Рішення

від 17.01.2020 по справі 908/3173/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/197/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2020 Справа № 908/3173/19

м.Запоріжжя

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв`язоксервіс» , код ЄДРПОУ 22116499 (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд.72А; адреса для листування: 69063, м.Запоріжжя, вул. Покровська, буд. 21)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , код ЄДРПОУ 00130961 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення суми 87956,06 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Леушин А.М., довіреність б/н від 03.01.2020;

від відповідача: Марковський І.О., довіреність № 9 від 01.01.2020

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв`язоксервіс» до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , про стягнення суми 87956,06грн., у тому числі: 16931,45 грн. - заборгованість з оплати наданих послуг за договором за період з березня по вересень 2019; 50928,31 грн. - пеня; 20096,30 грн. - 3% річних.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 12.11.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3173/19 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2019 відкрито провадження у справі № 908/2082/17, присвоєно номер провадження № 9/197/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 12.12.2019. В судовому засіданні 12.12.2019 оголошено перерву до 17.01.2020.

В судовому засіданні 17.01.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

13.01.2020 до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яка залишена судом без розгляду на підставі приписів ст. 118 ГПК України, оскільки заява подана позивачем після закінчення процесуального строку, встановленого п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які підтримані позивачем та мотивовані наступним. Згідно з умовами договору № 9/2-05 на приймання платежів від фізичних осіб, укладеного сторонами 09.02.2005 та додаткової угоди до нього від 26.12.2016, відповідач зобов`язався сплачувати позивачу винагороду за надані послуги з перерахування платежів за спожиту електричну енергію, в розмірі 1,0 % від загальної суми платежів, перерахованих виконавцем, не пізніше 10 банківських днів з дати підписання акту прийому-здачі виконаних робіт. У період з березня по вересень 2019 сторонами підписано акти прийому-здачі виконаних робіт, згідно з якими комісійна винагорода позивача склала 16931,45 грн. Відповідач в порушення зобов`язання грошові кошти у визначений строк не сплатив. Внаслідок цього, позивачем на підставі п. 5.2 договору нараховано пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 15.04.2019 по 15.11.2019 в розмірі 1973,14 грн., а також суму 186,21 грн. 3 % річних за той же період. Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 04.07.2019 по справі № 908/413/19 задоволено позовні вимоги ПрАТ Запоріжзв`язоксервіс про стягнення з відповідача суми заборгованості за надані за договором послуги в період з липня 2017 по лютий 2019, а також пені та 3% річних, нарахованих за період з 16.03.2018 по 15.04.2019. Відповідач стягнуту за рішенням суду заборгованість не сплатив, що свідчить про те, що він продовжує порушувати грошове зобов`язання, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми 48955,17 грн. пені за прострочення оплати послуг наданих в період з жовтня 2018 по лютий 2019, яка нарахована за загальний період з 15.04.2019 по 15.10.2019, та суми 19910,09 грн. 3% річних за прострочення оплати послуг наданих в період з липня 2017 по лютий 2019 (за виключенням, згідно розрахунку позивача, вересня та жовтня 2017), нарахованих за загальний період з 16.04.2019 по 15.11.2019. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 174, 175, 193, 230-323 ГК України.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. Так, відповідач заперечує проти позову в частині періодів нарахування позивачем пені внаслідок прострочення грошових зобов`язань за період з жовтня 2018 по лютий 2019, зазначаючи, що позивач неправильно застосував положення ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня коди зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено законом або договором. Таким чином, до стягнення з відповідача може підлягати пеня за період, що не була стягнута за рішенням суду по справі № 908/408/19, тобто за період, починаючи з 16.04.2019 і припиняється через шість місяців з початку нарахування. З урахуванням зазначеного, відповідач надав свій контррозрахунок пені в цій частині. Також відповідач зазначає, що оскільки позивачем подано позов 13.11.2019, пеня нарахована у період до 14.11.2018 не підлягає стягненню у зв`язку із заявленням відповідачем про застосування позовної давності. Відповідач просив повністю відмовити у задоволенні позову в частині заявлених до стягнення сум пені та 3% річних. Крім того, відповідач у відзиві просив суд зменшити пеню до 10000 грн. та розстрочити виконання рішення суду на 12 календарних місяців зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 ГПК України позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

В ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 18.11.2019 судом встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом строку, що не перевищує п`яти днів з дня отримання відзиву, та строк для подання відповідачем заперечення - протягом строку, що не перевищує п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Позивачем 24.12.2019 надано відповідь на відзив. В судовому засіданні 17.01.2020 представник в усній формі заявив про поновлення строку для подання відповіді на відзив та зазначив, що не подав відповідь на відзив у встановлений судом строк у зв`язку із навантаженням та тим, що готував відповідь одночасно по двом справам.

Представник позивача заперечив проти прийняття до розгляду відповіді на відзив.

За змістом ч. 1 ст. 119 ГПК України судом може бути поновлено пропущений процесуальний строк, якщо суд визнає причини його пропуску поважними.

Відповідь на відзив залишена судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, оскільки подана після закінчення встановленого судом процесуального строку. Позивачем не доведена, а судом не встановлена поважність причин пропуску неподання відповіді на відзив у встановлений строк.

Подане відповідачем 09.01.2020 заперечення на відповідь на відзив із письмовим клопотанням про поновлення строку на його подання залишено судом без розгляду з огляду на те, що відповідь на відзив, на яку відповідач подав дане заперечення, не прийнята та залишена судом без розгляду.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

09.02.2005 між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Клієнт) в подальшому назву змінено на Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (відповідач у справі) та ЗАТ «Запоріжзв`язоксервіс» (на даний час Приватне акціонерне товариство «Запоріжзв`язоксервіс» ) (Приймальник, позивач у справі) укладено договір на приймання платежів від фізичних осіб № 9/2-05.

Відповідно до умов розділу І цього договору Клієнт доручає, а Приймальник приймає на себе зобов`язання здійснювати підзвітними відділеннями приймальника в м. Бердянськ Запорізької області, згідно з додатком № 1 до цього договору, приймання та перерахування сум платежів від фізичних осіб - платників на користь клієнта по Бердянському міському району електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго» :

- за спожиту електричну енергію та по актах про порушення Правил користування електричною енергією - на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ВАТ «Запоріжжяобленерго» , відкритий для Бердянського міського РЕМ клієнта згідно з додатком № 2 до цього договору, який є його невід`ємною частиною;

- за послуги, які відносяться до іншої діяльності клієнта та інші платежі, узгоджені з ним (повторне підключення, ремонт лічильників, видачу технічних умов, експертизу лічильників, пеню, тощо)- на поточний рахунок ВАТ «Запоріжжяобленерго» відкритий для Бердянського міського РЕМ клієнта.

За умовами п. 2.2.1 розділу 2 договору приймальник зобов`язаний надавати побутовим споживачам електричної енергії БМРЕМ клієнта послуги з прийому платежів на користь клієнта всіма підзвітними установами приймальника в місті Бердянськ Запорізької області шляхом приймання готівки, згідно переліку побутових споживачів і нарахувань по ним, що надаватимуться клієнтом в електронному вигляді.

В розділі 4 договору сторони погодили порядок розрахунків.

26.12.2016 сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору на приймання платежів від фізичних осіб № 9/2-05 від 09.02.2005, якою внесено зміни до пункту 4.2 договору та викладено його в новій редакції. Встановлено, що за надані послуги з перерахування платежів за спожиту електричну енергію згідно підпункту «а» пункту 1.1.1 цього договору замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 1, 0% від загальної суми платежів, перерахованих виконавцем на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, відкритий для БМ РЕМ замовника та який вказаний в додатку № 2 до договору не пізніше 10 - ти банківських днів з дати підписання акту прийому - здачі виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку ВАТ «Запоріжжяобленерго» на рахунок виконавця.

Відповідно до п.п. 4.3.,4.4., 4.5 договору підставою для остаточних розрахунків між сторонами є акти виконаних робіт, які підписуються при виконанні сторонами договору. За підсумками надання послуг згідно пункту 1.1.1 в поточному місяці акт виконаних робіт підписують керівник приймальника і начальник БМРЕМ клієнта. Акти у двох примірниках направляються в БМРЕМ клієнта щомісяця до 5-го числа місяця, наступного за звітним. У разі відсутності зауважень, начальник БМРЕМ клієнта на протязі трьох банківських днів з дати отримання підписує акт виконаних робіт і один примірник повертає іншій стороні. У разі наявності претензій до роботи приймальника начальник БМРЕМ клієнта зобов`язаний у встановлений термін надати мотивовані заперечення та письмову претензію щодо виконання роботи приймальником. Сплата винагороди за послуги згідно з пунктом 1.1.2 договору здійснюється за рахунок побутових споживачів.

Згідно з розділом 6, Договір укладений на строк до 31 грудня 2005. Договір набуває чинності з 01 березня 2005 року. У разі подальшої необхідності дії договору, при умові продовження виконання приймальником своїх зобов`язань та за відсутності письмового повідомлення клієнта про припинення дії договору, направленого приймальнику не пізніше одного місяця до закінчення терміну дії цього договору, Договір вважається чинним на такий же термін, та на тих же умовах на протязі наступного календарного року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.07.2019 у справі №908/413/19 задоволено позов ПрАТ «Запоріжзв`язоксервіс» про стягнення з ПАТ Запоріжжяобленерго заборгованості за надані за договором № 9/2-05 від 09.02.2005 послуги в період з липня 2017 по лютий 2019, стягнуто пеню та 3% річних за загальний період з 16.03.2018 по 15.04.2019. Розстрочено виконання судового рішення на 12 місяців, починаючи з липня 2019 по червень 2020 включно.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2019 змінено рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2019 у справі №908/413/19 в частині стягнення з відповідача пені та зменшено її на 50%, згідно з клопотанням відповідача, яке господарський суд першої інстанцій залишив без задоволення. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

В листопаді 2019 року позивач - ПрАТ «Запоріжзв`язоксервіс» звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, за яким порушено провадження у даній справі, та просить стягнути з відповідача загальну суму 87956,06 грн., з яких:

- 16931,45 грн. - заборгованість з оплати наданих послуг за договором за період з березня по вересень 2019;

- 1973,14 грн. - пеня, нарахована внаслідок прострочення грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором в період з березня по вересень 2019;

- 48955,17 грн. - пеня, нарахована внаслідок прострочення грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором в період з жовтня 2018 по лютий 2019;

- 186,21 грн. - 3% річних, нарахованих за прострочення грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором в період з березня по вересень 2019;

- 19910,09 грн. - 3% річних, нарахованих за прострочення грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором в період з серпня 2017 по лютий 2019.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 цього Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з березня по вересень 2019 року ПАТ Запоріжжяобленерго (замовник) та ПрАТ «Запоріжзв`язоксервіс» (виконавець) підписувались Акти прийому-здачі виконаних робіт до договору № 9/2-05 від 09.02.2005, в яких засвідчено факт надання позивачем обумовлених договором послуг на приймання платежів від фізичних осіб на певні суми, узгоджувались суми щомісячної комісійної винагороди, належної до сплати виконавцю а саме:

- Акт від 31.03.2019 № 2/03-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у березні 2019: 3471,70 грн. без ПДВ;

- Акт від 30.04.2019 № 2/04-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у квітні 2019: 2688,17 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.05.2019 № 2/05-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у травні 2019: 2630,22 грн. без ПДВ;

- Акт від 30.06.2019 № 2/06-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у червні 2019: 1952,12 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.07.2019 № 2/07-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у липні 2019: 2073,90 грн. без ПДВ;

- Акт від 31.08.2019 № 2/08-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у серпні 2019: 1859,61 грн. без ПДВ;

- Акт від 30.09.2019 № 2/09-19 - сума комісійної винагороди за виконану роботу у вересні 2019: 2255,73 грн. без ПДВ;

Всього загальна сума комісійної винагороди за вказаними актами складає 16931,45 грн. У вказаних Актах зазначено, що претензії щодо виконання робіт згідно умов договору з боку БМРРЕМ Замовника відсутні.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В пункті 4.2 договору (в редакції додаткової угоди від 26.12.2016) сторонами встановлено, що за надані послуги з перерахування платежів за спожиту електричну енергію замовник сплачує виконавцю винагороду не пізніше 10-ти банківських днів з дати підписання акту прийому - здачі виконаних робіт, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку ВАТ «Запоріжжяобленерго» на рахунок виконавця.

Відповідач доказів виконання зобов`язання щодо оплати заявленої до стягнення суми заборгованості за надані послуги у вигляді сплати позивачу комісійної винагороди за вищевказаний період не надав, позовні вимоги в цій частині не спростував.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 16931,45 грн. заборгованості з оплати наданих послуг за договором в період з березня по вересень 2019 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені до стягнення з відповідача суми 186,21 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення грошових зобов`язань з оплати послуг з березня по вересень 2019 за загальний період з 15.04.2019 по 15.11.2019 та суми 19910,09 грн. 3% річних, нарахованих за прострочення грошових зобов`язань з оплати послуг з липня 2017 (згідно з розрахунком) по лютий 2019 - за період з 16.04.2019 по 15.11.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як зазначено судом вище, рішенням господарського суду Запорізької області від 04.07.2019 у справі № 908/413/19 було задоволено позовні вимоги ПрАТ «Запоріжзв`язоксервіс» про стягнення з ПАТ Запоріжжяобленерго заборгованості за послуги, надані в період з липня 2017 по лютий 2019, а також стягнуто пеню і 3% річних за порушення грошового зобов`язання за загальний період з 16.03.2018 по 15.04.2019. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2019 рішення господарського суду змінено в частині стягнення з відповідача пені, зменшено її на 50%. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановленні рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, вищевказаним рішенням в господарській справі встановлено, що сторонами договору № 9/2-05 від 09.02.2005 складені та підписані, зокрема, наступні акти прийому - здачі виконаних робіт: від 31.07.2017 № 2/07-17 - сума винагороди 46 855, 00 грн.; від 31.08.2017 № 2/08-17 - сума винагороди 68 896,13 грн.; від 30.11.2017 № 2/11-17 - сума винагороди - 57 109, 68 грн.; від 31.12.2017 № 2/12-17 - сума винагороди 53 425, 84 грн.; від 31.01.2018 № 2/01-18 - сума винагороди 60 620, 88 грн.; від 28.02.2018 № 2/02-18 - сума винагороди 64 588,84 грн.; від 31.03.2018 № 2/03-18 - сума винагороди 62 315,52 грн.; від 30.04.2018 № 2/04-18 - сума винагороди - 62 193, 80 грн.; від 31.05.2018 № 2/05-18 - сума винагороди 67 226, 78 грн.; від 30.06.2018 № 2/06-18 - сума винагороди - 62 007, 14 грн.; від 31.07.2018 № 2/07-18 - сума винагороди - 73 928, 86 грн.; від 31.08.2018 № 2/08-18 - сума винагороди 88 751, 43 грн.; від 30.09.2018 № 2/09-18 - сума винагороди - 81 214, 69 грн.; від 31.10.2018 № 2/10-18 - сума винагороди - 69322, 82 грн.; від 30.11.2018 № 2/11-18 - сума винагороди 64 235, 36 грн.; від 31.12.2018 № 2/12-18 - сума винагороди 60 751, 00 грн., від 31.01.2019 №2/01-19 - сума винагороди 79 273, 02 грн.; від 28.02.2019 № 2/02-19, сума винагороди - 9 243,07 грн.

