Постанова

від 09.06.2020 по справі 911/2297/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. Справа№ 911/2297/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

при секретарі Токарева А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 09.06.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2020 (повний текст рішення складено 24.01.2020)

та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2020 (повне текст складено 29.01.2020) у справі № 911/2297/19 (суддя - О. С. Янюк)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "Теплоенерго" Приватного акціонерного товариства "Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.01.2020 у задоволенні позову АТ "НК "Нафтогаз України" до ДП "Теплоенерго" ПАТ "Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15" про стягнення грошових коштів відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 27.01.2020, з урахуванням ухвали від 03.02.2020 про виправлення описки, клопотання представника ДП "Теплоенерго" адвоката Карасьової Л.А. від 13.01.2020 задоволено частково. Стягнуто з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ДП "Теплоенерго" ПАТ "Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15" 4 800, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Судовий збір у розмірі 14 554, 09 грн. покладено на позивача - АТ "НАК "Нафтогаз України". В іншій частині клопотання відмовлено.

Не погодившись з ухваленими рішенням та додатковим рішенням, АТ "НАК "Нафтогаз України" 24.02.2020 (згідно з інформацією відділення поштового зв`язку) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2020 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Скаржник також просив скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2020 та відмовити відповідачу у стягненні витрат на правничу допомогу. Крім того, скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження мотивуючи це отриманням оскаржуваних актів 03.02.2020. також скаржник просив покласти сплачену суму судового збору на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.

Також вказує, що судом першої неправильно застосовані норми Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті теплоносії , та вказує на те, що відповідач не є теплопостачальною організацією, а також, що матеріали справи не містять доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування ч. 3 ст. 7 Закону є неправомірним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020 справу №911/2297/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О. М.., судді - Гаврилюк О. М., Сулім В. В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2020 у справі №911/2297/19 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2020 у справі №911/2297/19 та призначено до розгляду 08.04.2020 о 15 год.05 хв.

24.03.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 27.04.2020 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Коротун О. М. у відпустці з 18.03.2020 до 08.05.2020 та у зв`язку з неможливістю здійснювати подальший розгляд справи, справу передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Куксов В. В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2020 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2020 у справі № 911/2297/19 прийняти до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Яковлєв М. Л., поновлено Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2020 року у справі №911/2297/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2020 у справі № 911/2297/19 та зазначено, що враховуючи постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215 та постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239) "Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 року до 11 травня 2020 року на усій території України карантин та повідомлено, що про дату, час та місце проведення судового засідання учасників справи буде повідомлено додатково ухвалою суду.

15.05.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого, останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

Разом з відзивом на апеляційну скаргу, відповідачем подано клопотання про відшкодування судових витрат в якому останній просить суд стягнути з позивача на користь відповідача 3000,00 грн. судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу та додав докази, а саме акт приймання-передачі послуг від 05.03.2020 року та платіжне доручення №235 від 12.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2020 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2020 у справі №911/2297/19 на 09.06.2020.

В судовому засіданні 09.06.2020 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, також просив задовольнити клопотання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн., які складаються із витрат на професійну правничу допомогу.

В судове засідання 09.06.2020 позивач своїх представників не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 27.11.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ДП "Теплоенерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2085/15-БО-17, із відповідними змінами (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (т. 1 а.с. 14-30).

Відповідно до п. 1.2 Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Як передбачено п. 3.3 Договору, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Сторони у п. 3.4 Договору, зокрема, погоджено, що акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).

Строк у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років (п. 9.3 Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 Договору).

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору продавцем було поставно природний газ на загальну суму 6 681 823,34грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015 на суму 1 360 937,11грн; від 28.02.2015 на суму 1 106 303,27грн; від 31.03.2015 на суму 1 039 793,46грн; від 30.04.2015 на суму 258 726,47грн; від 30.10.2015 на суму 652 822,28грн; від 30.11.2015 на суму 1 002 907,90грн; від 31.12.2015 на суму 1 260 332,85грн., а покупцем прийнято вказаний природний газ та оплачено його вартість до 01.02.2016, що, у свою чергу, підтверджено сторонами.

Матеріали справи не місять доказів, які б вказували на протилежне.

Беру до уваги викладене та те, що відповідач здійснював оплату за поставлений природний газ несвоєчасно, АТ "НАК "Нафтогаз" нарахував ДП "Теплоенерго" пеню, 3% річних та інфляційні втрати, та звернувся з позовом до суду.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв`язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 691 ЦК України, зокрема, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов`язань міститься у ст. 193 ГК України.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов Договору, постачальником було поставлено покупцю природний газ на загальну суму 6 681 823,34грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, а покупцем прийнято вказаний природний газ та оплачено його вартість у період до 01.02.2016.

З позовної заяви вбачається, що позивач вказує на те, що ДП "Теплоенерго" несвоєчасно було оплачено поставлений АТ "НАК "Нафтогаз України" природний газ, у зв`язку із чим відповідач порушив п. 6.1 Договору, а відтак відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Однак, 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 №1730-VIII (далі - Закон №1730-VIII), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з ч. 5 ст. 1 Закону №1730-VIII, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ст. 2 Закону №1730-VIII дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (ст. 3 Закону №1730-VIII).

Як зазначено в ч. 1 ст. 5 Закону №1730-VIII, що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону (ч. 3 ст. 5 Закону №1730-VIII).

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до п. 14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Законом №1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Однак, ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів ч. 3 ст. 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №922/79/19, від 26.11.2019 у справі №905/39/19; від 26.11.2019 у справі №905/178/19; від 17.12.2019 у справі №925/83/19; від 16.01.2020 у справі №922/939/19).

Застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої ст.ст. 1, 2, 3 Закону №1730-VIII, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2018 у справі №904/2961/18, від 16.01.2019 у справі №905/299/18).

