Рішення

від 14.01.2020 по справі 915/2192/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року Справа № 915/2192/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Західукрвибухпром (10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Лесі Українки, буд. 19; ідентифікаційний код 32744298)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агроімпекс ЛТД (54025, Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Героїв України, буд. 1, корпус Б/1; ідентифікаційний код 39763055)

про: стягнення 1 000 000,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Дорофєєв Д.О., адвокат за ордером;

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

28.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Західукрвибухпром звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агроімпекс ЛТД безпідставно набутих грошових коштів в сумі 1000000,00 грн та суми сплаченого судового збору в розмірі 15000,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: платіжного доручення № 58 від 10.01.2019; претензії № 01/1796 від 07.08.2019; застосування норм статей 11, 509, 526, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 10.01.2019 Приватним акціонерним товариством Західукрвибухпром , правонаступником якого є позивач, було безпідставно перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 1000000,00 грн. Претензії про повернення набутих коштів у визначеному розмірі проігноровані та невиконані відповідачем.

Ухвалою суду від 30.10.2019 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/2192/19 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 26 листопада 2019 року о 15:00; викладено вимоги до позивача; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи; задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з визначенням суду, який забезпечує проведення відеоконференції.

Ухвалою суду від 26.11.2019 підготовче засідання у справі було відкладено на 17 грудня 2019 року о 15:00; повторно викладено вимоги до позивача; задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з визначенням суду, який забезпечує проведення відеоконференції.

У судовому засіданні 17.12.2019 суд зауважив представнику відповідача на необхідності виконання вимог ухвал від 30.10.2019 та від 26.11.2019.

За результатами судового засідання 17.12.2019 судом було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 915/2192/19 з призначенням її до судового розгляду по суті на 14 січня 2020 року о 15:00. Крім того, вказаною ухвалою було задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з визначенням суду, який забезпечує проведення відеоконференції.

26.12.2019 до суду від позивача надійшла заява б/н від 23.12.2019 (вх. № 19611/19) на виконання вимог ухвал суду від 30.10.2019 та 26.11.2019.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 30.10.2019 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву державною мовою з посиланням на номер справи, оформлений у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідач отримав вказану ухвалу суду 05.11.2019, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400138351773. Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 20.11.2019 включно.

Разом з тим, ні станом на 20.11.2019, ні станом на дату розгляду справи по суті, відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

В судове засідання 14.01.2020 з`явився лише представник позивача, якого суд заслухав.

Відповідач свого повноважного представника в судове засідання 14.01.2020 не направив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, копія ухвали господарського суду від 17.12.2019 направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою причини повернення адресат відсутній (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400138852675).

За правилами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено відомості щодо адреси місцезнаходження відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному чинним процесуальним законодавством. Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 14.01.2020 підтвердив актуальність заявлених позовних вимог, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 14.01.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів.

До предмету доказування у даній справі належать обставини безпідставного перерахування позивачем грошових коштів на рахунок відповідача.

Так, позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- платіжне доручення № 58 від 10.01.2019;

- претензія № 01/1796 від 07.08.2019.

Відповідач, як вже було вище зазначено, відзиву на позовну заяву та жодних доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Матеріали справи свідчать про такі обставини:

Приватним акціонерним товариством Західукрвибухпром були перераховані Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Агроімпекс ЛТД грошові кошти в сумі 1000000,00 грн на підставі платіжного доручення № 58 від 10.01.2019. У вказаному платіжному дорученні призначення платежу зазначено як за селітру аміачну по рах. 1 від 10.01.18р. У сумі 833333,33 грн., ПДВ - 20% 166666,67 грн. .

З отриманого на запит суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.10.2019 за № 1005896719 вбачається, що правонаступником Приватного акціонерного товариства Західукрвибухпром (ідентифікаційний код юридичної особи 32744298) є Товариство з обмеженою відповідальністю Західукрвибухпром (ідентифікаційний код юридичної особи 32744298) - позивач.

Рахунок № 1 від 10.01.2018 до позову позивачем не був наданий. Як слідує з усних пояснень представника позивача в судовому засіданні 26.11.2019 відповідний рахунок зазначено в призначенні платежу помилково, оскільки кошти мали перераховуватися іншому контрагенту. У товариства такого рахунку немає в наявності, оскільки він не оплачувався та до обліку не потрапив.

Крім наведеного, представник позивача в судовому засіданні усно пояснив суду, що кошти було перераховано відповідачу помилково, а саме у зв`язку із наявністю у товариства кількох договорів на поставку селітри з різними контрагентами. Також, представником позивача було зазначено, що після перерахування коштів, відповідач звертався до позивача з пропозицією здійснити поставку на вказану суму, однак жодних відповідних дій здійснено не було. Отже, між позивачем та відповідачем відсутні господарські зобов`язання з приводу спірної поставки, за яку безпідставно перераховано кошти.

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору, позивач 07.08.2019 оформив та скерував на адресу відповідача претензію про повернення безпідставно набутих коштів з вимогою протягом 5 банківських днів перерахувати (повернути) на розрахунковий рахунок товариства безпідставно набуті грошові кошти в сумі 1000000,00 грн.

Суд відмічає, що до позовної заяви позивачем додано копію поштового конверту та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про повернення поштового відправлення адресанту за закінченням терміну зберігання.

Отже, за твердженням позивача, вказану претензію відповідач залишив без реагування.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов`язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов`язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

(Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15).

Крім того, у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 №3-11гс15 та від 24.09.2014 №6-122цс14, також висловлено позицію про те, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

У даній господарській справі судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення № 58 від 10.01.2019 з рахунку позивача було здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 1000000,00 грн на рахунок відповідача з призначенням платежу за селітру аміачну по рах. 1 від 10.01.18р. У сумі 833333,33 грн., ПДВ - 20% 166666,67 грн. .

Водночас, судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів укладання відповідного договору між сторонами. Крім того, відсутні докази погодження між сторонами предмету, кількості, ціни та строків поставки товару (селітра аміачна) за рахунком № 1 від 10.01.18.

Відповідач не спростував відповідні обставини, не надав суду належні докази, які свідчать про наявність між сторонами договірних відносин та підставність перерахування позивачем на користь відповідача спірних коштів.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що спірні грошові кошти у розмірі 1000000,00 грн є отриманими відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

У даній господарській справі суд установив, що позивач належними, допустимими і достовірними доказами довів порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів товариства у зв`язку з неповерненням безпідставно набутих грошових коштів в сумі 1000000,00 грн.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір за подання позову в сумі 15000,00 грн підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Агроімпекс ЛТД (54025, Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Героїв України, буд. 1, корпус Б/1; ідентифікаційний код 39763055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Західукрвибухпром (10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Лесі Українки, буд. 19; ідентифікаційний код 32744298) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 1000000,00 грн та 15000,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Західукрвибухпром (10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Лесі Українки, буд. 19; ідентифікаційний код 32744298);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Агроімпекс ЛТД (54025, Миколаївська обл., м. Миколаїв, просп. Героїв України, буд. 1, корпус Б/1; ідентифікаційний код 39763055).

Повне рішення складене та підписане судом 24.01.2020.

Суддя О.Г. Смородінова