Звертаючись з позовом у даній справі № 908/3173/19 позивач, у зв`язку із тим, що відповідач не сплатив заборгованість стягнуту рішенням господарського суду у справі №908/413/19, просить стягнути з відповідача 3% річних за порушення грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором з липня 2017 по лютий 2019 за виключенням вересня та жовтня 2017.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

З урахування вищенаведених обставин справи, факт порушення грошового зобов`язання в частині сплати сум заборгованості з оплати послуг за вищевказані періоди є встановленим, в тому числі: факт прострочення оплати послуг наданих з липня 2017 по лютий 2019 встановлено в рішенні господарського суду Запорізької області по справі №908/413/19; за період оплати послуг наданих з березня по вересень 2019 - під час розгляду даної справи № 908/3173/19.

Розрахунки 3% річних перевірені судом та визнані правильними.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми 186,21 грн. - 3% річних, нарахованих за прострочення грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором в період з березня по вересень 2019, та суми 19910,09 грн. - 3% річних, нарахованих за прострочення грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором в період з липня 2017 по лютий 2019 (крім вересня та жовтня 2017 за розрахунком позивача), є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 1973,14 грн. пені, нарахованої внаслідок прострочення виконання грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором з березня по вересень 2019 (за загальний період з 15.04.2019 по 15.11.2019) та суми 48955,17 грн. пені, нарахованої внаслідок прострочення виконання грошових зобов`язань з оплати послуг, наданих за договором у жовтні 2018 - лютому 2019 (за загальний період з 15.04.2019 по 15.10.2019).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В пункті п. 5.3 укладеного сторонами договору встановлено, що за несвоєчасне перерахування БМРЕМ клієнта винагороди згідно пункту 4.2 цього договору на рахунок приймальника, БМРЕМ клієнта сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми не перерахованого платежу за кожний день затримки перерахування, але не більше подвійної облікової ставки НБУ що діє в період, за який стягується пеня.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати послуг, наданих з березня по вересень 2019, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за загальний період з 15.04.2019 по 15.11.2019 включно заявлено правомірно.

Наданий позивачем розрахунок пені в цій частині здійснено вірно, з урахуванням вищенаведених приписів законодавства - за період, який не перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (окремо за кожним з Актів прийому-здачі виконаних робіт), тому вимоги в частині стягнення суми 1973,14 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір, в іншій частині позовних вимог про стягнення пені, суд враховує викладене в пункті 2.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , яким передбачено наступне.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з наданим розрахунком, пеня за порушення відповідачем зобов`язання з оплати послуг, наданих за договором у жовтні 2018 - лютому 2019, нарахована позивачем за загальний період 15.04.2019 по 15.10.2019, тобто за шість місяців за кожним актом виконаних робіт. У розрахунку зазначено останній день сплати послуги за кожним актом та вбачається, що загальний період, за який стягується пеня перевищує шість місяців від дня, коли мало бути виконано зобов`язання.

В укладеному сторонами договорі не встановленого іншого, ніж визначено ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який може нараховуватись та стягуватись пеня на користь кредитора.

З рішення господарського суду Запорізької області від 04.07.2019 у справі № 908/413/19 та доводів сторін в судовому засіданні вбачається, що пеню на заборгованість за надані послуги було нараховано та стягнуто: за актом від 31.10.2018 № 2/10-18 - з 15.11.2018, за актом від 30.11.2018 № 2/11-18 - з 17.12.2018, за актом від 31.12.2018 № 2/12-18 - з 17.01.2019, за актом від 31.01.2019 № 2/01-19 - з 15.02.2019, за актом від 28.02.2019 № 2/02-19 - з 15.03.2019.

