Рішення

від 16.01.2020 по справі 911/2297/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2297/19

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Мірошніченко В.В. розглянув у судовому засіданні

позовну заяву Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ

до Дочірнього підприємства Теплоенерго Приватного акціонерного товариства Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15 , с.Загальці Бородянський район Київської області

про стягнення грошових коштів

У судове засідання учасники справи не з`явились

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 17.09.2019 Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач, АТ НАК Нафтогаз України ) звернулось до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Дочірнього підприємства Теплоенерго Приватного акціонерного товариства Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15 (далі - відповідач, ДП Теплоенерго ) про стягнення з останнього пені у розмірі 614 797,42грн, 3% річних у розмірі 31 914,60грн, інфляційні втрати у розмірі 323 560,82грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 14 554,09грн.

Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-217, 230, 264-265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11-16, 258, 509, 525-526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на неналежне виконання позивачем умов договору купівлі-продажу природного газу №2085/15-БО-17 від 27.11.2014 в частині оплати за поставлений газ, у зв`язку із чим позивач вправі вимагати від відповідача сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат.

1.2. Відповідач скористався правом, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та у строк встановлений судом, подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що до відносин сторін у даній справі підлягають застосуванню положення Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплоенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії , який набрав чинності 30.11.2016. Вказує, що заборгованість відповідачем була погашена до набрання чинності вказаним законом, у зв`язку із чим пеня, інфляційні нарахування та проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню. Крім того, зазначив, що додані до позову сальдо по підприємству та довідка по операція по відповідному договору містять неповну інформацію про здійснені операції, а саме за період з 01.01.2015 по 31.05.2015, в той час як погашення заборгованості за даним договором відбувалось по 01.02.2016 включно. Таким чином, вказані документи неможливо приймати як належний, допустимий та достовірний доказ в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України. За таких обставин, просив суд відмовити у задоволенні позову.

1.3. Позивач у відповіді на відзив заперечив щодо обставин викладених відповідачем та, зокрема, зазначив, що Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплоенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії передбачене чітке коло осіб, що мають право на списання заборгованості та нарахувань, а саме, теплопостачальну та теплогенеруючі підприємства, включені до відповідного реєстру. Проте, матеріали справи не містять доказів, що відповідач включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Таким чином, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

1.4. Інших заяв по суті спору сторонами подано до суду не було.

1.5. У судове засідання 16.01.2020 сторони не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином та своєчасно (т. 1 а.с. 139), явка судом обов`язковою не визнавалась, а тому ураховуючи положення ст. 42, 242 ГПК України суд визнав за можливе провести судове засідання без його участі.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 20.09.2019 (суддя Кошик А.Ю.), зокрема, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні 08.10.2019. Зобов`язано відповідача подати відзив на позовну заяву у строк до 07.10.2019.

На підставі ст. 183 ГПК України підготовче засідання було відкладено до 14.11.2019, про що постановлено відповідну ухвалу від 08.10.2019.

Водночас, відповідно до розпорядження керівника апарату суду №155-АР від 11.11.2019 та на підставі ч. 9 ст. 32 ГПК України, справу №911/2297/19 передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2019 справу №911/2297/19 передано до розгляду судді Янюк О.С., яка ухвалою суду від 13.11.2019 прийняла вказану справу до свого провадження та призначила підготовче засідання на 02.12.2019.

02.12.2019 за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначену справу до розгляду по суті на 13.01.2020, про що постановлено відповідну ухвалу від 02.12.2019.

На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву до 16.01.2020.

На підставі ст. 233 ГПК України у судовому засіданні 16.01.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

27.11.2014 між ПАТ НАК Нафтогаз України (продавець) та ДП Теплоенерго (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2085/15-БО-17, із відповідними змінами (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (т. 1 а.с. 14-30).

Згідно п. 1.2 Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У п. 3.4 Договору сторони, зокрема, погодили, що акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).

Строк у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3 Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 Договору).

Так, на виконання умов Договору продавцем було поставно природний газ на загальну суму 6 681 823,34грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015 на суму 1 360 937,11грн; від 28.02.2015 на суму 1 106 303,27грн; від 31.03.2015 на суму 1 039 793,46грн; від 30.04.2015 на суму 258 726,47грн; від 30.10.2015 на суму 652 822,28грн; від 30.11.2015 на суму 1 002 907,90грн; від 31.12.2015 на суму 1 260 332,85грн (т. 1 а.с. 36-42), а покупцем прийнято вказаний природний газ та оплачено його вартість до 01.02.2016, що, у свою чергу, підтверджено сторонами (т. 1 а.с. 137-138).

Доказів, які б вказували на протилежне учасниками справи надано не було.

4. Щодо порушеного права

Ураховуючи те, що відповідач здійснював оплату за поставлений природний газ несвоєчасно, АТ НАК Нафтогаз нарахував ДП Теплоенерго пеню, 3% річних та інфляційні втрати, та звернувся із даним позовом до суду.

5. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, ч. 1 ст. 691 ЦК України передбачено, зокрема, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов`язань міститься у ст. 193 ГК України.

На виконання умов Договору, постачальником було поставлено покупцю природний газ на загальну суму 6 681 823,34грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, а покупцем прийнято вказаний природний газ та оплачено його вартість у період до 01.02.2016. Доказів протилежного учасниками справи надано не було.

У своїй позовній заяві позивач стверджує, що ДП Теплоенерго несвоєчасно було оплачено поставлений АТ НАК Нафтогаз України природний газ, у зв`язку із чим відповідач порушив п. 6.1 Договору, а відтак відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Проте, 30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від 03.11.2016 №1730-VIII (далі - Закон №1730-VIII), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону №1730-VIII, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії , надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону №1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ст. 3 Закону №1730-VIII).

У ч. 1 ст. 5 Закону №1730-VIII зазначено, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону (ч. 3 ст. 5 Закону №1730-VIII).

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до п. 14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Законом №1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Проаналізувавши зазначені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №922/79/19, від 26.11.2019 у справі №905/39/19; від 26.11.2019 у справі №905/178/19; від 17.12.2019 у справі №925/83/19; від 16.01.2020 у справі №922/939/19).

Застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої ст.ст. 1, 2, 3 Закону №1730-VIII, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі №905/299/18).

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону №1730-VIII, тоді положення ст.ст. 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №905/1964/18)

Проаналізувавши п.1.2 Договору, суд дійшов висновку, що ДП Теплоенерго купувався у АТ НАК Нафтогаз України природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається, а тому суд вважає, що у даному випадку підлягають застосуванню норми Закону №1730-VIII.

За таких обставин, твердження позивача про те, що ДП Теплоенерго не включено до відповідного реєстру, а тому положення Закону №1730-VIII є помилковим.

Як зазначалось вище, у період до 01.02.2016 відповідачем було погашено заборгованість за поставлений природний газ позивачем, тобто, до набрання чинності Законом №1730-VIII (30.11.2016).

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення пеня у розмірі 614 797,42грн, 3% річних у розмірі 31 914,60грн та інфляційні втрати у розмірі 323 560,82грн не нараховуються та підлягають списанню відповідно до вимог ст. 7 Закону №1730-VIII. За таких обставин, позовні вимоги АТ НАК Нафтогаз задоволенню не підлягають.

6. Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 2 ст. 161 ГПК України передбачено, що заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Як зазначив позивач у позовній заяві, останній очікує понести судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 14 554,09грн.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог, то судовий збір у даній справі покладається на АТ НАК Нафтогаз України .

У свою чергу, відповідачем разом із відзивом на позовну заяву було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (т. 1 а.с. 68), із змісту якого вбачається, що ДП Теплонерго очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 100,00грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Проте, під час розгляду справи ДП Теплоенерго не надано суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, до початку судового засідання 13.01.2020 представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України у якому просить суд стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 600,00грн. Крім того, із змісту зазначеного клопотання вбачається, що відповідачем будуть подані докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 2 ст. 221 ГПК України встановлено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Ураховуючи те, що позивачем було подано відповідне клопотання у строк встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати.

Керуючись ст.ст. 7, 20, 42, 46, 73-74, 77-80, 86, 126, 129, 221, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Дочірнього підприємства Теплоенерго Приватного акціонерного товариства Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15 про стягнення грошових коштів відмовити повністю.

2. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 27.01.2020 на 10:15год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ (зал судових засідань №6). Для пропуску у приміщення суду мати документ(и), який посвідчує особу (паспорт) та підтверджує її повноваження.

3. Запропонувати ДП Теплоенерго ПрАТ Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15 надати суду до 23.01.2020 докази щодо розміру, понесених ним судових витрат.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України .

Повний текст рішення буде складено протягом 10 днів з дня оголошення даної вступної та резолютивної частин рішення.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення складений та підписаний 24.01.2020.

Станом на 24.01.2020 рішення законної сили не набрало.