Постанова

від 15.07.2020 по справі 908/2563/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2020 Справа № 908/2563/19

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Грачов А.С.

за участю представників:

від позивача: Безух А.М., довіреність №б/н від 01.03.2019, адвокат

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2020 у справі №908/2563/19 (суддя Проскуряков К.В.; рішення ухвалене о 14:52 год. у місті Запоріжжя, повне рішення складено 24.01.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод", м.Мелітополь, Запорізька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс", м.Запоріжжя

про стягнення 282338,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" про стягнення попередньої оплати за товар у сумі 240000,00 грн. і пені в сумі 42338,63 грн. за договором поставки №01М/ООО-243 від 27.12.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання постачальником обов`язку з поставки насіння соняшника.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.01.2020 у справі №908/2563/19 (суддя Проскуряков К.В.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод" 240000 грн. 00 коп. попередньої оплати, 42338 грн. 63 коп. пені, витрати зі сплати судового збору у розмірі 4235 грн. 08 коп., а також 2000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Означене рішення мотивоване ненаданням відповідачем доказів повернення позивачу суми попередньої оплати та відсутністю заперечень відповідачем щодо фактичних обставин справи встановлених судом. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з поставки товару, суд визнав обґрунтованими і позовні вимоги в частині стягнення пені.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Агроплюс-Сервіс" (відповідач) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2020 у справі №908/2563/19 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Апелянт просить скасувати рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Відповідач вказує, що не був належним чином повідомлений про судове засідання 22.01.2020 і не отримував ухвали, судове засідання було проведено без участі його представника. Відповідач заперечує проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн., оскільки надані позивачем документи вказують лише на наявність правовідносин між позивачем і адвокатом, а не відображають факту оплати таких послуг.

ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (позивач) відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надало.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2020 у справі №908/2563/19; через запровадження карантинних заходів повідомлено учасників справи, що про дату і час судового засідання буде повідомлено ухвалою суду після закінчення карантину.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2020 розгляд справи призначено в судовому засіданні на 15.07.2020 о 12:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Широбокова Л.П., Чус О.В. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2020 у справі №908/2563/19 до свого провадження; відмовлено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод" адвокату Безух А.М. у задоволенні клопотання про проведення судового засідання призначеного на 15.07.2020 о 12:00 год. у справі №908/2563/19 у режимі відеоконференції.

За розпорядженнями в.о. керівника апарату суду від 15.07.2020, у зв`язку з виходом на роботу судді Орєшкіної Е.В. та перебуванням у відпустці судді Широбокової Л.П., відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №908/2563/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2020 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2020 у справі №908/2563/19 до свого провадження.

В судове засідання 15.07.2020 представник представник відповідача (апелянта) не з`явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів визнала, що неявка представник відповідача (апелянта) не перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував на задоволенні вимог апеляційної скарги, з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" (Постачальник ) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (Покупець) 27.12.2018 укладено договір поставки насіння соняшнику №01М/ООО-243 за умовами якого Постачальник прийняв на себе зобов`язання передати у власність Покупця насіння соняшника (товар), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах передбачених цим договором.

Пунктами 3.2., 3.3., 3.6. договору визначено кількість товару 30,000(тридцять тонн)+/-10%. Ціна однієї тонни товару, яка постачається за даним договором, у заліковій вазі становить:9600,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 1600,00 грн. Загальна вартість товару, який постачається згідно даного договору становить 288000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 48000,00 грн. +/-10%. Оплата Покупцем здійснюється за попередньою оплатою у розмірі 80% шляхом перерахування коштів на поточний рахунок. Остаточна оплата у розмірі 20% здійснюється протягом 3 банківських днів після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та надання оригіналів первинних документів (пункт 3.7. договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору Постачальник поставляє товар на умовах ЕХW Франко-склад склад ТОВ "Агроплюс-Сервіс" Запорізька обл.Приморсьий р-н, с. Зеленівка , згідно "Інкотермс" в редакції 2010 р.

Кількість Товару передбачену пунктом 3.2 цього договору Постачальник зобов`язався поставити в строк до 11 січня 2019р. (пункт 4.2. договору).

В пункті 4.3. договору сторони погодили, що зобов`язання Постачальника щодо строку поставки і кількості товару, вважаються виконаними з дати підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. договору оплату за товар Покупець здійснює в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати загальної кількості товару вважається дата фактичного надходження грошових коштів в повному обсязі загальної вартості товару, на відповідний поточний рахунок Постачальника.

За пунктом 9.1. даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

На виконання умов договору платіжним дорученням №16849 від 27.12.208 покупець перерахував 80% суми договору у вигляді попередньої оплати у сумі 240000,00 грн. (а.с.10).

Постачальник товар в кількості 30 тонн на загальну суму 288000,00 грн. покупцю не поставив.

Відповідно до підписаного сторонами і скріпленого печатками підприємств акту звірки розрахунків за період з 01.01.2018 по 04.03.2019 станом на 04.03.2019 заборгованість відповідача перед позивачем склала 240000,02 грн. (а.с.13).

Листом від 11.03.2019 №663/09 покупець звернувся до постачальника з вимогою здійснити поставку соняшника в кількості 30 тонн згідно договірних умов, повідомивши про готовність для навантаження з метою подачі транспортних засобів та сплатити пеню в розмірі 13966,02 грн. і 13578,08 грн. в семиденний термін з отримання цієї вимоги (а.с.14).

Як вбачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7231204599430 вимога отримана постачальником 29.03.2019 (а.с.15).

В подальшому у зв`язку з бездіяльністю постачальника покупцем за №1252/1/23 від 30.05.2019 була направлена ще одна вимога про повернення суми попередньої оплати. Покупець приймаючи до уваги невиконання постачальником умов договору, керуючись ч. 2 ст. 693 ЦК України вимагав вважати розірваним з моменту отримання даної вимоги договір поставки насіння соняшнику № 01М/ООО-243 від 27.12.2018;повернути суму попередньої оплати 240000,00 грн. у 7-ми денний термін з моменту отримання даної вимоги та сплатити нараховані покупцем згідно умов договору штрафні санкції у вигляді пені на суму 32672,88 грн. і 35% річних на суму 31989,04 грн. (а.с.16,17).

Направлення вимоги на адресу постачальника підтверджується копією поштової накладної №7231204840641 і опису вкладення у лист (а.с.18).

Неповернення ТОВ "Агроплюс-Сервіс" суми попередньої оплати стало підставою для подання ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" до господарського суду відповідного позову.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обов`язковість договору до виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини шостої статті 265 Господарського кодексу України та частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством (частина друга статті 267 Господарського кодексу України).

За частиною першою статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Як було встановлено з укладеного договору товар поставляється на умовах ЕХW Франко-склад склад ТОВ "Агроплюс-Сервіс" Запорізька обл.Приморсьий р-н, с. Зеленівка , згідно "Інкотермс" в редакції 2010р. Підписана видаткова накладна є умовою належного виконання постачальником своїх зобов`язань з поставки товару.

Таким чином, при базових поставках ЕХW моментом виконання зобов`язань з поставки товару і моментом передачі прав власності, слід вважати момент отримання покупцем або вантажоперевізником на складі постачальника (продавця).

Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про готовність передати товар позивачу, видаткова накладна сторонами не підписувалась. Факт невиконання обов`язків з поставки товару відповідачем не заперечується.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у зв`язку з встановленням факту прострочення постачальника щодо передачі товару, факту належного виконання покупцем своїх обов`язків за договором, виходячи зі змісту вищенаведених статей, вимога покупця про повернення суми попередньої оплати є правомірною.

Право покупця відмовитися від договору купівлі-продажу у разі відмови продавця передати проданий товар врегульовано статтею 665 Цивільного кодексу України.

Наслідки порушення зобов`язання, в тому числі з поставки товару з порушенням строків, які встановлені договором, визначаються також і загальними нормами цивільного законодавства, а саме статтями 611, 612 Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання цивільних обов`язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства (частина третя статті 14 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина перша статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема як штрафні санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3. укладеного договору передбачено, що у разі не поставки або несвоєчасної поставки товару відповідно до умов даного договору, Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який вона нараховується, від загальної вартості непоставленої партії товару за кожен день прострочення. Також Постачальник зобов`язаний виплатити відсотки за користування грошовими коштами з розрахунку 35% річних від отриманих грошових коштів Покупця за період з моменту настання строку поставки і до повного фактичного здійснення поставки товару належної якості на зазначену суму або повернення зазначених коштів Покупцю.

За період з 12.01.2019 по 12.09.2019 позивачем була нарахована пеня у сумі 56469,04 грн. і 35% річних у сумі 56153,42 грн.

В подальшому позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої сума пені і відсотків річних була зменшена на 70283,83 грн. Нові позовні вимоги позивача складалися зі стягнення суми попередньої оплати 240000,00 грн., стягнення пені у сумі 42338,63 грн. та судових витрат.

Враховуючи положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги перерахунок суми пені, який правильним є за період з 12.01.2019 по 11.07.2019 у сумі 42338,63 грн.

Доводи відповідача про неналежне повідомлення його судом про судове засідання 22.01.2020, що спричинило порушення його прав на доступ до правосуддя не знайшли свого підтвердження.

За вимогами частини четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Ухвала Господарського суду Запорізької області від 23.12.2019 про оголошення перерви до 22.01.2020 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6900118814293 була направлена на адресу відповідача 26.12.2019 і отримана ним 03.01.2020 (а.с.94).

Відповідач своєчасно отримав ухвалу суду, проте в судове засідання повторно не явився про причини неявки не повідомив.

Частиною першою статті 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Випадки відкладення розгляду справи наведені у частині другій статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Враховуючи наявність в матеріалах справи відомостей про направлення відповідачу ухвали суду, своєчасне отримання ухвали суду, повторну неявку відповідача, відсутність витребування судом додаткових доказів, суд першої інстанції враховуючи достатність наявних матеріалів у справі, розгляд справи по суті без участі представника відповідача не може бути визнано порушенням прав сторони на справедливий розгляд справи і свідчити про порушення норм процесуального права.

В той же час суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими вимоги відповідача щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно частини другої статті 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

За визначенням в статті 1 Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

04.05.2016 між ТОВ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (Замовник) і Адвокатом Безух Андрієм Миколайовичем (Виконавець) був укладений договір про надання юридичних послуг №3, за яким Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобов`язання надавати в обсязі та на умовах, передбачених даним договором юридичну комплексну допомогу (послуги) визначені договором.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що підставою для сплати послуг Виконавця є підписання двостороннього акту наданих послуг.

Відповідно до пункту 3.3. Замовник оплачує фактично надані Виконавцем послуги протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг обома сторонами та за умови отримання рахунку на оплату від Виконавця. Тарифи за послуги Виконавця передбачені у акту виконаних робіт.

Пунктом 4.2. встановлено, що цей договір укладається безстроково до відмови однієї із сторін, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (а.с.83-88).

23.10.2019 сторонами підписано протокол узгодження договірної ціни за договором про надання юридичних послуг №3 від 04.05.2016. Сторони погодили окреме замовлення Замовника - справа господарського суду Запорізької області №908/2563/19 по стягненню Замовником суми боргу з ТОВ "Агроплюс-сервіс". Представництво інтересів у даній справі узгоджено за вартістю 2000 гривень (а.с.82).

На оплату юридичних послуг у справі адвокатом був виставлений рахунок №01/10 від 23.10.2019 (а.с. 81).

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу (їх оплати) на суму 2000,00 грн. до суду першої інстанції не подано.

Як убачається з клопотання позивача про вирішення питання стосовно судових витрат по справі №908/2563/19 (а.с. 80) представник позивача зазначив у додатках до цього клопотання платіжне доручення від 23.10.2019, проте фактично це документ у матеріалах справи відсутній.

В судовому засіданні під час перегляду справи судом апеляційної інстанції представник позивача зазначив про наявність у нього платіжного доручення від 23.10.2019 про перерахування суми 2000,00 грн., яким підтверджено фактичну оплату позивачем юридичних послуг згідно договору №3 від 04.05.2016 за надання послуг у справі №908/2563/19 та про подання цього доказу суду першої інстанції, проте така обставина не може бути врахована судом апеляційної інстанції, оскільки на час ухвалення рішення суду першої інстанції такий доказ в матеріалах справи був відсутнім.

До того ж, колегія суддів враховує, що належним доказом понесених витрат на правничу допомогу адвоката згідно приписів пункту 1 абзацу другого частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку є доказ саме наданих послуг та виконаних робіт та їх вартості.

Як зазначалося вище за умовами пункту 3.1. договору про надання юридичних послуг №3 від 04.05.2016 сторони цього договору передбачили, що підставою для сплати послуг Виконавця є підписання двостороннього акту наданих послуг.

Між тим в матеріалах справи відсутній такий документ як акт наданих послуг, в якому б був наведений детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом і час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт тощо.

Відтак, за відсутності належних та допустимих доказів фактичного понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу на суму 2000,00 грн., колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для покладення цих витрат на відповідача у справі, оскільки позивачем не доведено їх понесення в порядку визначеному господарським процесуальним законодавством.

Таким чином, висновок суду першої інстанції в оскарженому судовому рішення про покладення на відповідача та відшкодування за його рахунок витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. зроблений при недоведеності обсягу та вартості наданих послуг та не відповідає обставинам справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 та пунктів 2,3 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює рішення у разі таких, зокрема підстав: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача про неправомірність оскаржуваного рішення знайшли своє часткове підтвердження, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржене судове рішення скасувати в частині про стягнення з відповідача на користь позивача суми 2000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Враховуючи, що за перегляд цієї справи судом апеляційної інстанції в частині стягнутих судом першої інстанції судових витрат відповідач не сплачував судовий збір, суд апеляційної інстанції не здійснює нового перерозподілу між сторонами судових витрат у цій справі.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2020 у справі №908/2563/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод" 2000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплюс-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод" 2000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 22.01.2020 у справі №908/2563/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 16.07.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Е.В. Орєшкіна