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону №1730-VIII, тоді положення ст.ст. 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №905/1964/18).

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши п.1.2 Договору, дійшов висновку, що ДП "Теплоенерго" купувався у АТ "НАК "Нафтогаз України" природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається, а тому місцевий господарський суд вірно зазначив, що у даному випадку підлягають застосуванню норми Закону №1730-VIII.

Отже, твердження скаржника про те, що ДП "Теплоенерго" не включено до відповідного реєстру, а тому положення Закону №1730-VIII є помилковим.

З вищевикладеного вбачається, що у період до 01.02.2016 відповідачем було погашено заборгованість за поставлений природний газ позивачем, тобто, до набрання чинності Законом №1730-VIII (30.11.2016).

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позивачем до стягнення пеня у розмірі 614 797,42 грн., 3% річних у розмірі 31 914,60 грн. та інфляційні втрати у розмірі 323 560,82 грн., не нараховуються та підлягають списанню відповідно до вимог ст. 7 Закону №1730-VIII, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо додаткового судового рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2020, з урахуванням ухвали від 03.02.2020 про виправлення описки, яким клопотання представника ДП "Теплоенерго" адвоката Карасьової Л.А. від 13.01.2020 задоволено частково та стягнуто з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь ДП "Теплоенерго" ПАТ "Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15" 4 800, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

04.06.2019 між адвокатом Карасьовою Л.А. та ДП "Теплоенерго" укладений договір №26 про надання правової допомоги (надалі - Договір), відповідно до п.1.1 якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги.

Вартість юридичних послуг визначається сторонами за фактом їх надання відповідно до додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною. Оплата послуг здійснюється після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих юридичних послуг (додаток №2 до Договору) протягом 5-ти робочих банківських днів шляхом банківського переказу на поточний рахунок адвоката або в безготівковій формі (розділ 2 Договору).

Сторонами у п. 3.2 Договору погоджено, що клієнт зобов`язаний у разі позитивного вирішення справи сплатити адвокату винагороду в розмірі 1 800,00рн.

Згідно з п.п. 3, 4, 6 додатку №1 до договору вартість юридичних послуг адвоката становить, зокрема, за: складення відзиву - 1 500,00грн;

підготовка комплекту документів для направлення до учасників процесу - 300,00грн;

представництво в органах судової влади (інші суди м. Києва (за кожне с/з) - 1 500,00грн.

Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, сторонами в договорі було погоджено фіксований розмір гонорару адвоката за надані послуги.

Як вбачається із змісту акту приймання-передачі наданих послуг від 13.01.2020, який наявний в матеріалах справи, що адвокатом були надані такі послуги:

підготовка та складення відзиву (1 500,00грн);

підготовка комплекту документів для направлення стороні у справі (300,00грн);

приймання участі у судових засіданнях (08.10.2019 та 13.01.2020; 3 000,00грн);

винагорода адвоката (1 800,00грн).

При тому, ДП "Теплоенерго" були оплачені послуги адвоката на загальну суму 6 600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14 від 14.01.2020.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

При тому, ч.5,6 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відповіді на відзив заявляв клопотання про зменшення розміру судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи на 90%. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що відповідачем не було долучено до матеріалів справи доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; заявлена сума витрат не є спірозмірною із складністю справи та виконаних адвокатом послуг, оскільки розглядалась справа №911/97/19, і позиція відповідача у них збігається із позицією викладеною у справі №911/2297/19.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Одна, матеріали справи не містять а позивачем не було подано будь-яких доказів того, що сума відповідних витрат ДП "Теплоенерго" є неспівмірною із складністю даної справи, а тому місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку, що клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума судових витрат ДП "Теплоенерго" на професійну правничу допомогу у розмірі 4 800,00 грн. є доведеною, а тому підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні заяви відповідача про відшкодування 1800,00 грн., винагороди адвоката, враховуючи наступне.

Як вже зазначалось, у п. 3.2 Договору сторони домовились, що клієнт зобов`язаний у разі позитивного вирішення справи сплатити адвокату винагороду в розмірі 1 800,00рн.

Однак, як зазначено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №462/9002/14-ц, від 03.07.2019 у справі №757/20995/15-ц, від 10.07.2019 у справі №912/2391/19, вказана винагорода за своїм змістом та правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні ст.ст. 632, 903 Цивільного кодексу України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов зазначеного Договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг. У свою чергу, судове рішення не належить до об`єктів цивільних прав, а його ухвалення у справі не є результатам наданих адвокатом послуг, а тому не може бути предметом Договору.

Щодо поданого відповідачем клопотання та доказів, а саме акту приймання-передачі послуг від 05.03.2020 року та платіжного доручення №235 від 12.05.2020, про відшкодування судових витрат в якому останній просить суд стягнути з позивача на користь відповідача 3000,00 грн. судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, суд зазначає.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, а сума судових витрат ДП "Теплоенерго" на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. є доведеною, а тому підлягає стягненню з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Дочірнього підприємства "Теплоенерго" Приватного акціонерного товариства "Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2020 у справі № 911/2297/19 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2020 у справі № 911/2297/19 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи підстав для їх скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2020 у справі № 911/2297/19 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2020 у справі № 911/2297/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2020 у справі № 911/2297/19 - залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 27.01.2020 у справі № 911/2297/19 - залишити без змін.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Дочірнього підприємства "Теплоенерго" Приватного акціонерного товариства "Бородянська спеціалізована пересувна механізована колона 15" (07823, Київська обл., Бородянський р-н, с. Загальці, вул. Шевченка, буд. 7, код ЄДРПОУ 31334433) 3000,00 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

6. Матеріали справи № 911/2297/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.06.2020

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов