Рішення

від 22.01.2020 по справі 908/2563/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/139/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2020 Справа № 908/2563/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 31, код ЄДРПОУ 39376884)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс - Сервіс" (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, код ЄДРПОУ 33471898)

про стягнення 282338,63 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Безух А.М., довіреність б/н від 04.12.2019 р. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №473 від 27.04.2004 р.)

Від відповідача: не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

17.09.2019 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод" №2044/23 від 12.09.2019 р. (вх. №2744/08-07/19 від 17.09.2019 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс - Сервіс" про стягнення 352 622,46 грн.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2019 р. справу №908/2563/19 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 23.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2563/19 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/139/19, підготовче засідання призначено на 21.10.2019 р. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою від 21.10.2019 р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено до 18.11.2019р. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 18.11.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 22.12.2019 р., розгляд справи відкладено на 11.12.2019 р. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою суду від 11.12.2019 р. закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 23.12.2019 р. з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою від 23.12.2019р. в судовому засіданні оголошено перерву до 22.01.2020р. з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні 22.01.2020р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 23.12.2019 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу "Акорд".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між ТОВ "Агроплюс - Сервіс" (Постачальник) та ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (Покупець) укладено договір постави насіння соняшнику. На виконання умов вказаного договору, Позивач здійснив попередню оплату в розмірі 240 000,00 грн., однак відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав, тому позивач вимагає повернення суми попередньої оплати 240 000 грн., а також сплати нарахованої пені в розмірі 56 469,04 грн., 35 % річних в розмірі 56 153,42 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 16, 612, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути вказані суми з Відповідача.

11.12.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс - Сервіс" до суду надійшов відзив на позовну заяву № 30/12-01 від 10.12.2019 (вх. № 08-08/25828/19 від 11.12.2019) згідно з яким відповідач заперечив проти доводів викладених у позовній заяві та просить суд відмовити ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" в частині стягнення з ТОВ "Агроплюс - Сервіс" пені у розмірі 56 469,04 грн., відсотків за користування грошовими коштами в сумі 56 153,42 грн., та судових витрат. Вважає, що початок перебігу строку для нарахування пені припадає на 12.01.2019р. та спливає 11.07.2019р., а тому її розмір має становить 42 338,63грн. Також, у вказаному відзиві відповідач зазначає, що орієнтовний розмір витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, становить 4 000 грн. Вважає, що оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн., то у задоволенні цих вимог слід відмовити.

У своїй відповіді на відзив № 2797/1/23 від 24.12.2019р., яка надійшла до суду 03.01.2020р., Позивач додатково зазначив, що 04.03.2019р. між сторонами укладено акт звірки взаємних розрахунків, в якому зафіксовано дебіторську заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 240 000,02 грн. Також позивач погодився із контррозрахунком пені, викладеному відповідачем у відзиві на позов, за період з 12.01.2019р. по 11.07.2019р. у розмірі 42 338,63 грн. Зазначив, що сума 35% не є предметом позову, а тому доводи відповідача у цій частині вважає безпідставними.

Також 03.01.2020р. Позивач надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України просив зменшити розмір позовних вимог на суму пені в розмірі 70 283,83 грн., а тому загальний розмір зменшених позовних вимог має становити: 240000 грн. попередньої оплати та пеня - 42338,63 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, а також 23.12.2019р. надав суду письмове клопотання, відповідно до якого просить суд при прийнятті рішення у цій справі вирішити питання щодо судових витрат в розмірі 7 289,34 грн., які складаються з судового збору в розмірі 5289,34 грн. та витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 2000,00 грн.

Представник відповідача у жодне судове засідання не з`явився, у підготовчому засіданні просив розглядати справу за його відсутності. Про причини неявки у судові засідання з розгляду справи по суті суду не повідомив. Про дату, час та місце призначених судових засідань був повідомлений належним чином шляхом направлення на його юридичну адресу, вказану у ЄДРПОУ, відповідних ухвал суду з повідомленням про вручення, які ним отримані, про що свідчить подання ним заяв по суті справи.

Наявні матеріали справи, з урахуванням положень ст. 202 ГПК України, дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні за участі представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору поставки насіння соняшнику № 01М/ООО-243 від 27 грудня 2018 року, укладеного між ТОВ Агроплюс - Сервіс (Постачальник, Відповідач) та ТОВ Мелітопольський олійноекстракційний завод (Покупець, Позивач), Постачальник прийняв на себе зобов`язання передати у власність нашого товариства насіння соняшника (далі - Товар) у кількості 30 тонн, за ціною 9600,00 грн. за одну тонну, загальною вартістю 288000,00 грн ., в т.ч. ПДВ 48 000,00 грн.

Згідно з п. 3.7 Договору оплата Товару Покупцем здійснювалась за попередньою оплатою у розмірі 80% шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Остаточна оплата у розмірі 20% підлягала сплаті протягом 3-х банківських днів після реєстрації податкової накладної в ЄРПН та надання оригіналів первинних документів.

Договором також встановлено, що:

4.1. Постачальник поставляє Товар на умовах ЕХW Франко-склад склад ТОВ "Агроплюс-Сервіс" Запорізька обл.Приморсьий р-н, с. Зеленівка , згідно "Інкотермс" в редакції 2010 р.

4.2. Кількість Товару передбачену пунктом 3.2 цього Договору Постачальник зобов`язується поставити в строк до 11 січня 2019р.

4.3. Зобов`язання Постачальника щодо строку поставки і кількості Товару, вважаються виконаними з дати підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.

5.2. Оплату за Товар Покупець здійснює в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

5.3. Датою оплати загальної кількості Товару вважається дата фактичного надходження грошових коштів в повному обсязі загальної вартості Товару, на відповідний поточний рахунок Постачальника.

7.1. За порушення будь-якої з Сторін умов цього Договору винна Сторона відшкодовує іншій Стороні завдані цим порушенням шкоди, в тому числі не отриманий прибуток, в порядку, передбаченому чинним законодавством. Сторони домовилися, що збиток стягується в повному обсязі понад штрафні санкції та неустойки.

7.3. У разі не поставки або несвоєчасної поставки Товару відповідно до умов даного Договору, Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який вона нараховується, від загальної вартості непоставленої партії Товару за кожен день прострочення. Також Постачальник зобов`язаний виплатити відсотки за користування грошовими коштами з розрахунку 35% річних від отриманих грошових коштів Покупця за період з моменту настання строку поставки і до повного фактичного здійснення поставки товару належної якості на зазначену суму або повернення зазначених коштів Покупцю.

7.4. Сплата неустойки і / або штрафу, викликаних неналежним виконанням умов даного Договору, не звільняє таку Сторону від виконання своїх обов`язків за цим Договором.

7.6. У разі не поставки або несвоєчасної поставки товару Постачальником більш ніж на 10 (десять) календарних днів від строків, встановлених в цьому Договорі, Покупець має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір. При цьому, Постачальник зобов`язується компенсувати Покупцю всі витрати і збитки, викликані не поставкою або несвоєчасною поставкою і перерахувати на розрахунковий рахунок Покупця передоплату протягом 10 календарних днів або передоплату за вирахуванням вартості поставленого товару.

9.1. Даний Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 Грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

9.2. Сторони погодилися, що одностороннє розірвання даного Договору не допускається, крім випадків передбачених цим договором.

9.3. Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін або за рішенням компетентних органів відповідно до чинного в Україні законодавства.

На виконання умов договору Позивач перерахував 80% суми договору у вигляді попередньої оплати у сумі 240000,00 грн. платіжним дорученням № 16849 від 27.12.208р.

Проте, відповідач прийняті на себе зобов`язання з поставки товару в кількості 30 тонн, на загальну суму 288000,00 грн., повідомивши про готовність для погрузки з метою подачі транспортних засобів Покупця.

Сторонами складено акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018р по 04.03.2019р., яким сторони узгодили, що станом на 04.03.2019р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 240000,02 грн.

Листом від 11.03.2019р. за № 663/09вих Позивач звернувся по Відповідача з вимогою про поставити згідно умов договору насіння соняшника у кількості 30 тон, повідомивши про готовність для навантаження з метою подачі транспортних засобів, а також сплатити пеню в розмірі 13966,02 грн. та 13578,08 грн., яка отримання Відповідачем 29.03.2019р. згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Не отримавши належного виконання Позивач 07.06.2019р. направив Відповідачу вимогу від 30.05.2019р. за № 1252/1/23 про повернення суми попередньої оплати, у якій з посиланням на ч. 2 ст. 693 ЦК України та умови укладеного договору повідомив про розірвання з моменту отримання цього повідомлення договору поставки насіння соняшнику № 01М/ООО-243 від 27.12.2018р.; вимагав повернути на рахунок Позивача суму попередньої оплати в розмірі 240000,00 грн., а також сплатити нараховані штрафні санкції у вигляді пені 32672,88 грн. за період з 12.01.2019р. по 30.05.2019р., та 35% річних на суму 31989,04 грн. Відповіді на вказану вимогу Позивач також не отримав.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів виконання умов договору або повернення на рахунок Позивача суми попередньої оплати та сплати нарахованої пені.

Оцінюючи подані сторонами докази, з урахуванням їх заяв по суті спору та пояснень представника позивача, наданих у судових засіданнях, з огляду на предмет та підстави позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з ч.і ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу й інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач в порушення умов Договору № 01М/ООО-243 від 27.12.2018р. не здійснив поставку насіння соняшнику Позивачу у кількості 30 тон на загальну суму 288000,00 грн., який здійснив 80% передоплату у сумі 240000,00 грн.

Статтею 693 ЦК України визначено наступне: 1. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. 2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, у Позивача виникло право вимагати у Відповідача як передання оплаченого товару у кількості 30 тон насіння соняшнику так і повернення здійсненної ним попередньої оплати у розмірі 240000,00 грн.

Позивач у цьому позові вимагає стягнення з відповідача саме вказаної суми попередньої оплати, здійсненої ним на користь відповідача у сумі 240000,00 грн. платіжним дорученням № 16849 від 27.12.208р., належним чином засвідчена копія якого міститься у матеріалах справи.

Під час розгляду справи доказів повної або часткової сплати (повернення) вказаної суми на рахунки Позивача Відповідач до суду не надав, як і заперечень щодо фактичних обставин справи встановлених судом, а тому вимоги позивача у цій частині є обґрунтованими.

Крім цього, з урахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог, яка прийнята судом, Позивач вимагає стягнути з відповідача 42338,63 грн. пені у відповідності до визнаної у відзиві на позовну заяву Відповідачем суми за період з 12.01.2019р. по 11.07.2019р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який вона нараховується, від загальної вартості непоставленої партії Товару за кожен день прострочення, що передбачено п. 7.3 Договору.

Судом встановлено, що обов`язок з поставки товару відповідач мав виконати до 11.01.2019р., а тому строк нарахування пені за його порушення починається з 12.01.2019р.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що:

Стаття 1. Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перевірку визначеної Позивачем суми пені за допомогою системи "Законодавство", суд констатує, що пеня в розмірі 42338,63 грн. за період з 12.01.2019р. по 11.07.2019р. заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача обґрунтовано та арифметично вірно. З вказаним розрахунком погодився і Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, враховуючи основні засади судочинства, в тому числі але не виключно принципи: верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності, а також необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами обох сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 240000 грн. попередньої оплати та 42338,63 грн. пені є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 4235,08 грн. покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Також позивачем заявлено до стягнення 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою ;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження заявлених витрат Позивачем надано договір №3 про надання юридичних послуг, укладений 04.05.2016р. між ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" та адвокатом Безухом А.М., свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 473 від 27.04.2004р. на ім`я Безуха Андрія Миколайовича , Протокол узгодження договірної ціни у розмірі 2000 грн. від 23.10.2019р. щодо представництва Позивача з боку адвоката Безуха А.М. у цій справі № 908/2563/19, а також рахунок № 01/10 від 23.10.2019р. на оплату юридичних послуг на суму 2000 грн. Вказаним підтверджується розмір сум, що підлягають сплаті з боку позивача на користь представника - адвоката Безуха А.М. за надання професійної правничої допомоги.

Про необхідність відшкодування вказаних витрат Позивачем вказано у позовній заяві, а відповідні докази надані у судовому засіданні до закінчення судових дебатів.

Дослідивши подані Позивачем докази в обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу,, які підлягають сплаті Позивачем на користь представника - адвоката Безуха А.М., суд вважає їх такими, що відповідають умовам укладеного договору та підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач не надав суду заперечень щодо обґрунтованості або співмірності заявленої відповідачем до стягнення суми витрат, понесених на правничу допомогу.

Крім цього суд зазначає, що оскільки Позивачем при поданні позову платіжним дорученням від 12.09.2019р. № 1746 сплачено судового збору в сумі 5289,35 грн., обрахованого відповідно до Закону "Про судовий збір" виходячи з суми первинно заявленого позову 352622,46 грн. В подальшому, оскільки позивач зменшив розмір позовних вимог до 282338,63 грн., то у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 4235,08 грн. Отже, позивач здійснив переплату судового збору до Державного бюджету України у сумі 1054,27 грн., яка може бути йому повернута ухвалою суду за відповідним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс - Сервіс" (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, код ЄДРПОУ 33471898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 31, код ЄДРПОУ 39376884) 240000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 42338 (сорок дві тисячі триста тридцять вісім) грн. 63 коп. пені, витрати зі сплати судового збору у розмірі 4235 грн. (чотири тисячі двісті тридцять п`ять) грн. 08 коп., а також 2000 (дві тисячі) грн.. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

Повне рішення складено: 24.01.2020р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.