Таким чином, беручи до уваги кінцеву дату періоду пені, стягнутої згідно з рішенням у господарській справі № 908/413/19 (по 15.04.2019 включно), початком періоду, за який може бути стягнута пеня в межах даної справи, є 16.04.2019, а кінцева дата нарахування за кожним з актів обмежується шестимісячним строком від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (окремо за кожним з актів за вказаний спірний період).

Здійснивши перерахунок пені в цій частині, з урахуванням викладених обставин справи, суд встановив, що до стягнення з відповідача належить пеня у розмірі 21798,34 грн., в іншій частині вимог про стягнення пені - відмовляється.

Згідно з приписами ч. 2 ст. ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Частиною 5 ст.261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи період виникнення заборгованості, за який стягується пеня та передбачене ст. 264 ЦК Украйни переривання перебігу позовної давності у разі пред`явлення позову, посилання відповідача на сплив позовної давності у частині вимог про стягнення пені, нарахованої у періоди до 14.11.2018 є необґрунтованим.

Отже в цілому позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідач, посилаючись у відзиві на складний фінансовий стан, включення ПАТ Запоріжжяобленерго до переліку об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, на підставі ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, просив суд зменшити розмір пені до 10 000 грн. та розстрочити виконання рішення на 12 календарних місяців зі сплатою щомісячно рівними частинами.

У судовому засіданні відповідач підтримав вказані клопотання, викладені у відзиві, позивач заперечив проти зменшення пені та розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірної великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язані; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні конкретні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

У задоволенні клопотання позивача про зменшення розміру пені судом відмовляється, оскільки заявником не доведено, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, судом взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, розмір пені, яка стягується судом, а також те, що заявлена до стягнення пеня, в тому числі, складається з пені, нарахованої на заборгованість, що виникла за попередні періоди, яка стягнута рішенням господарського суду Запорізької області від 19.07.2019 у справі № 908/413/19 та не сплачена станом на час розгляду даної справи № 908/3173/19.

За змістом ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може надати відстрочення або розстрочити його виконання.

Розглянувши заяву відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 12 календарних місяців, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.

Підставою розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи дане питання, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У преамбулі та статті 6 §1 Конвенція гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд» . Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду» .

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

В силу ч. 3 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Отже, при вирішенні питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, необхідно виходити із дотримання балансу інтересів обох сторін, які приймають участь у справі.

У зв`язку з чим, суд також бере до уваги наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Звертаючись з клопотанням про розстрочку виконання рішення на 12 місяців, боржник не надав жодних гарантій, що протягом зазначеного часу рішення господарського суду буде ним виконуватись, не надано доказів, які б підтверджували його дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення. Тобто, суду не надано належних доказів того, що надання судом розстрочки буде виправданим та забезпечить реальну можливість виконання судового рішення у даній справі. При цьому, суд бере також до уваги те, що відповідачем станом на день розгляду даної справи не виконується рішення господарського суду у справі № 908/413/19, яким стягнуто заборгованість за попередні періоди (із наданням розстрочення виконання цього рішення на 12 місяців), а також категоричну незгоду позивача на надання відповідачу розстрочки. Скрутний фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобов`язань перед кредитором.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» , код ЄДРПОУ 00130961 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14) на користь Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв`язоксервіс» , код ЄДРПОУ 22116499 (01033, м. Київ, вул.Жилянська, буд.72А) суму 16931 (шістнадцять тисяч дев`ятсот тридцять одна) 45 коп. основного боргу, суму 1973 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят три) грн. 14 коп. - пені, суму 21798 (двадцять одна тисяча сімсот дев`яносто вісім) грн. 34 коп. - пені, суму 186 (сто вісімдесят шість) грн. 21 коп. - 3 % річних, суму 19910 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот десять) грн. 09 коп. - 3 % річних, суму 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва