1740, 5 га та доказів державної реєстрації за ПАТ Сілськогосподарське підприємстсво Турбівське права постійного користування спірною земельною ділянкою суду не надано.

Аналогічної правової позиції щодо необіхності подання доказів з цього питання дійшов ВС (постанова від 29 січня 2019 року справа № 902/1629/14).

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р.).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.

Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, тоді як підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України Про місцеве самоврядування в Україні визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Крім того суд зазначає, що відповідно до розпорядження Липовецької РДА від 30.09.2008 р. №272 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку пай СВАТ Турбівське на території Турбівської селищної ради зокрема.

Так п.п. 1,4 розпорядження №272 від 30.09.2008 р. Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області "Про затвердження технічної документації про передачі земельних часток (паїв) та видачу державних актів приватної власності на землю" було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну частку (пай) на території Трбівської, Приборівської, Костянтинівської та Брицької сільської ради. Визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею виданого ВАТ "Турбівське" згідно рішення 9 сесії Турбівської селищної ради 22 скликання від 07.08.1996 року.

У вказаній технічній документації розпаювання земель по Турбівській сільській раді) визначено спірну земельну ділянку як землі резервного фонду.

Так згідно зі ст.ст. 5,25 ЗК України (в редакції 1990р.), Указу Президента України від 10 листопада 1994 р. № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва". Указу президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" було проведена розпаювання земель КСП Турбівське наслідком чого стали видача його членам сертифікатів та державних актів.

Отже, частина земель КСП перейшла з постійного користування у приватну власність його членів.

Згідно п.п. 3.9. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землі (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі , затвердженої наказом Держкомзему України N 43 від 04.05.99 в редакції на час розпаювання визначала, що у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа, технічний звіт з його складання та книги записів (реєстрації). У відповідній книзі записів (реєстрації) робиться запис про припинення права власності чи користування земельною ділянкою, який посвідчується підписом начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів Держкомзему України.

Отже, право постійного користування в зв`язку з розпаюванням і видачею правовстановлючих документів громадянам членам КСП припинилось і державний акт мав бути повернутий до архіву державного органу земельних ресурсів, чого зроблено позивачем не було. Спірна земельна ділянка у відповідності до затвердженої технічної документації входить до земель резервного фонду (землі запасу), розташована в межах населеного пункту. Отже, Турбівська селищна рада мала право нею розпоряджатись.

Тому до спірних правовідносин слід застосувати також і положення п.п. 3.9. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землі (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі , затвердженої наказом Держкомзему України № 43 від 04.05.1999р. та положення ст. 149 ЗК України вказане право припинилось внслідок розпаювання (яке і являє собою добровільну відмову від такого право), оскільки, саме з ініціативи позивача розроблялась та за його заявою затверджувалась технічна документація.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умовами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того,

Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов`язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Отже з врахуванням відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували визнання незаконним та скасування ррішення 29 сесії 6 скликання Турбівської селищної ради Липовецького району від 18.11.2014 №563 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка перебуває у комунальній власності" задоволенню не підлягає, оскільки відповідне рішення не порушує права позивача за захистом яких останній звернувся.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним укладеного 20.11.2014 р. між відповідачами, договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 15,3420 га, кадастровий номер 0522255500:03:000:2188, яка розташована в смт. Турбів Липовецького району Вінницької області суд зазначає, що враховуючи, що дана позовна вимога є похідною від вимоги про скасування рішення тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даної вимоги.

Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В :

1. В позові відмовити.

2. Судові витрати понесені позивачем залишити за останнім.

3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 24 січня 2020 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.

1. - до справи

2 - позивачу (вул. Миру, 147, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513)

3 - відповідачу 1 (вул. Миру, 44, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, 22513)

4 - відповідачу 2 ( вул. Брацлавська, 20, кв.3, м. Вінниця, 21001)